Міри ваги в Італії в VI - першій половині XIX століття

Під впливом подій політичної і економічної історії Італії сформувалися її системи вагових мір. При пануванні остготів, візантійців, лангобардів в V-VIII ст. в Італії збегеглася римська система мір ваги.

Основою римської системи мір ваги був фунт - «libra» (в перекладі «вага «, «терези»). Фунт = 12 унцій = 48 сициліків = 96 драхм = 288 скрупулів = 576 оболів = 1728 силікв. Фунт = 327,45 г; унція = 27,3 г; сицилік = 6,82 г; драхма = 3,41 г; скрупул = 1,138 г; обол = 0,568 г; силіква = 0,189 г.

В IX ст. землі Італії потрапили під вплив імперії франків Карла Великого, в Х ст. - німецької Священної Римської імперії германської нації. Ці держави в даний період часу встановили контроль над більшістю територій Західної Європи.

В імперії Карла Великого були розроблені нові системи монетної і торгової ваги, які повинні були замінити римську: срібна (монетна) вага - фунт в 407,22 г (маса 15 римських унцій) = 20 солідів по 20,361 г = 240 денаріїв по 1,696 г = 480 оболів по 0,848 г = 9600 гран (пшеничних зерен) по 0,042 г; торгова вага - тройський фунт в 373,242 г = 12 унцій по 31,1 г = 96 драхм по 3,887 г = 288 скрупулів по 1,295 г = 5760 гран по 0,064 г.

Монетною вагою Каролінгів в Італії користувалися недовго. Причиною було те, що маса і проба монет при карбуванні постійно змінювалася. Тройська торгова вага, на відміну від Франції, Англії, Німеччини та інших країн Західної Європи, де вона була покладена в основу систем мір ваги, в Італії здійснила вплив лише на формування медичної системи мір ваги.

Аналіз історичних джерел показує, що вагові міри Італії доби Середньовіччя сформувалися на основі римської вагової системи. Внаслідок політичної роз'єднаності Італії, в окремих італійських державах, вільних містах, феодальних володіннях процеси трансформації римських вагових мір за плином століть відбувалися незалежно від інших.

Головне, що італійці запозичили з систем вагових мір франкської і германської імперій, була заміна головного еталона римської системи мір ваги - силікви (боба рожкового дерева) в 0,189 г на пшеничне зерно масою в 0,05 г, яке здавна було прийняте у такій якості у германців і слов'ян.

Перехід від мір Давнього Риму до мір середньовічної Італії може бути простежений на ваговій системі князівства Лукка: лібра = 12 унцій = 288 денаро по 24 грани = 6912 гран. Маса грана = 0,048 г За рахунком денар - римський скрупул. В римській системі унція = 24 скрупули; фунт = 288 скрупулів. Далі в римській системі: скрупул = 6 силікв (бобів).

Маса силікви = масі 4 зерен, тому 1728 силікв в римському фунті х 4 = 6912 зерен. Італійський фунт = 288 денаро (колишніх давньоримських скрупулів) х 24 = 6912 гранів. В давньому Римі скрупул = 6 силікв, в середньовічній Італії денаро = 24 грани (зерна).

В часи Середньовіччя лібра в 6912 гран використовувалася в регіонах Пьємонт і Савойя, Сардінія, Лігурія, Ломбардія, Венето, Емілія - Романія, Тоскана, Лаціо, Анкона, Кампанія, Си- цилія, Мальта і Гозо.

Давньоримська структура мір ваги - розділ лібри на 12 унцій, 288 денаро (скрупулів), 6912 гран замість 1728 силікв, доводить давньоримьке походження переважної більшості вагових систем середньовічної Італії. Маса еталона-зерна визначалася в різних італійських державах самостійно. Тому, при загальній масі лібри в 6912 гран: в Генуї зерно = 0,045 г, лібра = 316,7 г; в Бергамо зерно = 0,047 г, лібра = 325,12 г; в Брешії зерно = 0,046 г, лібра = 320,81 г; в Вероні зерно = 0,048 г, лібра = 333,17 г; в Ніцці, Кремоні, Мантуї зерно = 0,044 г, лібра = 309,5 г; в Луккі зерно = 0,048 г, лібра = 334,5 г; в Неаполі зерно = 0,046 г, лібра = 320,75 г; в Пармі зерно = 0,047 г, лібра = 328 г; в Пьяченці зерно = 0,045 г, лібра = 317,51 г; в Равенні зерно = 0,05 г, лібра = 347,83 г; в кантоні Кортемаджоре зерно = 0,047 г, лібра = 330,4 г.

При коливанні маси грана-зерна від 0,044 г до 0,055 г, незважаючи на однакову кількість гран - 6912 у лібрі, вага лібр в згаданих містах Італії різнилася від 309,5 г до 339,5 г. Маса грана визначала масу лібри, а відповідно і інших одиниць вагових систем Італії.

Потреби виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі вимагали змін у структурі вагових систем, обсягу основних одиниць ваги. Поряд з цим, створювалися нові одиниці мір ваги, необхідні при зважуванні конкретних товарів. Вагові системи Італії поступово ускладнювалися. З'явився підрозділ вагових мір на марочну, торгову, медичну вагу, золотий, срібний і перловий стандарти ваги.

Зміна маси головного еталона ваги - зерна, а відповідно разом з ним і інших одиниць ваги в вагових системах, часто проводилась свідомо, з урахуванням нових потреб у зважуванні товарів Переробка вагових систем, яка поводилася протягом століть в різних місцевостях Італії, здійснювалася не лише з допомогою зміни маси грана-зерна.

Другий спосіб зміни маси лібри і пов'язаних з нею одиниць ваги - збільшення або зменшення їх маси на 1, 1/3, % і т п. Так, в Римі лібра в 339,59 г на 12,14 г більше маси давньоримської лібри в 327,45 г. Нова римська лібра в 339,59 г = лібра в 327,45 г + 1/27 її маси в 12,14 г. Крім Риму, ця лібра вживалася в Феррарі, Модені, Анконі, регіонах Лаціо і Тоскана.

В Болоньї та Модені лібра торгової і марочної ваги в 361,85 г = 12 унцій = 1920 каратів = 7680 гран. Вона утворена таким чином. Давньоримська лібра в 1728 каратів (бобів) + 1/9 її маси в 192 карати = нова болонська лібра в 1920 каратів.

В Равенні торгова лібра в 347,83 г була на 20,38 г більше маси давньоримської лібри. Лібра в 327,45 г + 1/6 її маси в 20,38 г = лібра Равенни в 347,83 г.

Цікаво, що на острові Сицилія торгова лібра в 317,59 г була поділена не на 6912, а на 5760 гран. Це кількість гран, на які поділяли тройський фунт в імперії Карла Великого. Однак є співвідношення: загальноіталійський стандарт лібри в 6912 гран - 5760 гран = 1152 грана. Це є 1/6 від 6912 гран.

Поділ лібри торгової ваги за зразком тройського фунта використовувався і в інших регіонах Італії: Венеція - лібра в 301 г = 5760 гран по 0,052 г; Неаполь - лібра в 320,733 г = 5760 гран по 0,055 г

На основі поділу тройського фунта були сформовані системи медичних мір ваги в Італії. Наприклад, в Туріні і Кальярі - медична лібра в 307 г = 12 унцій по 25,583 г = 96 драхм по 3,197 г = 288 скрупулів по 1,065 г = 5760 гран по 0,053 г. В інших місцевостях медичні міри подібні.

Третій спосіб зміни маси одиниць ваги в італійських вагових системах полягав у створенні одиниць важкої ваги «grossa». З цією метою створювалися лібри вагою не в 12 унцій, а більше. Зокрема, використовувалися такі лібри «grossa»: В Новарі в 30 унцій, в Фоссано в 13 7/8 унцій, в Орта Сан-Джуліо в 28 унцій, в Домодоссоло в 32 та 36 унцій, в Мілані в 28 і 32 унції, в Павії в 28 унцій, в Кремі в 28 і 30 унцій, в Новедраті в 30 і 36 унцій, в Омегні в 28 унцій, в Ріміні в 18 і 24 унції, в Сан-Лео в 24 унції, в Урбіно в 15 унцій, в Тегліо в 32 унції, в Валсесії в 28 унцій, в Чьявенні і Кампіоне д'Інтелві в 30 унцій. Стандарт нової важкої лібра, чого не було в давньоримській системі вагових мір, коливався в Італії від 13 до 36 і більше унцій.

В італійських вагових системах, порівняно з римською, де було лише співвідношення важких одиниць: центупондій (центар) = 100 лібр, були створені нові одиниці мір важкої ваги. До римського кантаро (центара) були додані вагові одиниці ротоло, руббіо, песо, тоннелата. По назвам деяких з них відчувається вплив вагових систем арабського Сходу.

Маса цих одиниць ваги і співвідношення між ними в різних вагових системах Італії доби Середньовіччя дуже відрізнялося. Кантаро = 100 ротоло, в інших випадках = 100 лібр. Ротоло на Сицилії = 2,75 лібри, на Мальті = 2,5 лібри, в Неаполі = 2/79 лібри = 100 траппесі. Є і інші визначення маси ротоло. Руббіо = 25 лібр, хоч в Мілані в 1803 р. його маса = 10 лібр.

Маса песо в вагових системах Італії була різною. Існували вагові одиниці під назвою песо в 12,5 лібр, 10 важких лібр, в 25 звичайних (як руббіо), або важких лібр, 112, 300, 400, 750 лібр та ін. Маса тонелати = 1000, 2000 або 3000 лібр. З'явилися і нові одиниці дрібних мір ваги: гран = 24 гранотті (0,002 г для золота), траппесі = 16 гран (Сицилія), ферлін = 40 гран (Болонья). В Неаполі для зважування дорогоцінних каменів використовувалась вагова одиниця ачіно - від 0,015 до 0,05 г.

Тривалий політичний і економічний вплив на Італію Священної Римської імперії, яку очолювали німецькі імператори, а згодом Австро-Угорської імперії Габсбургів, призвів до запозичення вагових одиниць «марка» і «фунт».

Вагова одиниця марка з'явилася в Скандинавії в IX ст. Скандинавська марка = 8 ере (римських унцій по 27,3 г) = 218,4 г. В Німеччині з Х ст. маса марки стала визначатися по каролінг- ській, а не римській ваговій системі. Німецька марка = 8 каролінгських унцій по 33,935 г = 2/3 каролінгського фунта в 407,22 г = 271,33 г.

З XV ст. в Європі починається використання німецької кельнської марки. «З одиниць ваги, застосованих в міжнародній торгівлі, поряд з фунтом широке розповсюдження отримала в Італії, особливо в торговлі сріблом, кельнська марка (marco di Colonia), котра після низки незначних змін стабілізувалася в обсязі 233,8 г» (Луцатто 1954, с. 407). В самій Німеччині маса кельнської марки = 233,856 г.

Кельнська золота марка = 24 карати = 288 гран = 4608 ассів; гран = 16 ассів (зерен) по 0,0507 г; кельнська срібна марка = 8 унцій = 16 лотів = 64 драхми = 256 скрупулів = 512 гран = 4864 ассів, скрупул = 19 ассів (зерен) по 0,048 г.

Кельнська марка в 8 унцій і фунт в 16 унцій були запозичені в багатьох італійських містах і землях, які використовували марочну систему ваги поряд з власними ваговими системами, які походили від давньоримської. Це марочна вага Венеції, Мілану, Бергамо, Брешії, Верони, Мантуї, Парми, Пьяченци, Алессандрії, провінцій Ломбардія, Пьємонт і Савойя.

В Венеції: марка = 8 унцій = 1152 карати = 4608 гран = 238,49 г, гран = 0,0517 г; в Мілані і обласі Ломбардія: марка = 8 унцій = 192 денаро = 4608 гран = 245,896 г, гран = 0,051 г; В Пьє- монті і Савойї: марка = 8 унцій = 192 денаро = 4608 гран = 245,896 г. Деяке неспівпадіння маси цих марок з класичною кельнською маркою в 233,856 г пояснюється відмінністю маси їх гран від кельнського в 0,0507 г. У всіх випадках використана кельнська марка золотого стандарту в 4608 гран, а не срібного в 4864 асси.

Системи медичних мір ваги, про які вже згадувалося, розроблялися в Італії протягом дуже тривалого часу. Історія італійської, а також всієї європейської медицини, пов'язана з відкриттям біля 1000 року медичної школи в Салерно. Система навчання, яка в ній застосовувалась, включала в себе елементи латинської, грецької, арабської і єврейської медицини. Найбільш авторитетними лікарями - вченими, вивченню праць яких приділялася найбільша увага, були Гален і Діоскорід (котрі використовували греко-римську систему ваги). Крім того, в Салерно уважно вивчали присвячені медицині твори арабських вчених, котрі перекладалися на латинь.

Згідно науковій праці XIII-XIV ст. «De ponderibus et mensuris «, котру приписують Діно дель Гарбо, система мір ваги, яку використовували в Салерно, відрізнялася від давньоримської і середньовічних європейських систем аптекарської ваги. Зокрема, унція в ній складалася з 9, а не 8 драхм.

Система аптекарської ваги медичної школи в Салерно: лібра = 360 г; унція = 30 г; драхма = 3,3 г; скрупул = 1,1 г; гран = 0,056 г лібра = 12 унцій = 108 драхм = 324 скрупула = 6480 гран унція = 9 драхм = 27 скрупулів = 540 гран; драхма = 3 скрупула = 60 гран; скрупул = 20 гран

До 1861 року, коли відбулося об'єднання Італії, системи торгової і медичної ваги в ній були дуже схожі. Зокрема в Римі і Генуї системи торгової і медичної ваги були однакові. В свою чергу в Болоньї, котра належала Папській області, медичний фунт був на 4 % менше, ніж у Римі.

В середньому медичний фунт в Італії важив 300-320 г. Він був легшим порівняно з римською ліброю в 327,45 г. В Ломбардо-Венеціанському королівстві, котре з 1815 р. було під управлінням Австро-Угорської імперії, був введений австрійський стандарт медичного фунта в 420 г. Однак в самій Венеції, незважаючи на це, продовжували користуватися італійським стандартом медичного фунта в 301 г. В Мілані, котрий Наполеон проголосив столицею ново- створеної держави Італія, в 1803 р. була введена метрична система мір. Однак після того, як Мілан опинився під контролем Австро-Угорщини, в ньому був запроваджений австрійський стандарт медичних мір.

В королівстві Обох Сицилій в 1840 р. була проведена реформа мір ваги, внаслідок якої торгова і медична вага стали відповідні одна одній. Згідно цій реформі, унція медичної ваги = 10 драхм; 8 скрупулів = 20 гран, Відповідно в італійських мірах медичної ваги: унція = 8 драхм; скрупул = 24 грани. Крім того, в сицилійській системі вагових мір була введена одиниця ваги аурео, котра дорівнювала 1,5 драхми.

Сицілійська система мір медичної ваги

Лібра = 12 унцій = 120 драхм = 360 скрупулів = 7200 гран

Унція = 10 драхм = 30 скрупулів = 600 гран; драхма = 3 скрупула = 60 гран; скрупул = 20 гран Лібра = 360 г; унція = 30 г; драхма = 3 г; скрупул = 1 г; гран = 0,05 г.

Для порівняння, основний варіант структури системи мір медичної ваги в більшості рома- номовних країн виглядав так:

Лібра = 12 унцій = 96 драхм = 288 скрупулів = 6912 гран

Унція = 8 драхм = 24 скрупула = 576 гран; драхма = 3 скрупула = 72 грана; скрупул = 24 грана Лібра = 360 г; унція = 30 г; драхма = 4 г; скрупул = 1,3 г; гран = 0,05 г.

Як бачимо, варіант мір медичної ваги з ліброю в 360 г, унцією в 30 г, який використовувався в інших романомовних країнах, більше тяжів до тройської франкської системи мір з фунтом в 373,2 г, унцією в 31.1 г. В той час, як в Італії маса цих одиниць медичної ваги була більше схожа на відповідні одиниці давньоримської системи мір: лібра = 327,45 г; унція = 27,3 г.

Підсумуємо. Міри ваги в Італії утворювалися поступово, протягом тривалого часу. В їх основі покладена давньоримська вагова система. За півтора тисячоліття в неї були зроблені суттєві зміни, чому сприяла політична децентралізація Італії.

В італійських вагових системах доби Середньовіччя, порівняно з давньоримською ваговою системою, був замінений еталон ваги - замість маси боба (силікви) ним стала маса пшеничного зерна. Спочатку маса зерна була підлаштована під вагу одиниць давньоримської системи мір. В Неаполі в якості одиниці ваги грано був визначений в 1222 р. під час правління імператора Фрідріха II Гогенштауфена: грано = 0,0455 г = 1/600 унції; унція = 27,3 г; лібра = 327,6 г На Мальті лицарський орден св. Іоанна до 1790 р. карбував монети в грано - номіналом в 5, 10, 20 грано; 20 грано = 1 тарі; 12 тарі = 1 скудо.

Однак, з плином століть, маса грано в італійських вагових системах змінювалась, а відповідно змінювалася і маса їх одиниць. Мінялася структура вагових систем, з'являлися нові одиниці вагових мір. Все це було обумовлене потребами виробництва і торгівлі, реаліями політичного життя.

В Північній Італії, поряд з місцевими ваговими системами, стали використовувати систему марочної ваги: фунт = 2 марки = 16 унцій. В її основу була покладена тройська унція в 31,1 г. З XV ст. масу одиниць цієї системи стали визначати по німецькому ваговому стандарту: кельнська марка = 233,856 г.

Італійські міри ваги в добу Середньовіччя використовувалися і за межами Італії. В венеціанських колоніях на узбережжі Далмації (містах Спліті, Дубровніку, Которі та ін.), а також на Кіпрі і островах Грецького архіпелагу мали розповсюдження венеціанські міри. В генуезьких колоніях в Північному Причорномор'ї (містах Кафі, Солдайї, Чембало, Тані та ін.) використовувались генуезькі міри.

В другій половині XIX ст. в Італії була введена у вжиток метрична система мір.

Список джерел та літератури

1. AFAN DE RIVERA, CARLO, 1840, Tavole di riduzione dei pesi e delle misure delle Sicilie. Naples.

2. AGRICOLA, GEORG, 1533, Medici libri quinque de mensuris & ponderis. Paris.

3. ALCIATI, ANDREAE, 1554, Libellus de ponderis et mensuris. Venice.

4. ALTES T., 1832, Traite comparative des monnaies, poids et measures, changes, banques et fonds publics entre la France, L'Espagne et L'Angleterre. Marseille.

5. BERNARDUSS, EDVARDUS, 1688, De Mensuris et ponderibus antiqius. Oxford.

6. BESTA, ENRICO, 1909, La Sardegna medioevale. Bologna.

7. BREGLIA, LAURA, 1966, Le antiche Rotte del Mediterraneo: documentate da monete e pesi. Rome.

8. DESIMONI, C. Observations sur les monnaies, les poinds et les measures cites dans les actes du notaire GENOIS LAMBERTO DI SAMBUSETO, 1895, Revue de L'Orient Latin. 3.

9. PEGELOTTI, FRANCESCO BALDUCCI, 1936, La Pratica della mercatura, ed. Allan Evans, Cambridge.

10. ROCCA, CAV. PIETRO, 1871, Pesi e misure antiche di Genova e del Genovesato. Genoa.

11. SALVATI, CATELLO, 1970, Misure e pesi nella documentazione storica dell'Italia del Mezzogiorno. Naples.

12. SCHLUMBERGER G., 1878, Numismatique de L'Orient Latin. Paris.

13. TAMASSIA, NINO, 1910, Pesi e misure dell'Italia medioevale. N.p.

14. ZUPKO, RONALD EDWARD, 1981, Italian Weights and Measures from the Middle Ages to the Nineteen Century. Philadelphia.

15. ZUPKO, RONALD EDWARD, 1990, Revolution in Measurement: Western European Weights and Measures Since the Age of Science (Memoirs of the American Philosophical Society). Philadelphia, Pennsylvania.

16. Антична література: Хрестоматія, 1938, Харків: Радянська школа.

17. ГОГОЛЬ, Н. В. Рим, 1965, Сочинения в двух томах. М.: Художественная литература. T. 1.

18. ДЕ КЛАРИ, РОБЕР, 1986, Завоевание Константинополя. М.: Наука.

19. ЕМАНОВ, А. Г., 1996, Север и Юг в истории коммерции: на материалах Кафы XIII-XV вв. Тюмень: МИ «РУТРА».

20. ЗВАРИЧ, В. В., 1980, Нумизматический словарь. Львов: Вища школа.

21. ЗУБКО, А. М., 2014, Міри ваги в Італії в XVIII - першій половині XIX ст. Гілея: Науковий вісник. Вип. 90. № 11.

22. ИВАНОВ, В. Д., 1990, Русь Великая. М.: Воениздат.

23. История средних веков: в двух томах, 1977, T 1. М.: Высшая школа.

24. Книга Марко Поло, 1955, М.: Географгиз.

25. КОВАЛЁВ, С. И., 1936, История античного общества: Эллинизм. Рим. Л.: Соцэкгиз.

26. Ле Гофф, Жак, 1992, Цивилизация средневекового Запада. М.: Прогресс-Академия.

27. ЛОЗИНСКИЙ, С. Г., 1986, История папства. М.: Политиздат.

28. ЛУЦЦАТО, ДЖИНО, 1954, Экономическая история Италии. Античность и средние века. М.: Госиноздат. МАКЬЯВЕЛЛИ, НИККОЛО, 1987, История Флоренции. М.: Наука.

29. ПЕТРУШЕВСКИЙ, Ф. И., 1849, Общая метрология: (в 2-х ч.). Ч. I. Содержащая описание мер весов и монет и времяисчисения нынешних и древних народов. СПб.: Типография Эдуарда Праца.

30. ПЛАНО КАРПИНИ, ДЖИОВАННИ, 1957, История Монголов. Путешествие в восточные страны Плано Карпини и Рубрука. М.: Географгиз.

31. РУБРУК, ГИЛЬОМ, 1957, Путешествие в восточные страны. Путешествие в восточные страны Плано Карпини и Рубрука. М.: Географгиз.

32. Referenses

33. AFAN DE RIVERA, CARLO, 1840, Tavole di riduzione dei pesi e delle misure delle Due Sicilie [Tables of reduction of weights and measures of the Two Sicilies). Naples. [In Italian].

34. AGRICOLA, GEORG, 1533, Medici libri quinque de mensuris & ponderis [Five medical books on weight measurements]. Paris. [In Latin].

35. ALCIATI, ANDREAE, 1554, Libellus de ponderis et mensuris [A pamphlet on weights and measures]. Venice. [In Latin]. ALTES, T., 1832, Traite comparative des monnaies, poids et measures, changes, banques et fonds publics entre la France, L'Espagne et L'Angleterre [Comparative Treaty of Currencies, Weights and Measures, Changes, Banks and Public Funds between France, Spain and England]. Marseille. [In French].

36. Antychna literatura: Khrestomatiia, 1938, [Ancient Literature: Textbook]. Kharkiv: Radyanska shkola. [In Ukranian]. BERNARDUS, EDVARDUS, 1688, De Mensuris et ponderibus antiquis [Of ancient measures and weights]. Oxford. [In Latin].

37. BESTA, ENRICO, 1909, La Sardegna medioevale [Medieval Sardinia]. Bologna. [In Italian].

38. BREGLIA, LAURA, 1966, Le antiche Rotte del Mediterraneo: documentate da monete e pesi [The ancient routes of the Mediterranean: documented bu coins and weights]. Rome. [In Italian].

39. DE CLARI, ROBER, 1986, Zavoevanie Konstantinopolia [Conquest of Constantinople]. M.: Nauka. [In Russian]. DESIMONI, C., 1895, Observations sur les monnaies, les poids et les measures cites dans les actes du notaire Genois Lamberto di Sambuseto [Observations on the currencies, weights and measures quoted in the deeds of the Genoese notaru Lamberto di Sambuseto]. Revue de L'Orient Latin, 3. [In French].

40. EMANOV, A. G., 1996, Sever i Yug v istorii komertsii: na materialakh Kafy XIII-XV vv. [North and South in the history of commerce: on the materials of Kafa XIII-XV centuries]. Tiumen: MI «Rutra «. [In Russian].

41. GOGOL, N. V., 1965, Rim [Rome]. Sochineniia v dvukh tomakh. t. 1. M.: Khudozhestvennaia literatura. [In Russian]. Istoriia srednikh vekov: v 2-kh. t., 1977, [History of the Middle Ages: in two volumes]. M. Vysshaia shkola. T. 1. [In Russian].

42. IVANOV, V. D., 1990, Rus Velikaia [Great Rus]. M.: Voyenizdat. [In Russian].

43. KNIGA MARCO POLO, 1955, [Book of Marco Polo]. M.: Geografgiz. [In Russian].

44. KOVALOV, S. I., 1936, Istoriia antichnogo obshestva: Ellinizm. Rim. [History of Ancient Society: Hellenism. Rome.]. L.: Sotsekgiz. [In Russian].

45. LE GOFF, ZHAK, 1992, Tsivilizatsiia srednevekovogo Zapada [Civilization of the Medieval West]. M.: Progress Akademiia. [In Russian].

46. LOZINSKII, S.G., 1986, Istoriia papstva [History of the Papacy]. M.: Politizdat. [In Russian].

47. LUTSTSATO, DZHINO, 1954, Ekonomicheskaia istoriia Italii. Antichnost i srednie veka [Economic history of Italy. Antiquity and the Middle Ages]. M.: Gosinozdat. [In Russian].

48. MAKIAVELLI, NIKKOLO, 1987, Istoriia Florentsii [History of Florence]. M.: Nauka. [In Russian].

49. PEGELOTTI, FRANCESCO BALDUCCI, 1936, La Pratica della mercatura [The trading practice]. ed. Allan Evans, Cambridge. [In Italian].

50. PETRUSHEVSKIY, F .I., 1849, Obshchaia metrologiia: (v 2-kh ch.] [General Metrology: (in two parts)]. SPb. Tipografiya Eduarda Pratsa. Ch. 1. Soderzhashaia opisanie mer, vesov i monet i vremyaischisleniia nyneshnikh i drevnikh narodov (part 1. Containing a description of the measures, weights and coins and time calculation of the present and ancient peoples]. [In Russian].

51. PLANO KARPINI, DZHOVANNI, 1957, Istoriya Mongalov [History of the Mongols]. Puteshestviya v vostochnyye strany Plano Karpini i Rubruka. M.: Geografgiz. [In Russian].

52. ROCCA, CAV. PIETRO, 1871, Pesi e misure antiche di Genova e del Genovesato [Ancient weights and measures of Genoa and the Genoese area]. Genoa. [In Italian].

53. RUBRUK, GILOM, 1957, Puteshestvie v vostochnye strany [Journey to the Eastern Countries]. Puteshestviye v vostochnye strany Plano Karpini I Rubruka. M.: Geografgiz. [In Russian].

54. SALVATI, CATELLO, 1970, Misure e pesi nella documentazione storica dell'Italia del Mezzogiorno [Measures and weights in the historical documentation of southern Italy]. Naples. [In Italian].

55. SCHLUMBERGER, G., 1878, Numismatique de L'Orient Latin [Numismatics of the Latin East]. Paris. [In French]. TAMASSIA, NINO, 1910, Pesi e misure dell'Italia mediovale [Weights and measures of medieval Italy]. N.p. [In Italian]. ZUBKO, A. M., 2014, Miry vahy v Italii v XVIII - pershii polovyni XIX st. [Measures of weights in Italy in the XVIII - the first half of the XIX centuries]. Hileya: Naukovyi visnyk. Vyp. 90. № 11. [In Ukranian].

56. ZUPKO, RONALD EDWARD, 1981, Italian Weights and Measures from the Middle Ages to the Nineteen Century. Philadelphia, Pennsylvania. [In English].

57. ZUPKO, RONALD EDWARD, 1990, Revolution in Measurement: Western European Weights and Measures Since the Age of Science [Memoirs of the American Philosophical Society]. Philadelphia, Pennsylvania. [In English].

58. ZVARICH, V. V., 1980, Numizmaticheskii slovar [Numismatic Dictionary]. Lvov: Vyshcha shkola. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru