Головна засада його діяльності - українство (до політичних переконань Степана Смаль-Стоцького)

Степан Смаль-Стоцький став одним із перших 12 академіків-засновників ВУАН, яких затвердив гетьман Павло Скоропадський. На першому установчому засіданні історично-філологічного відділу академії 8 грудня 1918 р. його обрано секретарем відділу, а 16 грудня 1918 р. - членом її господарського правління. За ним закріплено кафедру історії української мови. Однак у жодному із засідань ВУАН учений не зміг взяти участі, перебуваючи в еміграції. Проте він уважно стежив за її виданнями й 1922 р. навіть опублікував у журналі «Славія» про неї критичну статтю, у якій гостро виступив проти більшовизації такої поважної наукової установи. У другій половині 1920-х років Степан Смаль-Стоцький через Михайла Грушевського налагодив наукові контакти з академією, опублікувавши декілька праць у журналі «Україна». Однак через посилення ідеологічного тиску на українських учених і репресії проти них в УРСР, незважаючи на те, що 1928 р. С. Смаль-Стоцького було перезатверджено у складі дійсних членів ВУАН, навіть отримав запрошення на сесію ради академії з питань прийняття 5-річного плану, його відносини з ВУАН припинилися (Добржан- ський, 2009, с. 280-281; Ми підемо).

У жовтні 1918 р. учений взяв участь у роботі Української конституанти в заснуванні Української Народної Ради, підтримуючи ідею створення окремої держави з українських етнографічних земель Австро-Угорської монархії.

Листопадові події та проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) 1918 р. застали С. Смаль-Стоцького у Відні. Його призначено державним секретарем у справах освіти, проте він так і не виконував своїх обов'язків, перебуваючи у Відні, де очолив військове представництво ЗУНР. Тут він опублікував звернення до всіх українських вояків про створення української національної армії та умови вступу до її лав українців і чужинців (Добржанський, 2009, с. 281).

Керівництво ЗУНР 19 грудня 1918 р. призначило С. Смаль-Стоцького послом у Празі. Це призначення було дуже відповідальним - привернути новостворену в листопаді 1918 р. Чехо-Словацьку Республіку (ЧСР) на свій бік, оскільки ще не так давно між українськими та чеськими і словацькими послами в австрійському парламенті були певні розбіжності (Добржанський, Даниленко, 1995).

Дипломатична робота С. Смаль-Стоцького якраз припала на період підписання повоєнних мирних договорів, пов'язаних із політичним, національним і територіальним устроєм Європи, а також із згромадженням української еміграції у ЧСР. Очолював учений дипломатичну місію ЗУНР у Празі до 9 вересня 1921 р., передавши свої повноваження представникові УНР, а сам працював радником.

Степан Смаль-Стоцький розпочав працю в Українському вільному університеті у Празі 1921 р., був серед його фундаторів. Належав до складу вищого керівного органу - Академічного сенату. У 1921/1923 н. р. був деканом, а наступного - заступником декана філософського факультету, читав курс «Українська мова в сім'ї слов'янських мов». Деякий час очолював комісію з підготовки наукових збірників університету, Товариство для допомоги українських учених, які опинилися у складному матеріальному становищі.

Професор, займаючись викладацькою працею, ніколи не полишав роботи над проблемами українського мовознавства. У 1925 р. опублікував працю «Розвиток поглядів про сім'ю слов'янських мов і їх взаємне споріднення» (у 1927 р. - 2-ге, доп. вид.), у якій продовжив розвінчання теорії праруської мови, вважаючи її штучною конструкцією О. Шахматова. Адже, на думку С. Смаль-Стоцького, «історія української, російської і білоруської мови ні одної нової, спеціальної, тільки їм спільної познаки спільного розвитку не виявляє» (Розвиток).

Свою позицію щодо вказаної проблеми вчений ще раз підтвердив у праці «Питання про східнослов'янську прамову», у якій наголосив: «Ніякої праруської мови ніколи не було, а всі живі слов'янські мови, між ними й українська, російська й білоруська, розвинулися прямо й безпосередньо з діалектів праслов'янської мови» (Смаль-Стоцький, 1937).

Вчений не став осторонь правописної полеміки, пов'язаної з розробкою нового правопису в підрадянській Україні, що планувався як єдиний для всіх українських земель. Окрім ґрунтовного реферату, підготовленого для державної правописної комісії, він опублікував низку статей із цього питання у «Літературно-науковому віснику» й «Україні».

Найбільше часу та праці в еміграції С. Смаль-Стоцький присвятив дослідженню творчості Т Шевченка, що вилилося в окрему книжку «Т Шевченко. Інтерпретації», яку опублікував Український науковий інститут у Варшаві 1934 р. Шевченкіана С. Смаль-Стоцького надзвичайно різноманітно і детально вивчена. Очевидно, мав право Євген Маланюк наголосити: «Степан Смаль-Стоцький, найдетальніший дотепер коментатор Шевченка, де в чім просто Колумб» (Маланюк, 1942).

Вчений був одним з ініціаторів І Українського наукового з'їзду у Празі 1926 р., очолював філологічну секцію, брав жваву участь в обговоренні різних дискусійних питань. У 1931 р. С. Смаль-Стоцький обраний головою ІІ Українського з'їзду, який відбувся у березні 1932 р. за участю понад 100 учених із різних міст Європи. На цьому представницькому форумі підбито підсумки 10-річної наукової роботи української еміграції, особливо в галузі українознавства (Добржанський, 2009, с. 285).

Чимало сил віддав професор товариству «Музей визвольної боротьби України», яке уконституювалося 25 травня 1925 р. у Празі. 8 квітня 1935 р. його обрано головою товариства замість проф. Івана Горбачевського через погіршення стану здоров'я останнього.

Степан Смаль-Стоцький повністю віддався роботі музею, вважаючи його не тільки самобутнім сховищем зібраних надзвичайно цінних і важливих для української історії експонатів і документів, а й центром українського життя у Празі, своєрідним українським Народним домом.

У 1937 р. різко погіршився стан С. Смаль-Стоцького, але він старався тримати руку на пульсі життя музею. 16 березня 1938 р. він підписав купчу на придбання будинку для нього, реалізувавши кошти, збір яких тривав понад 6 років, а також пожертвував для його потреб більшу частину своєї бібліотеки (близько 3 000 томів), інші документи та речі (Добржанський, 2009, с. 286).

Степан Смаль-Стоцький очолював колегію фундаторів Української могилян- сько-мазепинської академії наук, розробив її статут, який закінчив у липні 1938 р. Учений був почесним членом НТШ, Музею визвольної боротьби України, різних товариств Буковини й Галичини, зокрема «Руської бесіди», «Української школи», «Союзу», «Запорожжя» у Чернівцях, «Просвіти» у Львові тощо.

У першій половині 1938 р. С. Смаль-Стоцький переніс дві складні операції на шлунку, проте стан його здоров'я не покращувався. Черговий приступ стався проти ночі на 8 серпня - його помістили в один із празьких санаторіїв, однак полегшення не було і 17 серпня 1938 р. у другій половині дня він помер.

Вченого поховали 20 вересня 1938 р. у тимчасовій гробниці на Ольшансько- му кладовищі у Празі. Однак син Роман мусів виконати передсмертне бажання батька - спочити біля дружини. Роман владнав усі формальності й у вересні 1938 р. чесько-польський кордон перетнув останній потяг, що складався лише з одного вагону із труною С. Смаль-Стоцького. 30 вересня 1938 р. відбувся похорон на Раковицькому цвинтарі у Кракові, де знайшов свій останній прихисток великий український уче- ний-мовознавець і громадянин С. Смаль-Стоцький.

Всесвітньо відомий учений-мовознавець, історик української мови і літератури, академік першого складу Всеукраїнської академії наук, громадсько-політичний діяч С. Смаль-Стоцький упродовж усього життя боровся за рівноправне місце української мови серед інших слов'янських, доводив їхнє походження із праслов'янських, поборюючи теорію праруської мови російських учених. Він був провідником українського народу Буковини й Галичини, кермував його працею на всіх ділянках національного життя, підготовляючи до власної державності.

Джерела та література

Багалій, Д. І. (гол. ред.). (1919). Записки історично-філологічного відділу Української академії наук, 1. Київ.

Граничка, Л. (Лука Луців). (1934). Степан Смаль-Стоцький і українська мова. 1859-1934. Вістник, 3. Львів.

Даниленко, К. (1979a). Драматичне т[оварист]во імени Івана Котляревського у таборі Фрайштадт. Союз визволення України 1914-1918. Відень. Нью-Йорк: Червона Калина, 175-197.

Даниленко, К. (1979b). Розвій суспільно-національної думки в таборі Фрайштадт. Союз визволення України 1914-1918. Відень. Нью-Йорк: Червона Калина, 13-31.

Даниленко, О., Добржанський, О. (2019). Степан Смаль-Стоцький - учений і «реальний політик» (До 160-річчя з дня народження). http://dspace.nbuv.gov.ua/ bitstream/handle/123456789/169738/16-Danylenko.pdf?sequence=1

Добржанський, О. (2009). Степан Смаль-Стоцький. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-1923. Уряди. Постаті. Львів.

Добржанський, О. Становлення та розвиток українського національного руху на Буковині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: динаміка, періодизація, регіональна специфіка. https://oa.ff.cuni.cz/wp-content/uploads/sites/121/2021/11/Oriens_ aliter_1-2014035-048.pdf

Добржанський, О., Даниленко, В. (1994). Степан Смаль-Стоцький. Протистояння. Буковинський журнал, 3-4, 108-123.

Добржанський, О., Даниленко, В. (1995). Степан Смаль-Стоцький. Роки війни.

Буковинський журнал, 1-2, 133-143.

Дубрівний, П. (1979а). Культурно-просвітня робота в таборі Фрайштадт. Союз визволення України 1914-1918. Відень. Нью-Йорк: Червона Калина.

Дубрівний, П. (1979b). Товариство «Січ» ім. гетьмана Петра Дорошенка в таборі Фрайштадт. Союз визволення України 1914-1918. Відень. Нью-Йорк: Червона Калина.

Жук, А. (1938). Зі споминів про проф[есора] С. Смаль-Стоцького. Календар «ЧервоноїКалини», 10. Львів.

Кисілевський, К. (ред.). (1960a). Записки Наукового товариства імені Шевченка (Т. 172: Збірник філологічної секції на пошану сторіччя народин Степана Смаль-Стоцького). Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто.

Кисілевський, К. (1960b). Українознавчі праці акад. Степана Смаль-Стоцького. Записки Наукового товариства імені Шевченка. (Т. 172: Збірник філологічної секції на пошану сторіччя народин Степана Смаль-Стоцького). Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 28-72.

Лотоцький, О. (1934). Лист директора Українського наукового інституту до академіка С. Смаль-Стоцького з приводу 75-ліття його віку. Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації. Варшава.

Луців, Л. (1960). Спогади про академіка Степана Смаль-Стоцького (Прага в 1921-1926 роках). Записки Наукового товариства імені Шевченка. (Т. 172: Збірник філологічної секції на пошану сторіччя народин Степана Смаль-Стоцького). Нью- Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 19-27.

Маланюк, Є. (1942). Шлях до Шевченка. Пробоєм, 3.

«Ми підемо у мандрівку століть з твого духа печаттю...» - Степан Смаль-Стоцький. Наша парафія. https://parafia.org.ua/person/smal-stotskyj-stepan/

Патер, І. (2000). Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів.

Промова С. Смаль-Стоцького. (1917). Буковина, 11.

Ріпецький, С. (гол. ред.). (1967). За волю України. Історичний збірник УСС. В 50-ліття збройного виступу Українських Січових Стрільців проти Москви. 1914-1964. Ню-Йорк: Видання Головної Управи Братства Українських Січових Стрільців.

Сімович, В. (1934). Вступ. Смаль-Стоцький С. Т. Шевченко. Інтерпретації. Варшава.

Сімович, В. (1938, 15 вересня). Наукова діяльність академіка Смаль-Стоцького. Діло.

Сімович, В. (1939). С. Смаль-Стоцький як шкільний діяч і педагог. Історичний нарис. Львів.

Сімович, В. (1979). Початки національно-просвітньої праці серед полонених українців у таборі Фрайштадт. Союз визволення України 1914-1918. Відень. Нью-Йорк.

Сірополко, С. (1939, 17 серпня). Все життя - одній меті. Діло.

Смаль-Стоцький, С. (1897). Буковинська Русь. Культурно-історичний образок. Чернівці.

Смаль-Стоцький, С. (1913, 1 липня). «Характеристика літературної діяльності І. Франка». Діло.

Смаль-Стоцький, С. (1913, 2 липня). «Характеристика літературної діяльності І. Франка». Діло.

Розвиток: Смаль-Стоцький, С. (1927). Розвиток поглядів про сім'ю слов'янських мов і їх взаїмне споріднення. 2-ге вид. доп. Прага. https://zbruc.eu/node/14620

Смаль-Стоцький, С. (1934). Т. Шевченко - співець самостійної України. Інтерпретації. Варшава.

Смаль-Стоцький, С. (1937). Питання про східнослов'янську прамову. Записки Наукового Товариства імені Шевченка. (Т. 155: Праці Філологічної секції). Львів.

Передмова: Смаль-Стоцький, С. Передмова до видання «Синя книжечка» Вас[иля] Стефаника. https://zbruc.eu/node/35189

Смаль-Стоцький, Р. Франко у Чернівцях. https://zbruc.eu/node/12849

Смаль-Стоцький Степан (1885-1918). http://dg-phil.chnu.edu.ua/index.

php?page=ua/30deps/50modernukrlang/10history/40noted/020smalstots

Срібняк, І. (1999). Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині (1914-1920 рр.). Київ.

Черкаська, Г. (2020). Степан Смаль-Стоцький. http://uahistory.com

Шоліна, Т. (2009). Науково-освітня та громадська діяльність Степана Смаль-Стоцького в еміграції (1914-1938). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 1.

Щурат, В. (1914, 25 лютого). Програмова книжка (Про «Граматику української мови» С. Смаль-Стоцького та Т. Гартнера). Діло.

Referens

Bahalii, D. I. (Ed.). (1919). Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu Ukrainskoi akademii nauk, 1. Kyiv (in Ukrainian).

Hranychka, L. (Luka Lutsiv). (1934). Stepan Smal-Stotskyi i ukrainska mova. 18591934. Vistnyk, 3. Lviv (in Ukrainian).

Danylenko, K. (1979a). Dramatychne t[ovaryst]vo imeny Ivana Kotliarevskoho u tabori Fraishtadt. Soiuz vyzvolennia Ukrainy 1914-1918. Viden. Niu-York: Chervona Kaly- na, 175-197 (in Ukrainian).

Danylenko, K. (1979b). Rozvii suspilno-natsionalnoi dumky v tabori Fraishtadt. Soiuz vyzvolennia Ukrainy 1914-1918. Viden. Niu-York: Chervona Kalyna, 13-31 (in Ukrainian).

Danylenko, O., & Dobrzhanskyi, O. (2019). Stepan Smal-Stotskyi - uchenyi i «realnyi polityk» (Do 160-richchia z dnia narodzhennia). http://dspace.nbuv.gov.ua/bit- stream/handle/123456789/169738/16-Danylenko.pdf?sequence=1 (in Ukrainian).

Dobrzhanskyi, O. (2009). Stepan Smal-Stotskyi. Zakhidnoukrainska Narodna Res- publika. 1918-1923. Uriady. Postati. Lviv (in Ukrainian).

Dobrzhanskyi, O. Stanovlennia ta rozvytok ukrainskoho natsionalnoho rukhu na Bukovyni u druhii polovyni 19 - na pochatku 20 st.: dynamika, periodyzatsiia, rehionalna spetsyfika. https://oa.ff.cuni.cz/wp-content/uploads/sites/121/2021/11/Oriens_aliter_ 1-2014035-048.pdf (in Ukrainian).

Dobrzhanskyi, O., & Danylenko, V (1994). Stepan Smal-Stotskyi. Protystoiannia. Bukovynskyi zhurnal, 3-4, 108-123 (in Ukrainian).

Dobrzhanskyi, O., Danylenko, V (1995). Stepan Smal-Stotskyi. Roky viiny. Bukovynskyi zhurnal, 1-2, 133-143 (in Ukrainian).

Dubrivnyi, P. (1979a). Kulturno-prosvitnia robota v tabori Fraishtadt. Soiuz vyzvolennia Ukrainy 1914-1918. Viden. Niu-York: Chervona Kalyna (in Ukrainian).

Dubrivnyi, P. (1979b). Tovarystvo «Sich» im. hetmana Petra Doroshenka v tabori Fraishtadt. Soiuz vyzvolennia Ukrainy 1914-1918. Viden. Niu-York. Chervona Kalyna (in Ukrainian).

Zhuk, A. (1938). Zi spomyniv pro prof[esora] S. Smal-Stotskoho. Kalendar «Cher- vonoi Kalyny», 10. Lviv (in Ukrainian).

Kysilevskyi, K. (Ed.). (1960a). Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka (T. 172: Zbirnyk filolohichnoi sektsii na poshanu storichchia narodyn Stepana Smal-Stots- koho). Niu-York; Paryzh; Sidnei; Toronto (in Ukrainian).

Kysilevskyi, K. (1960b). Ukrainoznavchi pratsi akad. Stepana Smal-Stotskoho. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka (T. 172: Zbirnyk filolohichnoi sektsii na poshanu storichchia narodyn Stepana Smal-Stotskoho). Niu-York; Paryzh; Sidnei; Toronto, 28-72 (in Ukrainian).

Lototskyi, O. (1934). Lyst dyrektora Ukrainskoho naukovoho instytutu do akade- mika S. Smal-Stotskoho z pryvodu 75-littia yoho viku. Smal-Stotskyi S. T. Shevchenko. Interpretatsii. Varshava (in Ukrainian).

Lutsiv, L. (1960). Spohady pro akademika Stepana Smal-Stotskoho (Praha v 1921-1926 rokakh). Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka (T. 172: Zbirnyk filolohichnoi sektsii na poshanu storichchia narodyn Stepana Smal-Stotskoho). Niu-York; Paryzh; Sidnei; Toronto, 19-27 (in Ukrainian).

Malaniuk, Ye. (1942). Shliakh do Shevchenka. Proboiem, 3 (in Ukrainian).

«My pidemo u mandrivku stolit z tvoho dukha pechattiu...» - Stepan Smal-Stotskyi. Nashaparafiia. https://parafia.org.ua/person/smal-stotskyj-stepan/ (in Ukrainian).

Pater, I. (2000). Soiuz vyzvolennia Ukrainy: problemy derzhavnosti i sobornosti. Lviv (in Ukrainian).

Promova S. Smal-Stotskoho. (1917). Bukovyna, 11 (in Ukrainian).

Ripetskyi, S. (Ed.). (1967). Za voliu Ukrainy. Istorychnyi zbirnyk USS. V 50-littia zbroinoho vystupu Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv proty Moskvy. 1914-1964. Niu-York: Vydannia Holovnoi Upravy Bratstva Ukrainskykh Sichovykh Striltsiv (in Ukrainian).

Simovych, V. (1934). Vstup. Smal-Stotskyi S. T. Shevchenko. Interpretatsii. Varshava (in Ukrainian).

Simovych, V. (1938, Veresen 15). Naukova diialnist akademika Smal-Stotskoho. Dilo (in Ukrainian).

Simovych, V (1939). S. Smal-Stotskyi yak shkilnyi diiach i pedahoh. Istorychnyi narys. Lviv (in Ukrainian).

Simovych, V (1979). Pochatky natsionalno-prosvitnoi pratsi sered polonenykh ukrain- tsiv u tabori Fraishtadt. Soiuzvyzvolennia Ukrainy 1914-1918. Viden. Niu-York (in Ukrainian).

Siropolko, S. (1939, Serpen 17). Vse zhyttia - odnii meti. Dilo (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1897). Bukovynska Rus. Kulturno-istorychnyi obrazok. Chernivt- si (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1913, Lypen 1). «Kharakterystyka literaturnoi diialnosti I. Fran- ka». Dilo (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1913, Lypen 2). «Kharakterystyka literaturnoi diialnosti I. Fran- ka». Dilo (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1927). Rozvytok pohliadiv pro simiu slovianskykh mov i yikh vzaimne sporidnennia. 2-he vyd. dop. Praha. https://zbruc.eu/node/14620 (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1934). T. Shevchenko - spivets samostiinoi Ukrainy. Interpretat- sii. Varshava (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. (1937). Pytannia pro skhidnosloviansku pramovu. Zapysky Naukovo- ho Tovarystva imeni Shevchenka (T. 155: Pratsi Filolohichnoi sektsii). Lviv (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, R. Franko u Chernivtsiakh. https://zbruc.eu/node/12849

Smal-Stotskyi, S. Peredmova do vydannia «Synia knyzhechka» Vas[ylia] Stefanyka. https://zbruc.eu/node/35189 (in Ukrainian).

Smal-Stotskyi, S. Franko u Chernivtsiakh. https://zbruc.eu/node/12849.

Smal-Stotskyi Stepan (1885-1918). http://clg-phil.chnu.edu.ua/index. php?page=ua/30deps/50modernukrlang/10history/40noted/020smalstots (in Ukrainian).

Sribniak, I. (1999). Poloneni ukraintsi v Avstro-Uhorshchyni ta Nimechchyni (1914-1920 rr.). Kyiv (in Ukrainian).

Cherkaska, H. (2020). Stepan Smal-Stotskyi. http://uahistory.com (in Ukrainian).

Sholina, T. (2009). Naukovo-osvitnia ta hromadska diialnist Stepana Smal-Stotsko- ho v emihratsii (1914-1938). Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolo- hii, 1 (in Ukrainian).

Shchurat, V. (1914, 25 liutoho). Prohramova knyzhka (Pro «Hramatyku ukrainskoi movy» S. Smal-Stotskoho ta T. Hartnera). Dilo (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru