Грошові відносини українського еміграційного осередку міжвоєнної Чехословаччини (1918-1939)

Про стабільність крони представники українського еміграційного осередку в міжвоєнній ЧСР писали багато, торкаючись різних аспектів еміграційного життя. Зокрема, Василь Королів (Старий) (1879-1941) у листі від 1925 р. до Євгена Харламовича Чикаленка (1861-1929), що саме збирався переїздити з Австрії до ЧСР, писав про житло в ЧСР та його вартість: «Що ж торкається помешкання, - то навряд чи це буде надто тяжка річ при Вашій скромности. Я б дозволив собі дати Вам таку пораду, що видається мені практичною. Дуже багато наших людей живе в СетоШсісе (Чорношице, 18 км від Праги - Авт.) приблизно за 30-40 хвилин при добрій комунікації. Місцевість там мальовнича, - характер Пущи-Водиці, тільки, звичайно, з 'європеїзованої. Одже, знаючи, що Ви для благополуччя потрібуєте, крім тих речей, які кожному потрібні для добробуту, ще й певну кількість земляків, причому, здається, переважно - “инакомислящих”, я гадаю, що з цього боку СетоНсе будуть Вам найбільш підходящими.... Реально ж впорядити справу з помешканням в Чорношиці, я гадаю, можуть Вам допомогти: Лоські, Мирні, Лотоцькі, Олесь, Сірий і т. д.... звичайно таке помешкання коштує тут коло 200 kr (може й менче). Але моя думка: на початку брати все, що запропонують, щоб потім, оглянувшись, самому змінити.» Чикаленко Є. Щоденник. С. 72-73. Софія і Станіслав Дністрянські. Листи. Спогади. Статті. С. 171..

17 листопада 1929 р. чехословацька крона отримала свій перший золотий стандарт - 0,04458 г чистого (щирого) золота. Та в 1930-х економічна криза із гіперінфляцією повпливала й на розмір золотого стандарту: він був зменшений в 1934 р. і в 1936 р. відповідно до 0,03715 г. і до 0,03121 г.

В гаманцях українських вихідців у міжвоєнній ЧСР знайшлося місце й польському злотому. Польська Республіка (1918-1939), починаючи з 1921 р., в чехословацькому грошовому обігу використовувала так звані «польські марки». Ці марки протрималися до 1 травня 1924 р., коли була здійснена грошова реформа, внаслідок якої було введено польський злотий. Новий польський злотий дорівнював 1 800 000 польських марок. Про грошову реформу в Польській Республіці, зокрема, писав той самий Станіслав Дністрянський: «Сьогодні рано писав я до Тебе картку. Тепер пишу в каварні і якраз вичитав в газетах віденських про обмін польських марок в банкнотах по 1000, 500 і 100. Сказано, що сі “Banknoten” переводять банки віденські від 2 аж до 15 грудня. Не знаю, чи заводять у Польщі нові банкноти, чи може австрійські власті припоручають стягнення. Будь що будь, мусиш довідати ся... Старай на кожний випадок обміняти ті польські марки, які є в нас, на австр[ійські]корони>>. Цікаво, що польський злотий відразу отримав золотий стандарт, він складав 0,1678 г чистого золота.

Яким саме було співвідношення чехословацької крони до польського злотого в 19241938 рр. - достеменно невідомо. Маємо дані лише за 1939 р. завдяки «OBWIESZCZENIE MINISTRA SKARBU z dnia 12 grudnia 1949 r...... Цей документ свідчить, що «korony czeskie», а точніше сто чехословацьких крон, дорівнювали до вересня 1939 р. 10.57 польським злотим - 100:10.57 Гецевич А. Виписка з OBWIESZCZENIE MINISTRA SKARBU z dnia 12 grudnia 1949 r. w sprawie wysokosci oficjalnych kursow walut obcychi kruszcu, notowanych ostatni o przed 1 wrzesnia 1939 r. (Приватний лист від 17.10.2022 р.)..

А ось наявність у гаманцях українських вихідців у міжвоєнній ЧСР радянських червінців і карбованців (здебільшого в гаманцях «поворотників») була результатом чергових спроб з боку СРСР розколоти українську еміграцію. До 1922 р. разом із радянським карбованцем у міжнародному валютному обігу перебував і червінець, котрий мав 7,74234 г щирого золота в золотому стандарті, що відповідало дореволюційній золотій монеті номіналом 10 карбованців. У 1923 р. червінець посилив свої позиції і почалася чеканка червінців відповідної ваги (так званих червінців «Сіяч»). Саме ці червінці використовувалися для розрахунків з європейськими країнами. І саме ці червінці зміцнили міжнародний авторитет радянської валюти. До 1925 р. червінці були затребуваними на міжнародних біржах, однак у 1927 р. їх чеканка була зупинена. В тому ж таки 1927 р. заборонялося ввозити та вивозити червінці за межі СРСР. У 1922-1924 рр. один радянський червінець дорівнював двом американським доларам двадцяти центам (1:2.20). З 1925 і по 1928 рр. співвідношення червінця до долара було трохи меншим - 1:1.94. З 1928 р. червінець зовсім був виведений із грошового міжнародного обігу, а радянський карбованець лишався неконвертованим. За даними Державного банку СРСР на 1936 р. 5 радянських карбованців і 6 копійок дорівнювали 1 американському долару в обрахунках через швейцарський франк Фінансово-економічний словник: словник-довідник / Кол. авт.: Юніон О.С., Круглова О.О., Савельєва М.О. та ін. Дніпро: Видавець Біла К.О., 2018. С. 92..

Так, у 1925 р. радянська сторона скерувала до Праги «літературний десант» у складі Павла Тичини, Олеся Досвітнього і Валер'яна Поліщука. Вагомо, що на цей «літературний десант» зокрема та на розклад української еміграції закордоном загалом, СРСР «виділив» близько 30 000 червінців Зубко О.Є. Створення та діяльність Українського вищого педагогічного інституту... С. 157.. Вагомий і той факт, що в 1933 р. в СРСР було повністю ліквідоване безробіття, що в умовах світової економічної кризи, яка охопила міжвоєнну ЧСР, мало фатальні наслідки для українського еміграційного осередку.

Цікаво, що список найбільш затребуваних професій у міжвоєнній Чехословаччині був наступним: авіатор, журналіст, пожежник, автогонщик, бодібілдер (культурист), офіціант, бортпровідник, перукар, балерина та футболіст ЦДАГО. Ф. 269. Оп. 3. Спр. 92. Арк. 14..

Якими були розміри середньої заробітної платні у міжвоєнний час? В 1920-х найпрестижніше було бути державним службовцем, це приносило належну фінансову винагороду. Міністерська зарплата була однаковою із заробітком університетського професора (в середньому 50 000-60 000 крон). Під час Першої Республіки заробітна платня членів уряду була врегульована законом ще у 1918 р., одразу після створення держави. Прем'єр-міністр отримував 70 000 крон на рік, а міністри - 60 000 крон. Крім того, вони мали доплату 40 000 крон. Голова кабінету та глава дипломатії також отримали представницьку надбавку в розмірі 50 000 крон.

Чиновник заробляв в середньому 1300 крон на місяць. Шахтар - близько 1000 крон. Від 600 до 700 крон отримували вчителі початкових шкіл.

Більш-менш пристойну платню отримували й військові. Капітан Військового штабу отримував 2653 крон, штатний офіцер у міністерстві - 3765 крон. Нижчі унтер-офіцери значно менше: сержант у військовому інституті мав «лише» 1400 чеських крон.

Цікаво, що члени жандармерії не входили до числа найбільш високооплачуваних державних службовців. Наприклад, жандармський охоронець із Західної Чехії утримував родину приблизно на 1315 крон на місяць.

Високооплачуваною була робота артистів. Так, у 1930-х рр. Ольга Шейнпфлугова (дружина письменника Карела Чапека (1890-1938)) була найкраще оплачуваною драматичною артисткою в Національному театрі - її річні прибутки становили 70 000 крон З історії Закарпаття: яким було життя та зарплати за «чехів» часів Підкарпатської Русі. (Фото). MUKACHEVO.net. URL: http://www.mukachevo.net/ua/news/view/1744968.. Працівники середнього рангу мали 500 крон щомісячно.

На початку 1920-х літр молока та літр пива коштували 3 крони 20 гелерів. Кілограм пшеничного борошна - 8 крон 45 гелерів, свинина - 23 крони за кілограм, кілограм вершкового масла - 48 крон 80 гелерів. Чоловіче взуття можна придбати за 210 крон, жіноче - за 195 крон. Квиток до театру коштував 10 крон, чоловіча стрижка в перукарні - 4 крони. На кінець «Руської допомогової акції» в 1928 р. ціни на продукти були наступними: кілограм хліба коштував 3 крони 40 гелерів, кілограм картоплі - 85 гелерів, кілограм яловичини - 14 крон 60 гелерів, кілограм вершкового масла - 25 крон 75 гелерів, літр молока - 1 крону 95 гелерів, яйце (десяток) - 85 гелерів і літр десятиградусного пива - 2 крони 90 гелерів.

Ситуація змінилася в 1930-х. Середня заробітна платня в ті роки становила всього 789 чеських крон. За них можна було придбати, наприклад, чоловічий вовняний костюм, який продавали за 698 крон, або 7 пар чоловічого взуття з середньою ціною 101 крона З історії Закарпаття..

Якщо порівняти розмір заробітної платні чехів та словаків і розмір мінімального прожиткового мінімуму українського емігранта (1200 чехословацьких крон в рамках «Руської допомогової акції»), то побачимо, що чехи прирівнювали українців у цілому до працівників середнього рангу.

Для українських вигнанців, фахова підготовка яких була скерована насамперед на українські потреби (здебільшого здійснювалася підготовка фахівців в царині цукроваріння, ферментаційної хімічної промисловості (гуральництва, броварства, виробництва дріжджів, оцту, вина, оброблення шкіри, технології туків (мінеральних добрив - Авт.), дерева), гідромеліорації, фахівців у галузі переробки (зокрема, нафти й вугілля); вчителів, агрономів, лісівників, економістів та бухгалтерів), з переліку наведених професій найпридатнішим варіантом був автогонщик або просто водій. Інша ж частина українських вигнанців заробляла кошти завдяки кооперації (комерції).

Чехословацький автопром у 1918-1939 рр. - це випуск стійких, елегантних, надійних і економних «шкодовок» концерну «Skoda Auto» (з бензиновими двигунами). Починаючи з 1923 р. і закінчуючи 1936 р. найбільш популярними моделями серед «шкодовок» були 4R, 6R, 422, 645, 860 (усі перераховані моделі - кабріолети) та Skoda Popular (різновид гоночних болідів, карет швидкої допомоги та автівок комунальних служб). І хоча «шкодовки» були недешевими, однак вони були необхідним і модерним для свого часу задоволенням: в моделях 655 (вартість 55 000 крон) та 860 (вартість 110 000-120 000 крон) стояв потужний на той час восьмициліндровий двигун об'ємом 3,9 л. Отож на виклики чехословацького автопрому «українські пражани» й «подєбрадці» відповіли тим, що більшість з них стали учнями Українських Автотракторних курсів (1924-1929) - курсів з підготовки водіїв різних категорій, що були відкриті на базі Української Селянської спілки в Празі (УСС) (1923-1931) за ініціативи голови УСС, волинського кооператора Федора Сумневича (1885 - після 1929). Валентин Іванович Сім'янцев (1899-1992) згадував, хоч із помилками, з цього приводу: «В якомусь році, мабуть 1927, створені були при Академії автотракторні курси. Агрономам, місто хвостів волячих, керівницею крутити навчитися траплялася можливість. В останній війні кіннота сиділа по окопах. А на кінець війни прийшов на поле бою танк. Навчитися трактора водити - поведете і танк. Все ж хотілося ще “не виписуватися з реєстру”, хоч і говорилося про перековання меча на плуг. Та все туга за мечем ще сильно жила. Записався і я до того курсу. Курси були добре вивіновані всякими приладами і допоміжним устаткуванням. Десь дістали наші такі гарні перекраяні мотори, що все, що там всередині видно було - всі тельбухи. Вчилися з охотою. Трактором їдучи про танк мріяли.... Закінчивши той курс і склавши іспит, я ще пішов по вечерах довчатися до майстерні, де направляли авта. За те, що я працював в майстерні, власник того підприємства довчив мене особовим автом їздити...»¹. За чотири роки функціонування курсів навчання тут пройшли 300 осіб. Популярність курсів була спричинена ще й практичним зиском: успішне їх закінчення преміювалося справжньою шкіряною курткою, що, з одного боку, вирішувало питання одягу, бо одяг у міжвоєнній ЧСР коштував дорого; а з іншого - слугувало моді, а з нею іміджу й статусу (естетиці), бо в 1920-х шкіряна куртка була необхідним елементом одягу серед автогонщиків і авіаторів.

Щодо кооперації: «подєбрадець» Василь Хомич Прохода (1890-1971) - історіограф сірожупанників, підполковник Армії УНР, інженер-лісівник, асистент і лектор УГА до 1932 р., голова спортивного товариства «Український Сокіл», писав про свою комерцію в середині 1930-х наступне: «Я хотів бути ближче до Праги. Але найбільш відповідним там був правий берег Сазави.... Там на схилі була ділянка землі в 3000 квадратних метрів, що коштувала 5000 крон. Купити її всю я не міг, не мав стільки грошей. Для початку господарювання мені б вистачила третина її. Треба було знайти спільника. Таким став колишній сірожупанець Кость Задорожній ((1887 - після 1928) - молодший старшина кулеметної сотні Дивізії сірожупанників, підпоручик Армії УНР - Авт.), якого я ще знав з Йозефівського табору. Він закінчив агрономічний відділ УГА, мав жінку-чешку, що працювала в нотаря (нотаріуса - Авт.). Сам він був безробітний, а тому вирішив зайнятися птахівництвом. Його жінка мала гроші, тому він погодився взяти 2/3 ділянки. Спільно ми купили її, спільно мали почати своє хуторське господарювання з купівлею матеріалів, кормів, збуту своєї продукції на кооперативних основах, для ощадності на перевозках. ».

«Щоб використати весняну пору, я вклав до інкубатора 180 яєць чистокровних кармазинок, з яких через 3 тижні виявилося 120 курчат. Було посаджено картоплю, моркву, редиску, салат, окремо - лісові деревини та кущі. Почалося будівництво хати та присадибних приміщень.... В кінці жовтня почали нестися мої кармазинки. Спочатку несміливо, а потім я виймав з контрольних гнізд не менше півсотні яєць. Це означало, що за місяць я мав півтори тисячі яєць. Прибуток 1500 крон. (500 крон знов йшло на корм). З 1000 крон на місяць в цілому, за умови власної картоплі та зелені, йшло 400 крон. Курчата-півники продавалися по 10 крон за штуку. А на свіжі яйця взимку завжди був попит. В цілому взимку 1 яйце коштувало 1 крону 20 гелерів, а тушка курки 25-30 крон.» Сім'янцев В. Студентські часи. (Спогади). Чехо-Словаччина. Роки 1923-1929. Вашингтон, Д.К., 1973. С. 171. Прохода В. Записки непокірних. Книга ІІ. На чужині. Національно-культурна діяльність, боротьба за існування і перебування на чужині. Новий Ульм, Німеччина. Власним накладом при посередництві тижневика «Українські Вісті». 1972. С. 122, 126..

Якщо ж говорити про некваліфіковану фізичну працю, то українці бралися за будь-яку роботу. Проте варто розповісти «некваліфікований» випадок, що стався з Костянтином Володимировичем Лоським (1874-1933) - дипломатом, публіцистом, викладачем. «В Добржіховицях (містечку за 25 км від Праги - Авт.) родина Лоських жила у своїй віллі, не дуже великій і не цілком викінченій (орендованій родиною на весняно-літній період - Авт.). Професор Лоський поза робочий час скидав із себе тверді, білі ковнірці і білі сорочки та дорогі костюми і одягався, що називається ноншалатно по літньому. (В домашньому комбінезоні з великою кількістю кишень. - Авт.) В такому виді і застала його одного дня Вдова (сусідка - Авт.) - ніхто з нас не знав, як вона називається. Знали тільки, що її покійний чоловік був за небіжки Австро-Угорщини комісаром поліції. Вдова жила поруч, на розі напроти Цупаків (одна із еміграційних родин - Авт.) у великому будинку з великим садком, який вона сама доглядала. За компанію мала тільки старого пса невідомої породи, що з віком став ширший, ніж довший. Вечорами Вдова сідала за рояль, грала та співала. Пес їй вторував, і часом через ті концерти треба нам було закривати вікна. Не говорила Вдова ні до кого, не тримала служби і раз на тиждень ходила сама раненько чуть світ, щоб ніхто її не бачив, до місцевого пекаря і власника крамниці за харчами купувати все, що їй потрібне було. Отож, вивозячи зів'яле листя і всяку иншу гнилизну і складаючи то все на купу, Вдова побачила фігуру великого, сильного мужчини, одягненого у комбінезон. Не довго думаючи, вона покликала того здорового дядька і приказала йому позгрібати, повивозити і скласти на купу все листя та рештки старої трави. Професор Лоський хоч і здивувався, але не показав виду і доручення Вдови виконав. За те вона заплатила йому 10 корон і сказала, щоб він, коли проходитиме мимо, навідався до неї, вона матиме для нього ще якусь роботу. “Ось бачите, - казав сам пан професор, - сьогодня я перший раз в житті власними руками (а не головою - Авт.) заробив десять корон”» Наріжна Н. Дитячими очима (Спомин). Vydalo Sdruzeni Ukrajinek v Ceske Repubice. Editor Mykola Musinka. Praha, 2010. С. 23-24..

Висновки

Отже, «чехословацька частка золотого запасу УНР» в розмірі 446 000 німецьких «золотих» марок була розділена на декілька частин. Одна частина коштів пішла на розбудову трьох найбільш потужних еміграційних вищих навчальних закладів: Українського Вільного університету (1921-1945), Української Господарської академії (19221939) та Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (1923-1933). Друга частина була скерована на видавництво різноманітних часописів, журналів і бюлетенів. Тоді як третя витрачалася на розбудову та діяльність «Спілки українських лікарів у міжвоєнній Чехословаччині» (1922-1940). Вона була, фактично, потужним еміграційним стратегічним засобом, тоді як грошові дотації в рамках «Ruska pomocna akce» тримали тактичний рубіж. «Допомогові фінанси» йшли на виплату офіційної заробітної платні та стипендій, створення тих або інших допомогових фондів з додатковими виплатами, громадських їдалень, бібліотек, громадських професійних об'єднань, закордонного архіву.

Еміграційні фінанси в міжвоєнній ЧСР - це також зароблені кваліфікованою та некваліфікованою працею приватні кошти в чехословацьких та австрійських кронах; в «золотій» марці та рейхсмарці; в польських злотих та радянських карбованцях-червінцях.

References

1. Chykalenko, Ye. (2016). Shchodennyk (1925-1929) [Diary (1925-1929)]. Compilation, foreword and comments by I. Starovoitenko. Kyiv, Ukraine.

2. Finansovo-ekonomichnyi slovnyk: slovnyk-dovidnyk [Financial and economic dictionary: dictionary reference]. Author's team: Union O.S., Kruglova O.O., Savelieva M.O. etc. Dnipro, Ukraine.

3. Letilo 40 sorok: Literaturni anekdoty pro vidomykh ukrainskykh pysmennykiv, myttsiv, politykiv ta mystetski y suspilno-politychni podii 20-30-kh rr. XX st. [It was flying forty: Literary anecdotes about famous Ukrainian writers, artists, politicians and artistic and socio-political events of the 20-30s of the 20^th c.]. Ed. by Vasyl Gabor (2015). Lviv, Ukraine.

4. Sofiia i Stanislav Dnistrianski. (2018). Lysty. Spohady. Statti [monohrafiia] [Letters. Memories. Articles [monograph]]. Edited by Doctor of Arts, Professor Hanna Karas; Comp.: H. Karas, O. Liudmyla. IvanoFrankivsk, Ukraine.

5. Zubko, O.Ie. (2010). Stvorennia ta diialnist Ukrainskoho vyshchoho pedahohichnoho instytutu im. M. Drahomanova v Prazi (1923-1933 rr.) [Creation and activity of the Drahomanov Ukrainian Higher Pedagogical Institute in Prague (1923-1933)]. Dissertation of Candidate of Historical Sciences: 09.00.12. Kyiv, Ukraine.

6. Zubko, V. (2018). Yanka Heniiush i Saiuz ukranskikh lekarayu ChSR [Yanka Genyush and the Union of Ukrainian Writers of the Czechoslovak SSR]. Belarusian Institute of Arts and Sciences. Notes 40. New York-Minsk.

Размещено на Allbest.ru