Форми міжнародних економічних відносин

Глобалізація стала найважливішою реальною характеристикою сучасної світової системи, однієї з найбільш впливових сил, що визначають хід розвитку нашої планети. Відповідно до переважної точки зору на глобалізацію, жодна дія, жоден процес у суспільстві (економічний, політичний, юридичний, соціальний і т.д.) не можна розглядатися обмежено тільки як такий. Глобалізація міжнародних відносин -- це посилення взаємозалежності і взаємовпливу різних сфер громадського життя і діяльності в області міжнародних відносин. Вона торкається практично всіх сфер громадського життя, включаючи економіку, політику, ідеологію, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку, спосіб життя, а також самі умови існування людства.

Процеси глобального розвитку, у рамках яких структури національного виробництва і фінансів стають взаємозалежними, прискорюються в результаті збільшення числа укладених і реалізованих зовнішніх угод. Глобалізація, що охопила всі регіони і сектори світового господарства, принципово змінює співвідношення між зовнішніми і внутрішніми факторами розвитку національних господарств на користь перших. Жодна національна економіка незалежно від розмірів країн (великі, середні, малі) і рівня розвитку (розвинуті, зростаючі чи перехідні) не може більше бути самодостатньої, виходячи з наявних факторів виробництва, технологій і потреби в капіталі. Жодне держава не в змозі раціонально формувати і реалізовувати економічну стратегію розвитку, не з огляду на пріоритети і норми поводження основних учасників світогосподарської діяльності.

Виділяють такі критерії віднесення тих чи інших проблем до глобальних [5, стор.15]:

- планетарний характер проблеми, її вплив на всі групи країн, усі народи світу;

- виявлення проблеми як фактора розвитку суспільства в усіх регіонах світу;

- загрожуючий характер проблеми: її невирішеність може означати регрес виробничих сил та умов життя усього суспільства;

- необхідність докладання комплексних зусиль усіх держав. За цими критеріями до глобальних відносять такі проблеми:

- демографічну;

- забезпечення людства енергетичними, сировинними та продовольчими ресурсами;

- екологічну;

- освоєння світового океану та космосу;

- роззброєння та конверсію військового виробництва.

Демографічна проблема викликана швидким збільшенням кількості населення Землі. Так, якщо у 1950 р. населення планети становило 2,5 млрд чол., в 1991 р. -- 5,3 млрд чол., то в 2005 р. його кількість перебільшила 6,1 млрд чол. За прогнозами вчених, кількість населення стабілізується лише близько 2100 р. на рівні приблизно 10 млрд чол., причому частка населення Азії, Африки і Латинської Америки становитиме майже 95 % його чисельності. Тісно пов'язана з першою друга проблема -- продовольча. За даними ООН, кількість тих, хто голодує, у світі в 1990 р. становила близько 550 млн чол., і може досягнути 600--650 млн чол. у 2008 р. Особливо важким є становище народів країн, що розвиваються. Власне на ці країни припадає майже 100 % загальної кількості тих, хто голодує.

Проблема забезпечення людства енергетичними ресурсами виникла у зв'язку із закриттям у деяких країнах атомних електростанцій, на яких використовувались атомні реактори чорнобильського типу (РБМК). Наприклад, у 2000 р. зупинено останній енергоблок на Чорнобильській АЕС в Україні, у 2004 р. планується закрити Литовську АЕС.

Екологічна проблема породжена господарською діяльністю людей. Природа втрачає здатність до самовідновлення. Забруднюються у значних масштабах повітряний басейн (виникають озонові діри), вода, змінюються кліматичні умови. Тому природі необхідний захист.

Прямого удару по світовій економіці завдає загроза ядерної, бактеріологічної та хімічної війни. Останніми роками у цьому питанні відбулися значні зрушення. Знищується частина ядерних арсеналів колишніх соціалістичних країн. З іншого боку, окремі країни (Індія, Пакистан, Іран) докладають значних зусиль для оволодіння ядерною зброєю. Зважаючи на це, на приготування до війни та на запобігання їй витрачаються величезні кошти. Гонка озброєнь гальмує зростання випуску продукції для потреб людей, негативно впливає на їхній добробут[18, cтор. 57-59].

Глобалізацію світової економіки можна охарактеризувати як посилення взаємозалежності і взаємовпливу різних сфер і процесів світової економіки, що виражається в поступовому перетворенні світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.

Процес глобалізації охоплює різні сфери світової економіки, а саме:

· зовнішню, міжнародну, світову торгівлю товарами, послугами, технологіями, об'єктами інтелектуальної власності;

· міжнародний рух факторів виробництва (робочої сили, капіталу, інформації);

· міжнародні фінансово-кредитні і валютні операції (безоплатне фінансування і допомога, кредити і позики суб'єктів міжнародних економічних відносин, операції з цінними паперами, спеціальні фінансові механізми й інструменти, операції з валютою);

· виробниче, науково-технічне, технологічне, інжинірингове й інформаційне співробітництво.

Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки -- на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють різні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності: на мікрорівні -- окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні -- національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність; на наднаціональному рівні -- міжнародні організації та наднаціональні інститути.

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов'язані й взаємозалежні. Для них на сучасному етапі характерне:

1) зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі готовою продукцією -- із суто комерційної вона значною мірою перетворилась у засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих процесів;

2) інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

3) зростання масштабів міграції робочої сили;

4) прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;

5) швидкий обмін науково-технічними знаннями;

6) розвиток сфери послуг;

7) об'єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.

Для вирішення глобальних проблем необхідне створення нового типу всесвітнього господарства, побудованого на якісно нових принципах співробітництва та взаємодопомоги.

Глобалізація світової економіки свідчить про те, що міжнародні економічні відносини вийшли на якісно новий рівень розвитку, а це потребує настільки ж якісно нової системи управління в організаціях, адекватної вимогам глобальної ефективності введення бізнесу, що базується на нових підходах глобального мислення. Особливості глобального мислення можна відокремити такі:

1. Структура глобального мислення включає нове, глобальне бачення проблем, а також припускає нові аналітичні навички і спроможність користуватися новими стратегічними концепціями.

2. Глобальне сприйняття виходить за рамки національного, міжнаціонального і багатонаціонального світу.

3. Наявність певних навичок роботи на світовому ринку, формування яких залежить від спроможності переходити від одних напрямів діяльності до інших, визначаючи найбільш сприятливі цільові сегменти ринку для реалізації потенційних можливостей компаній у світовому масштабі.

4. Головна мета полягає не в обсязі інформації, а в процесах опрацювання даних, у використовуваних системах координат і визначених кутів зору.

Розділ ІІІ. Участь України в міжнародних економічних відносинах

Одною з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин Україна як регіональної держави є вибір пріоритетів та напрямків економічної інтеграції. При цьому, визначений для України головний пріоритет - інтеграція до структур Європейського Союзу -- не знімає необхідність дотримання стратегічного балансу між європейським та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім віднаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника «США-ЄС-Росія». Необхідно враховувати також геоекономічну роль Японії як одного із трьох найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю. У цілому, про участь України у світових інтеграційних процесах свідчать дані динаміки географічної структури експорту-імпорту товарів України за період 1996-2005 років.

Динаміка географічної структури експорту та імпорту товарів України за останній період доводить, що питома вага зовнішньоторговельного обігу України із країнами СНД поступово зменшується, а збільшується -- з іншими країнами, особливо із членами ЄС.

Для активного включення України до процесу міжнародної економічної інтеграції необхідно забезпечити відповідні передумови. Суть їх зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Відзначена сполучність досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупованням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктури їх відносин.

По-перше, за рівнем ВВП на душу населення Україна значно поступається країнам - членам Євросоюзу. Нині відставання України від країн - членів ЄС за рівнем економічного розвитку набагато перевищує ті порогові величини, які є допустимими для учасників інтеграційних об?єднань.

По-друге, для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесу необхідно, щоб цей процес ґрунтувався, з одного боку, на високому рівні інтернаціоналізації економічних процесів, а з іншого - на відповідних процесах пріоритетного розвитку взаємних економічних зв?язків суб?єктів економічної діяльності країн, що інтегруються. Характерно, що високий рівень відкритості економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі до ВВП) відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низько технологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частину «критичного» енергоімпорту).

По-третє, за найбільш інтегрованим показником - індексом людського розвитку, який включає всі параметри якості життя, починаючи від рівня добробуту населення та закінчуючи освітою, якістю медичної допомоги, демографічними проблемами, екологією та, навіть, тендерним питанням, - Україна серед 180 країн світу посідає лише 70-е місце.[6, стор.376-377].

Рівень погодинної зарплати в Україні у 22 і більше разів менший за європейський, вищу освіту мають усього 36% людей (у країнах - нових членах ЄС - 50%), раціонально харчується лише кожна 10-та людина. На лікування одного українця держава виділяє лише 100 грн. на рік. Жінки отримують зарплату на 30% меншу, ніж чоловіки, у нас відсутні ріки й озера із чистою водою, а підприємства викидають щорічно по 86 кг шкідливих речовин на людину. В результаті тривалість життя є найнижчою у Європі. Не доживши до пенсії, у нас помирає третина чоловіків.

Поєднання цих характеристик робить проблематичним досягнення у близькій перспективі необхідних для інтеграції до ЄС рівнів інтернаціоналізації економіки та якості життя в Україні.

В Україні йдеться не тільки про формування сталої демократичної політичної системи, але й економічних критеріїв, таких як наявність ефективної ринкової економіки та високих соціальних стандартів життя.[6,стор.379]

Окрім пріоритету геополітичної та галузевої орієнтації України на об?єднаний ринок ЄС (ВВП якого становить близько 10 трлн. дол. і складає 30% світової торгівлі), другим напрямком геостратегічного трикутника «США--ЄС-Росія», є Росія, СНД та нове економічне угруповання Єдиний економічний простір (ЄЕП) у складі пострадянських країн: Росії, Білорусі, Казахстану і України

Таким чином, у сучасних умовах економічна складова відносин Україна -- Росія домінує на теренах СНД та ЄЕП. При цьому, входження України до ЄЕП розширює торговельні можливості України, економіка якої носить відкритий характер, і більше половини ВВП реалізується на зовнішньому ринку.

Україна плідно розвиває економічні відносини з Китаєм. Китай посідає четверте місце після РФ, Німеччини та Італії в експорті українських товарів та восьме - в імпорті китайських товарів до України (2003 рік).

Висновок

Розвиток країн з ринковою економікою обумовлює велику увагу до сфери їх економічної взаємодії. Сучасні процеси глобалізації є тією рушійною силою, яка обумовлює особливості національного і наднаціонального розвитку світу.

Розвиток світових економічних і політичних процесів все відчутніше підштовхує розмежування між заможними і бідними країнами. Це призводить до зменшення центрів економічної і політичної могутності в світі та їх певної стабілізації. Основні економічні й політичні процеси на планеті стають все більше пов'язаними один з одним. Глобалізація все рішучіше охоплює світ, роблячи його більш структурованим. Водночас глобалізаційні процеси відбуваються в умовах, коли вже друге десятиліття фактично зруйнованим є поділ світу на " капіталістичну" та "соціалістичну" системи. Сучасна глобалізація, маючи безперечні негативні наслідки для загально цивілізаційного розвитку, характеризує також процеси відповідності існуючого розвитку потребам конкретних індивідів.

Міжнародні економічні відносини характеризують спосіб і характер взаємодії всіх країн світу в сфері економічного співробітництва, розвитку і переплетення торгівельних, виробничо-технологічних, валютно-фінансових зв'язків.

Зростаюча глобалізація світової економіки, ускладнення і взаємопереплетення господарських процесів спонукають до пошуків нових шляхів і засобів щодо збереження національних інтересів на світовому ринку. Посилення міжфірмової та міждержавної конкурентної боротьби за ринки збуту і джерела сировини обумовлює необхідність кооперації як фінансових, так і виробничих зусиль територіально суміжних країн, що дає можливості заощаджувати на митних зборах, уникати додаткових витрат виробництва. Інтеграційні процеси, які спочатку розвивалися в кількох регіонах світу, нині вже охопили практично всі континенти та призвели до утворення різноманітних регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва.

Саме тому в умовах ринкової трансформації економіки посилюється увага до сфери міжнародних економічних відносин як до системи господарських зв'язків між національними економіками окремих країн, відповідними суб'єктами господарювання, як до особливої форми діяльності, що базується на міжнародному поділі праці.

Одною з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин Україна як регіональної держави є вибір пріоритетів та напрямків економічної інтеграції. При цьому, визначений для України головний пріоритет - інтеграція до структур Європейського Союзу -- не знімає необхідність дотримання стратегічного балансу між європейським та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім віднаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника «США-ЄС-Росія». Слід враховувати також геоекономічну роль Японії як одного із трьох найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю. У цілому, про участь України у світових інтеграційних процесах свідчать дані динаміки географічної структури експорту-імпорту товарів України за період 1996-2005 років.

Дані таблиці доводять,що питома вага зовнішньоторговельного обігу України із країнами СНД поступово зменшується, а збільшується -- з іншими країнами, особливо із членами ЄС.

Для активного включення України до процесу міжнародної економічної інтеграції необхідно забезпечити відповідні передумови. Суть їх зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Відзначена сполучність досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупованням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктури їх відносин.

Як важливу передумову включення України в інтеграційні процеси можна виділити розвиток її двосторонніх та багатосторонніх відносин з іншими державами.

Принципово значимою передумовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв?язків між її господарюючими суб?єктами та ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Стосовно успішної реалізації регіональної інтеграційної стратегії, то, згідно з теорією міжнародної економічної інтеграції, необхідним є дотримання двох обов?язкових передумов: першої, яка полягає у близькості рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів; другої - у наявності високорозвинутих економічних зв?язків між суб?єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, інтенсивність яких усередині регіонального інтеграційного угруповання ще до початку інтеграційного процесу є вищою за зв?язки з іншими країнами чи групами країн.

З огляду на зазначені передумови, нині в Україні існують певні труднощі в реалізації європейського вектору економічної інтеграції.

Література

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное пособие. - М., 2001.

2. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005.

3. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бовтрук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002.

4. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006

5. Киреев А. Международная экономика. - М.: Международные отношения, 2003

6. Міжнародна економіка : навчальний посібник .Авторський колектив:Сахаров В.Є., Єрохін С.А.,

7. Зв”ялова О.В,Белінська Я.В. Видавничий Дім «Ін Юре», 2008

8. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2002

9. Краткий внешнеэкономический словарь-справочник. -М.: Международные отношения, 1996.

10. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Володимир Липов,; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005.

11. Международные экономические отношения: Учебник / Под ред. проф. В.Е.Рыбалкина. - М., 2004.

12. Мировая экономика/ Под ред. И.П. Николаевой. 2-е изд., перераб., и доп. - М.: ЮНИТИ, 2000.

13. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003.

14. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін.. -К.: Либідь, 2002.

15. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак./ А. С. Філіпенко та ін.. -К.: Либідь, 2002.

16. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Бо-рис Одягайло,. -К.: Знання , 2005.

17. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Олександр Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.

18. Пузакова Е. П. Международные экономические отношения. - Ростов-на-Дону: Изд. центр «МарТ», 2006.

19. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,; За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002.

20. Світова економіка: Підручник для вищих навчальних закладів/ Керівник авторів А.С. Філіпенко. - К.: Либідь, 2004.

Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т " Запорізький ін-т державного та муніципального управління " . -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2006Сергеев В. Мировая экономика: Учебное пособие. - М.: Юриспруденция, 2002.

Додаток

Таблиця №1

Таблиця№2

Размещено на Allbest.ru