Шляхи залучення іноземного капіталу в економіку України

Таким чином, холдингова компанія має можливість одержати винагороду за ризик початкового етапу, який вона брала на себе при створенні дочірньої фірми.

Сучасна холдингова група (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.

Злиття та поглинання підприємств дозволяють зміцнити і посилити їх позиції на ринку, але можуть призвести до обмеження конкуренції на певних товарних ринках. Це стосується також холдингових систем зокрема.

Розділ 3. Тенденції і перспективи іноземного інвестування в Україну

3.1 Стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземного капіталу

Інвестори охоче вкладають кошти у не капіталомісткі галузі, які можуть забезпечити за певних обставин швидку окупність капіталу. Рівень інвестування у капіталомісткі галузі (машинобудування, металообробка) щорічно падає.. таким чином, роль вкладень іноземного походження у структурному оновленні українського виробництва ще недостатня.

Станом на початок 2000р. іноземні інвестиції вкладено у діяльність 7362 підприємств (1890 із них - виробничі). За повідомленням державного Комітету промислової політики, в галузях промисловості зареєстровано 1480 підприємств із іноземними інвестиціями, з них 855 випускали продукцію. Обсяг вкладених іноземних інвестицій у сектор промисловості становив 1103,6 млн. дол..

Середній обсяг прямих іноземних інвестицій, накопичених на одному підприємстві з іноземними інвестиціями становив 441 тис. дол.., у тому числі в промисловості - 1,3 млн. дол.. (у паливній промисловості - 4,1, харчовій - 1,9, у машинобудівній та металообробці - 1,8, легкій промисловості - 0,2 млн. дол..)

Серед країн лідерами прямого інвестування в українську економіку є США(509 млн. дол.., або 18% від загального обсягу), Нідерланди (264 млн. дол.., 10%), Німеччина (232 млн. дол.., 8%). Наведені дані свідчать, що кілька років лідерами прямого інвестування в українську економіку залишаються промислово розвинуті країни. За даними статистики, більшість вкладень здійснено суб'єктами з Європи - це наслідок полюсного розміщення міжнародних інвестицій. Порівняно значні вклади зроблено інвесторами з невеликих країн (Нідерланди, Кіпр, Ліхтенштейн, Швейцарія).

Прямі інвестиції не відіграють значної ролі у відтворювальних процесах. Відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП коливається на рівні 1,12 - 1,69%(у розвинутих країнах - 5 - 7% і навіть більше) Незначна частка прямих іноземних інвестицій у обсязі валових інвестицій. Проте у цьому треба винити не іноземного інвестора, а мало привабливий інвестиційний клімат української економіки.

Окремо слід зупинитися на регіональній структурі іноземного інвестування в Україні. Річ у тім, що, як свідчить практика, іноземні ділові кола враховують регіональний фактор під час прийняття рішення про інвестування. Значні прямі інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов'язані з упровадженням великого проекту. Київська область - “Кока - Кола Аматі” (харчова промисловість), Запорізька область - ДЕУ (машинобудування), на Тернопільщині канадським інвестором реалізується великий проект щодо виробництва будівельних матеріалів, а на Чернігівщині - проект англійського інвестора у харчовій промисловості.

На надходження прямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає також його розташування. Так, у західних областях України велику питому вагу мають прикордонні або близько розташовані держави - Угорщина. Чехія, Польща, Словаччина.

Інвестори з таких країн. Як США, Великобританія, Німеччина. Віддають перевагу Дніпропетровській, Донецькій. Одеській і Черкаській областям.

Інвестори з інших країн ще вимогливіші до вибору регіону інвестування. Так російські інвестори основну частину своїх капіталів спрямували у Крим (і зокрема у Севастополь), у галузі: охорона здоров'я (будівництво санаторіїв і будинків відпочинку), будівництво житла.

Нідерландські інвестори охоче вкладають капітали у Київську і Львівську області, де їх цікавить харчова промисловість. Вибірково вкладають кошти бізнесмени з Кіпру. Основна частина інвестицій припадає на Одеську, Дніпропетровську, Львівську, Миколаївську і полтавську області. Обсяг інвестування з цієї країни такий великий, що має у кожному українському регіоні найпитомішу вагу. Наприклад, 36% іноземних інвестицій, вкладених у Миколаївську область, надійшли з Кіпру. Для порівняння: частка США-2%, Німеччини - 3%.

Можна припустити, що у вигляді іноземних інвестицій з Кіпру сюди повертається український капітал. Капітали з Кіпру надходять у такі галузі, як машинобудування і металообробка, внутрішня торгівля, хімічна і паливна промисловість, харчова промисловість, фінанси, сільське господарство.

Усі заходи, які пропонуються для підвищення інвестиційної привабливості української економіки для капіталу нерезидентів, можуть поділятися на дві великі групи: заходи, що впливають на усіх інвесторів, і заходи, що впливають тільки на іноземних інвесторів. Найгостріші проблеми підвищення інвестиційної привабливості української економіки виникають у макроекономічній сфері. Розв'язувати їх слід з урахуванням інтересів і внутрішніх, і іноземних інвесторів.

Економіка України мало приваблива для іноземного капіталу. В попередніх главах курсової роботи розглядалися чинники, що перешкоджають розвитку інвестування. Органи державної влади в Україні, особливо на місцевому рівні, ще недооцінюють ролі іноземного інвестування у зростанні економіки.

Збільшення обсягів залучених іноземних інвестицій і удосконалення їх структури буде неможливим без активізації інвестиційної сфери та поліпшення стану інвестиційного клімату вітчизняної промисловості. Шлях до залучення іноземного капіталу лежить, хоч як це парадоксально звучить, через вітчизняного товаровиробника. У країні має бути сформований платоспроможній внутрішній попит, у тому числі на продукцію промислового призначення. Залучення іноземних інвестицій допоможе розв'язати внутрішні проблеми, у тому числі соціальні та науково - технічні.

З метою подолання бюрократичних перепон, які мають місце під час реалізації інвестиційних проектів, необхідно забезпечити постійні робочі контакти між українською та відповідною іноземною стороною. На ставлення до України потенційного інвестора відчутно впливає взаєморозуміння між українським урядом та міжнародними фінансовими організаціями. Відсутність довгострокової стратегії співробітництва з МВФ та перерва у співпраці насторожують потенційних інвесторів.

Було б доцільно створити державне агентство, яке б виконувало роль інвестора при недостатності коштів у нерезидента для реалізації інвестиційного проекту. Наприклад, таке агентство могло б фінансувати частину (але не більш як половину) окремого проекту на засадах партнерства. Ризик і результати інвестування розподіляються відповідно до вкладених у проект коштів.

Крім того, від практики адміністрування органам державної влади слід переходити до ефективних методів регулювання.. Необхідно прийняти нагальні заходи з метою подальшої оптимізації та спрощення процедур отримання ліцензій, дозволів, свідоцтв тощо. Також потрібно розробити чіткий та прозорий механізм пільг іноземним інвесторам.

Необхідно реформувати і земельні відносини. І хоча на сьогоднішній день ми маємо новий земельний кодекс, в ньому ще досить недоліків з цього питання.

Державі варто заохочувати портфельні інвестиції. Проте це викликає потребу у розвитку фондового ринку.

3.2 Польсько-українські інвестиційні відносини. Переваги та недоліки

Для повного уявлення ситуації на Україні щодо іноземного капіталовкладення треба розглянути детальний приклад, на якому можна побачити всі переваги та недоліки української політики, яка регулює інвестиції, а також зробити деякі висновки у майбутньому. Розглянемо взаємовідносини України та ближчого до неї розвинутого європейського сусіда - Польщі.

Останнім часом у співробітництві України та Польщі з'являються перші ознаки інвестиційно - виробничої моделі. Так, обсяг інвестицій з Польщі в українську економіку за 1994 - 1999рр. зріс у 6,5 раза, досягнувши у 1999р. 54,4 млн. дол.. З усіх варіантів вкладення капіталу польські бізнесмени віддають перевагу прямому інвестуванню, яке гарантує участь у прийнятті рішень і є менш ризикованим порівняно з придбанням акцій вже існуючих фірм, особливо коли врахувати невисокий рівень розвитку українського фондового ринку.

У 1999р. в Україні діяло 633 підприємства з польським капіталом, з них 478 - спільні, що становить близько 12% від усіх зареєстрованих СП. Проте для польських підприємств створення СП з українськими партнерами становить тільки 9, 68% загальної вартості всіх форм економічної співпраці, тим часом як експорт в Україну перевищує 45%. Вкрай низькою є роль обміну ноу - хау і технологіями (менше 2%) І саме на це слід звернути особливу увагу. Бо коли одна з головних цілей інвестицій - сприяння НТП - просто не працює, то про ефективність таких капіталовкладень можна говорити з великим сумнівом.

Детальний аналіз процесу залучення польських інвестицій в Україну дозволяє виявити ряд негативних тенденцій:

1. Низькі обсяги надходжень не відповідають дійсним можливостям. Так, потреби української економіки в іноземних інвестиціях, що оцінюються експертами в 40 - 50 млрд. дол.. станом на 1999 р. задовільне ні тільки на 6 - 7%, досягнувши 2781,1 млн. дол. ..При цьому Польща зробила незначний внесок у подолання інвестиційної напруженості в Україні порівняно з іншими інвесторами - США, Нідерландами, Німеччиною, Великобританією, Республікою Кореєю та Кіпром.

2. Галузева структура польських інвестицій не враховує пріоритетів української економіки. Так, обсяги фінансових вкладень з Польщі в українську промисловість становлять 30%, у сільське господарство - 0,7%, зате у сферах, що забезпечують швидкий обіг капіталу - торгівлі та громадському харчуванні, у фінансовому посередництві, - відповідно,21, 4 і 40,3%

Інвестування, в основі якого лежить мотив максимізації поточного прибутку, не може справити позитивний вплив на довгострокове зростання економіки.

3. Середній розмір інвестицій у конкретні проекти надто низький, що унеможливлює кардинальне поліпшення загальної економічної ситуації. Ця тенденція, тісно пов'язана з попередньою, свідчить про небажання польських інвесторів вкладати великі суми в бізнес країни, що за рівнем ризику посідає 126 місце в світі (Польща - 42).

4. Форма залучення польських інвестицій залишається недосконалою. Більшість інвестицій з Польщі здійснюється у вигляді нерухомого і рухомого майна, причому часто не найкращої якості. Це пояснюється тим, що ризик вкладення грошових активів у середовищі значної господарської та макроекономічної нестабільності оцінюється як високий. Результативність залучення польських інвестицій у формі створення СП також слабка.

5. Відносно висока концентрація польських інвестицій спостерігається лише в небагатьох регіонах України.

6. Незадовільною, є участь польських інвесторів у розвитку інноваційних процесів та освоєні високих технологій в Україні.

Насамперед, в Україні фактично відсутня система економічної безпеки для приватного підприємництва, в тому числі для іноземних інвесторів.

Фактором, який стримує надходження польських інвестицій, є також низький рівень економічної свободи в Україні, індекс якого за 5 - ти бальною системою становить 4,0.

Однією з інституційних проблем, що безпосередньо впливає на іноземні інвестиції, є неефективність нашої фінансово - кредитної системи. Отже треба звернути увагу на залучення коштів у банківську систему. Станом на 2000р. в Україні налічувалося 28 банків з іноземним капіталом, з них 4 - з польським.

Циркулюванню капіталу на вищому рівні заважає відсутність достатньої кількості інституцій для страхування зовнішньо - економічних операцій, а також спільного страхового бізнесу. Це в свою чергу знижує інвестиційні потоки між країнами.

Приблизно таким станом характеризуються інвестиційні відносини Польщі та України і на сьогоднішній день. Нажаль негативні сторони іноземних капіталозалучень притаманні не тільки по відношення до Польщі, але до всіх країн, які на будь - яких засадах вносять свої кошти в економіку України. Тому дуже важливо налагодити ефективні зовнішні відносини з Польщею. Аналіз цих взаємовідносин дасть змогу не допустити тяжких помилок у майбутньому, стосовно інших, більш важливих в плані залучення капіталу для України країн.

3.3 Міжнародне кредитування. Тенденції та перспективи прямого іноземного інвестування

Світовий досвід доводить, що країни з перехідною економікою не в змозі вийти з економічної кризи без залучення та ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формування національних інвестиційних ринків, а й активізують інші факторні ринки та ринки товарів та послуг.

Зрозуміло, що активізація міжнародного інвестування має стати одним із головних пріоритетів економіки України.

Розвиток спільної із закордоном інвестиційної діяльності у цілому характеризується певною динамікою, розширенням масштабів, видів і сфер діяльності, географічною диверсифікацією.

В український економіці працює близько 2,7 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій. Це не багато, однак динаміка іноземного інвестування в економіку України досить велика. Так, чистий приріст прямих іноземних інвестицій становив(млн.. дол.)

1992 - 80,56

1993 - 102,7

1994 - 129.13

1995 - 237,13

1996 - 258,5

1997 - 326,3

1998 - 352,6

1999 - 388,4

2000 - 501,3

Отже, досить очевидною є тенденція до стійкого збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну. Однак обсяги іноземного інвестування не задовольняють навіть невеликої частини наявного попиту.

Основні форми інвестицій - це внески у формі рухомого і нерухомого майна.(70%)і грошові внески (27%). Іноземні інвестори представлені в Україні

1) транснаціональними корпораціями

2) аутсайдерами, що не витримали конкуренції в своїх країнах

3) фірмами з обмеженими фінансовими можливостями, які розраховують на швидку віддачу.

Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємопов'язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв'язків із традиційними партнерами, а з другого - потребою диверсифікації перш за все міжнародної інвестиційної діяльності.

Для географічної структури прямого іноземного інвестування характерним є збереження провідної ролі США, Німеччини, Великобританії, Кіпру, Швейцарії, РФ тощо.

Протягом останніх років, на відміну від географічної та регіональної структур, відбулися зміни в галузевій структурі надходження прямих іноземних інвестицій. Знизилися обсяги надходження іноземних інвестицій у виробництво. І зокрема, в промисловість. Причинами такого зменшення обсягів надходження є низька інвестиційна привабливість промислових підприємств через значну застарілість основних фондів, обмежені можливості для іноземних інвесторів щодо приватизації цілісних майнових комплексів, ненадійність правового базису.

Галузева структура іноземних інвестицій формується переважно за рахунок внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування і металообробки, фінансових послуг.

Швидкі темпи розвитку іноземної інвестиційної діяльності в Україні значно ускладнюють проведення її повноцінного економічного аналізу. Однак сьогодні вже можна говорити про наявність певних рис іноземного інвестування в економіку України. Це:

1) переваження партнерів з країн, що розвиваються, - за кількістю іноземних інвестицій і партнерів з промислово розвинутих країн - з огляду на розмір інвестицій; поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД у загальному обсязі інвестицій;

2) нерівномірність розподілу інвестицій за галузями та регіонами України, їх зосередження у промислових центрах.

3) Реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

4) Велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальний обсяг інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування;

5) Орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені

6) Небажання західних інвесторів здійснювати значні за обсягами інвестиції, яке зумовлено політичною та економічною нестабільністю, відсутністю надійних гарантій захисту інвестицій, втручання часто неправомірного втручання місцевих органів влади у діяльність інвесторів тощо;

7) Орієнтація більшості іноземних фірм на проведення разових, часто суто посередницьких або відверто спекулятивних операцій з високим рівнем віддачі при досить незначних обсягах інвестування.

Знову ж таки ключовим моментом активізації іноземного інвестування в економіку України залишається питання формування елементів сприятливого інвестиційного клімату. Важливим його елементом є активізація співпраці з міжнародними економічними інституціями, вплив яких на фінансові потоки в системі світового господарства досить значний.

Серед багатьох причин, пов'язаних із низьким рівнем іноземних інвестицій в Україну, недостатньою ефективністю використання коштів міжнародних фінансових організацій, кредитів окремих країн та їх угрупувань, слід у першу чергу назвати не тільки раніше перелічені фактори, а ї повільність процесу приватизації. Процеси приватизації та іноземного інвестування у країнах із перехідною економікою розвиваються взаємопов'язано. Для сприяння процесові іноземного інвестування в українську економіку необхідно забезпечити рівні конкурентні умови приватизації для національних та іноземних інвесторів.

Для усунення негативних тенденцій і стимулювання іноземного інвестування в економіку України доцільно вдатися до комплексу загальних і спеціальних заходів, орієнтуючись на такі принципи:

- незмінності основних законодавчих положень щодо умов іноземного інвестування;

- диференційованого підходу до податкових та інших пільг іноземним інвесторам з огляду на обсяги іноземних інвестицій, види, форми й сфери інвестування та з урахуванням відповідних пріоритетів розвитку економіки України;

- надійного, доступного й оперативного організаційно та інформаційно - методичного забезпечення, залучення і здійснення іноземних інвестицій.

Висновки

Значний вплив на розвиток економіки здійснюють іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.

Стримуючим фактором тут являється інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.

Вище названі проблеми перевищують такі риси України, як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний в тих сферах економіки активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції.

У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство України - від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживачів.

У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу паливно-енергетичні галузі що впродовж багатьох років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту.

Отже, необхідні додаткові заходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні. Серед яких в якості першочергових виділю:

Досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу рішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи.

Вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією.

Уважна розробка правової бази інвестування.

Радикалізація боротьби із злочинністю.

Створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, іноземним інвесторам, їдучим на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат по уповільненню обороту капіталу у порівнянні з іншими оборотами їх діяльності.

Ці міри,на мою думку,можуть відіграти позитивну роль в становленні вітчизняної економіки.

В заключенні відзначу, що інвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчастий механізм, здатний в значній мірі збільшити економічний потенціал держави, тому успіх, досягнений в даній сфері, в значній мірі визначить реалізацію всієї реформи в цілому.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" ВВР 1991, №47 зі змінами і доповненнями.

2. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні затверджено наказом МЗЕЗторгу України від 18.01.96 року №30.

3. Постанова КМУ №928 від 7.08.96 року "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій"

4. Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" №55 від 19.02.94 року.

5. Гітман Л.Дж., Джонк М.Д. Основи інвестування. Пер. з англ. Москва: Дело, 1998 рік.

6. Шевчук, Рогожин “ Основи інвестиційної діяльності” Київ видавництво “ Генеза” 1999

7. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. - К.: МАУП, 2000. - 68 с.

8. .Ф. Рут, А. Філіпенко “Міжнародна торгівля та інвестиції”, К., 1999.

9. Р. Бланк “Інвестиційний менеджмент” К., 1998;

10. Шевчук В, Рогожин П. “Основи інвестиційної діяльності” 1997;

11. Писаренко С. Роль окремих іноземних інвестицій у формуванні національної економіки України. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: інвестиційні аспекти.:” Матеріали 4 Міжнародної конференції.

12. Федоренко С.В. Іноземне інвестування в Україні. Лютий 1999 р.

13. М'яких О.В. Вплив іноземного інвестування на процес економічної трансформації в країнах, що розвиваються, 2000

14. Зозуля Т.О. Міжнародне кредитування і формування сприятливого інвестиційного клімату і Україні. // Фінанси України № 12 2000р. стр. 104 - 111

15. Даниленко А.А. Тенденції і перспективи прямого іноземного інвестування у промисловість України. // Фінанси України № 9 2001р. стр. 50 - 55

16. Писаренко С. Інвестиційні взаємовідносини України і Польщі. // Економіка України №5 2000р. стр. 76 - 79

17. Тіньова економіка України: причини існування та шляхи подолання.// “Зовнішньоекономічний кур'єр” №1 - 2,2000

Размещено на Allbest.ru