Загальні засади функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств

У світовій експедиторській практиці широко використовуються такі транспортно-експедиторські документи FIATA: коносамент змішаного перевезення (Negotiable FIATA multimodal transport bill of lading - FBL); коносамент змішаного перевезення без права передачі (Non-negotiable FIATA multimodal transport waybill - FWB); експедиторське свідоцтво перевезення (Forwarders certificate of transport - FIATA FCT); експедиторська розписка (Forwarders certificate of receipt - FIATA FCR); складська розписка (FIATA warehouse receipt - FWR); інтермодальне свідоцтво маси (Sippers Intermodal Weight Certification - FIATA SIC); експедиторське доручення FIATA (FIATA forwarding instructions - FFI); відправна декларація FIATA на перевезення небезпечних вантажів (Shippers declaration for the transport of dangerous goods - FIATA SDT) 18.

Необхідно звернути увагу на коносамент змішаного перевезення - FBL. Це, по суті, експедиторський коносамент, ухвалений міжнародною торговельною палатою (ІСС) і адаптований до умов Уніфікованих правил по документарних акредитивах (UСР 500). На період з моменту отримання вантажу і до його видачі експедитор формально стає вантажовласником і діє на свій ризик.

Транспортне експедирування як вид правовідносин в Україні за роки незалежності певним чином еволюціонувало. Новий "Цивільний кодекс України" як документ, що регулює майнові та особисті немайнові правовідносини, містить перелік окремих видів зобов'язань (договорів) і дає визначення договору на транспортно-експедиторське обслуговування 176. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" низкою своїх положень підтвердив та закріпив існування в Україні транспортного експедирування як виду зовнішньоекономічної діяльності (частина 2, ст.4) 3. Значним кроком щодо подальшого розвитку сфери транспортного експедирування в Україні є прийняття Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, що дає визначення транспортно-експедиторської діяльності, визначає обов'язки експедиторів та основні положення щодо договору транспортного експедирування.

На базі аналізу всіх істотних ознак транспортного експедирування та існуючих визначень транспортно-експедиторської діяльності автор пропонує таке визначення:

Транспортно-експедиторська діяльність це діяльність, що здійснюється на договірних основах юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності з надання комплексу послуг нематеріального характеру українським та іноземним вантажовідправникам, вантажоотримувачам, вантажовласникам, а також третім зацікавленим особам від власного імені або від імені вантажовласників, за їх рахунок, у відношенні представництва їх інтересів перед установами, підприємствами й організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми з приводу організації доставки експортно-імпортних і транзитних вантажів на всьому шляху їх прямування або на його певній ділянці.

Транспортно-експедиторське обслуговування це вид діяльності спеціалізованих транспортних та сервісних підприємств, організацій, агентів, фірм, змішаних компаній з надання вантажовласникам послуг, пов'язаних безпосередньо з транспортуванням (переміщенням) вантажів та додаткових сервісних послуг, пов'язаних із підготуванням вантажів до переміщення.

Відповідно до Закону України від 23 грудня 1997 року №762/97-ВР "Про внесення змін до Закону "Про підприємництво" надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні зовнішньоторговельних і транзитних вантажів не внесено до переліку видів діяльності, що не можуть здійснюватися без ліцензій. Отже, даний вид підприємницької діяльності вже не потребує обов'язкового ліцензування. Відміна системи ліцензування транспортно-експедиторської діяльності призвела до появи великої кількості підприємств, які надають неякісні транспортно-експедиторські послуги, демпінгують ціни і цим самим вповільнюють нормальний розвиток ринку цих послуг в Україні До відміни ліцензування в Україні налічувалося близько 2000 експедиторських підприємств. На сьогодні, за загальними оцінками експертів, кількість таких підприємств збільшилася, але фактично функціонують та надають транспортно-експедиторські послуги в Україні близько 500 підприємств. Найбільша кількість транспортно-експедиторських підприємств, що реально працюють, сконцентровані в Одесі, Києві, Маріуполі, Миколаєві, Севастополі, Херсоні, Ізмаїлі та Рені 209. . З метою подальшого розвитку транспортно-експедиторської діяльності в Україні з 2003 року відповідно до ISO-9000 запроваджена добровільна сертифікація якості транспортно-експедиторських послуг та системи якості підприємств, які їх надають, що дозволяє заповнити відсутність ліцензування і забезпечує одержання кваліфікованих транспортно-експедиторських послуг у повному обсязі, а отже, сприяє розвитку системи транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі аналізу та оцінки стану сфери транспортно-експедиторських послуг можна зробити наступні висновки:

лише окремі організації, що спеціалізуються на міжнародних перевезеннях вантажів, спроможні надавати комплекс транспортно-експедиторських послуг, найчастіше вони обмежуються однією або декількома функціями;

у країні ще досить невисокий рівень системи підготовки міжнародних спеціалістів у даній галузі, що підриває довіру до них зарубіжних партнерів;

надзвичайно незадовільними є умови проходження транспортними засобами прикордонних пунктів і митних переходів;

практично не діють механізми захисту українських міжнародних перевізників й експедиторів від іноземних і вітчизняних недобропорядних вантажовласників, конкурентів, кримінальних елементів на шляхах;

несприятливий стан інвестиційної сфери: централізовані капітальні вкладення обмежені незначними сумами у зв'язку з напруженим станом бюджету, самофінансування підприємств підірване економічною ситуацією; залучення іноземного капіталу має перешкоди через відсутність гарантій для іноземних інвесторів;

тривалий час була відсутня єдина правова основа взаємовідносин між тими, хто надає транспортно-експедиторські послуги та їх клієнтами, а також взаємовідносин у самій транспортній інфраструктурі між її складовими елементами;

недостатньо розвинена система страхування транспортно-експедиторських операцій і контролю за вантажем при здійсненні перевезень.

Висновки до розділу

Проведений аналіз загальних засад функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств дозволяє зробити такі висновки.

1. Транспорт є однією з найважливіших галузей економіки України, а транспортна система однією з визначальних систем, що забезпечує вантажні та пасажирські перевезення територією нашої країни. Тенденція до збільшення міжнародних та зменшення каботажних перевезень визначає напрями подальшого розвитку та підтверджує велике значення ефективного функціонування системи транспортного обслуговування для повного використання транзитного потенціалу та потенціалу водного транспорту України як визначального у забезпеченні міжнародної торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності нашої держави.

2. Питання вдосконалення функціонування системи транспортно-експедиторського обслуговування пов'язані з подальшим розвитком міжнародних транспортних коридорів, що підтверджує великі перспективи нашої держави у сфері міжнародних перевезень. Але без виваженої транспортної політики та державної підтримки транспортного бізнесу їх реалізувати неможливо. Першочерговими завданнями уряду мають стати: вдосконалення законодавчо-правової бази, покращання інвестиційного клімату для залучення інвестицій у дану галузь, прийняття спеціальних Програм розвитку транспорту України та державна фінансова підтримка, яка дозволить прискорити оновлення транспортної бази, насамперед, морського транспорту та довести стан транспортної галузі та міжнародних транспортних коридорів до високого рівня, який відповідатиме рівню високорозвинутої європейської держави.

3. Інтеграція національних економік до світової економіки потребує налагодження ефективної взаємодії різних взаємоповязаних елементів ринкової інфраструктури національних комплексів окремих країн у рамках міжнародної виробничої, торговельної, науково-технічної, соціальної структур. Елементами міжнародної ринкової інфраструктури є сукупність міжнаціональних транспортних систем, систем зв'язку й інформації, банківських, торговельних, митних союзів, різних міжнародних фондів, транснаціональних компаній, об'єднань і фірм, що обслуговують зовнішньоекономічні зв'язки країн, міжнародне виробничо-коопераційне, торговельно-економічне, науково-технічне співробітництво й взаємини суб'єктів ринку.

4. Аналіз літературних джерел і нормативних актів України щодо дефініцій транспортно-експедиторського обслуговування та транспортно-експедиторської діяльності засвідчив, що ці поняття потребують уточнення. Запропоновано транспортно-експедиторське обслуговування трактувати як вид діяльності спеціалізованих транспортних та сервісних підприємств, організацій, агентів, фірм, змішаних компаній з надання вантажовласникам послуг, пов'язаних безпосередньо з транспортуванням (переміщенням) вантажів та додаткових сервісних послуг, пов'язаних із підготовкою вантажів до переміщення. Транспортно-експедиторська діяльність це діяльність, що здійснюється на договірних основах юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності з надання комплексу послуг нематеріального характеру українським та іноземним вантажовідправникам, вантажоотримувачам, вантажовласникам, а також третім зацікавленим особам від власного імені або від імені вантажовласників, у відношенні представництва їх інтересів перед установами, підприємствами й організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми з приводу організації доставки експортно-імпортних і транзитних вантажів на всьому шляху їх прямування або на його певній ділянці.

5. Система транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств - це система, що забезпечує переміщення зовнішньоторговельних вантажів, забезпечує доставку вантажів підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність споживачам, насамперед, переробним, промисловим та торговельним підприємствам. До неї в сучасних умовах висуваються вимоги щодо якості, надійності, своєчасності доставки вантажів. Визначено елементи системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, основними з яких є транспорт та транспортні підприємства, а також сфера експедирування та експедиторські компанії. Оцінка сутності функціонування системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств дозволяє зробити висновок, що локомотивом, рушійною силою розвитку цієї системи є експедиторські компанії. Транспорт є базовим елементом системи, що забезпечує безпосередньо фізичне переміщення вантажів, виробництво послуг перевезення. Вдосконалення системи транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств передбачає вдосконалення функціонування її основних елементів, тобто транспортних та експедиторських компаній.

6. Аналіз сфери транспортно-експедиторських послуг в Україні засвідчив недостатньо високий рівень розвитку всієї системи транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, що не сприяє залученню перспективних вантажопотоків в Україну і ефективному використанню її транзитного потенціалу, збільшенню експорту транспортно-експедиторських послуг. Запропоновано комплекс заходів щодо удосконалення сфери транспортно-експедиторського обслуговування, а саме:

- створення єдиної системи електронного обміну інформацією та інтегрованої міжнародної мережі комунікацій, що дозволить заздалегідь готувати технологічний процес, планувати завантаження транспортних засобів, завчасно готувати документацію для безперешкодного просування вантажів;

- впровадження системи раціонального управління експедиторською діяльністю і нових технологій обробки документів та інформації;

- створення конкурентоспроможних вітчизняних транспортних та експедиторських підприємств;

- впровадження єдиної правової основи взаємовідносин між тими, хто надає транспортно-експедиторські послуги та їх клієнтами, а також взаємовідносин у самій транспортній інфраструктурі між її складовими;

- удосконалення системи страхування транспортно-експедиторських операцій і контролю за якістю діяльності суб'єктів ринку транспортно-експедиційних послуг.

транспортний міжнародний експедиторський

Література:

1. Про Комплексну програму утворення України як транзитної держави у 2002-2010 роках. Закон України // Відомості Верховної Ради України. -- 2002. -- № 24. -- С. 45.

2. Про транспортно-експедиторську діяльність. Закон України // Все про бухгалтерський облік. - 2004. №72. С.11.

3. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16.04.91 № 959-ХІІ // Галицькі контракти. Дод. “Дебет-кредит”. 2000. № 16. С. 40-56.

4. Про транзит вантажів. Закон України від 20.10.1999 №1172-XIV. www.liga.kiev.ua.

5. Про транспорт. Закон України зі змінами та доповненнями № 232/94-ВР від 10.11.94. www.mintrans.gov.ua.

6. Про першочергові заходи відносно створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Постанова Кабінету Міністрів України №1512 від 16 грудня 1996 р. www.liga.kiev.ua.

7. Абрамов И.И. Место транспорта в системе общественного производства. - М.: Высш. шк., 1982. - 263 с.

8. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 208 с.

9. Арбантиев Х.З. Интермодальные перевозки грузов. Алматы, 1991. - 198 с.

10. Баев С.М., Обухов С.А. Методы оценки эффективности экономических решений на морском транспорте. - М.: Транспорт, 1969. - 143 с.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учеб. для студ. экон. спец. 4-е изд., доп. и перераб. М.: Финансы и статистика, 2000. - 416 с.

12. Белая книга. Европейская транспортная политика на период до 2010 года: время решать. Москва, 2003. 287 с.

13. Бенсон Д., Уайтхед Дж. Транспорт и доставка грузов: Пер.с англ. - М.: Транспорт, 1990. - 279 с.

14. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень К.: АБУ, 2002. 480 с.

15. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. 2-е изд., перераб. и доп. К.: Эльга, 2004. 550 с.

16. Бланк Ш.П., Миташвили А.Д., Легостаев В.А. Экономика внутреннего транспорта. - М.: Транспорт, 1983. - 463 с.

17. Брагин В.П. Методы управления предприятием на основе маркетинга: Дис… канд. экон. наук: 08.06.02 / НАН Украины: Институт экономики промышленности. Донецк, 1998. 195 с.

18. Брагин С.В., Сабетов А. Экспедирование, экономика, транспорт. Учеб. пособ. Алматы. 2002. 268 с.

19. Брухис Г.Е. Транспортно-экспедиционная деятельность. М.: Транспорт, 1989. 234 с.

20. Букін В.І. Пащенко Ю.С. Техніко-економічний стан основних фондів транспорту і зв'язку України / НАН України: Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 2001. 74 с.

21. Булава И.А., Никифоров В.С. Шишкин А.Ф. Теория и практика управления предприятием внутреннего водного транспорту / Новосибирская гос. академия водного транспорта. Новосибирск: НГАВТ, 2001. 187 с.

22. Бурмистров М.М. Мировое морское судоходство. - М.: Транспорт, 1979. - 280 с.

23. Бурмистров М.М. Организация фрахтования и внешнеторговых операций. 2-е издание перераб. и доп. М.: Транспорт, 1982. - 265 с.

24. Важливий элемент зовнішньої торгівлі // Всеукраїнський інформаційно-аналітичний журнал „Вітражі сьогодення”. 2003. №7. C.18-19.

25. Винников В.В. Экономика морского транспорта в условиях работы на полном хозрасчете и самофинансировании. - М.: Транспорт, 1990. - 159 с.

26. Винников В.В., Крушкин Е.Д., Лущан Н.А. Экономика, организация и планирование работы морского транспорта: Учеб. для мореход. училищ. / Под ред. В.В. Винникова. - М.: Транспорт, 1991. - 360 с.

27. Винников В.В. Экономика предприятий морского транспорта. - О.: Моряк, 2004. - 351 с.

28. Гаджинский А.М. Основы логистики: Учеб. пособие для высших и средних учеб. заведений. 2-е изд. - М.: Маркетинг, 1996. - 124 с.

29. Галабурда В.Г. Оптимальное планирование грузопотоков. - М.: Транспорт, 1985. - 256 с.

30. Гаркуша А. Транзитний міст України має бути надійним // Урядовий кур'єр. 2002. 28 лют. С. 21.

31. Гехтбарг А.Е. Оперативное планирование перевозок грузов на морском транспорте. М.: Транспорт, 1963 - 120 с.

32. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала. В 2-х т. М.: МНИИПУ, 1996. т.1 - 752 с., т.2. - 720 с.

33. Горшенкова Л.Г. Экономико-математические методы и моделирование / Новосибирская гос. академия водного транспорту. Новосибирск: Издательство НГАВТ, 2001. 27 с.

34. Государственное регулирование морским транспортом. - Серия «Организация и управление морским транспортом», 1993. Вып. 9 (150).

35. Громов Н.Н., Персианов В.А. Управление на транспорте: Учебник для вузов. - М.: Транспорт, 1990. - 336 с.

36. Грачев Ю.И. Транспортировка товаров при экспортно-импортных операциях: Практ. пособие М.: „Мострансэкспедиция”, 1995. - 192 с.

37. Гулев Я.Ф., Лебединский П.К. Основные показатели и измерители работы транспорта. - М.: Транспорт, 1980. - 216 с.

38. Давыдов С.П., Селезнева Н.Н. Экономика водного транспорта. - М.: Транспорт, 1991. - 276 с.

39. Економіка транспорту: Учбовий посібник для студентів транспортних вузів / Коба В.Г., Шумейко А.В., Новокрещенов І.О. та ін. - К.: Курс, 1999. - 253 с.

40. Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем: Зб. наук. праць / Одес. нац. морс. ун-т. О., 2002. Вип.2,3. - с.188, 283.

41. Жихарева В.В. Конъюнктура фрахтового рынка и её показатели. - Одесса: Судоходство. Деловое приложение к журналу «Судоходство», 1997. №2. С.4-5.

42. Жихарева В.В. Формирование стратегии деятельности судоходной компании на фрахтовом рынке: Дис… канд. экон. наук: 08.07.04 / Киевский международный ун-т гражданской авиации. К., 1997. 208 с.

43. Забелин В.Г., Иванова В.С. К вопросу моделирования тарифов на перевозку экспортно-импортных грузов. // Проблемы развития и интенсификации работы морского транспорта. Союзморниипроект. М., 1983. - С. 59-66.

Размещено на Allbest.ru