У Конституції України чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічного суверенітету є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу. Таким чином, економічному суверенітету притаманний інтегральний характер, оскільки він є результатом спільних зусиль усього народу, і це проявляється через дії всіх гілок влади на всіх рівнях (від центрального до місцевого), наявних у державі сил і засобів, об'єднань громадян і окремих осіб.

Під час створення системи економічного суверенітету першочергове значення має визначення національних економічних інтересів України, адже саме від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації та захисту.

Загрозами економічному суверенітету України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Нині загрози економічному суверенітету України набули перманентного характеру і за цілою низкою основних критеріїв перейшли критичну межу. Тому завдання полягає не лише у виході з економічної кризи, а й у відродженні національної економіки, створенні надійної економічної системи, забезпеченні її життєздатності й розвитку, спроможності адаптуватися до нових економічних умов.

Як свідчить світова практика, застосування (за рекомендаціями міжнародних фінансових організацій) моделі "шокової терапії" без урахування особливостей України не могло не призвести до руйнації економіки, диспаритету цін, катастрофічного зниження добробуту населення, руйнування прошарку людей з середнім достатком, криміналізації суспільства, гіперзростання "тіньової" економіки.

У результаті незважених спроб досягнення в Україні фінансової стабілізації та приборкання інфляції суто монетарними методами був зумовлений різкий спад ВВП. За підсумками 2003 року, ВВП скоротився у порівняних цінах на 1,7 % до рівня ВВП минулого року, у 2004 році збільшився на 4,1 %, у 2005 році - збільшився на 5,8% до минулого року, прогнозований ріст ВВП у 2006 році - 4,2%.

Проблематичним залишається також питання наповнення бюджету.

Негативно позначається на діловій активності і в цілому на економічній ситуації в Україні падіння за останні 6 років рівня монетизації валового внутрішнього продукту більш ніж у 5 разів.

Також в Україні спостерігається один з найбільших серед країн СНД темпів спаду обсягів виробництва агропромислової продукції. Протягом останніх років на тлі значного спаду виробництва сталися негативні структурні зміни. Співвідношення між видобувними та переробними галузями становило відповідно 16 % і 69 %.

Руйнування оптимальної структури виробництва та занедбаність сільського господарства свідчить про відсутність системного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створює значну загрозу економічному суверенітету України.

Викликає занепокоєння подальше зниження життєвого рівня населення, що також негативно впливає на стан забезпечення економічного суверенітету. Внаслідок перевищення темпів інфляції над зростанням реальних доходів населення, реальна зарплатня зменшилася лише за 2001 р. на 13,8 %.

Нині заробітна платня втратила свої основні функції -- стимулюючу, відтворювальну і регулюючу. Порушено структуру оплати праці, залишається низькою питома вага її тарифної частини (майже 40-50 відсотків проти 75, що визнаються нормальним співвідношенням). Порушення відповідності між затратами та результатами праці загострює кризу мотивації до неї.

Оскільки мінімальний рівень заробітної платні та пенсій в Україні не забезпечує навіть придбання предметів першої необхідності, це призводить до різкого спаду купівельної спроможності населення. Все чіткіше проявляється незбалансованість грошових доходів і витрат населення, що призводить до придбання споживчих товарів лише у мінімально необхідній кількості.

Таке становище супроводжується тривалими затримками із виплатою заробітку та інших соціальних виплат, що набули останнім часом загрозливих масштабів. На кінець 2004 року заборгованість із виплати заробітної платні становила близько 6 млрд.грн. Наслідком цього є посилення майнового розшарування, диференціації та поляризації населення за рівнем доходів. Сучасні статистичні оцінки не відображають реальних масштабів цих процесів.

Економічного розвитку держави можливо досягти лише за умови розробки механізму, здатного працювати в інтересах всього суспільства і об'єднати полюси сьогоднішнього протистояння.

Сьогодні в Україні немає дієвого механізму інвестування масштабних технологічних змін. Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25-30 %. Лише у такий спосіб можна створити умови для функціонування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, вказана частка сягає 40 % (наприклад, у Китаї, який, починаючи з 1979 р., щорічно в середньому має 10 % приросту ВВП).

світовий ринок зовнішньоекономічний торгівля

Висновки

Отже, ми можемо зробити висновок, що виникнення і становлення світового ринку - це складний і довготривалий процес, що був обумовлений міжнародним поділом праці і капіталістичним виробництвом.

Світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що пов'язані між собою законами міжнародного поділу праці. Світовий ринок є сферою забезпечення розширеного відтворення, тому зв'язки між товаровиробниками різних країн здійснюються через обмін товарами і розширюються в міру збільшення масштабів виробництва.

Також треба зазначити, що взаємодія світових господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.

Світовий ринок має складну структуру, яка може змінюватись під впливом різних чинників, але найголовніший з них є НТР, так як протягом усієї своєї історії людство перебуває у стані постійного наукового пошуку, змінюючи навколишній світ. Під впливом НТР змінюється не тільки сучасний стан світового господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення у ньому. Структуру світового ринку можна розглянути у трьох аспектах: регіональному, товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію ООН - Стандартну міжнародну торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Щодо України, необхідно визначити її місце в світовій економіці. Перебуваючи складовою частиною радянської економіки, українська була орієнтована на участь у МПП переважно серед країн - членів СЕВ. Особливістю цього інтеграційного угрупування було централізоване регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Це дозволило захищати національні економіки від подій міжнародного ринку, але одночасно лишало можливості постійно об'єктивно оцінювати рівень ефективності національного виробництва. І як наслідок таких умов - відсталість від світових інтеграційних процесів і випадання з світових господарських зв'язків.

Для включення України до світового і регіональних ринків необхідно перетворити, а по суті створити нову економічну систему, усунути бар'єри, які гальмують економічні і науково-технічні зв'язки України з іншими країнами, забезпечити економічну ефективність зовнішніх зв'язків. Ринкова структура господарства України має складатись з різних самостійних суб'єктів господарчої діяльності, що грунтується на законах та економічній вигоді. Важливими умовами інтеграції України з регіональними світовими ринками є налагодження випуску конкурентоспроможної продукції і створення конкурентного середовища. Необхідні також перетворення в економічній сфері, великі капіталовкладення, стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Участь України в регіональному співробітництві передбачає більш високий ступінь економічної взаємозалежності, формування однорідного середовища діяльності суб'єктів господарювання.

Взагалі, для того, щоб Україна могла скористатися можливостями, які виникають у зв'язку із процесом розширення ЄС та наближенням європейських кордонів, необхідно послідовно, з урахуванням змін у регіональному економічному середовищі реалізовувати власну політику розвитку, спрямовану на інтеграцію у світове господарство. Така політика має включати:

- набуття членства у Світовій організації торгівлі;

- структурну трансформацію експортних галузей з метою збільшення частки кінцевої продукції у загальному обсязі експорту. Необхідна ефективна державна політика щодо стимулювання експорту, зокрема, продукції високотехнологічних галузей;

- диверсифікацію напрямів постачання товарів і послуг з/до країн ЄС, у тому числі нових членів;

- забезпечення розвитку ринку послуг, який може надати додатковий поштовх загальному розвитку української економіки. Однак це значною мірою залежатиме від державної політики, створення відповідної законодавчої бази, а також сприятливого інвестиційного режиму на ринку послуг.

Підвищення ефективності у секторах послуг може, у свою чергу, сприяти зростанню конкурентоспроможності експортних товарів, а також збільшити прямий експорт послуг вітчизняними постачальниками. Так, конкурентоспроможність товарів на експортних ринках залежить від розвитку таких послуг, як наприклад, транспортних, телекомунікаційних, фінансових, професійних.

Інтеграція в світову економіку є вельми складною справою для будь-якої держави, але за наявності політичної волі, суспільного консенсусу та чіткої стратегії Україна має всі шанси стати бажаним економічним партнером та рівноправним учасником великої європейської сім'ї.

Список використаної Літератури

1. “Економічна безпека держави”. Підручник. (Під ред. професора Б. Кравченка). К., 2000, 140 стор.;

2. Бендерський Ю. “Реалії світогосподарських процесів і місце в них України”. Економіка України, №1. - 2005, стор. 70-75;

3. Кемпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю. Экономикс, т.1. М.: Республика, 1999. - 339 с.;

4. Козик. Міжнародні економічні відносини. - Львів, 2004.

5. Левшин Ф.М. и др. “Мировые рынки: конъюнктура и цены”. - М.: Международные отношения, 2007. - стр. 12-27;

6. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. - К.: Видавн. центр КДТЕУ, 2003. - стор. 4-12, 132-136, 141-165;

7. Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: Товарна структура”: Навч. посібник / КДТЕУ. - К., КДТЕУ, 2001. - стор. 4-12, 69-77;

8. Макконел К.Р., Брю С.Л., Экономикс: принципы, проблемы и политика. - К.: 2004.

9. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. “Зовнішні економічні зв'язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект”. Економіка України, №4. - 2006, стор. 78-83;

10. Недригайло В. “Дублери не потрібні”. Голос України від 24 лютого 2003 р., стор. 5;

11. Орищак Я. О., Стебло М. І. Основи економіки. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - стор. 32-35, 93-108;

12. Пол Э. Самуэльсон, Вильям Д. Нордхаус. Экономика.: Пер. с англ..: 16-ое изд.: Уч. Пос. - М.: Издательский дом “Вильямс”. - 2005, стор. 62-73, 255-263, 271, 483-493, 537-544, 596-602, 625;

13. Прусова Л.Г. Экономика. Тренинг курс. - К.: 2004.

14. Рубан А. “Про деякі питання і тенденції сучасної зовнішньої торгівлі України”. Економіка України, №7. - 2005, стор. 66-69;

15. Семенов Л.Д. Международные экономические отношения. - М.: 2003.

16. Соколенко С. “Як організувати торгівлю з країнами СНД”. Економіка України, №7. - 2000, стор. 12-15;

17. Чиж І., Мочерний С. “Економічний суверенітет втрачається. Економічна безпека також”. Голос України від 14 серпня 2002 р., стор. 4-5;

18. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція. Навчальний посібник. - Чернівці. - 2001. - стор. 13-17, 126-160;

19. Экономика: Учебник. (Под ред. Булатова А.С.). - М.: Издательство БЕК, 2000. - стр. 537-603.

Размещено на Allbest.ru