Сучасні моделі ринкової економіки

Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить: шлях до ринку в «стихійному режимі», самопливом -- не тільки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років.

Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразком. Він є невід'ємним елементом економіки. Ринкові відносини у Японії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасного розвиненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інституцій, науково обґрунтовані правові засади.

Побудова такого ринку зайняла значний час і при цьому відбувалася на добре розвинених товарно-грошових відносинах. Сучасні розвинені країни на це витратили весь повоєнний період (3--4 десятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур -- приблизно два десятиліття. При цьому ринок «маленьких азіатських драконів», як називають останні чотири країни, хоч і є розвиненим, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової економіки.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найприйнятнішою є модель соціальне орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей.

Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку.

Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступовому введенні ринкових відносин впродовж тривалого періоду (10-15 років).

Прискорений шлях, або «шокова терапія», на перший погляд, виглядає як простий, тому що до ринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400-500 днів, 2-3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навіть такий образ. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першому випадку тварина страждає кожного разу, а у другому -- лише раз, а ефект той самий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання їх обмежується проведенням граничне жорсткої фінансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанту. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні.

Прихильників «шокової терапії» у нашій країні було вдосталь, як і пророків та радників різних західних шкіл, у тому числі чиказької (монетаристської школи), на яку покладалося найбільше надій. Проте всі вони, по-перше, не бачать відмінностей не тільки між Україною і Росією, а й Україною і Чилі, між селянином, сформованим колективним веденням господарства, і фермером, який працює у ринковому середовищі. По-друге, всі вони без винятку піклуються не про інтереси України, а про свої власні інтереси, інтереси своїх компаній, країн. По-третє, монетаризм у його класичному розумінні зводиться до вільного ринку, де рівновага у суспільстві досягається за рахунок грошової політики, вільного ціноутворення. В наших умовах багаторівневого монополізму (власності, технології, управління) це зумовлювало руйнацію економіки, дестабілізацію суспільства.

Засади ринкової економіки в Україні мають вводитися прискорено, але без «шоку».

По-елементний, еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків -- з іншого. Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку. Для того щоб досягти цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допомогу ззовні -- нереальні, їх треба шукати всередині країни, в її сучасній економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприємницькі кадри для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи.

Вирішення цього складного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого -- виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки.

Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку.

Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими повинні бути регулятори.

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди.

Висновок

Кожна модель економіки розглядає такі елементи як ринок, соціальний захист і характерні тільки для даних районів особливості, а загалом в чистому вигляді окремих моделей не існує.

Існує 3 моделі економіки:

1.Командно-адміністративна. Ця модель існувала в колишніх соціалістичних країнах і її елементами були:

а) негативне ставлення до власності засобів виробництва;

б)плановий розвиток економіки;

в)плани доводилися централізовано, до кожного підприємства (через міністерства і відомства);

г) робітник закріплювалися по районам і професіям;

2. Ринкова економіка. Їй належить приватна власність підприємств і використання системи ринку для регулювання економічних процесів. Основними елементами цієї моделі є:

а)високопродуктивна праця на підприємствах;

б) робітники одержують зарплату в відповідності з витраченою працею;

в) конкуренція на внутрішньому і світовому ринках.

3. Змішана економіка існує в країнах Західної Європи, їй наявність така риса, як можливість взаємозаміна працівників у певній сфері діяльності.

За яким же критерієм має оцінюватись ефективність різних моделей ринкових економік? Для більшості країн, що переходять від індустріального до постіндустріального суспільства, або тих, що в нього вступають, такий критерій має зводитися до реалізації особистості, забезпечення найсприятливіших економічних, соціальних, екологічних та психологічних умов для існування людини. Все це сприятиме соціальній злагоді в суспільстві, буде фактором подальшого розвитку економіки, науки, культури.

Отже, якщо в усьому світі існує ,в загалі, тільки три моделі ринкової економіки, і тільки у 4-ч країн це яскраво виражено. Якби українська влада, зуміла, знайти час на обговорення такої проблеми, як "Вибір ринкової моделі України", якби вони змогли, оцінити глибини ринкових моделей, а саме у країн в яких вони яскраво виражено і знайшли правильних вихід, тоді ми б мали надію, як єдина країна мати престижний статус Центру Європи.

А так як, зараз в Україні стоїть політична нерівновага, нема великого ринку попиту, не використовується державна земля на 100%. Нам потрібна стабільність, злагодженість і єдність нації і країни, а коли всі самі по собі-не так не можливо будувати ринок, ринкову модель. Але час все покаже.

Список використаних джерел

1. Башнянин Г.І. Політична економія. - Київ: Ніка-Центр Ельга, 2003. -528 с.

2. Беляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: навч. Посіб.- К.: КНЕУ, 2001.

3. Волков А.М. “Швеция : социально-экономическая модель” М.”Мысль”1998

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К. : Вища шк., 2001.

5. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - Київ: Основи, 1997. - 336 с.

6. Елова М.В., Муравьев Е.К.,Панферова С.М. и др., Мирова экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: Учебное пособие для ВУЗов Под. ред. А.К. Шуркалина, Н.С. Цыниной. - М. Логос, 1999.

7. Жаліло Я. Японський досвід державного регулювання економіки// Економіка України.-1999.-№3- 72-74 с.

8. Мильнер Б.З., Олейник И.С., Рогинко С.А.Японский парадокс: (Реальности и противоречия капиталистического управления)/ Издательство: Мысль.1998.

9. Оганян Г.А., Паламарчук, А.П. Румянцев та ін.; За заг.ред. Г.А. Оганяна.- Навч.посіб./ Політична економія.-К.:МАУП, 2003.

10. Рузавін. Г.І. Основи ринкової економіки. М.: ЮНИТИ. 2000.

11. Соціально-економічне становище України за 200 рік // Статистика України. - 2001. - №1.

12. Хайнц Ламперт. Социальная рыночная экономика. Германский путь. Издательство “Дело”. Москва 1997.

Додаток

Рис. 1. Основні моделі ринкової економіки

Размещено на Allbest.ru