"Звичайний фашизм", або "русскій мір" московського патріарха Кіріла як апологія антихристиянства, ксенофобії та насильства

Вони дали поштовх до просуванням цих ідей, якими почав займатися т. зв. «Всесвітній Російський Народний Собор» (ВРНС), що був створений у 1993 р. з ініціативи митрополита Кіріла Гундяєва. В інтерпретації представників РПЦ МП наративи «русского міра» отримали вже зовсім інше, ніж до того, забарвлення та зміст, поступово набувши ознак окремої гібридної неофашистської ідеології.

У новій доктрині, пропагованій московським патріархом, знайшли своє втілення запозичення з різних квазірелігійних і маргінальних теорій. По суті, це така собі «гримуча суміш», «гібрид», в якому до купи зведено подекуди протилежні доктрини та ідеологеми, причому часто відверто нехристиянські, через що ця суміш набуває характеру «єресі».

Зокрема, як ми вже могли переконатися, там знайшли своє відображення ідеї неофашизму та неонацизму, а також старі комуністичні міфи й уявлення. Є там місце й для переосмисленої ісламістської фундаменталістської ідеї про політичну єдність «ісламського світу», відродження єдиного Ісламського Халіфату та його світової гегемонії задля протистояння Заходу. Запозичуючи такі погляди та гасла, сучасні ідеологи «русского міра», по суті, спробували трансплантувати ідеї світового Ісламського Халіфату на православний ґрунт. Тож у новопосталій російській міфотворчості ідеал середньовічного священного Халіфату замінили штучним міфом про т. зв. «святу Русь» (якої ніколи в історії не існувало). Власне й сам термін «російський світ» («русскій мір») упроваджений у вжиток як окрема ідеологема на кшталт «ісламського світу» (рос. «исламского мира») Шумило С.В. Ідея «русского міра» як теологія війни московського патріарха Кіріла: до постановки проблеми. Сіверянський літопис. 2022. № 4 (166). С. 126-134..

Схильність «колективної свідомості» російського пострадянського суспільства до подібних штучних міфів і тоталітарних ідеологем, а також їх затребуваність витворили сприятливий ґрунт для поширення та популярності новопосталих псевдоправославних фундаменталістських ідей, які насправді є сучасним трансформованим утіленням ідей неофашизму, неонацизму, націонал-комунізму та ісламістського фундаменталізму, перероблених і пристосованих під православним камуфляжем до російсько-пострадянської ментальності.

За влучним висловом професора кафедри теології Ексетерського університету Брендона Галлахера, ідеологія «русского міра» «є формою етнорасового релігійного фундамен- талізму, з апеляцією до крові, землі, віри, нації, народу, мови та царя / вождя. Як і попередні етноцентризми, він демонізує всіх, хто йому протистоїть. А водночас у логіці ідеології “русского міра” Захід є великим супротивником, таким собі “верховним демоном”. Ідеологія російського світу («русского міра») - це новий нацизм, нацистська ідеологія Ххі століття» Gallaher B. OONTAMENTAAILTIKH ІДЕОЛОГІА TOY «PQEIKQY KOEMOY» KAI H I.III.II'OYLA КАТАДІКН THE. The Volos Academy for Theological Studies. 2022. 4 Maptiou. URL: https://www.polymerwsvolos. org/2022/03/04/fontamentalistiki_ideologia_russki_mir/..

Такий погляд на це новітнє вчення поділяють понад 1500 християнських теологів світу, які підписали спільну Декларацію про вчення щодо «русского міра» і засуджують цю доктрину як нехристиянську та єретичну A Declaration on the “Russian World” (Russkii mir) Teaching. Public Orthodoxy. URL: https://publicorthodoxy.org/ 2022/03/13/a-declaration-on-the-russian-world-russkii-mir-teaching/..

Один зі співавторів цієї Декларації, відомий православний богослов архім. Кирило (Говорун) надав богословське визначення пропагованій у РПЦ МП фундаменталістській ідеології як прояву філетизму та еклезіологічної єресі Говорун Кирило, архімандрит. «Російський світ» як еклезіологічна єресь.... На його переконання, вона є дуалістичною, заснованою на симбіозі релігії з політикою. Такі риси ще св. Іриней Ліонський й інші святі отці Церкви визначали як єресь. Вони сприймали єресі як форми язичницького мислення, замасковані під християнство. Це стосується й ідеології т. зв. «русского міра». Цю гібридну квазірелігійну ідеологію можна порівняти з офіційною язичницькою імперською релігією, якою тепер підміняється православ'я в Росії Див.: «Не є християнами ті, хто не прагне діалогу, а лише обвинувачує»....

По суті, у РПЦ МП відбувається «догматизоване» спотворення й перекручення православ'я. Що, утім, відповідає меті як правлячого режиму РФ, так і московського патріарха Кіріла Гундяєва, які зацікавлені в догматизації підпорядкування Церкви державі та неосо- вєтській реставрації під виглядом удаваного «відродження православ'я» в Росії. Процес совєтизації Церкви та перетворення її на інструмент тоталітарної держави (свого роду «релігійний придаток» такої держави) із зовнішнім падінням комунізму в сучасній РФ не лише не послабшав, а останнім часом помітно посилився Щоткіна К., Сверстюк Є., Шумило С., Сугоняко О. Священна Третьоримська імперія. Дзеркало тижня. 2007.

18 травня. URL: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/svyaschenna_tretorimska_imperiya.html..

Доводиться констатувати, що через сакралізацію підробок, міфів і брехні під удаваним зовнішнім виглядом «православ'я», у Росії нині відбувається тонка внутрішня підміна на більш глибинному рівні. По суті, можна сказати, що це є спроба перебрати на себе роль т. зв. «антихриста». Адже давньогрецьке слово «анти» (грец. Футі) у перекладі означає не лише «проти», але й «замість», тобто заміну одного іншим, фальсифікацію, підміну. А отже, «антихристиянство» - це не просто те, що «проти християнства», а те, що підміняє його при зовнішньому оманливому прикриванні удаваним християнством. Саме це нині ми спостерігаємо в РПЦ МП з її «теологією війни», масовою мілітаризацією церковної свідомості та «сакралізацією» вбивств і геноциду українського мирного населення. Це явна ознака маргіналізації та виродження в єретичність і сектантство як РПЦ МП, так і тієї частини російського суспільства, що готове сприймати й споживати такі духовні сурогати Шумило С. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підгрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6. С. 157-166..

* * *

Із прийняттям московським патріархом та іншими ієрархами РПЦ МП 27 березня 2024 р. програмного документа, в якому окреслюються основні принципи та апологія ан- тиєвангельської ідеології «русского міра», фактично задекларовано їхній курс на остаточне відпадання в схизму від Вселенського православ'я, яке вони розпочали від 2018 р. Цей офіційний документ є свідомим актом прийняття ними антихристиянського вчення, що ставить їх як єресіархів поза межі Православної Церкви та піддає церковно-канонічним санкціям і осуду.

Усі 488 делегатів ВРНС, зокрема й московський патріарх, ієрархи та священники РПЦ МП, як і політичні та громадські діячі РФ, котрі проголосували за цей антихристиян- ський, ксенофобський та геноцидний за змістом документ, відтепер мають підстави підлягати міжнародному осуду та санкціям, а делегати від РПЦ МП - ще й церковному суду. Прийняття ними злочинного «наказу» створює унікальну можливість для притягнення до світського та церковного суду всіх, хто проголосував за нього. Відтепер він є важливим аргументом і «речовим доказом» як для майбутнього Міжнародного кримінального суду в Гаазі, так і для майбутнього церковного суду за участі Вселенського патріарха та інших представників помісних православних Церков.

References

1. Brovko, L. (2010). Nemetskaia Evanhelycheskaia tserkov y natsyonal-sotsyalyzm [German Evangelical Church and national-socialism]. Novaia y noveishaia ystoryia - New and modern history, 1, P. 71-93.

2. Brovko, L. (2017). Nemetskye khrystyane. Pravoslavnaia entsyklopedyia [German Christians. Orthodox encyclopaedia]. Moscow, Russia.

3. Laker, U. (2015). Putynyzm. Rossyia y ee budushchee s Zapadom. Nehlasnbie voiny [Putinism. Russia and its future with the West. Unspoken wars]. New York, USA.

4. Shenfield S. (2001). Russian fascism: traditions, tendencies, movements. Armonk, USA.

5. Ulbricht J. (1998). Deutschchristliche und deutschglaubige Gruppierungen. Handbuch der deutschen Reformbewegungen: 1880-1933 [German Christian and German religious groups. Handbook of German reform movements: 1880-1933]. Wuppertal, Germany.

6. Umland, A. (2007). Try raznovydnosty postsovetskoho fashyzma. Sovremennye ynterpretatsyy russko- ho natsyonalyzma [Three varieties of post-Soviet fascism. Modern interpretations of Russian nationalism]. Stuttgart, Germany.

7. Umland, A. (2008). Postsovetskye pravoekstremystskye kontrelyty y ykh vlyianye v sovremennoi Ros- syy [Post-Soviet right-wing extremist counter-elites and their influence in modern Russia]. Neprykosnoven- nyi zapas - Untouchable reserve, 1. Moscow, Russia.

8. Yakubova, L. (2018). Duhinizm: u labiryntakh neoievraziiskykh interpretatsii konstrukta «russkyi myr». Russkyi myr» v Ukraini: na kraiu prirvy [Duginism: in the labyrinths of neo-Eurasian interpretations of the construct «russian world». «Russian world» in Ukraine: on the edge of the cliff]. Kyiv, Ukraine.

9. Yakubova, L., Holovko, V., Prymachenko, Ya. (2018). «Russkyi myr» na Donbasi ta v Krymu: isto- rychni vytoky, politychna tekhnolohiia, instrument ahresii: Analitychna dopovid [«Russian world» in Donbas and Crimea: historical origins, political technology, instrument of aggression: Analytical report]. Kyiv, Ukraine.