Російсько-українська війна в термінах теорії реалізму

Дотепер історія не знала прикладів систем міжнародних відносин без домінуючих держав і держав-ге- гемонів. Сучасна світова політика не може вважатися винятком, оскільки провідну роль у ній відіграють Сполучені Штати Америки (єдина на сьогодні наддержава) й очолювана ними євроатлантична спільнота. Американське лідерство є досить м'яким і толерантним, якісно відрізняючись від попередніх історичних зразків великодержавного панування. З багатьох питань, крім критичних для власної національної безпеки, Сполучені Штати постають більше лідером, покровителем і партнером, ніж гегемоном і панівною силою. Безперечно, ідеалізувати цю наддержаву не варто (як і будь-кого, хто має свої інтереси, а таких абсолютна більшість), однак наразі більшу загрозу становлять зовнішньополітичні помилки США, ніж їх світове домінування й гегемонізм.

Аби уникнути занурення в хаос і безлад та запобігти відродженню ґрунтованих на насильстві архаїчних форм міжнародних відносин на зразок імперіалізму чи колоніалізму, сучасний світ потребує глобального великодержавного лідерства. Нині таку роль спроможні виконувати лише Сполучені Штати Америки разом зі своїми союзниками. Відродження російського імперіалізму на пострадянському просторі, державно-політична дезінтеграція й періодичні спалахи ісламського фундаменталізму на Близькому Сході є серйозним сигналом для Сполучених Штатів щодо необхідності посилення їх провідної ролі у світі та здійснення більш активної, послідовної й далекоглядної зовнішньої політики, яка відповідатиме потенціалу цієї наддержави. Україна спроможна виконувати важливу роль у системі глобального американського лідерства, виступаючи головним стратегічним партнером США у Східній Європі та на пострадянському просторі. Для української зовнішньої політики тісні союзницькі відносини зі Сполученими Штатами на більш-менш тривалий період часу можуть навіть замінити належність до Північноатлантичного альянсу.

Подібне американському «м'яке» домінування і гегемонізм в історії ще не траплялися, а відомі альтернативи є значно гіршими, загрожуючи новими розколами світу й новими світовими війнами. У цьому сенсі Сполучені Штати якісно відрізняються від класичних великих держав, зорієнтованих на сфери впливу та імперське домінування. Метою американської зовнішньої політики є трансформація міжнародних відносин у напрямі побудови довкола євроатлантичного центру сил єдиного світового суспільства. Класична імперія руйнується внаслідок міжнародної конкуренції та внутрішнього виснаження-закостеніння. Натомість глобально зорієнтована велика держава або «розчиняється» у створеному нею світовому суспільстві, трансформуючи своє лідерство в глобальне колективне самоврядування, або деградує до рівня класичної великої держави (імперії), або ж гине у своїй героїчній спробі змінити світ.

Україна після двох десятиліть «проїдання» радянського спадку, системної корупції та всеосяжного російського впливу (передусім ідеться про енергетичну, культурну й кадрово-політичну залежність) піднімається на новий щабель розвитку. Упродовж наступного періоду історичної еволюції українська державність зміцнюватиметься, нарощуватиме свій владно-силовий потенціал, підноситиме власний статус у міжнародних відносинах. Подібне статусне зростання відбуватиметься за підтримки демократичного світу, передусім США, оскільки стратегічне партнерство з РФ не принесло нічого, крім війни й залежності.

Українська держава має всі шанси набути для американської зовнішньої політики на східноєвропейських, центральноєвропейських та євразійсько-континентальних теренах того самого статусу, який має Ізраїль на теренах близькосхідних. Перспектива набуття такого статусу є цілком реальною, адже «завдяки» російсько- імперській мегаломанії Східна Європа й континентальна Євразія дедалі більше нагадують конфліктний Близький Схід, а можливо, й щось більш загрозливе та руйнівне. Зростання значення Української держави в системі американських зовнішньополітичних пріоритетів відбуватиметься разом зі зростанням її внеску в утвердження миру та стабільності на пострадянському просторі, що безпосередньо пов'язано зі спроможністю стримати й відкинути імперський реваншизм РФ.

Нині Україна робить усе від неї залежне, щоб довести свою здатність бути надійним союзником Сполучених Штатів: бореться проти агресії, стримуючи новоявлених кремлівських імперіалістів, зближується з євроатлантичною спільнотою, інституційно уособленою Північноатлантичним альянсом та Євросоюзом, намагається максимально швидко й ефективно реформуватися. І саме від успіху та щирості цих зусиль залежить зацікавленість американської сторони в українських перспективах. Набуття Україною членства в Північноатлантичному альянсі, як і перетворення самого Альянсу на дієздатну систему колективної безпеки, потребує часу. Тому на сьогодні стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами залишається головною зовнішньою (міжнародною) гарантією безпеки й незалежності Української держави, натомість внутрішньою гарантією є її потенціал, передусім збройний.

У сучасній зовнішній політиці України стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами може відіграти роль тимчасовго замінника членства в Північноатлантичному альянсі. Інакше кажучи, двосторонній союз із єдиною у світі наддержавою цілком спроможний замінити (хай і тимчасово) членство в поки що недостатньо дієздатній системі колективної безпеки. Одним із пріоритетних напрямів американсько-української співпраці може стати підвищення ефективності й нарощення збройного потенціалу Північноатлантичного альянсу, оскільки американський збройний потенціал перевищує відповідні потенціали всіх країн-членів, а український - потенціали багатьох із них.

Антиімперські сили, спроможні стримати агресора та нейтралізувати інші загрози міжнародному миру й безпеці, доповнивши тим самим глобальну роль Сполучених Штатів, існують на регіональному рівні, й Україна поміж них. Роль Української держави в захисті «об'єднаної Європи», підтриманні балансу сил на пострадянському просторі, стримуванні різноманітних загроз, що походять із континентальної Євразії (причому імперська є лише однією з них), є вкрай важливою. Успішне виконання цієї ролі вимагає тісного й ефективного стратегічного партнерства України передусім зі Сполученими Штатами Америки.

Размещено на Allbest.ur