Міжнародні лізингові операції

Для того, щоб організувати будь-яке виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт або розширити масштаби вже розпочатої справи потрібні певні витрати. Дістати у своє розпорядження нові робочі машини, обладнання можна двома способами - придбати чи взяти в оренду. Придбання тих чи інших потужностей можливе тільки тоді, коли покупець має достатні власні кошти або одержить довгостроковий кредит у банку. Більшість суб'єктів підприємницької діяльності в Україні не можуть ні виділити кошти для інвестицій, ні взяти в кредит, бо не спроможні забезпечити його заставою, а за інших умов банки кредитів не надають.

На сьогодні одні підприємства мають готову для реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну та іншу техніку), а інші - потенційні споживачі - не мають коштів для її придбання. Споживачі готові взяти основні засоби в лізинг, але це не влаштовує продавця. У цьому разі і виникає необхідність у лізингодавцеві, який придбає цю техніку і здає її в лізинг споживачеві. В умовах високих ставок на кредити банків лізинг є одним із напрямів здійснення технічного переозброєння підприємств, які не мають достатніх власних оборотних засобів.

Лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не "заморожувати" власний, економити на затратах, пов'язаних з володінням майном, установлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна.

Лізинг є складним і багатогранним економічним явищем. У ньому поєднуються операції купівлі-продажу й оренди, кредиту та інвестування. Орендодавець здає в оренду своє майно, а лізингодавець в основному перед передачею майна в лізинг спеціально придбає його у виробника або іншого власника, при цьому часто за прямою вказівкою і вибором майбутнього лізингоотримувача.

З цього приводу цікавим є міжнародний досвід проведення операцій фінансової оренди. В світовій практиці під фінансовою орендою розуміють оренду, яка діє протягом всього або майже всього терміну використання засобів. Такий вид оренди, як правило, передбачається як механізм, за допомогою якого орендодавець фінансує фактичне придбання цього активу орендатором.

Фінансова оренда - це угода, за якою всі ризики і винагороди переходять до орендатора.

В ряді зарубіжних країн склався неординарний підхід до операцій з фінансовою орендою. Наприклад: в США фінансова оренда трактується, як операція, за якою всі ризики і винагороди передаються від орендодавця до орендатора. Дослідження фінансової оренди у Великобританії показали аналогію з подібними операціями в США, але було виявлено, що більшість менеджерів прагне укласти договір про фінансову оренду так, щоб формально не попадати під визначення операції як "фінансова оренда". Така практика реально дозволяє орендаторам заявляти подібні угоди, як операційну (короткотермінову) оренду, коли вони несуть витрати з підтримання обладнання в робочому стані, але при бажанні можуть повернути його орендодавцям. В Іспанії фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, умови яких передбачають можливість наступної купівлі орендованого обладнання. В Швеції фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, в яких наступне придбання орендованого обладнання є обов'язковою умовою.

Отже, світова практика фінансової оренди має певну аналогію операціям лізингу.

На відміну від відомої у нас практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються на більш тривалий термін. Якщо при прокаті вид орендованого майна пропонує майнодавець, то при лізингу його обирає лізингоотримувач. Як правило, на момент укладення лізингової угоди об'єкт лізингу ще не є власністю лізингодавача. За договором прокату у тимчасове користування громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.

У зв'язку з тим, що лізингоотримувач грає визначальну роль у виборі об'єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об'єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, то останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) об'єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об'єкта, якщо інше не передбачене договором.

Сьогодні лізинг здійснюється за договором, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу і залежно від особливості здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий або оперативний. За формою здійснення лізинг може бути поворотний, пайовий, міжнародний.

На інших підставах, ніж орендою, визначаються лізингові платежі, тобто з урахуванням норм амортизації. У той же час умови їх сплати є більш гнучкими, ніж при оренді майна. При фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну повної амортизації майна. Після закінчення договору майно передається лізингоотримувачеві або викупляється ним за залишковою вартістю; таким чином лізингодавець "кредитує" лізингоотримувача у своєрідній формі.

Якщо оренда передбачає повернення орендованого майна й орендні платежі визначаються, як правило, з урахуванням прибутковості орендованого майна, то при фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну амортизації майна, після чого майно викупляється лізингоотримувачем за залишковою вартістю. При цьому за рахунок лізингових платежів компенсуються затрати лізингодавця після придбання об'єкта лізингу, отримання кредиту. Цим фінансовий лізинг цілком схожий на продаж майна на виплат.

Актуальним питанням сьогодні є раціональне визначення розмірів лізингових платежів. Досліджуються різноманітні варіанти і основними з них є:

1. Платежі з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна (з рівними амортизаційними відрахуваннями).

2. Платежі з нерівномірним розподілом річних амортизаційних відрахувань протягом року.

3. Платежі при повній і неповній амортизації об'єктів лізингу.

4. Платежі з авансовим платежем.

5. Платежі з відстрочкою першого платежу.

6. Платежі прискореною амортизацією лізингового майна в перші роки.

7. Платежі з відшкодуванням залишкової вартості об'єкта лізингу протягом дії договору лізингу.

8. Платежі зі зростаючою ставкою лізингового відсотка.

9. Платежі при постійній переоцінці вартості лізингового майна.

Для того, щоб з'ясувати особливості механізму лізингових платежів, наведемо умовночислові приклади.

Припустимо, що укладається договір фінансового лізингу терміном на 4 роки зі сплатою лізингових платежів 2 рази на рік, з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна при нормі амортизації 10%, з нарахуванням лізингового відсотка (комісійна винагорода плюс відсоток за кредит) за ставкою 10% від залишкової вартості об'єкта лізингу. Первісна балансова вартість лізингового майна визначена в 3600 одиниць. Викуп об'єкта лізингу здійснюється за його залишковою вартістю на момент закінчення договору лізингу.

Завдання полягає у визначенні розміру кожного платежу, загальної суми лізингових платежів і вартості викупу лізингового майна.

3.2 Переваги та недоліки міжнародних лізингових операцій

До переваг міжнародного лізингу можна віднести:

для лізингодавця:

інвестування у формі обладнання порівняно з грошовим кредитом знижує ризик неповернення коштів, тому що зберігається право власності за лізингодавцем;

існування амортизаційних та податкових пільг для лізингодавця, якими він може, так би мовити, поділитися з лізингоодержувачем шляхом зменшення лізингових платежів;

для лізингоодержувача:

лізинг передбачає 100-відсоткове фінансування і не потребує негайного початку платежів, які відбуваються не одночасно, а частково;

зменшується ризик морального і фізичного зносу і старіння обладнання, тому що майно не придбавається у власність, а береться у тимчасове користування;

лізингове майно не на балансі у лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податків на це майно;

лізингові платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача і, відповідно, знижують оподаткований прибуток;

орендна плата виплачується після того, як обладнання встановлено на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;

лізинг дає змогу збільшити виробництво без накопичення капіталу;

обслуговування і ремонт майна здійснюється власником;

дає змогу орендатору використовувати найсучасніше обладнання;

термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнародного кредиту;

податкові пільги;

для всіх учасників міжнародного лізингу:

лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання;

лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичковою, оскільки дає змогу обом сторонам застосувати зручну схему виплат;

виробник обладнання отримує додаткові можливості для збуту своєї продукції і негайний платіж;

з погляду господарської діяльності лізинг служить засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, упровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць. Тому держава має бути зацікавлена в поширенні і заохоченні лізингових операцій .

До недоліків міжнародного лізингу можна віднести:

На лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банківського кредиту.

Лізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах.

Порівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець зазвичай не може обмежити прийняття лізингоодержувачем додаткових боргових зобов'язань і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно.

Лізинг може бути дорожчим за кредит .

Загалом вважається, що переваг лізинг має більше, ніж недоліків. Історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг може стати у зв'язку з введенням податкових та амортизаційних пільг. Лізингові операції мають значний попит на світовому ринку, бо забезпечують переваги для учасників.

3.3 Підвищення ефективності міжнародних лізингових операцій в Україні

З 2008 р. Україна визнана міжнародною спільнотою як держава з ринковою економікою, що сприяло розвитку фінансово-кредитних відносин і, зокрема, міжнародного лізингу. Лізинг дає нові можливості використання досягнень НТП і є новішою формою матеріально-технічного забезпечення суб'єктів господарювання. Лізинг забезпечує доступ до передової техніки і найкращих світових технологій не лише в періоди економічного зростання у різних країнах, а й, що є дуже важливим для нашої держави, в умовах уповільнення темпів зростання .

Технологічно міжнародні лізингові операції реалізуються за допомогою договорів, що укладаються: українською лізинговою компанією безпосередньо із зарубіжним орендарем; українською лізинговою компанією з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном; українською лізинговою компанією з іноземним орендарем через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; українським орендарем безпосередньо з іноземним постачальником або із зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.

Лізинг, який по суті є чимось середнім між орендою та кредитом, найбільш поширений у міжнародній комерційній практиці. Практика орендної взаємодії підтверджує, як правило, більш високу ефективність операцій по міжнародному лізингу порівняно з операціями внутрішнього лізингу. Ефективність міжнародної лізингової операції звичайно значно вище, якщо використовується авансовий платіж і при розрахунку суми гарантії враховується угода про виключення подвійного оподаткування . Причинами бурхливого розвитку міжнародних лізингових операцій у світовій комерційній практиці були:

- труднощі, пов'язані з отриманням кредитів у багатьох країнах та підвищені банками процентні ставки;

- нестабільність податкових систем;

- швидке моральне старіння техніки. Відтак стають вигідними лізингові операції, які залишають за орендарем право дострокового припинення договору;

- зростання конкуренції. Тим, хто починає свою справу, «пробитися» на ринок дуже складно. Отже, треба шукати такі способи маркетингу, які дали б можливість клієнтам на практиці ознайомитись зі зразками продукції, що виготовляється. Пропонуючи його в лізинг на певний термін, виробник нерідко бере на себе проблеми щодо встановлення і обслуговування обладнання, навчання персоналу свого клієнта;

- збільшення кількості капіталомістких проектів, у тому числі будівництва нових промислових підприємств, постачання літаків, суден транспортним компаніям;

- економія грошових коштів фірм-споживачів, особливо спеціалізованих і невеликих за розмірами: дешевше орендувати обладнання, ніж придбати його за повну вартість;

- лізинговий ринок є ідеальним засобом для збільшення прибутку обох партнерів з допомогою офіційно наданих податкових пільг. Якщо, наприклад, компанія-виробник не може скористатися податковими пільгами на інвестиції, то вона отримає їх, коли передасть свою продукцію у лізинг іншій компанії, яка має формальне право на такі пільги, але через скрутний фінансовий стан не може самостійно освоїти виробничі інвестиції. Внаслідок такої угоди обидві компанії користуватимуться податковими пільгами, отримуючи обопільний зиск .

Зараз в Україні, попри відносну новизну цього фінансового інструменту для господарюючих суб'єктів, частка лізингу за неофіційними даними становить близько 1% від загальних обсягів інвестицій. Хоч ринок лізингових послуг в Україні лишається відносно малим, існує багато позитивних ознак того, що протягом наступних кількох років він стрімко зростатиме. Велика кількість потенційних інвесторів у лізингові компанії уже відвідали Україну, щоб оцінити тут можливості розвитку свого бізнесу, а багато з них нещодавно розпочали або розпочинають свою підприємницьку діяльність в Україні.

Ринок лізингових операцій у Співдружності Незалежних Держав оцінюється експертами як надзвичайно місткий, який зможе принести значні доходи його учасникам і відчутний соціальний ефект. Обсяг внутрішніх та міждержавних лізингових операцій, що прогнозується в Співдружності, може скласти у найближчий час більше 3,7 млрд. дол. США на рік.

Для забезпечення правової основи міждержавної лізингової діяльності Міждержавним економічним комітетом (МЕК) був підготовлений проект Конвенції про міждержавний лізинг в СНД. Ця Конвенція була прийнята 25 листопада 1998 р. Але вона поки що не ратифікована Україною. Прийняття Конвенції всіма країнами-учасницями СНД та її ратифікація дозволить господарюючим суб'єктам держав СНД перейти до взаємовигідної співпраці на основі угод про лізинг, відкриє можливості для створення спільних структур у вигляді міждержавних лізингових компаній і асоціацій.

Здійснення скоординованих дій і мір законодавчого, нормативно-правового та організаційного забезпечення міждержавного лізингу дозволить зробити його ефективним інвестиційним механізмом розвитку країн Співдружності, посилення їхніх інтеграційних зв'язків, укріплення і розвитку потенціалу країн СНД.

Дослідження проведення міжнародних лізингових операцій в Україні показало, що для впровадження міжнародного лізингу необхідно:

- при валютному регулюванні дозволяти вносити орендну плату у вільно конвертованій валюті без обов'язкового її продажу;

- провести демонополізацію виробництва основних засобів;

- ратифікувати Конвенцію про міждержавний лізинг;

Державне регулювання ринку фінансового лізингу повинно здійснюватися шляхом:

- ведення державного реєстру фінансових установ та ведення обліку юридичних осіб, які не є фінансовими установами й мають можливість за законом надавати фінансові послуги;

- розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

- здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

- нагляду за діяльністю лізингодавців;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу за порушення чинного законодавства з питань лізингу.

Держава повинна бути зацікавлена у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоспроможності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу.

ВИСНОВКИ

Після докладного аналізу міжнародних лізингових операцій можна зробити ряд висновків.

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки, традиційних форм позики і оренди, лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час. На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.

За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу.

У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів: якість учасників угоди; тип майна; сектор ринку; форма лізингових платежів; обсяг зобов'язань (обсяг обслуговування); термін використання майна і пов'язані з ним умови амортизації.

Міжнародний лізинг має як позитивні риси, так і негативні.

До переваг міжнародного лізингу належать: інвестування у формі обладнання порівняно з грошовим кредитом знижує ризик неповернення коштів; лізинг передбачає 100-відсоткове фінансування; зменшується ризик морального і фізичного зносу і старіння обладнання; лізингові платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача;орендна плата виплачується після того, як обладнання встановлено на підприємстві і досягло відповідної продуктивності; лізинг дає змогу збільшити виробництво без накопичення капіталу; обслуговування і ремонт майна здійснюється власником; термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнародного кредиту; податкові пільги; лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання; лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичковою

Серед недоліків міжнародного лізингу слід виділити: на лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банківського кредиту; лізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах; порівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець зазвичай не може обмежити прийняття лізингоодержувачем додаткових боргових зобов'язань і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно.

Вважається, що переваг лізинг має більше, ніж недоліків. Історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг може стати у зв'язку з введенням податкових та амортизаційних пільг. Лізингові операції мають значний попит на світовому ринку, бо забезпечують переваги для учасників угоди.

Список використаної літератури

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року //Закон України. -Т. 1.-К., 1996. - С. 285.

2. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України. -Т. 1. -К., 1996. -С. 173.

3. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151.

4. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони України. -Т. 1.-К., 1996. - С. 191.

5. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року //Закони України. -Т. 1.-К., 1996. - С. 310.

6. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР.

7. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. под ред. Л. Белых. - М.: ЮНИТИ. - 1997. - С. 279-307.

8. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. - К.: Компас, 1995. - 246 с.

9. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. - X.: Основа, 1994. - 223 с.

10. Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. - Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. - М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. - Вып. 8. - С. 44.

11. Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. - М.: Наука, 1991. - 132 с.

12. Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. - М.: Финансы и статистика, 1996. - С. 289-306.

13. Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. - С.: Политехника, 1996. - С. 323.

14. Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг, операций. - М., 1991. - 36 с.

15. Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. - М.: ДИАМОНД, 1992. - 54 с.

16. Лизинг и коммерческий кредит. - М.: Ист. - Сервис, 1993. -100 с.

17. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред. ГрязновойА., Молчанова А. и др. - М.: ДеКА, 1995. - С. 18-56.

18. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. - Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. - С. 35.

19. Мішенко В.І., Луб'яницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с.

20. Нікбахт Е. Фінанси. - К.: Основи, 1993. - С. 208-215, 280-290.

21. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179

22. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. - К.: Либра, 1994. - С. 208.

23. Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской Федерации. - М.: Ось-89, 1996. - 126 с.

24. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 288 с.

25. Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин: Проблеми розвитку фінансового менеджменту. - Київ - Суми, 1995. - С. 34-36.

26. Смирнов А. Лизинговые операции. - М.: Консалт-банкир, 1995. -136 с.

27. Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. - М.: Филинъ, 1996. - С. 75.

28. Хойер В. Как делать бизнес в Европе.-М.: Прогресс,1990. - 253 с.

29. Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7.

30. Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. - 1993. -№2.-С. 12.

31. Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. - 1993. -№10.-С. 16.

32. Бойчук Р. Лизинг: экономико-правовая сущность //Бизнес-информ. - 1993. - № 16. - С. 5.

33. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. - 1996. - № 23.

34. Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы //Экономика и жизнь. - 1996. -№8. - С. 3.

35. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку //Україна Вивіпезв. -1996.-№ 34-36. - С. 7.

36. Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків //Банківська справа. - 1996. -№1.-С. 21-23.

37. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна //Бухгалт. облік і аудит. - 1994. -№4.

38. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ. - 1997. -№2.

39. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок //Банк. справа. - 1996. -№1. - С. 24.

40. Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми її впровадження в Україні // Економіка України. - 1995. - №3. - С. 10.

41. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику інвестора //Фінанси України. -№1. - С. 80-85.

42. Пивоваров А. Не можешь продать - отдай в лизинг //Бизнес. - 1996. - № 23. - С. 14.

Размещено на Allbest.ru