Міжнародні інвестиційні відносини України



1.3 Міжнародний рух капіталу: основні поняття й форми

Розвиток світового виробництва вимагає постійного використання значних обсягів капіталу в грошовій і товарній формах. Він надходить із національних та закордонних джерел. Брак коштів на внутрішньому ринку, прагнення капіталу до самозростання викликають переміщення величезних його мас у різних формах між країнами.

Капітал, будучи одним з основних факторів виробництва, являє собою весь нагромаджений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, що забезпечує створення матеріальних благ. Іноземний і національний капітал забезпечує безперервність виробничого процесу та його розширення у світовому масштабі, структурну перебудову світового господарства унаслідок переміщення фінансових ресурсів з менш рентабельних у більш прибуткові сектори й галузі виробництва, крім того, в свою чергу, це збільшує розміри виробничого нагромадження капіталу, сприяє його концентрації та централізації.

Потужним імпульсом розвитку міжнародного капіталу є незбалансованість державних фінансів у багатьох розвинених державах і країнах, що розвиваються. У зв'язку з цим механізм фінансування дефіциту державного бюджету в багатьох країнах набув міжнародного характеру.

Міжнародна міграція капіталу - це трансграничне переміщення одного з найважливіших факторів виробництва, який є результатом історично сформованого або набутого нагромадження засобів в окремих країнах, що створює економічні передумови для більш ефективного виробництва товарів і послуг в інших країнах.

На відміну від зовнішньої торгівлі, яка набула значного поширення ще в докапіталістичні часи, вивіз капіталу стає можливим лише на вищих стадіях розвитку капіталізму, коли в найбільш розвинутих країнах унаслідок стрімкого економічного піднесення створилися значні запаси відносно надлишкового капіталу, а інвестиційне споживання на внутрішньому ринку було майже повністю задоволене.

З напрямом руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття "втеча капіталу" та "чистий приплив капіталу". Втеча капіталу - це переведення його значних обсягів у країни з сприятливішим інвестиційним кліматом (для уникнення високого рівня оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу є гарантія його вигідного розміщення в інших країнах. Чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надходження грошових засобів із-за кордону (за рахунок позик і продажів іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позик іноземним позичальникам чи придбання фінансових активів зарубіжних емітентів.

Об'єктивну причину міжнародної міграції капіталу становить нерівномірність економічного розвитку країн світу, що на практиці означає нерівномірність нагромадження капіталу в різних країнах і розбіжність попиту на капітал з його пропозицією в окремих ланках світового господарства.

Серед основних наявних форм міжнародного руху капіталу найбільш значущим вважається переміщення позичкового та підприємницького капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, формами доходу та наслідками.

Під позичковим, капіталом розуміють капітал, що приносить власникові дохід у вигляді фіксованого відсотка. Фінансовий капітал включає: міжнародні позики й кредити, фінансову допомогу, гранти в рамках офіційної допомоги з метою розвитку, міжнародні операції із цінними паперами. Види і форми міжнародного руху капіталу наведені нижче на рис. 1.1.



Рисунок 1.1 Види і форми міжнародного руху капіталу

Продуктивний капітал (підприємницький капітал, або інвестиції) приносить дохід у формі дивідендів, розмір яких не однаковий і залежить від суми отриманого прибутку.

За методологією МВФ, міжнародні інвестиції поділяють на три групи:

- прямі;

- портфельні;

- інші.

Міжнародний рух капіталу здійснюється в різних формах які можуть бути згруповані за певними класифікаційними ознаками.

Залежно від критерію, який покладено в основу класифікації руху капіталу, виділяють такі його форми:

Таблиця 1.1 Класифікація форм міжнародного руху капіталу

Критерій класифікації	Форма руху капіталу
За формою власності	- державний капітал (суб'єкти: держава в особі уряду та Національного банку; міждержавні й наддержавні організації)
	- приватний (недержавний) капітал (суб'єкти: фізичні особи; банки; компанії, у т. ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо) - змішаний капітал
За джерелами походження	- приватні капіталовкладення - кошти з недержавних джерел, що розміщуються за кордоном або прийняті з-за кордону приватними особами (фізичними і юридичним) - державні капіталовкладення - державні позики, гранти (дарунки), допомога, міжнародне переміщення яких визначається міжурядовими угодами
За строками вкладення	- короткотерміновий (до одного року) - середньостроковий (від одного до п'яти років) - довготерміновий (понад п'ять років)
За величиною потоків	- великий - середній - малий
За способом здійснення	- товарна (товари, рухоме та нерухоме майно, патенти й ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон у вигляді внесків або компонентів статутного капіталу створюваної фірми, товарні кредити) - грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери) - економіко-правова (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність) - змішана
За відповідністю до чинного законодавства	- легальна - нелегальна
За характером використання	- підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) - кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання підприємницького прибутку чи дивідендів - позичковий капітал (міжнародний кредит) - кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового доходу - гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо) міжнародне фінансування з метою забезпечення довгострокових економічних і політичних інтересів
За напрямками потоків	- валютно-кредитне й розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг - закордонні інвестиції в основний і оборотний капітал - операції із цінними паперами та різними фінансовими інструментами - валютні операції - перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, і внесків держав у міжнародні організації та ін.
За рівнем міграції	- на макрорівні тобто міждержавний перерозподіл капіталу, статистично він відображається в платіжному балансі країни - на мікрорівні означає рух капіталу усередині міжнародних компаній по внутрішньо-корпоративних каналах.

Основною причиною й передумовою руху капіталу є відносний надлишок його в певній країні та відносна нестача в іншій, тобто пере нагромадження капіталу. У цьому випадку з метою одержання підприємницького прибутку або відсотка він вивозиться за кордон. Серед основних причин міграції капіталу можна також виділити:

- різну граничну продуктивність капіталу, зумовлену процентною ставкою (капітал рухається звідти, де його продуктивність низька, туди, де вона висока);

- прагнення фірм до міжнародної диверсифікованості своєї діяльності;

- наявність митних бар'єрів, які заважають імпорту товарів і тим самим підштовхують закордонних постачальників до ввозу капіталу для проникнення на ринок;

- стабільну політичну обстановку та в цілому сприятливий інвестиційний клімат у країні.

Міжнародний рух капіталу стимулюють такі фактори:

- міжнародна промислова кооперація, вкладення ТНК у закордонні дочірні компанії;

- економічна політика промислово розвинених країн, що спрямовується на залучення значних обсягів капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості населення, розвитку передових галузей промисловості;

- економічна політика країн, що розвиваються, які прагнуть шляхом лібералізації інвестиційного клімату залучити іноземний капітал до свого економічного розвитку;

- ведення міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору, розробка універсальних норм інвестиційного співробітництва;

- міжнародні угоди про усунення подвійного оподатковування доходів і капіталів між країнами, що сприяють розвитку торгівлі й залученню інвестицій.

Україна стає активним учасником міжнародної інвестиційної діяльності та міжнародного ринку інвестицій, оскільки потребує значних капіталовкладень. Згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування", під іноземними інвестиціями розуміють усі "цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту".

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в таких формах:

- участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

- створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам

- придбання діючих підприємств;

- придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт тощо).

Позитивні фактори залучення іноземних інвестицій в Україну: вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; захист інвестицій; можливість вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.

Несприятливі фактори для інвестицій в українську економіку: незбалансованість економіки; нерозвинута інфраструктура; відносно слабка банківська і фінансова система; недосить гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність. [ 14]

Головні фактори, що стримують приплив іноземних інвестицій в Україну, такі:

- недостатня ефективність законодавства в частині захисту прав приватних інвесторів;

- недосконалість механізму реалізації наявних нормативних актів;

- неточність податкового регулювання і його непередбачуваність;

- дефіцит ефективної інфраструктури для іноземного підприємництва.

За надійністю інвестування згідно з різними оцінками Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому, в першу чергу, постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40-50 млрд. дол. США. На перший погляд, при рівних умовах залучення іноземних інвестицій в Україну вкладається їх значно менше в абсолютному відношенні і в розрахунку на душу населення Україна залишається в переліку 30 країн, які є перспективними для залучення капіталу. Найбільш високу зацікавленість іноземні інвестори приділяють наступним видам економічної діяльності в Україні: фінансова діяльність, оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, харчова промисловість. Основними змінами в потоках ПІІ в країну можна вважати зростання інвестицій в хімічну промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки. Однак, світова фінансова криза стала додатковим фактором втрат для інвестиційного ринку України.

Умови активізації притоку іноземних інвестицій в Україну:

- вдосконалення законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу;

- створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері;

- сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу у сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням;

- створення сприятливих умов для розвитку СП, які займаються виробництвом. При цьому важливі: заборона ввезення СП застарілої продукції та технологій, удосконалення законодавчої бази щодо страхування їх ризиків та розмежування в СП частки українських та іноземних партнерів стосовно валюти та контролю за рухом української частки валюти.

Міжнародна інвестиційна діяльність посідає особливе місце у системі сучасного міжнародного бізнесу. Це обумовлено багатьма факторами, найбільш значущими із яких є: превалювання у міжнародному поділі праці виробничої і науково-технічної кооперації, ефективність якої залежить від мобільності всіх факторів і, насамперед, капіталу

великомасштабний і динамічний розвиток процесів транс націоналізації, основу яких становить інтенсивна інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій(ТНК); формування і розвиток міжнародних інтеграційних угруповань, в яких поряд із вільним рухом товарів, послуг і робочої сили забезпечується вільний рух капіталів; становлення глобального фінансового ринку із безпрецедентними обсягами рухливих портфельних інвестицій, що здійснюються переважно, через інформаційно-комунікаційну фондову інфраструктуру. Світогосподарський розвиток характеризується інвестиційною асинхронністю, коли на тому чи іншому етапі в одних країнах акумулюються заощадження, а в інших -- виникає їх дефіцит. [ 20]

Сучасний стан світової економіки віддзеркалює минулі тенденції руху капіталу, водночас від теперішніх масштабів і темпів міжнародної інвестиційної діяльності багато в чому залежать новітні напрями розвитку економіки та стан майбутньої її структури. І якщо до останнього часу розвинуті країни традиційно експортували, а країни, що розвиваються, імпортували капітал, то у 1980-1990 рр. корінним чином змінились напрями і структура інвестиційних потоків. На сьогодні вони все концентруються у світогосподарській «тріаді», а інвестиції нових індустріальних держав відіграють суттєву роль у економіках таких країн, як США, Німеччина, Японія, Франція та ін. Ринкова уніфікація економічного розвитку створює умови для включення у міжнародну інвестиційну діяльність цілої групи нових країн. Для більшості країн з перехідними економіками іноземні інвестиції стають ключовим фактором їх ефективного розвитку. Аналіз сучасних досліджень проблем розвитку інвестиційних процесів свідчить про необхідність і можливість певної трансформації елементів теоретичної бази орієнтовно процедур практики на засадах системного підходу та моделювання.



2. Аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності

2.1 Розрахунок грошового потоку від інвестиційної діяльності

Для розрахунку припливу грошових коштів від інвестиційної діяльності необхідно визначити чистий дохід від продажу активів (обладнання) на останньому кроці розрахункового періоду (на сьомому кроці). Розрахунки виконуємо в табличній формі (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 Розрахунок чистого доходу від продажу активів (обладнання)

Показники	Тис. грн.
1. Первісна вартість устаткування
2. Нараховано амортизації 1800 Ч 0,15 Ч 6
3. Балансова вартість (1800-1620)
4. Ринкова вартість реалізації обладнання
5. Витрати по реалізації	15,25
6. Дохід від реалізації (272-180-15,25)	76,75

Порядок розрахунку чистого доходу від продажу обладнання (чистої ліквідаційної вартості об'єкта при ліквідації) наступний: 1. Балансова вартість устаткування визначається як різниця між первісною вартістю і нарахованою амортизацією. 2. Ринкова вартість обладнання оцінюється незалежно, виходячи з умов реалізації. 3. Дохід від реалізації обладнання визначається як різниця між ринковою вартістю обладнання і балансовою вартістю і витратами на реалізацію. 4. Сума податку визначається за ставкою 24% від величини доходу від реалізації обладнання. 5. Чистий дохід (чиста ліквідаційна вартість устаткування) визначається як різниця між ринковою вартістю обладнання і витратами на ліквідацію та податками. Сума чистого доходу від продажу обладнання в подальшому показується зі знаком «плюс».



Таблиця 2.2 Розрахунок грошового потоку від інвестиційної діяльності (Фі)

Показники	Розрахунки
Витрати тис. грн.	-400
Витрати на придбання та монтаж обладнання тис. грн.		-1800
Інвестиції в оборотний капітал тис. грн.		-210
Інвестиції в нематеріальні активи тис. грн.	-45
Чистий дохід від продажу устаткування тис. грн.			238,33
Грошовий потік від інвестиційної діяльності тис. грн.	-445	-2010	238,33

Розрахунок грошового потоку від операційної (виробничої) діяльності. Операційна діяльність пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції, отриманням прибутку. Для розрахунку чистого прибутку необхідно визначити податкові відрахування Ставка податку на майно 2,2% від залишкової вартості устаткування. Норма амортизації - 15% в рік від первісної вартості обладнання.

Таблиця 2.3 Розрахунок податку на майно

Показники тис. грн.	Крок розрахункового періоду (рік)
Первісна вартість устаткування	-	-	-	-	-	-
Амортизація	20	-	-	-	11	-
Залишкова вартість	-	-	-	15	-	-
Податок на майно	33,66	27,72	21,78	15,84	9,9	3,96

Таблиця 2.4 Розрахунок грошового потоку від операційної (виробничої) діяльності (Фо)

Показники	Розрахунки
Податок на майно, тис. грн.	33,66	27,72	21,78	15,84	9,9	3,96
Оподатковуваний прибуток, тис. грн.	266,34	825,28	2305,22	2864,16	2317,1	2323,04
Податок на прибуток, тис. грн.	63,92	198,07	553,25	687,40	556,10	557,53
Чистий прибуток, тис. грн.	202,42	627,21	1751,97	2176,76	1761,00	1765,51
Грошовий потік від операційної діяльності (п. 9 + амортизація), тис. грн.	472,42	897,21	2021,97	2446,76	2031,00	2035,51



У таблиці 2.5 представлені грошові потоки, на основі яких розраховуються показники комерційної ефективності. Чистий дохід має від'ємне значення лише на першому і другому кроках розрахункового періоду, що пов'язано зі значним відтоком грошових коштів в інвестиційній діяльності. Індекс прибутковості витрат за проектом склав 1,09 > 1. Індекс показує, що надходження грошових коштів перевищують всі витрати за проектом в 1,09 рази.

Таблиця2.5 Розрахунок показників комерційної ефективності

Показники	Розрахунки
Грошовий потік від інвестиційної діяльності t (Фи), тис. грн.	-445	-2010					238,3
Грошовий потік від інвестиційної діяльності t (Фі ), тис. грн.		472,42	897,21	2021,9	2446,7	2031	2035
Сальдо двох потоків або чистий дохід t (ЧД = Фі + Фи), тис. грн.	-445	-1537,5	897,21	2021,9	2446,7	2031	2273
Інтегральний чистий дохід тис. грн.	-445	-1982,5	-1085,37	936,60	3383,3	5414	7688,
Коефіцієнт дисконтування (Е = 10%) тис. грн.	0,909	0,826	0,751	0,683	0,621	0,564	0,513
Чистий дисконтований дохід t () тис. грн.	-404,5	-1270,7	674,09	1381,0	1519,2	1146	1166
Інтегральний чистий дисконтований дохід тис. грн.	-404,5	-1675,2	-1001,19	379,84	1899,0	3045	4212
Дисконтований грошовий потік від інвестиційної діяльності на кроці t ( Ч at), тис. грн.	-404,5	-1661,1					122,2
Інтегральний грошовий потік від інвестиційної діяльності тис. грн.	-404,5	-2065,7	-2065,71	-2065,7	-2065,7	-2065	-1943
Абсолютна величина інтегрального грошового потоку від інвестиційної діяльності, тис. грн.	404,5	2065,7	2065,71	2065,7	2065,7	2065	1943
Дисконтований грошовий потік від операційної діяльності на кроці t Фи Ч at, тис. грн.		390,43	674,09	1381,0	1519,2	1146	1044
Інтегральний грошовий потік від операційної діяльності тис. грн.		390,22	1064,31	2445,3	3964,5	5111	6155
Індекс прибутковості інвестицій		0,19	0,52	1,18	1,92	2,47	3,17

Таблиця 2.6 Розрахунок індексу прибутковості витрат

Показники	Розрахунки
Чистий дохід від продажу устаткування, тис. грн.							238,33
Разом приток							15238,33
Коефіцієнт дисконтування	0,909	0,826	0,751	0,683	0,621	0,564	0,513
Дисконтовані притоки коштів, тис. грн.		7851,24	8264,46	10245,2	10245,2	8467,11	7817,26
Сума дисконтованих притоків коштів тис. грн.		7851,24	16115,7	26360,9	36606,1	45073,22	52890,48
Податок на майно тис. грн.		33,66	27,72	21,78	15,84	9,9	3,96
Податок на прибуток		63,92	198,07	553,25	687,40	556,10	557,53
Разом відтоків		11037,6	10102,8	12978,0	14053,2		12964,49
Дисконтовані відтоки коштів, тис. грн.	404,55	9121,97	7590,37	8864,17	8725,96	7320,66	6652,83
Сума дисконтованих відтоків коштів тис. грн.	404,55	9526,52	17116,9	25981,1	34707,0	42027,68	48680,52
Індекс прибутковості витрат		0,82	0,94	1,01	1,05	1,07	1,09

Таким чином, розрахунок показників комерційної ефективності проекту показав, що проект є економічно ефективним, так як ЧДД (чистий дисконтований дохід)проекту більше 0, ІПІ (індекс прибутковості інвестицій) більше 1, ІПВ (індекс прибутковості витрат) більше 1, ВНП (внутрішня норма прибутковості) проекту досить висока - близько 65%, отже, реалізація проекту є економічно доцільною і економічно ефективною. Можна приступити до другого етапу оцінки з урахуванням використання в якості джерела інвестицій кредит у розмірі 50% від загального обсягу інвестицій, та решта 50% інвестицій реалізуються за рахунок власного капіталу.



3. Підходи до удосконалення інвестиційних відносин України

На сьогодні тема інвестицій та інвестиційного клімату є надзвичайно актуальною не тільки для України, але і для кожної країни світу. Зрозуміло, що інвестора, який має бажання вкласти свої кошти в економіку певної країни цікавлять не лише перспективні ресурси чи вигідний ринок збуту, але і організаційна складова цього процесу -- наскільки важко буде розмістити свої інвестиції, керувати ними, або в разі потреби забрати назад і т. д. Розуміючи це, країни, що зацікавлені в надходженні інвестицій, формують відповідну політику та умови, які були б сприятливі для розміщення інвестицій на їх територіях. Це може бути і сприятлива митна політика, і спрощена процедура реєстрації бізнесу, і пільгова система оподаткування. Недоречною є думка, що країни з ринками, що розвиваються, не зацікавлені сьогодні в іноземних інвестиціях, які врешті-решт впливають на економічне зростання в усіх країнах, бо «практично всі теперішні держави втягнуті в змагання, в боротьбу за найвищі темпи економічного росту»

Україна, яка будує ринкову економіку, також зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій, тому визначальним завданням державної політики у сфері інвестиційної діяльності має бути саме формування сприятливого інвестиційного клімату.

Сьогодні найпривабливішими в Україні для інвесторів є такі галузі економіки, як металургія, машинобудування, хімічна та харчова промисловості. Також, дедалі більше привертають увагу інвесторів автомобільна промисловість, побутова електроніка, високі технології, вітроенергетика, виробництво біопалива, логістика та ін. Хоча зрозуміло, що «у інвесторів крім економічних мотивів, також можуть бути і політичні, або конкурентні мотиви»

«В сучасній економічній теорії розрізняють дві основні форми міжнародних інвестицій -- портфельні і прямі. [ 7]

Портфельні інвестиції -- це суто фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються у національну валюту.

Проте, більш поширеними у наш час є прямі інвестиції, які являють собою реальні капіталовкладення в підприємства, землю, основні виробничі фонди або ж здійснюються за допомогою експортних інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління, коли інвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом. Прямі інвестиції використовуються, як правило, під час створення нових фірм (спільних підприємств) або ж для встановлення контролю над діючою фірмою шляхом закупівлі контрольного пакету акцій». Тому в нашому дослідженні ми будемо розглядати саме прямі інвестиції.

«На початок 2013 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ), спрямованих в українську промисловість, складав 17,167 млрд. дол. (31,5 % загального обсягу), у фінансовий сектор -- 16,106 млрд. дол. (29,6 %)».

Станом на 1.01. 2010 року сума іноземних інвестицій в Україну становила 40, 026 млрд. дол. США.

На рис. 1 бачимо, що найбільшим інвестором є Кіпр (8593,2 млн. дол. США). Далі -- Німеччина (6613,0 млн. дол. США) та Нідерланди (4002,0 млн. дол. США). В четверту групу входять 3 країни, які мають приблизно однакові розміри інвестицій (понад 2 млрд. дол. США), це Російська Федерація, Австрія та Сполучене Королівство.

У 2010 р. сума прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення в Україні становила $142, що менше, ніж, наприклад, у Вірменії -- $186, або у сусідній Росії $290, чи Казахстані $610

На кінець 2012 року за даними Держ.стату обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) в економіку України склав $54,462 млрд. В порівнянні з 2010 роком відбулося збільшення інвестицій на 14,436 млрд. Зростання було забезпечене, в основному, за рахунок надходження інвестицій з Кіпру, «завдяки чому частка інвестицій цієї середземноморської країни (точніше, фактичних реінвестицій українського та російського капіталу) в загальному обсязі ПІІ збільшилася до 31,7 %, з 25,6 % за підсумками 2011 р. Водночас обсяг інвестицій з Німеччини зменшився на 1,07 млрд. дол. (з 15 % до 11,6 %), з Франції -- на 465 млн. дол. (до 3,2 % з 4,5 %). Відбулося це, передусім, через продаж банківськими групами з цих країн своїх дочірніх структур в Україні»

Ми бачимо, як змінився притік ПІІ по окремих країнах в 2011--2012 роках. Незважаючи ні на що, більша половина країн (виділені сірим кольором) хоча і не значно, в порівнянні с Кіпром, але все ж таки збільшили своє інвестування в Україну. Тільки в одній країні, США, спостерігається помітна динаміка зменшення інвестицій за останні 3 роки -- з 1387,1 в 2010 році до 936,7 млн. дол. в 2012 році.

Законодавчими актами, які регулюють стан інвестиційного клімату в Україні, є:

-- Конституція України;

-- Господарський, Цивільний, Земельний кодекси України;

-- Закони України: «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Про господарські товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про заставу», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про режим іноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та інші.

На мою думку, основна причина зростання зацікавлення іноземних інвесторів Україною полягає у тому, що на сьогоднішній день наша економіка є однією з най динамічніших у Європі. Україна сама є серйозним ринком збуту та має стратегічно вигідне територіальне розташування. На жаль, все ще низька вартість робочої сили, але висока її якість.



Рис. 1.

Щоправда ,очікувалося, що нормалізація і впорядкування економічної діяльності, у тому числі обумовлені необхідністю вступу України у СОТ, істотним чином зменшать інвестиційні ризики і сприятимуть активнішому припливу інвестиційних ресурсів. Такі інституційні помилки як неврегульованість та політизація прав власності, підвищення ризиків інвестування внаслідок оголошених намірів переглянути результати приватизаційних конкурів, висока соціалізація бюджету призвели до відмови міжнародних і вітчизняних інвесторів вкладати кошти в українську економіку. Спрацьовує і такий чинник як низький рівень довіри населення до макроекономічної і політичної стабільності в країні і відсутність належних умов широкого залучення приватного інвестора. Нестабільність податкового законодавства і непередбачуваність його змін, які все ще існують, дають підстави стверджувати, що нинішній приплив інвестицій в банківський сектор зовсім не свідчить про інвестиційну привабливість країни та успіхи влади.

Для розвитку України як держави з постіндустріальною економікою необхідні механізми і стимули забезпечення глобальної конкурентоздатності постіндустріальних технологій. Потрібно стимулювати створення у великих корпораціях сегментів НІДКР у вигляді наукових центрів і венчурних фондів, а також стратегічних альянсів з світовими лідерами хай-теку. Необхідно розвивати інтеграцію вітчизняних фінансово-промислових груп з іноземними компаніями - власниками інтелектуального капіталу, формувати на базі інтеграції сегментів НІДКР і високотехнологічних виробництв кластери, аналогічні Силіконовій Долині і Зеленограду.

У той же час цивілізовані правила гри в країні, що досить складно замінити податковими пільгами, серйозно стурбований середній бізнес Заходу. Наприклад, наявність в Україні вільних економічних зон інвестиційного бума так і не викликало. Тому поки приплив як великого, так і середнього іноземного капіталу обмежений острахом невеликих компаній "нецивілізованої" вітчизняної економіки плюс невисоким рівнем зацікавленості світових ТНК в Україні. І до тепер плани по виходу більшості транснаціональних компаній на український ринок існують лише на папері. Багато портфельних інвесторів, можливо, і бажаючі інвестувати в нашу країну, не можуть цього зробити в силу нерозвиненості вітчизняної фінансової системи. [ 19]

Необхідні заходи загальноекономічного характеру:

По-перше, це податки, які не гальмують підприємницьку та інвестиційну активність (розширення практики використання податкового кредиту під час інвестування, зменшення ставки єдиного соціального податку тощо).

По-друге, зниження адміністративних бар`єрів. На жаль, поки що державна система в Україні продовжує працювати не на розвиток, а на формальний контроль. При цьому інноваційні промислові цикли скорочуються, а терміни ліцензування і контролю - навпаки подовжуються. В результаті знижується конкурентоздатність української економіки.

По-третє, захист прав власності. Для захисту інтересів добросовісних інвесторів і юридичних осіб доцільно встановити універсальний трьох річний термін позовної давності по всіх угодах, а також по всіх кримінальних і адміністративних статтях, пов`язаних з цими угодами. Держава повинна надавати інвесторам, що здійснюють довгострокові проекти, гарантії від несприятливої зміни податкового чи іншого економічного законодавства.

По-четверте, зміна акцентів антимонопольної політики. В умовах глобалізації і посилення міжнародної конкуренції в роботі антимонопольних органів бажано змістити акцент з видачі дозволів на злиття компаній і концентрацію капіталу у бік протидії зловживанням монопольним становищем.

По-п`яте, регулювання цін, тарифів і валютного курсу. Система державного прогнозування повинна шукати точки прориву, подолання нинішнього інерційного розвитку, визначати майбутні найвигідніші ринки, перспективи розвитку попиту і технологій, проводити аналіз ризиків тощо.

В Україні багато інвесторів, але цього недостатньо, потрібно залучення іноземних інвестицій, для цього потрібно: створити стабільне інвестиційне середовище і , відповідно нормальний інвестиційний клімат, для цього потрібно: творення прозорої, стабільної і справедливої системи національного законодавства; розвиток інфраструктури фондового ринку, точніше, ринків капіталу, вдосконалення системи корпоративного управління і захисту прав інвесторів та акціонерів; здійснення регуляторної реформи у сфері підприємницької діяльності; модернізація фінансового сектора економіки.

Висновки

Іноземне позикове інвестування являє собою відносини, які засновані на угодах, регламентовані цивільним законодавством та іншими нормативно-правовими актами, і інвесторами в яких виступають юридичні особи (в тому числі фінансові установи), держави (їхні об'єднання), міжнародні фінансові організації. Зміст їх полягає у передачі інвестором реципієнту грошей та інших майнових цінностей на засадах зворотності, строковості, платній або на безоплатній основі для реалізації інвестиційних проектів (програм), повернення яких може бути забезпечено цивільно-правовими, а також специфічними майновими засобами у вигляді урядових гарантій; зміст їх може полягати також у відстроченні кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент за передані товари (виконані роботи, надані послуги) в рамках реалізації інвестиційних проектів (програм); необхідність забезпечення дотримання принципу свободи договорів зумовила потребу в критичному перегляді нормативно закріплених положень щодо реєстрації цивільно-правових договорів, що опосередковують реалізацію відносин між інвесторами та реципієнтами в галузі іноземного позикового інвестування;

- матеріально-правове та колізійне регулювання договірних відносин іноземного інвестування в позиковій формі за законодавством України дає підстави дійти висновку щодо необхідності їхнього вдосконалення з метою оптимізації цього напряму зовнішньоекономічної діяльності.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами,державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

Отже, після детального аналізу стосовно залучення іноземних інвестицій в Україну я можу зробити висновок що в Україні, за винятком кількох років, в 2012 - 2014 роках надходження інвестицій в економіку країни залишається на досить низькому рівні з причини несприятливого інвестиційного клімату. Хоча останнім часом і відбулися деякі зміни з поліпшення цієї ситуації, і в країні покращилися деякі економічні та рейтингові показники, але, на жаль, це особливо не впливає на надходження інвестицій в країну.

Для того, щоб ситуація змінилася, державі потрібно докорінно змінити ставлення до цієї проблеми і до того становища, в якому перебуває Україна, провести і насправді реалізувати низку реформ, які пом'якшили б інвестиційний клімат і зробили його придатним і привабливим для іноземних інвесторів. Також країні слід звернути увагу на освоєння коштів, вже виділених Світовим Банком для розвитку економіки України.



Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» Відомості Верховної Ради України від 18.09.1991, №47.

2. Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвестиційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук, А.Ю. Яремко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.7. - с.138-143.

3. Касприк А. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом / А. Касприк // Формування ринкової економіки в Україні. - 2009. - Вип. 19. - с.262-269.

4. Стефанишин Г.С. Інвестиційна діяльність в період кризи. / Науковий вісник / Г.С. Стефанишин НЛТУ України. - 2010. ? Вип. 20.9. - с.245-250.

5. Шатило О. Інституційні особливості державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності: порівняльний аналіз України і США. / О. Шатило // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 30 жовтня 2009 року. У 2-х томах. - Т. 2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ. - 2009. - с.151-157.

6. Соціально-економічний розвиток України за 2010 рік - К. : Вид-во Держкомстат України. - 2010. - 29 с.

7. Господарський кодекс України

8. Гребельник О.П.Основи зовнішньоекономічної діяльності: / О. П. Гребельник Навч. посібник. К: держ. торг.-екон. уні-т, 1996.76с.

9. Види і форми іноземного інвестування. Міжнародна інвестиційна діяльність і її чинники

10. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. -- К.: КНЕУ, 2001. - 251 ст.

11. Лекції з міжнародної інвестиційної діяльності

12. Мельник В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність / В.В. Мельник, В. В. Козюк. - Тернопіль : Карт-бланш, 2003. - 249 ст.

13. Міжнародна інвестиційна діяльність. Підручник / Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін. -- К.: КНЕУ, 2002. - 310 ст.

14. Мойсеєнко І.П. Інвестування. Навч. посіб. - К.: Знання, 2006.- ст. 496.

15. О.Д. Данілов, Г.М. Івашина, О.Г. Чумаченко. Інвестування: Навчальний посібник. - Ірпінь, 2001.

16. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.:

Видавництво „ Наукова думка”, 1998. - 390 с.

17. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - К.: „ Центр навчальної літератури”, 2004. - 376 с.

18. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. -- К.: КНЕУ, 2001. - 251 ст.

19. Лекції з міжнародної інвестиційної діяльності

20. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru