Міжнародний кредит та його різновиди

Довгостроковий зовнішній борг упродовж звітного року зріс на 21.1 млрд. дол. США (на 35%) і на 01.01.2009 р. склав 81.2 млрд. дол. США (44.7% від ВВП) проти 60.2 млрд. дол. США на 01.01.2008 року.

Основними фінансовими інструментами для здійснення довгострокових запозичень залишаються:

* кредити, обсяги яких зросли за 2008 рік на 21.1 млрд. дол. США (у 1.5 рази) і досягли 61.1 млрд. дол. США (75.1% від загального обсягу довгострокового боргу);

* боргові цінні папери, частка яких складає 18.2% (зменшилися на 1.8 млрд. дол. США або на 10.8% і на 01.01.2009 року складали 14.7 млрд. дол. США).

Менш вагомою є частка заборгованості у вигляді:

* депозитів та залишків коштів на лоро-рахунках нерезидентів в українських банках - 5.9% (досягли 4.8 млрд. дол. США, збільшившись з початку року на 3.2 млрд. дол. США або у 3 рази).

* торгових кредитів - 0.8% (скоротилися на 1.5 млрд. дол. США або у 3.3 раза і на 01.01.2009 року складають 0.6 млрд. дол. США).

Короткостроковий зовнішній борг за звітний період практично не змінився і на 01.01.2009 року становив 22 млрд. дол. США (12.1% від ВВП). Цей борг повністю зосереджений у банківському (42.4%) та інших секторах економіки (57.6%). Зростання заборгованості в інших секторах економіки впродовж року (2.4 млрд. дол. США, з них 1.9 млрд. дол. США - торгові кредити та 0.5 млрд. дол. США прострочена заборгованість за негарантованими та торговими кредитами) було повністю знівельоване її зменшенням в банківському (2.4 млрд. дол. США, з них 2 млрд. дол. - кредити та 0.4 млрд. дол. США - депозити).

Коефіцієнт покриття резервними активами короткострокового зовнішнього боргу на кінець 2008 року становив 1.435 проти 1.474 на початок року.

Коефіцієнт співвідношення коротко- та довгострокового боргу на 1 січня 2009 року становив 27.1% проти 36.6% на 01.01.2008 року.

В структурі валового зовнішнього боргу за фінансовими інструментами продовжують домінувати зобов'язання у формі кредитів (63.4% на 01.01.2009 проти 57.9% на 01.01.2008), суттєвими залишаються частки боргових цінних паперів (14.3% проти 20.1%) та торгових кредитів (10.9% проти 13.2% відповідно).

Основною валютою зовнішніх запозичень України залишається долар США, частка якого за 2008 рік зросла з 79.6% до 79.9% (на 0.3 п.п.).

Обсяг валового зовнішнього боргу на душу населення в Україні на 1 січня 2009 року зріс до 2.2 тис. дол. США проти 1.8 тис. дол. США на 01.01.2008 та 0.5 тис. дол. США на 01.01.2004.

ВИСНОВОК

Стрімке зростання світового фінансового ринку в останні десятиліття, істотне збільшення прямих іноземних інвестицій після ІІ світової війни, мексиканська фінансова криза 1994 р., азійська криза 1998 р. привернули пильну увагу аналітиків, науковців, керівних кіл міжнародних валют¬но-фінансових організацій до необхідності подальшого удосконалення сучасної міжнародної валютної системи. Початок широкої дискусії з цих питань було покладено гід час відзначення 50-річчя від дня створення Бреттон-Вудської валютної системи, заснування Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Суть пропозицій щодо реформування існуючих структур міжнародної валютної системи зводиться,

по-перше, до більш повної і всебічної гармонізації внутрішньої макроекономічної та зовнішньоекономічної політики провідних країн світу на кшталт маастрихтських критеріїв валютно-фінансової конвергенції країн ЄС;

по-друге, до формування центральної системи координації та регулювання валютних курсів, менш жорсткої, ніж фіксовані режими Бреттон-Вудської системи чи європейського механізму валютних курсів, але, водночас, і менш мінливої, ніж сучасний режим вільного плавання;

по-третє, до вирішення проблем валютної ліквідності.

Україна тільки входить у систему світового економічного простору і від того як цей процес буде відбуватися залежить подальший економічний і соціальний розвиток держави як органічної підсистеми світової економіки. Сьогоднішнє положення України в мирогосподарських зв'язках характеризується непідготовленістю її економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва. Поки для України властивий постачальницько-збутовий і посередницький характер зовнішніх зв'язків. Тим часом у світовому економічному співробітництві поряд з торгівлею усе більшого значення набуває науково-технічний і інвестиційний напрямок.

Міжнародний досвід показує, що проривши на світові ринки сьогодні забезпечується не просто продуктом, а цілою галуззю і навіть міжгалузевим капіталом, що складається з конкретних відтворювальних технологічних систем. У процесі інтеграції Україна буде зустрічатися з великими труднощами, оскільки вона ще не визначилася повною мірою з основними напрямками і механізмом структурної перебудови економіки виходячи з реальних можливостей і стосовно до світових тенденцій в інтеграційних процесах. Такі програми поки знаходяться в стадії розробки, а економіка країни в цілому залишається неконкурентоспроможною. Експортна орієнтація економіки вимагає визначення існуючих і потенційних конкурентних переваг українських товаровиробників, а також факторів, що їх формують, механізму реалізації цих переваг. Конкурентноздатність національної економіки - це вирішальний критерій, який необхідно приймати до уваги при рішенні проблем розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Сьогодні економіка України, у силу її важкого положення занадто відкрита для зовнішньої торгівлі. Її частка у ВНП коливається в межах 8-10%, а в розвинутих країнах - 70-80%. Така ситуація волоче небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства. Державна форма власності, що переважала до недавнього часу, припускала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні засоби виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.

З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної) особливого значення набуває проблема чіткого правового регулювання фінансово-кредитних відношенні суб'єктів підприємницької діяльності. При настільки швидкому розвитку міжнародного кредиту зростає роль його міждержавного регулювання. Протиріччя між рівнем інтернаціоналізації господарського життя й обмеженістю національних форм регулювання привело до розвитку міждержавного регулювання міжнародного кредиту. Воно переслідує наступні основні мети: ? регулювання міжнародного руху позичкового капіталу для впливу на платіжний баланс, валютний курс, ринки позичкових капіталів; спільні міждержавні заходи для подолання кризових явищ; ? узгодження кредитної політики стосовно визначених позичальників - в основному до що розвиваються, а також країнам Східної Європи і колишнього СРСР.

Міждержавне регулювання міжнародного кредиту здійснюється в різних формах: координація умов експортних кредитів і гарантій; ? узгодження розміру допомоги країнам, що розвиваються; ? регламентація діяльності міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій; ? рециклирование нефтедолларов і ін. Держава прагне вмонтувати ринкові сили, конкуренцію в сфері міжнародного кредиту в механізм державного регулювання, додати йому гнучкість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

міжнародний кредит зовнішній борг

Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління Національного банку України №368 від 28.08.2001р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №6.

Положення про кредитування / Затверджено постановою правління Національного банку України №246 від 28 вересня 1995р. // www.bank.gov.ua.

Положення "Про порядок залучення і використання іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб резидентів щодо їх погашення " Затверджена Постановою Кабінету Міністрів № 414 від 05.05.1997 р.

Банківське право: Навч.посібник / Упорядник М.П. Кучерявенко. - Харків, 1999.

Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / A.M. Мороз, M.I. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. A.M. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002.

Боринець С. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К.: Наукова думка. - 1999.

Вісник Національного банку України. - 2005. - №2.

Чайковський Я.І. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа. - 2005.- №2.

www.usb.com.ua.

www.ukrstat.gov.ua/

ДОДАТОК

Таблиця 1 - Державний та гарантований державою зовнішній борг (млн. грн.)

Таблиця 2 - Державний та гарантований державою внутрішній борг (млн. грн.)

Размещено на Allbest.ru