Право держави на самооборону в світлі розвитку юридичних гарантій міжнародної безпеки

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в наступних друкованих працях здобувача

1. Ржевська В.С. Тенденції розвитку інституту самооборони в сучасному міжнародному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - Вип. 13 (частина ІІІ). - С.177-186.

2. Ржевська В.С. “Стримування“ чи “втручання”: підстави для застосування збройної сили в концепціях національної безпеки Російської Федерації та США // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: міжнародні відносини. - 2000. - Вип. 15, С.52-57.

3. Ржевська В.С. Підстави для застосування збройної сили в концепціях національної безпеки Російської Федерації та США в контексті міжнародного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - Вип. 21 (частина ІІ). - С.185-189.

4. Ржевська В.С. Збройні репресалії як відповідь на терористичні акти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: міжнародні відносини. - 2001. - Вип. 18, С.9-12.

5. Ржевська В.С. Відношення між репресаліями та "збройними заходами самодопомоги" у сучасному міжнародному праві // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: міжнародні відносини. - 2001. - Вип. 19, С.6-10.

6. Ржевська В.С. Повноваження Міжнародного Суду ООН призначати тимчасові заходи захисту прав сторін // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001. - Вип. 29 (частина ІІ). - С.88-92.

7. Ржевська В.С. Наслідки трагедії "веж-близнюків" для міжнародно-правового регулювання самооборони держав // Український часопис міжнародного права. - 2002. - № 2. - С.52-59.

Анотація

Ржевська Валентина Сергіївна. Право держави на самооборону в світлі розвитку юридичних гарантій міжнародної безпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук із спеціальності 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. Київ, 2003.

Дисертація присвячена визначенню тенденцій розвитку інституту права на самооборону в міжнародному праві. Досліджено історію формування цього інституту, розвиток його джерел, розкрито його місце в системі сучасного міжнародного правопорядку. Проаналізовано зміст звичаєвих та договірних норм, які визначають підстави та межі здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону. Показана роль практики Міжнародного Суду ООН та Ради Безпеки ООН у розвитку міжнародно-правового регулювання самооборони держав у другій половині ХХ ст.

Особлива увага приділена тенденціям практики держав щодо здійснення права на самооборону в період 1991-2001 рр. та впливові цієї практики на систему правових гарантій міжнародного миру та безпеки. Розглянуто зв'язок між пошуком міжнародно-правових підстав для операції "Буря в пустелі" та становленням нових форм участі ООН у застосуванні примусу до порушників міжнародного миру. Проаналізовано правові аспекти участі НАТО у підтримці міжнародного миру та безпеки в Європі після завершення "холодної війни". Узагальнено наслідки терористичних актів 11 вересня 2001 р. в США для визначення меж та функціонального спрямування права держав на самооборону.

Ключові слова: самооборона, агресія, колективна безпека, справедлива війна, самозбереження, колективна самооборона, Рада Безпеки ООН, Міжнародний Суд ООН, НАТО.

Rzhevskaya Valentina Sergeevna. State's Right of Self-Defence within the Developing Context of Legal Guarantees of International Security. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of sciences (Law) on the speciality 12.00.11 - International Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Institute of international relations. Kyiv, 2003.

The thesis is devoted to determining the trends of development of the right of self-defense in international law. The origins and history of the international legal concept of self-defense, its sources and place within the present system of international law and order are brought to light. The author analyzes customary and treaty rules which relate to legal basis and limits of individual or collective self-defense. The part, which practice of International Court of Justice and United Nations' Security Council took in developing international legal regulation of self-defense in the second part of the20th century, is stressed.

Special attention is paid to the tendencies taken by the states' practices of exercising self-defense in years 1991 - 2001. The impact of those practices upon the legal guarantees of international peace and security taken as an integrated system is pointed out to be of great concern. The author investigates how the search for legal basis of the "Desert Storm" operation led to the appearance of new forms of the peace enforcement activities of the United Nations. The legal aspects of the NATO's peacemaking in Europe after the "cold war" are analyzed as well as the probable consequences of the September 11 2001 terrorist strikes for limits and function of self -defense in international law.

Key Words: self-defense, aggression, collective security, just war, self-preservation, collective self-defense, United Nations Security Council, International Court of Justice, NATO.

самооборона міжнародний правовий держава

Ржевская Валентина Сергеевна. Право государства на самооборону в свете развития юридических гарантий международной безопасности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений. Киев, 2003.

Диссертация посвящена определению тенденций развития института права на самооборону в международном праве. Исследована история правовых форм ограничения вооруженного насилия в международных отношениях до ХХ ст., дана характеристика институтов справедливой войны (bellum justum) и права самосохранения как предшественников института права на самооборону. Освещено развитие института права на самооборону в связи со становлением императивного принципа неприменения силы или угрозы силой. Обобщена международная практика периода между двумя мировыми войнами и деятельность Лиги Наций, направленная на закрепление в международном праве запрета войны как средства национальной политики. Проанализированы Парижский (Бриана-Келлога) пакт 1928 г., Конвенция об определении агрессии 1933 г., решения Совета Лиги Наций по спорам о законности применения вооруженной силы сторонами вооруженных конфликтов накануне II мировой войны. Рассмотрена история текста статьи 51 Устава ООН, в которой речь идет о праве на индивидуальную или коллективную самооборону. Проанализированы практика Международного Суда ООН и Совета Безопасности ООН в отношении применения международно-правовых норм, регулирующих самооборону государств, учредительные документы региональных международных организаций, "Определение агрессии" 1974 г. и Проект статей об ответственности государств, подготовленный Комиссией международного права в 1956 - 2001 гг.

Действующая редакция статьи 51 Устава ООН отражает взаимодействие двух тенденций в понимании предназначения права на самооборону в системе современного международного права. Одна из них - защита международного правопорядка как единого целого в рамках универсальной системы коллективной безопасности. Другая - защита национальной безопасности государства и его стратегических союзников. Обе эти концепции оказывают влияние на применение и толкование норм международного права, регулирующих самооборону государств. Субъективное право на самооборону может быть определено как признанная международным правом возможность государства применить вооруженную силу с целью противодействия вооруженному нападению на него (индивидуальная самооборона), либо в порядке помощи другому государству, явившемуся жертвой вооруженного нападения (коллективная самооборона). С точки зрения теории, право на самооборону представляет собой т. наз. "право на защиту", то есть право применить принудительные меры, содержание которых зависит как от характера противоправного действия (вооруженное нападение на государство), так и от особенностей прав, подлежащих защите (право на суверенитет, политическую независимость, территориальную целостность). Отличительная черта реализации права на самооборону - дозволение применить на его основе меры военного принуждения. Институт права на коллективную самооборону (оборону) входит в институт права на самооборону как составляющая, так как оказание военной помощи государству в современном международном праве поставлено в зависимость от его прямого волеизъявления, а все условия правомерности индивидуальной самообороны распространяются на самооборону коллективную. Структуру института права на самооборону в современном международном праве образуют взаимосвязанные обычные и договорные нормы, которые условно могут быть разделены на две группы: а) нормы, определяющие основания для реализации права на самооборону, и б) нормы, устанавливающие границы осуществления этого права. Поскольку взаимодействие обычных и договорных норм в рамках института права на самооборону исполнено многих противоречий, которые возрастают в связи с развитием технологии ведения военных действий и появлением новых типов угроз для международного мира и безопасности, важная роль в развитии международно-правового регулирования самообороны государств принадлежит практике Совета Безопасности ООН и Международного Суда ООН.

Особое внимание в диссертации уделено практике государств в отношении реализации права на самооборону в период 1991-2001 гг., а также влиянию этой практики на систему юридических гарантий международного мира и безопасности. Так, поиск правовых оснований для оказания военной помощи Кувейту в 1990 г. привел к возникновению новых форм участия ООН в применении принуждения к нарушителям международного мира. В диссертации проанализированы также международно-правовые аспекты деятельности НАТО по поддержке международного мира и безопасности, а также международно-правовые последствия террористических актов 11 сентября 2001 г. в США.

Ключевые слова: самооборона, агрессия, коллективная безопасность, справедливая война, самосохранение, коллективная самооборона, Совет Безопасности ООН, Международный Суд ООН, НАТО.

Размещено на Allbest.ru