МПрП як система юридичних норм

Гаагські конвенції з сімейного права

- о регулюванні колізій законів в сфері заключення браків

- о регулювання коліз. законів, щодо розлучень (іноді судових);

- щодо коліз. закон. Майнових відносин.

- Конвенція про заключення браків: визнання його недійсним

- Щодо права застосов .до майна.

Колізійні прив'язки матеріально-правові норми сімейного права дуже багато, що породжує колізію при вирішенні питань шлюбних відносин.

- закон місця укладання шлюбу;

- закон громадянства подружжя;

- закон країни постійного проживання подружжя;

- закон усиновлення

- закон суду тощо.

Шлюб - юридично оформлений добровільний союз мужчини і жінки, направлений на утворення родини, який породжує для них взаємні майнові права і обов'язки.

- шлюб - договір, шлюб - партнерство, шлюб - статут.

Країни з різними формами браку

- правові наслідки породжує лише гражданський шлюб (Німеччина, Франція, Швейцарія..)

- шлюб може бути укладений в гражданській формі (Англія, США ...)

- лише релігійна форма шлюбу (Ізраїль, Ірак, Іран)

Умови укладання шлюбу:

1) Матеріальні (про дійсність шлюбу, вік тощо) та

2) формальні (цивільний, цивільно-релігійний, релігійний) - вимоги до процедури оформлення.

110. Колізійні питання розірвання шлюбу

Розірвання шлюбів , наприклад, громадян України з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні відбувається по законодавству України. Тобто, ці особи вправі розірвати шлюб як у суді, так і в органах загсу. Розглядаються в суді справи про розірвання шлюбу українського громадянина з іноземцем і в тих випадках, коли обидві особи проживають за кордоном. Можливий розгляд справи про розлучення між особами - українськими громадянами й у тих випадках, коли такий чоловік і жінка проживають за кордоном.

Громадянин України, що проживає поза межами України, вправі розірвати шлюб із проживаючим поза межами України чоловіком у судах України. Але не завжди розірвання шлюбу , зроблене в Україні, може бути визнане за рубежем.

111. Визнання розлучень, що здійсненні за кордоном

питання про розірвання шлюбу між чоловіком і жінкою може виникнути за кордоном. Це може мати місце і випадках, коли обоє постійно проживають у якійсь одній державі або коли в країні, де порушена справа про розвід , проживає один з подружжя.

Статут розірвання шлюбу за кордоном тісно зв'язаний із застосуванням кумулятивних колізійних норм. розірвання шлюбів між громадянами України й іноземних громадян, зроблене поза межами України, визнається дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один з чоловіка і жінки проживав поза межами України.

Розірвання шлюбів між громадянами України, зроблене поза межами України, визнається дійсним в Україні, якщо обоє на момент розірвання шлюбу проживали поза межами України.

Українським громадянам забезпечується можливість розривати шлюб як у судах України, так і в консульських установах України.

Комулятивне застосування коллидирующих законів - найбільш просте рішення : розлучення можливе тільки якщо воно передбачене обома законами.

Зроблене поза межами України рассторжение шлюбу між іноземними громадянами, воно визнається дійсним в Україні.

112. Колізійні питання усиновлення, опіки та піклування.

1. Встановлення і скасування опіки та піклування над неповнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим законом підопічного.

2. Обов'язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається за особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).

3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника). Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.

4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідного консульства України.

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювачі - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає загальні юридичні наслідки шлюбу.

113. Колізійні питання спадкування за законом та за заповітом.

Спадкування за законом і за заповітом виникають внаслідок неоднакових вирішень питань законодавством держав, пов'язані з визначенням кола спадкоємців.

Колізії за заповітом допомагають вирішити такі колізійні прив'язки (загальні, спеціальні):

- особистий закон спадковця;

- закон місця вчинення акта.

Заповіт - вид односторонньої угоди.

Форма - визначається, де заповідач жив.

Колізійні прив'язки, основою яких є відсилання до закону громадянства спадкодавця.

Швейц. основн. коліз. прив'язка - закон останнього місця проживання спадкодавця.

За законом - важливо встановити права держави, до питань спадкування. Ґрунтується на

- принципі громадянства спадкодавця

- місце постійного проживання.

Україна - де спадкодавець мав останнє місце проживання або складав акт.

Вибір права спадкодавця буде недійсним, якщо змінив громадянство на момент смерті.

За законом - правовідносини, не охоплені заповітом.

За заповітом - волевиявлення спадкодавця, щодо юридичної долі його майна після смерті, виражене у встановленій законом формі.

Джерела: закон і судовий прецедент. Заповіти: публічний акт, власноручний і таємний заповіти.

114. Спадкування нерухомості в Україні.

Спадкування нерухомого майна підпорядковується законодавству держави місця його знаходження (часто). Також потрібно вирішити конфлікт кваліфікації нерухомого майна.

Законодавством деяких держав пропонувалося застосовувати єдиний принцип до рухомого і нерухомого майна - закон громадянства спадкодавця.

Рухоме майно - за законом останнього місця проживання особи - закон місця укладання угоди.

Україна - спадкування нерух. майна за її законом. Книга 8 Цив.Кодекс Укр.. також за законом перебування нерухомості. Але майна, внесеного до державного реєстру України правом України.

115. Питання спадкування в договорах про правову допомогу

Норми цих договорів встановлюють принцип рівності громадян договірних держав. Договори містять колізійні норми з питань успадкування рухомого і нерухомого майна, форми. Регулюється можливість переходу майна до договірної держави та умови спадкування. У цих договорах передбачено компетенцію дипломатичного представництва консульських установ, та державних установ. Принцип рівності майже у всіх міжн. Договорах про надання допомоги у цивільних сімейних, кримінальних справах за участю України. Громадяни 2-х договірних держав прирівнюються в правах.

Всі договори про правову допомогу мають колізійні норми, яі вказують за яким правом здійснювалося спадкування.

Спадкування рухомого майна: - громадянином якої держави був заповідач під час смерті;

- останнього місця проживання спадкодавця;

Спадкування нерухомого майна: - місце знаходження.

Визначення юридичної долі майна: рухоме майно - до держави спадкодавець в момент смерті, нерухоме - де знаходиться.

116. Спадкові права громадян України за кордоном

Українська практика виходить з визнання в Україні прав спадкування, що виникли на підставі відповідних іноземних законів.

Українські суди встановлюють на прохання громадян факт існування родинних відносин для захисту прав спадкування, що виникли відповідно до іноземних законів.

Сприяння українським громадянам у захисті за кордоном їхніх спадкоємних прав, які виникли під дією іноземних законів, роблять консульські установи України. Консул приймає міри до охорони майна, що залишилося за кордоном після смерті громадянина України.

Термін прийняття спадщини обчислюється з дня повідомлення дипломатичного або консульського представництва про смерті спадкодавця.

117. Правове положення іноземних громадян у випадку спадкування в Україні.

іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Україні цивільною правоздатністю нарівні з українськими громадянами, тому вони після смерті громадянина України можуть входити в коло його спадкоємців як за законом, так і за заповітом.

Спадкоємець - іноземний громадянин чи особа без громадянства зобов'язані у встановлений чинним законодавством України 6-місячний термін прийняти спадщину шляхом здійснення певних дій. Якщо вони перебувають в Україні, то їх особисте прибуття до держаної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і подання там відповідної заяви буде свідченням прийняття спадщини. Якщо вони знаходяться за межами України, то заявити претензію на спадщину вони можуть: шляхом відправлення рекомендованою поштою відповідної заяви до одержаної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини чи до одного із українських спеціалізованих адвокатських об'єднань, яке в якості їх представника виконає подальші необхідні процесуальні дії; шляхом подання відповідної заяви до консульської установи України за кордоном, яка зобов'язана надіслати таку заяву за призначенням; шляхом звернення за допомогою до свого консула в Україні.

Сам факт, що спадкоємець не проживає в Україні, не є підставою для продовження строку на прийняття спадщини. Але це можливо. При оформленні своїх спадкових прав іноземний громадянин чи особа без громадянства повинні подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини перелік документи, які є доказом їх родинних та інших відносин зі спадкоємцем. Нотаріальне провадження в спадковій справі завершується видачею свідоцтва про право на спадщину

118. перехід спадщини до держави

В МПрП існує норма, що має універсальний характер, згідно якої, якщо спадкодавець помирає, не залишивши спадкоємців, спадщина переходить до держави. Проблема - в з'ясування природи цього права.

Спадкоємне майно по праву спадкування переходить до держави, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені права спадкування, або всі спадкоємці відмовилися від спадщини, або спадкодавець усе майно або його частина заповідав державі. таким чином, українське законодавство, розглядає держава як спадкоємця. При цьому місце перебування майна не має значення: кваліфікація прав української держави не може бути інший , коли мова йде про майно, що залишилося за кордоном після смерті українського громадянина.

119. Правила застосування іноземного трудового права.

Трудова діяльність призвела до необхідності врегулювати трудові відносини з іноземним елементом, які у цивільних відносинах виявляються так:

1) суб'єктивному складі, 2) об'єкті, 3) юридичному факті.

Трудові відносини : індивідуальні і колективні.

Джерела регулювання:

1. нац. Законодавство: трудові кодекси - основне джерело регулювання відносин.

2. м/н акти: 2-о чи багатосторонні м/н договори

3. звичаєве право, судова практика, правова наука

4. трудові договори.

- колізійні прив'язки до труд. відносин з іноз.елем., - закон держави місця роботи, - закон держави, з якої відправлено працівника, - закон автономії волі, - додаткові прив'язки, - закон прапора, - місце регістрації судна, - закон місця виконання роботи, -закон основного місця бізнесу, - закон місця знаходження сторін. Щодо форми - то за законом місця укладання угоди.

Україна укладає угоди про працевлаштування і захист громадян про взаємне працевлашт. Працівників. За угодами вони можуть працювати на підставі: 1. трудового договору, 2. договору, між суб'єктами господарської діяльності обох держав.

1. оформлення труд.догов., 2. вік, 3. обсяг, 4. в”їз до держави з сім”єю та без, 5. соціальне пенсійне значення, 6. оподаткування, 7. переказ зароблених грошей, 8. правовий статус вивільню вальних працівників, 9. обчислення стажу.

Трудовий договір - акт, на підставі якого можна здійснювати трудову діяльність на рос.чи укр..мові все вказується. Угоди передбачають норми про відшкодування шкоди.

120. Загальні положення про трудові права іноземців в Україні та громадян України за кордоном.

Українці за кордоном:

Постіно- за законодавством тієї країни, тимчасово - можуть працювати внаслідок:

1) направлення в іншу державу;

2) укладання трудового контракту;

під час виконання трудов. обов'язків - пошир. Законодавство України. та за законодавством іншої країни.

Без оформлення дозволу - висококласні спеціалісти - на підприємства з іноземними інвестиціями.

Правовий статус іноземців, які постійно проживають користуються національним режимом, щодо працевлаштування. Тимчасово лише за контрактом; не можуть займатися трудовою діяльністю, які перебувають тимчасово у приватних справах. Не можуть зазначатися на посади, на яких за нашим законодавством можуть працювати лише українці.

- мають право на пенсії, як і укр..громадяни;

- дають гроші до пенсійного фонду;

- Працевл. Регулюється законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України.

- за законом держави місце знаходження головного підприємства;

Іноземці:

1) Праця за контрактом відповідно до отриманого дозволу

2) За контрактом без дозволу іноз.можуть працювати в Україні у випадках спеціально визначених законодавством.

3)Праця іноз. за контрактом, ускладнений суб'єктами господарчої діяльності України та іноземними державами.

4) підприємницька діяльність;

5) можуть працювати на спільних підприємствах.

6)можуть працювати у вільних економічних зонах.

7) для здійснення представницьких функцій.

8) труд. статус іноземця визначається за закон.держави, яка їх надіслала та за законодавством України.

9) на співробітників міжн. Урядових організацій поширюються норми актів цих організацій.

121. Трудові права іноземних працівників підприємств з іноземними інвестиціями.

Залучення іноземних громадян із загалу висококваліфікованих спеціалістів на основі підтвердження на право трудової діяльності здійснюється без оформлення дозволу у випадках найняття працедавцями для роботи на підприємствах з іноземними інвестиціями іноземних громадян на посади керівників підприємств, їхніх заступників, керівників підрозділів цих підприємств 9у т.ч. відокремлених).

122. Положення іноземних громадян в цивільному процесі.

Під міжнародним цивільним процесом у науці МПрП розуміється сукупність питань процесуального характеру, пов'язаних з захистом прав іноземців і іноземних юридичних осіб у суді й арбітражі . Термін "міжнародний цивільний процес" носить умовний характер. Звичайно до міжнародного цивільного процесу відносять питання, про наступне:

1) визначення підсудності у відношенні справ, що виникають по цивільним, сімейним і трудовим правовідносинам з іноземним, або міжнародним, елементом;

2) процесуальне положення іноземних громадян і іноземних юридичних осіб у суді;

3) процесуальне положення іноземної держави і його дипломатичних і консульських представників;

4) установлення змісту іноземного права;

5) звертання до іноземних судів з дорученнями про вручення документів і виконання окремих процесуальних дій і виконання доручень іноземних судів;

6) визнання і примусове виконання іноземних судових рішень ;

7) здійснення нотаріальних дій;

8) визнання іноземних арбітражних угод;

9) розгляд спорів в порядку арбітражу;

10) примусове виконання рішень іноземного арбітражу.

Питання міжнародного цивільного процесу пов'язані з регулюванням самого змісту цивільно-правових, сімейних і інших відносин з іноземним елементом.

123. Визнання та виконання іноземних судових рішень за українським законодавством та міжнародними угодами України.

Розглядаючи справи з іноземним елементом, суди в принципі використовують у цивільних процесуальних питаннях право своєї країни. При цьому можливі випадки, коли те або інше поняття по відноситься до матеріального права, а по праву якої-небудь іноземної держави - до процесу або навпаки. Іноземний закон, як правило, не підлягає використанню в суді по тим питанням, що по новому законодавству вважаються процесуальними. І навпаки, та обставина, що дана норма вважається в іншій країні процесуальною, не перешкоджає її застосуванню нашим судом, якщо вона .розглядається як норма матеріального цивільного права. Характерний приклад: англійські терміни позовної давності при наявності відсилання до англійського права міняються російським судом або арбітражем, незважаючи на те що весь інститут давнини по праву Англії віднесена до процесу.

124. Поняття арбітражу, його види та значення для зовнішньоекономічних відносин.

Арбітражний суд - суд, обраний сторонами для вирішення спору між ними. Склад суду визначається сторонами. Звернення до такого суду відбувається лише за згодою сторін.

Види:

1) Ізольовані - тобто ті суди, які створюються спеціально для вирішення Конкретного спору. Сторони самі визначають порядок створення третейського суду й правила розгляду в ньому справи. Після винесення рішення такий суд завершує своє існування. Він також отримав назву ad-hoc (тобто „цього”, тобто для розгляду даного конкретного діла).

2) Постійно діючі суди - створюються при організаціях, асоціаціях, торгівельних палатах тощо. Кожен з таких арбітажей має свій устав, правила, список суддів із яких сторони вибирають суддів.

Переваги та значення арбітажей:

- недовго розглядаються справи (відносно обтічних суддів);

- рішення не підлягають повторного перегляду;

- відносно дешеві;

- компетентність (тому, що судді обираються з числа спеціалістів);

- негласний розгляд справи;

- простота виконання арбітражних рішень.

125. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України

1. МКАС є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Торгово-промислова палата України затверджує Регламент МКАС, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

2. До МКАС можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими уб'єктами права України.

Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення МКАС, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.

3. МКАС приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.

4. Рішення МКАС виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

5. По справах, що підлягають розгляду в МКАС, голова Суду може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги.

6. МКАС при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням меча і через правосуддя.

126. Міжнародні комерційні арбітражі ad-hoc.

Арбітражний суд - суд, обраний сторонами для вирішення спору між ними. Склад суду визначається сторонами. Звернення до такого суду відбувається лише за згодою сторін. Види - ізольовані і постійно діючі.

Ізольовані - тобто ті суди, які створюються спеціально для вирішення Конкретного спору. Сторони самі визначають порядок створення третейського суду й правила розгляду в ньому справи. Після винесення рішення такий суд завершує своє існування. Він також отримав назву ad-hoc (тобто „цього”, тобто для розгляду даного конкретного діла).

127. Виконання іноземних арбітражних рішень.

Визнання іноземних арбітражних угод і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень урегульовані багатобічною Конвенцією, прийнятою в Нью-Йорку в 1958 році. У ній беруть участь 84 держави. У Конвенції передбачається визнання писемних угод, по яких сторони домовилися передати в арбітраж суперечку по конкретній справі. Судді держав-учасниць зобов'язуються направити справу в арбітраж. Разом з тим кожна договірна держава зобов'язалася визнавати арбітражні рішення й приводити їх у виконання на своїй території у відповідності зі своїми процесуальними нормами. У Конвенції також вказуються випадки, коли може бути відмовлено у визнанні й приведенні у виконання арбітражного рішення.