Матеріали кримінальної справи єпископа підпільної Української Греко-Католицької Церкви Григорія Балагурака

Запитання. Відомо, що колишній протоігумен ордену редемптористів Де-Вохт знав Вас як нелегального єпископа. Які зв'язки ви підтримували з Де Вохт?

Відповідь. Колишнього протоігумена, редемпториста Де Вохта я бачив в своєму житті усього один раз, приблизно у 1943 р. Взагалі я з ним жодних зв'язків не підтримував і звідки він знає мене як нелегального єпископа мені невідомо. Якщо Де-Вохт і знав про це так лише від Бахталовського або від кого-небудь із ієромонахів редемптористів.

Запитання. Але ж Бахталовський на очній ставці з вами показав, що він не знав вас як нелегального єпископа?

Відповідь. Бахталовський із цього приводу каже неправду. Про те, що я мав права генерельного вікарія Бахт. знав.

Допит закінчено в 3 30

Протокол з моїх слів записаний правильно і мною прочитаний. Допросив начальник відділу слідчий МГБ УССР підполковник Олейник Там само. Арк. 170..

Протокол допиту звинуваченого Балагурака Володимира Ілліча від 25 травня 1950 р. м. Київ

Допит розпочато в 13⁰⁰

Запитання. Яким чином в 1940 р. до Вас потрапив лист із-за границі, який Ви переслали Лучинському?

Відповідь. В 1940 р. я служив священиком в селі Шевченково Велико-Мостиського району Львівської області, яке було розташоване на самому кордоні, що проходив по невеликій річці. Не пам'ятаю за яких обставин і ким саме мені була передана почтова відкритка, яка була перекинута за кордон. Ця відкритка була написана монашкою Кристинопольського монастиря, територія якого відійшла до Генерал-губернаторства і адресувала її сестра, що проживала в м. Станіславі, яку я сам особисто знав. Цю відкритку я переслав ігумену монастиря василіян в м. Станіславі Лучинському, а він вручив по призначенню. Із цього питання тоді велося роз - слідування, але мене тоді навіть не допитували.

Запитання. Уточніть, коли Ви отримали послання Сліпого?

Відповідь. 19 січня 1949 р.

Запитання. Вам пред'являються покази свідка Глинської Парасковії Петрівни від 18 травня 1949 р. Ви їх підтверджуєте?

Відповідь. Так, зачитані мені покази Глинської Парасковії Петрівни я підтверджую за винятком того, що я ніби то прикривав відвідини монастиря служебниць тим, що носив туди прати білизну. Я відвідував монастир коли мені було потрібно, а білизну давав прати просто тому, що це мені було вигідно.

Запитання. Ким офіційно Ви працювали в промартілі ім. Горького?

Відповідь. Автомеханіком.

Допит закінчено в 1630

Протокол з моїх слів записаний правильно і мною прочитаний. Допросив начальник відділу слідчий МГБ УССР підполковник Олейник ДАІФО. Ф. Р-2157, оп. 1, спр. 7498 П. Т. 1. Арк. 172..

Зауважимо, що після розгляду кримінальної справи на “Особливій нараді” при МДБ СРСР згідно із випискою з протоколу від 11 жовтня 1950 р. було прийнято рішення: “Балагурака Володимира Ілліча за зрадницькі наміри і антирадянську агітацію відправити до виправно-трудової колонії терміном на десять років, рахуючи термін з 14 жовтня 1949 р. Майно конфіскувати”. Покарання він відбував у “Карлазі”, у виправно-трудовому таборі №9 у с. Долинському. Згідно із іншим документом Григорій Балагурак мав би бути відправлений до табору “Луговий” МВС СРСР.

Єпископ Григорій Балагурак був звільнений із місць позбавлення волі в Карагандинській області 31 травня 1956 р. Після звільнення владика повернувся до Станиславова, проживаючи короткий час по сучасній вулиці Миру, 37, винаймаючи помешкання. Невдовзі владика був змушений знову покинути рідне місто через заборону проживати в Україні. Григорій Балагурак мув вимушений виїхати на Урал, у селище Роза Коркінського району Челябінської області, де працював певний час на мебельній фабриці, проживаючи у свого товариша Айхлера Мартина Голомідова М. (сестра Християна). Ісповідники віри. Підпільний єпископ Григорій Балагурак, який залишився вірним своєму народові і Церкві.. Там і помер владика Григорій Балагурак, ЧСВВ, 2 жовтня 1965 р. Причиною смерті став сердечний приступ. Владику Григорія було поховано на місцевому цвинтарі у м. Івано-Франківськ (по сучасній вул. Київській). 31 березня 1992 р. прокуратурою Івано-Франківської області за відсутністю складу злочину єпископа було реабілітовано.

Размещено на Allbest.Ru