Робиться висновок, що однозначна оцінка протекціонізму, як така, що повністю відкидає його, так і така, що беззастережно визнає, є неправомірною. По-перше, протекціонізм за всіх його можливих негативних наслідків у кількох випадках є економічно обґрунтованим напрямом національної зовнішньоторговельної політики країн, оскільки дозволяє країнам тісно взаємодіяти і одержувати взаємну вигоду при різному рівні забезпеченості природними ресурсами і розвитку продуктивних сил. По-друге, підвищує позитивний ефект протекціоністських заходів поєднання необхідних обмежень імпорту з державною підтримкою відповідних перспективних вітчизняних виробництв, яка продиктована стратегічними національними економічними інтересами і має творчу спрямованість.

Процес глобалізації протікає паралельно із процесом посилення державної активності. Тому, на тлі процесу лібералізації торгових режимів країн, які взаємодіють, що об'єктивно відбувається у світовій економіці, не тільки відтворюється старий, але й створюється новий ґрунт для відповідного неопротекціонізму. Специфічною рисою неопротекціонізму початку XXI ст. стало, перш за все, те, що він перетворився з торгової політики у складний комплексний державний механізм підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Йдеться про інтеґровану систему, яка покликана ґарантувати незмінність і усталеність зовнішніх і внутрішніх умов для накопичення національного капіталу, розширеного відтворення, модернізації національної економіки і соціальної структури суспільства. Наступною рисою неопротекціонізму є вияв крім традиційного оборонного, з переважанням суто захисних заходів, наступального його характеру з яскраво вираженими агресивними експансіоністськими рисами. Сучасний протекціонізм у зовнішньоекономічній політиці спрямований не стільки на захист внутрішнього ринку країни і вітчизняних виробників від іноземної конкуренції (захисний, внутрішній аспект протекціонізму), скільки на зміцнення позицій і зростання експансії вітчизняного бізнесу за кордоном (протекціонізм, звернений назовні). Ще однією специфічною рисою неопротекціонізму є поява “колективного макрореґіонального протекціонізму” сучасних інтеґраційних, економічних, торгових та інших союзів. Зовнішні прояви неопротекціонізму можна знайти в конфліктності підходів країн до реалізації зовнішньоторговельної політики, розширенні арсеналу засобів неопротекціонізму за рахунок використання порівняно нових і завуальованих нетарифних інструментів. Таким чином, незважаючи на загальну тенденцію до лібералізації сучасної міжнародної торгівлі, характерним стає розширення практики і спектру форм протекціоністської політики у процесі глобалізації економіки. Такий висновок є принциповим в зв'язку з початком масштабних перетворень в державах, що здійснюють системну трансформацію економіки і що відстоюють своє місце на світових ринках.

У п'ятому розділі „Роль протекціонізму і лібералізму у системній трансформації економіки” здійснено дослідження специфіки діалектики взаємозв'язку протекціонізму і лібералізму в зовнішньоекономічній політиці держав в умовах системної трансформації економіки, розкрито сутність та зміст протекціонізму як комплексної економічної політики в умовах системної трансформації.

На підставі наведеного аналізу досвіду низки країн, що здійснювали системну трансформацію економіки, обґрунтовується, що некритичне запозичення концепції “Вашингтонський консенсус” супроводжувалося відомою фетишизацією ринкових систем у західних країнах і прагненням до їх копіювання. У результаті при розробці стратегії реформ домінував телеологічний підхід, орієнтований на досягнення бажаної мети - ринкове господарство як таке. На відміну від історико-генетичного підходу він іґнорував об'єктивні тенденції еволюції соціально-економічної системи, її історичний досвід, національні особливості і потенціал розвитку. У реформуванні більшості країн колишнього СРСР, по суті, реалізувалася модель “корупційного капіталізму” з вираженою рентоорієнтованою поведінкою державних урядовців і могутнім тиском агресивного лобі на процеси ухвалення і реалізації державних рішень. При цьому, перетворення в зовнішньоекономічній сфері мали більш радикальний характер по відношенню до внутрішніх реформ, помітно випереджаючи становлення вітчизняного ринку і не враховуючи належною мірою кризовий стан національної економіки. Наприклад, на початку 1990-х рр. середньоарифметичне і середньозважене значення тарифу з групи оброблених виробів становили в Китаї (1992) 44,9 і 46,5%, відповідно, у Таїланді (1989) - 41,7 і 42,4%, Бразилії (1991) - 26,3 і 32,3%. Для Росії, наприклад, аналогічні показники знаходилися на істотно меншому рівні: 8,7 і 10,9% у 1993 р., а для України - 7,5 і 9,1% у 1994 році.

Доводиться, що для трансформованої економіки світовий ринок і зовнішня торгівля становлять водночас і небезпеку, і можливості. Очевидно, що сьогодні у процесі глобалізації окремо взята країна не може іґнорувати світогосподарські зв'язки, закрити свої ринки для іноземної конкуренції, не брати участі в міжнародному розподілі праці. Прискорене ж приєднання до світової економіки без захисту своєї економіки і підготовлених промислових, фінансових і аграрних стратегій спричиняє не менше втрат. Проблема полягає в тому, щоб підтримувати певний баланс між прихильним становленням до принципів вільної торгівлі і необхідністю підтримки і захисту власного ринку. Рівень зовнішньої відкритості економіки має визначатися, перш за все, на основі оцінки підготовленості основних секторів її виробничого потенціалу до конкуренції на світовому і внутрішньому ринках. Це припускає ретельно вивірене, взаємопов'язане поєднання курсу на лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків з вибірковими протекціоністськими заходами.

У дисертації аргументується положення про те, що в умовах системної трансформації економіки протекціонізм виступає як раціональна форма лібералізму: використання новітніх технологічних досягнень, приваблювання іноземних інвестицій, стимулювання будівництва нових виробництв, що складає зміст політики лібералізму, водночас з цілеспрямованим підвищенням конкурентних переваг вітчизняних виробників і економіки в цілому. У зв'язку з цим авторське розуміння процесів державного реґулювання зовнішньоекономічних зв'язків полягає в підтримці “подвійності”: механізм зовнішніх економічних зв'язків має сполучати в собі стимули для безперешкодного виходу на світовий ринок будь-кому, хто може на ньому працювати, і водночас забезпечувати захист економічних інтересів суспільства, суб'єктів внутрішнього ринку. В умовах системної трансформації зростає актуальність протекціоністської політики завдяки потенційно високим її адаптуючим можливостям в період економічної нестабільності. Надзвичайно актуальним стає використання креативних можливостей протекціонізму спільно з іншими напрямами соціально-економічної політики держави у створенні динамічної змішаної економіки в ході її цілеспрямованого реформування. З іншого боку, відтворювальна сутність протекціонізму, його роль стабілізатора, вбудованого інвестиційного регулятора “імунної системи” національної економіки, покликаного не тільки захищати її від несприятливих зовнішніх дій, але й у довгостроковому плані підвищувати її здатність самостійно протистояти цим діям, багато в чому задає напрями і характер зв'язків протекціонізму з іншими аспектами економічної політики держави.

У зв'язку з вищезгаданим, політика протекціонізму в умовах системної трансформації перетворюється на комплексну економічну політику, під якою розуміється прагматичне з максимальним ефектом поєднання різних інструментів підтримки вітчизняних виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, і характерними рисами якої виступають: узгодженість інструментів політики на всіх рівнях управління економікою; чітке уявлення про стратегічні і тактичні національні інтереси і мету; довгостроковість горизонтів ухвалення рішень. У розробленій автором схемі серед основних функціональних цілей політики комплексного протекціонізму виділяються три рівні функціональних цілей і четвертий рівень - цілі-засоби їх досягнення.

У шостому розділі „Напрямки удосконалення зовнішньоекономічної стратегії в умовах системної трансформації економіки” - розглянуто суперечності інтеграції країн із трансформованою економікою у світову економічну систему, концептуальні підходи до оптимізації зовнішньоекономічної стратегії в умовах системної трансформації економіки України.

Одним з основних напрямів інтеграції країн в умовах системної трансформації у світову економіку об'єктивно є становлення і розвиток, перш за все, їх власної торговельно-економічної співпраці в межах регіональних інтеграційних об'єднань і вже на цій основі інтеграція у світову систему торгівлі шляхом поглиблення співпраці з іншими регіональними угрупованнями, а також вступу у СОТ. Обґрунтовується, що інтеграція у світову систему торгівлі за допомогою приєднання до СОТ є найважливішим екзогенним чинником, що робить значний вплив на динаміку і стійкість розвитку економіки. Країни, що знаходяться поза СОТ, з одного боку, можуть опинитися на периферії сучасних міжнародних економічних відносин, а із другого - вимушені грати за правилами СОТ, але лише пасивно.

Доводиться, що назріла гостра потреба у зміні всієї парадигми національної протекціоністської політики в умовах системної трансформації економіки України. Сьогодні йдеться про розробку і здійснення комплексної протекціоністської політики в напрямку реалізації системи заходів щодо зміцнення національної конкурентоспроможності шляхом активного інвестування в модернізацію і технічну реконструкцію виробництва, а також здійснення масштабної державної програми з розвитку вітчизняного експорту і просування вітчизняних товарів на світові ринки. Здійснення даних напрямів передбачає радикальні зміни у визначенні зовнішньоторговельної стратегії на сучасному етапі системної трансформації: перехід від зовнішньоекономічної стратегії, націленої на максимальну відкритість економіки, до зовнішньоторговельної стратегії, за якої підвищення національної конкурентоспроможності у процесі глобалізації економіки ґрунтується на найбільш оптимальній в існуючих економічних умовах ефективності використання внутрішніх ресурсів і чинників розвитку.

Комплексна протекціоністська політика розглядається в широкому та вузькому розумінні цього поняття. В широкому розумінні мова йде про проведення державою такої протекціоністської політики, яка б сприяла розвитку економічної діяльності первинних економічних агентів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У вузькому розумінні комплексну протекціоністську політику слід розглядати з точки зору суто конкретної системи регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: удосконалення тарифної системи, переходу від нетарифного до тарифного регулювання імпорту, валютних обмежень, спрощення митних процедур тощо. Таким чином, комплексна протекціоністська політика в широкому розумінні передбачає зміни макроекономічного плану та функціонального характеру, тоді як у вузькому плані мова йде про мікроекономічні категорії і окремих учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Розглянуті основні напрями комплексної протекціоністської політики, здійснюваної в межах зовнішньоекономічної стратегії: імпортозаміщуючу політику, суть якої полягає у використанні системи інструментів, що стимулюють виробника більш активно орієнтуватися на внутрішній ринок; експортоорієнтовану політику, за якої створюються економічні умови для формування конкурентоспроможного вітчизняного експорту і його просування на зовнішніх ринках.

Існуючі на сьогоднішній день факти посилення ринкових позицій вітчизняних товаровиробників пропонується згрупувати в межах чотирьох основних напрямів імпортозаміщення. По-перше, імпортозаміщення буде ефективним, перш за все, у ресурсомістких галузях з відносно невисоким рівнем доданої вартості. По-друге, імпортозаміщення також повинно мати місце і відносно продукції трудомістких галузей, що випускають товари народного споживання. По-третє, політика імпортозаміщення має проводитися і щодо галузей, які випускають технічно менш складні і відносно недорогі вироби побутової електроніки і техніки, конкурентоспроможність яких істотною мірою визначається їх ціною, хоча і меншою мірою, ніж у двох попередніх випадках. По-четверте, у низці випадків імпортозаміщення має бути поширене і на окремі групи інвестиційних товарів, де за в цілому рівними технічними і якісними параметрами виробів вітчизняне виробництво стримується несприятливою структурою витрат і високою собівартістю продукції.

Експортоорієнтована політика має стати центральним напрямом комплексної протекціоністської політики, здійснюваної в межах зовнішньоторговельної стратегії, оскільки передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання української економіки. Арґументованою у зв'язку з цим стає теза про необхідність “двополюсної” міжнародної спеціалізації економіки України, в основі якої лежать її природні конкурентні переваги в ресурсній сфері і науково-технічний і виробничий потенціал інших галузей. З погляду перспектив економіки країни найістотнішим положенням експортоорієнтованої політики стає формування механізму взаємодії сировинного та інноваційного сектора трансформованої економіки. У його межах саме сировинний сектор може мобілізувати фінансові ресурси для забезпечення технологічного прориву у критично важливих галузях, а інноваційний сектор - сприяти формуванню високопродуктивної матеріально-технічної бази добувних галузей і галузей первинної обробки продукції. При цьому формування високотехнологічного сегмента експорту має стати пріоритетом національної економічної політики і реалізуватися через механізми прямої державної підтримки, включаючи фінансову.

Головний зміст зовнішньоекономічної стратегії країн на сучасному етапі системної трансформації, на авторський погляд, має полягати в послідовному перенесенні акценту із безсистемних зовнішніх запозичень і експорту сировинних ресурсів у сферу високих технологій, створення могутньої мережі закордонного виробництва з участю вітчизняного капіталу, активної участі вітчизняних фінансових установ у світових центрах концентрації фінансових ресурсів, підвищення ефективності зовнішньої торгівлі за рахунок цілеспрямованого збільшення в національному експорті частки готової продукції, комплектуючих виробів і послуг і зниження частки сировинних ресурсів.

висновки

В дисертації запропоновано концептуально новий підхід щодо цілісного дослідження протекціонізму і лібералізму як взаємообумовлених напрямів зовнішньоторговельної політики. Проведене дослідження й узагальнення його результатів підтверджують основну гіпотезу і дають можливість зробити наступні теоретичні висновки:

1. Основними чинниками сучасних напрямів зовнішньоторговельної політики (протекціонізму і лібералізму) є: національні економічні інтереси як сукупність інтересів різних соціальних класів і груп; зовнішні (процес глобалізації економіки) і внутрішні (особливості економічного розвитку тієї або іншої країни) передумови здійснення зовнішньоторговельної політики; інститути різного рівня (національні, міжнаціональні, наднаціональні і глобальні), що беруть участь в реалізації того або іншого напряму зовнішньоторговельної політики; система поставлених цілей: політичних, економічних, інституційних тощо; різноманітні механізми реалізації: від нормативно-правових і організаційних до ринкових; і, нарешті, інструменти, що використовуються (тарифні і нетарифні, явні і латентні).

2. Глобалізацію економіки можна характеризувати як процес посилення взаємозалежності і взаємовпливу різних сфер і процесів світової економіки, що виражається у поступовому перетворенні світового господарства на єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань. Процес глобалізації, з одного боку, є могутнім прискорювачем досягнення такого рівня цілісності світової економіки, коли відносини всередині неї визначаються взаємозалежністю і взаємопроникненням, а, з другого боку, глобальні стратегії різних суб'єктів світогосподарського спілкування фактично є локальними, орієнтованими не на весь світ в цілому, а на окремі його сегменти. Парадокс глобалізації полягає у тому, що чим вище ступінь економічної і соціальної консолідації суспільства і чим повніше реалізуються його внутрішні ресурси, тим успішніше воно здатне використати переваги інтеграційних зв'язків і адаптуватися до умов глобального ринку.

3. Аналіз еволюції теорій міжнародної торгівлі і практики їх використання з позицій фундаментальних процесів, що протікають в сучасній світовій економіці, підводить до розгляду протекціонізму і лібералізму як свого роду “суперечливої єдності”, розв'язання суперечностей усередині якої зрештою і створює ту реальну картину розвитку міжнародної торгівлі, а в більш широкому контексті інтернаціоналізації економічного життя з його нинішньою найвищою фазою глобалізацією, яка спостерігається сьогодні. Методи протекціонізму і принципи лібералізму не тільки вписуються в логіку глобалізації, вони можуть бути представлені певною мірою формами прояву процесу глобалізації економіки.

4. Світоцілісний підхід до дослідження світогосподарської системи дозволяє відійти від дихотомії “лібералізм - протекціонізм”. Кожному структурному рівню світового ринку відповідає певне співвідношення лібералізму і протекціонізму. У міру просування на верхні рівні змінюються функції протекціоністської політики. Зростає роль захисної функції, порівняно з оборонною. Мета оборонної стратегії - захистити свою частку ринку і/або вітчизняного виробника. Метою захисної стратегії стає не максимізація і розширення продажів наукоємної продукції, а, навпаки, стримування та обмеження її передачі конкурентам. У зв'язку з цим головним завданням будь-якої держави стає не боротьба з об'єктивними процесами розвитку світового господарства, а уміння адаптуватися до них і отримати користь від цих процесів.

5. Аналіз причин здійснення протекціоністської політики дозволяє дійти висновку, що між їх позитивним і негативним характером (і, відповідно, результатами) немає чіткої ґрані або вона виявляється достатньо рухомою. На практиці завжди діє прагматичний курс реальної зовнішньоторговельної політики, що має в собі елементи як протекціонізму, так і лібералізації. Протекціонізм має в собі очевидну суперечність, пов'язану з тим, що вигоди від протекціоністських заходів одержують конкретні, відносно невеликі групи підприємців, а також у якості виробників працівники цих корпоративних структур, тоді як економічних втрат зазнає основна частина населення країни. Ця асиметрія означає, що, незважаючи на економічну неефективність протекціонізму, він може бути достатньо ефективним з погляду політики. За своєю суттю протекціонізм має політичну спрямованість і визначається загальним курсом економічної політики держави.

6. Глобалізація, “стягуючи” національні економіки в єдине економічне ціле, з одного боку, припускає зняття існуючих сьогодні міжкраїнових економічних бар'єрів, а із другого - породжує новий комплекс суперечностей між суб'єктами сучасного світового господарства. Одним із проявів суперечностей у системі національних економічних інтересів, за якими нерідко стоять корпоративні економічні інтереси представників вітчизняного бізнесу відповідних країн, є протекціонізм світової економіки, що глобалізується, - свого роду неопротекціонізм. В неопротекціонізмі присутня відома парадоксальність, яка полягає в тому, що сьогодні посилення протекціоністського режиму провідних країн світу щодо зарубіжних конкурентів має свої об'єктивні межі, пов'язані з їх більш фундаментальним і довготривалим, стратегічним прагненням до загальної лібералізації міжнародної торгівлі. Перебуваючи в певному діалектичному взаємозв'язку з лібералізацією міжнародної торгівлі, сучасний протекціонізм повинен постійно трансформуватися, набуваючи нових рис, форм і методів своєї практичної реалізації.

7. Країни в умовах системної трансформації включаються у світогосподарські зв'язки із заздалегідь нерівними умовами - із незавершеною структурною перебудовою економіки, неконкурентоспроможною продукцією, величезним зовнішнім боргом. Тому їм, щоб скоротити відставання в економічному розвитку, отримати доступ до сучасних технологій, налагодити виробництво продукції, що відповідає міжнародним вимогам, отримати іноземні інвестиції, необхідно максимально прагматично підійти до процесу участі у світовій економіці. У зв'язку з цим можна говорити про протекціонізм як раціональну форму лібералізму: використовувати досягнення іноземних компаній, приваблювати інвестиції, стимулювати будівництво нових виробництв, проводячи, таким чином, політику лібералізації, і водночас з цим цілеспрямовано підвищувати конкурентні переваги вітчизняних виробників і економіки в цілому. Авторське розуміння процесів державного реґулювання зовнішньоекономічних зв'язків полягає в підтримці “подвійності”: механізм зовнішніх економічних зв'язків має сполучати в собі стимули для вільного і безперешкодного виходу на світовий ринок будь-кому, хто може на ньому працювати, і водночас забезпечувати захист корінних економічних інтересів суспільства, вітчизняних виробників, суб'єктів внутрішнього ринку

8. Взаємодіючи з рештою напрямів економічної політики, протекціонізм, крім реалізації своєї основної мети, розв'язує низку більш загальних завдань, які по відношенню до його головної мети виступають функціональною або квазіфункціональною метою. Стає можливим уявляти політику протекціонізму в умовах системної трансформації як комплексну економічну політику, під якою розуміється прагматичне з максимальним ефектом поєднання різних інструментів підтримки вітчизняних виробників вітчизняних виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, і характерними рисами якої виступають: узгодженість інструментів політики на всіх рівнях управління економікою; чітке уявлення про стратегічні і тактичні національні інтереси і мету; довгостроковість горизонтів ухвалення рішень.

9. Назріла потреба у зміні всієї парадигми національної протекціоністської політики в умовах системної трансформації економіки. Якщо раніше вона розумілася і реалізовувалася у вигляді більш-менш масштабних захисних заходів відносно конкретних категорій вітчизняних товаровиробників, то сьогодні йдеться про розробку і здійснення комплексної протекціоністської політики, що розуміється як: по-перше, реалізація системи заходів щодо зміцнення національної конкурентоспроможності шляхом активного інвестування в модернізацію і технічну реконструкцію виробництва; по-друге, здійснення масштабної державної програми з розвитку вітчизняного експорту і просування вітчизняних товарів на світові ринки. Реалізація даних напрямів передбачає радикальні зміни у визначенні зовнішньоторговельної стратегії на сучасному етапі системної трансформації: перехід від зовнішньоекономічної стратегії, націленої на максимальну відкритість економіки, до зовнішньоторговельної стратегії, за якої підвищення національної конкурентоспроможності у процесі глобалізації економіки ґрунтується на найбільш оптимальній в існуючих економічних умовах ефективності використання внутрішніх ресурсів і чинників розвитку. Серед практичних рекомендацій щодо реалізації цієї стратегії мають бути:

- цільове використання доходів від експорту, у першу чергу для розвитку самих експортних виробництв, підприємств і галузей, забезпечення більш високої стадії обробки первинних ресурсів;

- стимулювання, у тому числі з боку держави, створення фінансово-промислових груп і ТНК у країнах-партнерах у різних реґіонах світу з розміщенням виробничих структур і використанням загальносвітової тенденції міжнародного руху виробничих факторів;

- диференціація податкової системи із завданням якомога повнішого збирання податків, а також відмови від загального податку на додану вартість і переходу до вибіркового його застосування;

- забезпечення напряму бюджетних фінансових ресурсів переважно в експортоорієнтовані й імпортозаміщуючі виробництва. До великих пріоритетних блоків економіки слід віднести сільськогосподарський сектор, виробництво основної продукції споживчого призначення, високотехнологічні виробництва військово-промислового комплексу, переорієнтовані на виробництво цивільної продукції та експортні поставки;

- активізація і розширення зовнішньоекономічної співпраці із країнами ЄС, сприяння зростанню зовнішньоекономічних зв'язків із країнами СНД, використовуючи усталені традиції, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків з іншими країнами світу, виходячи з таких пріоритетних завдань:

· залучення інвестицій у структуроутворюючі виробництва, орієнтовані на нові технології, виробництво споживчої продукції, експорт та імпортозаміщення при оптимальному поєднанні внутрішніх і зовнішніх інвестицій, прямих і портфельних вкладень;

· посилення конкуренції на внутрішньому ринку, спрямованої на зниження цін, при одночасному захисті інтересів вітчизняного виробника;

· сприяння формуванню стійких виробничих і науково-технічних зв'язків з іноземними партнерами, основним змістом яких має бути впровадження передових технологій;

· створення системи обґрунтованого формування валютного курсу національної грошової одиниці.

список робіт, опублікованих за темою дисертації

Монографії

1. Довгаль О. А. Протекціонізм і лібералізм у процесі глобалізації світової економіки (Питання теорії і методології): Монографія / О. А. Довгаль; Нар. укр. акад. - Х.: Вид-во НУА, 2004. - 320 с. (15,04 д. а.).

2. Dovgal E. Problems of the Establishment of Foreign Eхchange Market in Ukraine in Transition Period / E. Dovgal / Transition in Central and Eastern Europe // Ed. Sevic Z. & Wright G. - Vol. 1. - Belgrade, 1997. - P. 277-285 (1,7 д. а.).

3. Довгаль Е. А. Системная трансформация мировой экономики в процессе глобализации // Равновесие в экономической системе переходного типа: предпосылки, механизмы, управление: Монография / Нар. укр. акад.; Под общ. pед. О. Л. Яременко. - Х.: Изд-во НУА, 2004. - С. 72-92 (21,34/1,3 д. а.).

4. Довгаль Е. А. Внешнеэкономический фактор достижения равновесия в условиях трансформационных систем // Равновесие в экономической системе переходного типа: предпосылки, механизмы, управление: Монография / Нар. укр. акад.; Под общ. Ред. О. Л. Яременко. - Х.: Изд-во НУА, 2004. - С. 185-208 (21,34/1,5 д. а.).

Навчальний посібник з грифом Міністерства освіти і науки України

5. Довгаль Е. А. Международная экономика: Учеб. пособ (Рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений) / Е. А. Довгаль. - Харьков: ХГИ “НУА”, 2001. - 264 с. (13,9 д. а.).

Статті у наукових фахових виданнях

6. Довгаль Е. А. Проблемы регулирования платежного баланса Украины в переходный период / Е. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 1998. - Т. 4. - С. 239-245 (0,8 п. л.).

7. Довгаль Е. А. Всемирная торговая организация и Украина: перспективы интеграции / Е. А. Довгаль // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - Економічна серія. - Харків, 2000 - № 482. - С. 162-164 (0,5 д. а.).

8. Довгаль Е. А. Глобализация и судьбы трансформирующихся экономик / Е. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2001. - Т. 7. - С. 299-303 (0,6 д. а.).

9. Довгаль Е. А. Протекционизм и фритредерство: эволюция от противостояния к компромиссу / Е. А. Довгаль // Вісн. Харк. держ. екон. ун-ту. - Х., 2001. - № 3 (19). - С. 26-28 (0,6 д. а.).

10. Довгаль Е. А. Современные тенденции в регулировании системы мировой торговли / Е. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 86. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 66-71 (0,8 д. а.).

11. Довгаль Е. А. Либерализация мировой торговли как основной вектор международной интеграции / Е. А. Довгаль // Вісн. Харк. держ. політехн. ун-ту. Технічний прогрес та ефективність виробництва. - Харків, ХДПУ, 2001. - № 131. - С. 59-62 (0,7 д. а.).

12. Довгаль Е. А. Формирование региональных приоритетов во внешнеторговой политике Украины / Е. А. Довгаль // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Проблеми прискорення розвитку економіки.- Економічна серія. - Харків, 2001. - № 530. - С. 37-40 (0,7 д. а.).

13. Довгаль Е. А. Роль держави в економіці, що трансформується: зовнішньоекономічний аспект / Е. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2002. - Т. 8. - С. 289-294 (0,8 д. а.).

14. Довгаль Е. А. О некоторых последствиях членства Украины в ВТО / Е. А. Довгаль // Вісн. Нац. техн. ун-ту “Харківський політехнічний інститут”. - Зб. наук. пр. - Темат. вип.: Технічний прогрес та ефективність виробництва. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. - № 8-2. - С. 3-6 (0,7 д. а.).

15. Довгаль О. А. Концептуальні основи зовнішньоекономічної політики / О. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 141. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 112-117 (0,8 д. а.).

16. Довгаль О. А. Економічний протекціонізм: аналіз світового досвіду / О. А. Довгаль // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - Економічна серія. - Харків, 2002. - № 564. - С. 220-222 (0,7 д. а.).

17. Довгаль О. А. Основні напрями геоекономічної політики України / О. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2003. - Т. 9. - С. 243-248 (0,8 д. а.).

18. Довгаль О. А. Типологія процесів глобалізації: загальне й особливе / О. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 168. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 133-138 (0,8 д. а.).

19. Довгаль O. А. До питання про інституційну структуру глобальної економіки / О. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ун-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2004. - Т. 10. - С. 203-209 (0,6 д. а.).

20. Довгаль О. А. До питання про співвідношення процесів інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки / О. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 194. - Т. 1. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 158-164 (0,7 д. а.).

21. Довгаль О. А. Сучасний неопротекціонізм: основні риси і протиріччя / О. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 195. - Т. ІІ. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 400-406 (0,5 д. а.).

22. Довгаль О. А. Діалектика протекціонізму і лібералізму у зовнішньоекономічній політиці / О. А. Довгаль // Економіка розвитку. - Харків: ХНЕУ, 2004. - № 4 (32). - С. 31-35 (0,8 д. а.).

23. Довгаль О. А. Внутрішня суперечність сучасних тенденцій протекціонізму і лібералізму / О. А. Довгаль // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - Економічна серія. - Харків, 2004. - № 634. - С. 22-26 (0,7 д. а.).

24. Довгаль О. А. Інтеграція країн в умовах системної трансформації економіки в світову економічну систему: проблеми і протиріччя / О. А. Довгаль // Вестн. нац. техн. ун-та “ХПИ”. - Сб. науч. тр. - Темат. вып.: Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2002. - 01'2005. - С. 14-19 (0,7 д. а.).

25. Довгаль О. А. До питання про функціональні цілі політики комплексного протекціонізму / О. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ун-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2005. - Т. 11. - С. 377-384 (0,6 д. а.).

26. Довгаль О. А. Методологія дослідження процесу глобалізації світової економіки: ессенціальний і еволюційний підходи / О. А. Довгаль // Економіка: проблеми теорії та практики. - Зб. наук. пр. - Вип. 202. - Т. ІV. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 814-819 (0,5 д. а.).

27. Довгаль О. А. Еволюція моделей світогосподарських зв'язків у процесі глобалізації світової економіки / О. А. Довгаль // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - Економічна серія. - Харків, 2005. - № 650. - С. 252-255 (0,6 д. а.).

28. Довгаль О. А. Зовнішньоекономічна стратегія в умовах системної трансформації економіки: концептуальні підходи до оптимізації / О. А. Довгаль // Економіка розвитку. - Харків: ХНЕУ, 2005. - № 2 (34). - С. 36-40 (0,6 д. а.).

Статті в інших виданнях

29. Довгаль Г. В., Довгаль О. А. Чи зможе Україна уникнути економічної катастрофи? / Г. В. Довгаль, О. А. Довгаль // Економiка i управління. - 1999. - № 1. - С. 24-29. (0,7 д. а.). Особистий внесок: запропоновано заходи в зовнішньоекономічній сфері, що направлені на подолання кризової ситуації в Україні - 0,4 д. а.

30. Довгаль Е. А. Внешнеэкономические стратегии трансформационной экономики Украины / Е. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2000. - Т. 6. - С. 286-293. (0,5 д. а.).

31. Довгаль Г. В., Довгаль Е. А. Коррупция как форма экономического протекционизма / Г. В. Довгаль, Е. А. Довгаль // Вчен. зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”.- Х., 2000. - Т. 6. - С. 297-302. (0,8 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано протекціоністський характер корупції в умовах системної трансформації економіки - 0,5 д. а.

32. Dovgal E. Globalization and Some Its Backsides / Е. Dovgal // Zeszyty Naukowo-Teoretyczne PWSBiA “WIEK XXI -THE 21^st CENTURY”. - Warszawa: Prywatna Wyzsza Szkola Businessu i Administracji, 2002. - Nr 1 (3). - P. 49-59. (1,8 д. а.).

33. Довгаль Е. А. Регулирование внешнеэкономической сферы в процессе рыночной трансформации: опыт Украины / Е. Довгаль // Zeszyty Naukowo-Teoretyczne PWSBiA “The 21^st Century: a scientific quarterly”. - Warszawa: Prywatna Wyzsza Szkola Businessu i Administracji. - Nr 4 (14) 2004 / 1 (15) 2005. - P. 267-277. (0,9 д. а.).

Тези доповідей наукових конференцій

34. Довгаль Г. В., Довгаль Е. А. Проблемы организации свободных экономических зон в Харькове и механизм их преодоления / Г. В. Довгаль, Е. А. Довгаль // Проблемы создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон в Харькове: Тез. докладов междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 3-5 июня 1993 г. / Харьк. гор. совет нар. деп. - Х., 1993. - С. 32-33 (0,25 д. а.). Особистий внесок: запропоновано шляхи вирішення проблем організації вільних економічних зон в Харкові - 0,2 д. а.

35. Довгаль Г. В., Довгаль Е. А., Рябова Т. В. Проблемы становления международного маркетинга в условиях перехода к рыночным отношениям / Г. В. Довгаль, Е. А. Довгаль, Т. В. Рябова // Проблеми переходу України до ринкових відносин: Сб. тез доповідей наук.-практ. конф., Вінниця, черв. 1993р. / Мін-во освіти України; Вінницьк. Політехн. Ін-т та ін. - Вінниця, 1993. - С. 111-112 (0,25 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано чинники становлення міжнародного маркетингу в умовах економіки, що трансформується - 0,2 д. а.

36. Довгаль Г. В., Довгаль Е. А. К вопросу о выборе модели рыночных преобразований в Украине / Г. В. Довгаль, Е. А. Довгаль // Проблемы и новые реалии в мировом бизнесе и менеджменте: Тез. докладов междунар. науч.-практ. конф., Харьков, 4-8 окт. 1993 г. / Харьк. политехн. ин-т и др. - Х., 1993. - С. 110-111 (0,25 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано положення про необхідність урахування національної специфіки при виборі моделі ринкових перетворень в Україні - 0,2 д. а.

37. Довгаль Г. В., Довгаль Е. А. Некоторые аспекты первоочередных мер по реформированию отношений между экономическим центром и регионами Украины / Г. В. Довгаль, Е. А. Довгаль // Проблеми формування й розвитку реґіональних механізмів господарювання: Тези доповідей. Ред. кол. Забродський В. А., Воробйов Є. М. (відп. ред.) та ін., Харків, бер. 1994. - Х., 1994. - С. 47-48 (0,25 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано положення про взаємозв'язок внутрішньо- і зовнішньоекономічної політики України при реформуванні відношень між економічним центром та реґіонами - 0,2 д. а.

38. Dovgal G., Dovgal E. Dynamics of Balance of Payments in Transition Period: The Case of Ukraine / G. Dovgal, E. Dovgal // Econometrics of Transition, Integration and Development: Proceedings of the ILth International Conference / Applied Econometrics Assotiation (Dec., 1995, Warsaw, Poland). - Warsaw, 1995. - P. 78-92 (2,5 д. а.). Особистий внесок: запропоновано реґресійну модель українського імпорту та експорту - 1,5 д. а.

39. Довгаль Е. А. Достижение рыночного равновесия в контексте современных тенденций системной трансформации / Е. А. Довгаль // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад.; Оргком.: О. Л. Яременко и др. - Х., 2001. - С. 14-15 (0,25 д. а.).

40. Довгаль Е. А. Циклический механизм глобальной экономи-ческой интеграции / Е. А. Довгаль // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 14 дек. 2001 г. / Нар. укр. акад.; Оргком.: О. Л. Яременко и др. - Х., 2001. - С. 21-23 (0,4 д. а.).

41. Довгаль Е. А. Импортозамещающая стратегия структурных сдвигов в трансформационной экономике / Е. А. Довгаль // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 6 февр. 2003 г. / Нар. укр. акад.; Оргком.: О. Л. Яременко и др. - Х., 2003. - С. 12-14 (0,4 д. а.).

42. Довгаль Е. А. Самоорганизация мировой экономики в процессе глобализации / Е. А. Довгаль // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 10 февр. 2004 г. / Нар. укр. акад.; Оргком.: О. Л. Яременко и др. - Х., 2004. - С. 23-27 (0,5 д. а.).

43. Довгаль О. А. Протекціонізм як інструмент антициклічної політики в умовах системної трансформації економіки / О. А. Довгаль // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 2 дек. 2004 г. / Нар. укр. акад.; Оргком.: О. Л. Яременко и др. - Х., 2004. - С. 14-17 (0,2 д. а.).

44. Довгаль Е. А. К вопросу о цикличности актуализации протекционизма во внешнеэкономической политике / Е. А. Довгаль // Перспективные разработки науки и техники: Материалы науч.-практ. конф., Белгород, 22 окт. 2004 г. / Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - Т. 2. Экономические науки. - С. 60-63 (0,2 д. а.).

45. Довгаль О. А. Протекціонізм і лібералізм у зовнішньоекономічній політиці: діалектика взаємозв'язку / О. А. Довгаль // Науковий потенціал світу ? 2004: Матеріали Першої міжнар. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р. / Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 26. Економічна теорія. - С. 23-24 (0,2 д. а.).

анотація

Довгаль О. А. Протекціонізм і лібералізм у зовнішньоторговельних відносинах у процесі глобалізації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Харківський національний університет ім.. В. Н. Каразіна, Харків, 2006.

У дисертації запропоновано концептуально новий підхід щодо цілісного дослідження протекціонізму і лібералізму як взаємообумовлених напрямів зовнішньоторговельної політики. На основі аналізу світового досвіду комплексно проаналізовано циклічний характер актуалізації протекціонізму і лібералізму в міжнародній торгівлі. Здійснено системний аналіз теоретико-методологічних основ дослідження процесу глобалізації економіки. Розкрито внутрішню суперечність сучасних тенденцій протекціонізму і лібералізму. Виявлено сутність та форми прояву неопротекціонізму у економіці, що глобалізується.

Обґрунтовано сутність та зміст протекціонізму як комплексної економічної політики в умовах системної трансформації економіки. Запропоновано концептуальні підходи до оптимізації зовнішньоекономічної стратегії в умовах системної трансформації економіки України.

Ключові слова: протекціонізм, лібералізм, зовнішньоторговельна політика, міжнародна торгівля, глобалізація, системна трансформація економіки, неопротекціонізм.

annotation

Dovgal E. A. Protectionism and liberalism in the foreign trade relations in the process of globalization of economy. - Manuscript.

The thesis for the scientific Doctor's degree in Economics, speciality 08.01.01 - Economic theory. - V. N. Kharazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2006.

In this dissertation a conceptually new approach as to general research of protectionism and liberalism as codetermined directions of external trade policy is offered. On the basis of the world's practice a cyclical character of protectionism and liberalism in International trade is analyzed in complex. A complex analysis of theory-methodology bases of the research process of economics globalization is undertaken. Internal argument of the modern tendencies of protectionism and liberalism is discovered. The sense and forms of neo-protectionism in economics, that is under globalization is found.

The sense and context of protectionism as a complex economic policy under conditions of system's transformation of economics is grounded. Conceptual approaches to optimization of international economy strategy under conditions of system's transformation of economy of Ukraine is offered.

Keywords: protectionism, liberalism, foreign trade policy, international trade, globalization, system transformation of economy, neoprotectionizm.

аннотация

Довгаль Е. А. Протекционизм и либерализм во внешнеторговых отношениях в процессе глобализации экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, Харьков, 2006.

В диссертации предложен концептуально новый подход к целостному исследованию протекционизма и либерализма как взаимообусловленных направлений внешнеторговой политики. На основе анализа мирового опыта комплексно проанализирована цикличность интенсивности протекционизма и либерализма в международной торговле, в которой выделены “большие” и “малые” волны.

Проведено поэлементное исследование протекционизма и либерализма как направлений внешнеторговой политики. Определен диалектический характер противоречий между протекционизмом и либерализмом и внутри их самих, которые разрешаются сменой одного другим, что предполагает взаимосвязь протекционизма и либерализма, их единство на основе функциональных различий. Уровень разумного протекционизма интерпретирован в качестве исходного пункта при создании оптимальной внешнеторговой политики. Обобщена логика поэтапной последовательности принятия решений при выборе одного из направлений внешнеторговой политики (социальная, экономическая и функциональная формы).

Осуществлен системный анализ теоретико-методологических основ исследования процесса глобализации экономики с точки зрения эссенциального и эволюционного подходов. Выявлены гносеологические факторы, обусловливающие расхождение между методологическими декларациями и фактической методологией при исследовании процесса глобализации. Раскрыта сущность и формы проявления новой, присущей процессу глобализации, теоретической модели мирохозяйственных связей (информационно-инновационной). Выявлены две противоречивые тенденции, действующие одновременно в глобализирующейся экономике - рост международной конкуренции и повышение степени монополизации отдельных рынков. Раскрыта внутренняя противоречивость современных тенденций протекционизма и либерализма.

Выявлены сущность и формы проявления современного неопротекционизма в глобализирующейся экономике, который представляет собой сложный комплексный государственный механизм повышения конкурентоспособности национальной экономики в процессе глобализации, направленный не столько на защиту внутреннего рынка от иностранной конкуренции (защитный протекционизм), сколько на укрепление позиций и рост экспансии отечественного бизнеса за рубежом (протекционизм, обращенный вовне). Он находит свое выражение в следующих формах: появлении “коллективного” макрорегионального протекционизма современных интеграционных союзов; конфликтности подходов стран по реализации внешнеторговой политики; широком использовании антидемпинговых и компенсационных процедур и сравнительно новых и завуалированных нетарифных инструментов и др.

Обосновано содержание протекционизма как комплексной экономической политики в условиях системной трансформации экономики, среди основных целей которой выделены три уровня функциональных целей и цели-средства их достижения. Предложены концептуальные подходы к оптимизации внешнеэкономической стратегии в условиях системной трансформации экономики Украины. Выявлены особенности использования доктрины современного протекционизма как рациональной формы либерализма во внешнеторговой политике в качестве парадигмы экономического развития стран с системной трансформацией экономики в процессе глобализации. В рамках внешнеэкономической стратегии систематизированы отрасли национальной экономики по четырем группам, имеющим специфические особенности относительно потребностей в осуществлении протекционистских мер.

Ключевые слова: протекционизм, либерализм, внешнеторговая политика, международная торговля, глобализация, системная трансформация экономики, неопротекционизм.

Размещено на Allbest.ru