"Не все правда, що там сказано, а много правди замолчано": ідейно-культурний клімат у Галичині в переддень "весни народів"

* * *

Так, в ідейному плані середовище «русинів польської нації» було результатом зіткнення і взаємодії двох ідеологій - Просвітництва й Романтизму, які пропонували різні концепції модерного націєтворення: державно-політичну, пов'язану в Галичині з ідеєю відродження Речі Посполитої та інтеграції всіх її жителів у політично й культурно єдиній польській нації, та етнічно-культурну, яка робила акцент на індивідуальній творчій свободі, внутрішніх протилежностях в усіх сферах суспільного буття, наголошувала на значенні народних мов та історичного минулого регіону як джерела й засобу національного самоусвідомлення. Спроба Габсбурґів прискорити за допомогою адміністративних важелів розвиток Галичини призвела до змішування просвітницьких і романтичних цінностей. Двоступенева ідентичність «русинів польської нації» не могла бути довговічною. Треба думати, що формула gente Rutheni, natione Poloni як чуттєвий (навіть не словесний) вираз етносоціальних перетворень з'явилася в першій половині ХІХ ст. для пояснення ще не усвідомлених громадсько активною частиною галицького суспільства змін, пов'язаних з утвердженням національного принципу. Прикметно, що вона не використовувалася для вираження чи опису статичного, давно незмінюваного, самозрозумілого для всіх стану колективної чи індивідуальної національної свідомості, а навпаки - відображала динамічний процес пошуку національної ідентичності на українсько-польському пограниччі. Одночасно із загальною суспільно-політичною та інтелектуальною атмосферою, яка спрямовувала громадську активність руської з походження молоді в польське русло, у підавстрійській Галичині були вагомі чинники впливу, які відразу руйнували в основі двоступеневу русько-польську ідентичність. Австрорусинство й особливо русофільство - це ті орієнтації в русько-українському суспільстві Галичини, які знаходили дедалі більше прихильників, руйнуючи середовище «русинів польської нації». У переддень 1848 р. єдиною серед галицьких русинів національною орієнтацією, з якою середовище «русинів польської нації» могло розраховувати на відносно безконфліктну взаємодію, була проукраїнська («малоруська») течія. Українофіли потребували аргументів, які б відмежовували український простір від російського, і чимало таких аргументів знаходили в польському ідейно-політичному та культурно-інтелектуальному дискурсі.

References

1. Adadurov, V. (1996). Halytski rusyny u kontseptsiiakh polskoi polityky Frantsii ta Avstrii 1805-1812 rokiv (do postanovky pytannia). Ukraina v mynulomu, IX, 38-60 [in Ukrainian].

2. Adadurov, V. (2010). Svit politychnykh pohliadiv Antoniia Anhelovycha: Dokumenty do vyvchennia fenomenu imperskoi identychnosty sered dukhovenstva Halychyny naprykintsi XVIII - na pochatku XIX st. Naukovi zapysky Ukrainskoho Katolytskoho Universytetu. Seriia «Istoriia», 2, 299-336 [in Ukrainian].

3. Adadurov, V. (2011). Dekonstruktsiia istoriohrafichnoho kanonu shchodo fundatsii Halytskoi mytropolii (na osnovi dokumentiv Derzhavnoi kantseliarii Avstriiskoi imperii). In V. Adadurov (Ed.), Fundatsiia Halytskoi mytropolii u svitli dyplomatychnoho lystuvannia Avstrii ta Sviatoho Prestolu 1807-1808 rokiv: Zbirnyk dokumentiv (pp. V-LVIII). Lviv: Vydavnytstvo Ukrainskoho katolytskoho universytetu [in Ukrainian].

4. Adadurov, V., & Rozhyk, M. (1996). «Khronika Frantsuzkoi revoliutsii» Denysa Zubrytskoho yak istorychne dzherelo napoleonivskoi epokhy. Dodatok: Uryvok «Khroniky Frantsuzkoi revoliutsii vid roku 1789 do roku 1811, yaku napysav Denys Zubrytskyi». ZapyskyNaukovoho tovarystvaimeni Shevchenka, CCXXXI: Pratsi Komisii spetsialnykh (dopomizhnykh) istorychnykh dystsyplin, 495-506 [in Ukrainian].

5. Arkusha, O. (2010). Hubernatory Halychyny (1772-1849). In K. Karolczak & L. T. Sroka (Eds.), Lwow: miasto - spoleczenstwo - kultura. Studia z dziejow Lwowa (Vol. VII: Urz^dy, urz^dnicy, instytucje, pp. 226-264). Krakow: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego [in Ukrainian].

6. Arkusha, O., & Mudryi, M. (1999). Rusofilstvo v Halychyni v seredyni XIX - na pochatku XX st.: heneza, etapy rozvytku, svitohliad. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 34, 231-268 [in Ukrainian].

7. Arkusha, O., & Mudryi, M. (2014). Istorychni doslidzhennia v intelektualnykh ta politychnykh kontekstakh pidavstriiskoi Halychyny. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 50, 19-41 [in Ukrainian].

8. Arkusza, O., & St^pien, S. (2010). Szaszkiewicz Markijan. In Polski Slownik Biograficzny (Vol. XLVII/192, pp. 148-151). Warsaw; Krakow: Polska Akademia Nauk; Polska Akademia Umiej^tnosci [in Polish].

9. Cegielski, T. (1989). Jozefinizm. In W. Leitsch & i M. Wawrykowa, (Eds.), Austria - Polska: Z dziejow sqsiedztwa (pp. 41-72). Warsaw; Vienna: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne; Osterreichischer Bundesverlag [in Polish].

10. Chlebowczyk, J. (1974). J^zykowo-narodowosciowe aspekty reform absolutyzmu oswieconego. Studia Historyczne, XVII, 1 (64), 3-30 [in Polish].

11. Chlebowczyk, J. (1983). O prawie do bytu malych i mlodych narodow. Kwestia narodowa i procesy narodotworcze we wschodniej Europie Srodkowej w dobie kapitalizmu (od schylku XVIII do poczqtkow XX w.). Warsaw; Krakow: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe [in Polish].

12. Dei, O.I., & Malash, L.A. (Eds.) (1974). Ukrainski narodni pisni v zapysakh Zoriana Dolenhy-Khodakovskoho (z Halychyny, Volyni, Podillia, Prydniprianshchyny i Polissia). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

13. Fras, Z. (1994). Mit dobrego cesarza. In Polskie mity polityczne XIX i XX wieku (pp. 139-152). (Polska mysl polityczna XIX i XX wieku. Vol. IX). Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego [in Polish].

14. Herasymenko, M.P. (1959). Ahrarni vidnosyny v Halychyni v period kryzy panshchynnoho hospodarstva. Kyiv: Vydavnytstvo Akademii nauk Ukrainskoi RSR [in Ukrainian].

15. Herbilskyi, H.Yu. (1964). Rozvytok prohresyvnykh idei v Halychyni u pershii polovyniXIXst. (do 1848 r.). Lviv: Vydavnytstvo Lvivskoho universytetu [in Ukrainian].

16. Hrytsak, Ya. (2006). Proroku svoii vitchyzni. Franko tayoho spilnota (1856-1886). Kyiv: Vydavnytstvo «Chasopys “Krytyka”» [in Ukrainian].

17. Jakubowski, M.N. (2002). Narodowe i uniwersalne. Cztery studia o polskiej filozofii politycznej doby romantyzmu. Torun: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikolaja Kopernika [in Polish].

18. Kutsyi, I. (2006). Ukrainska naukovo-istorychna dumka Halychyny (1830-1894 rr.): retseptsiia natsionalnoi istorii (M. Aleksiievets, Ed.). Ternopil: Dzhura [in Ukrainian].

19. Kyrchiv, R. (2011). Etnohrafichno-folklorystychna diialnist «Ruskoi triitsi». (2-he vyd.). Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy [in Ukrainian].

20. Kyrychuk, O. & Orlevych, I. (2018). Lvivskyi Stavropihiiskyi instytut (1788-1914). Rol u suspilno-politychnomu, kulturnomu ta relihiinomu zhytti ukraintsiv Halychyny. Lviv: Lohos [in Ukrainian].

21. Lesiuk, M. (2007). Ivan Franko pro azbuchni dyskusii v Halychyni. Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze, 23-24, 278-297 [in Ukrainian].

22. Mozer, M. Ukrainska («ruska») mova halytskykh poliakiv i polonofiliv u 18301848 rr. In S. Vakulenko (Ed.), Mozer M. Prychynky do istorii ukrainskoi movy (pp. 562601). (3rd ed. rev. and ed.). Vinnytsia: Nova knyha [in Ukrainian].

23. Mozer, M. (2011). «Rusyny» i «ruska mova» v halytskykh hramatykakh pershoi polovyny XIX st. In Ya. Isaievych, M. Mozer, N. Khobzei (Eds.), Ukrainska mova v Halychyni: istorychnyi vymir (pp. 9-54). Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].

24. Mozer, M. (2011). Movne vidrodzhennia halytskykh ukraintsiv (1772-1848/49 rr.) u tsentralnoievropeiskomu konteksti. In S. Vakulenko (Ed.), Mozer M. Prychynky do istorii ukrainskoi movy (pp. 303-331). (3rd ed. rev. and ed.). Vinnytsia: Nova knyha [in Ukrainian].

25. Pakholkiv, S. (2014). Ukrainska inteligentsiia uHabsburzkiiHalychyni: osvichena verstva i emansypatsiia natsii (Kh. Nykolyn, Trans.). Lviv: LA «Piramida» [in Ukrainian].

26. Plokhii, S. (2013). Kozatskyi mif. Istoriia ta natsiietvorennia v epokhu imperii (M. Klymchuk, Trans.). (Seriia «Zoloti vorota». Vol. 5). Kyiv: Laurus [in Ukrainian].

27. Poklewska, K. (1976). Galicja romantyczna (1816-1840). (Historia i Teoria Literatury. Vol. 40). Warsaw: Panstwowy Instytut Wydawniczy [in Polish].

28. Raikivskyi, I. (2012). Ideia ukrainskoi natsionalnoi yednosti v hromadskomu zhytti HalychynyXIXstolittia. Ivano-Frankivsk: Vydavnytstvo Prykarpatskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stefanyka [in Ukrainian].

29. Raikivskyi, I.Ya. (2009). Vzaiemyny halytskykh i naddniprianskykh diiachiv u 1830-1840-kh rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 39-55 [in Ukrainian].

30. Rozumnyi, Ya. (2000). Markiian Shashkevych: taiemnytsi mitu [Do druku podav M. Ilnytskyi]. Shashkevychiana (nova seriia): Zbirnyk naukovykh prats, 3-4: «Ruska Triitsia» i Prykarpattia; «Ruska Triitsia» i kultura slovianskoho svitu, 417-425.

31. Sedliar, O. (2014). Vydavnycha diialnist Ivana ta Yakova Holovatskykh u 18401848 rr. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia: Knyhoznavstvo, bibliotekoznavstvo ta informatsiini tekhnolohii, 8, 38-61 [in Ukrainian].

32. Shalata, M. (Ed.) (2012). Markiian Shashkevych. Povne zibrannia tvoriv. Drohobych: Kolo [in Ukrainian].

33. Shchurat, V. (1908). Azbuchna statia Mykoly Kmytsykevycha z 1834 r. Zapysky Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka, LXXXI, 134-144 [in Ukrainian].

34. Sinitsyna, A. (2002). Istoryko-filosofski idei ukrainskoho romantyzmu (Panteleimon Kulish, Mykola Kostomariv). Lviv: Lvivska naukova biblioteka im. V. Stefanyka NAN Ukrainy [in Ukrainian].

35. Skrynnyk, M. (2007). Naratyvni praktyky ukrainskoi identychnosti: Doba Romantyzmu. Lviv: Kameniar [in Ukrainian].

36. Steblii, F., Turii, O., & Moroz V. (Eds.) (2021). Mykhailo Tershakovets. Markiian Shashkevych ta yoho idei na tli ukrainskoho vidrodzhennia. Lviv: Vydavnytstvo UKU [in Ukrainian].

37. Steblii, F. (2011). Mykhailo Minchakevych - folkloryst, poet, konspirator. In F.I. Steblii, Halychyna naperekhrestiakh istorii. Postati (pp. 109-113). Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].

38. Steblii, F.I. (Ed.) (1989). «Rusalka Dnistrova»: Dokumenty i materialy. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

39. Sukhyi, O. (2003). Vidrusofilstva do moskvofilstva (rosiiskyi chynnyku hromadskii dumtsi ta suspilno-politychnomu zhytti halytskykh ukraintsiv u XIX stolitti). Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

40. Swi^tek, A. (2014). Gente Rutheni, natione Poloni. Z dziejow Rusinow narodowosci polskiej w Galicji. (Studia Galicyjskie. Vol. 3). Krakow: Ksi^garnia Akademicka [in Polish].

41. Tokarz, W. (1909). Galicya w poczqtkach eryjozefinskiej w swietle ankiety urzqdowej z roku 1783. Krakow: Akademia Umiejqtoosci; Nakladem Funduszu Nestora Bucewicza; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellonskiego w Krakowie [in Polish].

42. Turii, O. (1999). Do pytannia pro providnu rol hreko-katolytskoho dukhovenstva v natsionalnomu rusi halytskykh ukraintsiv u XIX st. Materialy zasidan Istorychnoi ta Arkheohrafichnoi komisii NTSh v Ukraini, 2, 408-417 [in Ukrainian].

43. Turii, O.Yu. (1994). Hreko-katolytska tserkva v suspilno-politychnomu zhytti Halychyny, 1848-1867. [The Greek Catholic Church in the social and political life of Halychyna, 1848-1867]. (Extended abstract of Candidate's thesis). Lviv [in Ukrainian].

44. Tyshynska, E. (1912). Pogodin i Zubrytskyi. Zapysky Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka, CX, 101-122 [in Ukrainian].

45. Ushkalov, L. (2011). Literatura halytska, slobidska ta inshi. In L. Ushkalov, Vid baroko dopostmodernu: esei (pp. 484-510). Kyiv: Hrani-T [in Ukrainian].

46. Vendland, A.V. (2015). RusofilyHalychyny. Ukrainski konservatorymizhAvstriieiu taRosiieiu, 1848-1915. (Kh. Nazarkevych, Trans.; M. Mudryi, Ed.). Lviv: Litopys [in Ukrainian].

47. Vozniak, M. (1924). Yak probudylosia ukrainske narodnie zhyttia v Halychyni za Avstrii z 26 iliustratsiiamy. (Biblioteka «Novoho Chasm» Vol. 1). Lviv: Z drukarni Vydavnychoi spilky «Dilo» [in Ukrainian].

48. Vozniak, M. (1925). Avtorstvo azbuchnoi statti z 1834 r. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, CXXXVI-CXXXVII: Pratsi Filolohichnoi sektsii, 107-118 [in Ukrainian].

49. Vozniak, M. (1929). Apolohiia kyrylytsi Denysa Zubrytskoho. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, CL: Pratsi Filolohichnoi ta Istorychno-Filosofichnoi sektsii, 121-142 [in Ukrainian].

50. Wendland, A.V. (2001). Die Russophilen in Galizien. Ukrainische Konservative zwischen Osterreich undRufiland, 1848-1915. Vienna: Der Osterreichischen Akademia der Wissenschaften [in German].

51. Zaiarniuk, A. (2007). Idiomy emansypatsii. «Vyzvolni» proiekty i halytske selo u seredyniXIXstolittia. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].

52. Zi^ba, A.A. (1995). Gente Rutheni, natione Poloni. Z problematyki ksztaltowania si§ ukrainskiej swiadomosci narodowej w Galicji. Prace Komisji Wschodnioeuropejskiej, II, 61-77 [in Polish].

Размещено на Allbest.ru