Політика "коренізації" 1920-1930-х років в Україні та окремих регіонах Росії: тріумф і трагедія українського відродження
Метою статті є аналіз витоків національної політики більшовиків після їх перемоги, її вимушеного й тимчасового характеру, еволюції процесів українізації та їх трансформації в русло русифікації, придушення будь-яких проявів національного відродження.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.10.2023 |
| Размер файла | 56,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Радикальна зміна партійної лінії відбулась між XVI (1930 р.) та XVII (1934 р.) з'їздами ВКП(б). Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР про хлібозаготівлі від 14 грудня 1932 р., крім вього іншого, вимагала правильного проведення українізації в Україні та за її межами (маються на увазі регіони, де компактно проживали українці), а також містила категоричну вимогу боротися з петлюрівськими та іншими контрреволюційними елементами. Ця постанова означала кінець хоча і контрольованої, але все-таки українізації, та ознаменувала вирішальну фазу приборкування українізації самими більшовиками України, ліквідацію того "націоналістичного" потенціалу, який вже ніколи не повинен відродитися. 1933 року на об'єднаному пленумі ЦК і Центральної контрольної комісії КП(б)У головною небезпекою визнано місцевий український націоналізм у поєднанні з імперіалістичними інтервентамиТам само..
Перші удари прийняли на себе щирі прибічники українізації з-поміж партійців. Обвинувачення в "націоналістичному ухилі" М. Равича-Черкаського - першого офіційного історика КП(б)У переслідування М. Хвильового з ініціативи самого Й. Сталіна, розгром редакції "Червоного шляху", члени якої майже всі були партійні, вислання Шумського і Гринька в Росію, ліквідація історика М. Яворського та його школи - це тільки деякі заходи, застосовані державою.
З 1927-1928 рр. починаються атаки на непартійну інтелігенцію. Ці процеси в першу чергу стосуються науковців Всеукраїнської Академії Наук та письменників. Усунено з посади секретаря Академії А. Кримського. Влітку 1929 р. розпущено всі наукові товариства, пов'язані з Академією. Одночасно заарештовано десятки співробітників Академії, включно з головою управи С. Єфремовим. Слідом за тим заарештовано кілька тисяч осіб, безпосередньо пов'язаних з Визвольними Змаганнями 1917-1921 рр. 9 березня 1930 р. розпочався судовий процес над "зрадниками", "аґентами буржуазії" і "націоналістичними шкідниками", начебто об'єднаних у "контрреволюційний" Союз Визволення України. Із 49-ти вибраних для процесу арештантів 29 були співробітниками Академії. На початку 1931 р. заслано до Росії М. Грушевського, де він помер за неясних обставин. Остаточно усунено й заарештовано А. Кримського. Видавничу діяльність Академії припинено, а на всю її працю в царині гуманітарних наук накладено тавро "буржуазного націоналізму"Шевельов Ю. Українізація:радянська політика 1925-1932 років. Internet archive. URL: http://www. maidan.org.ua/ history/kharkiv /yuri_sheveliov/ ukrainization.htm (дата звернення: 29.03.2020)..
Чи не останній удар по українізації - постанова політбюро ЦК КП(б)У від 10 квітня 1938 р. "Про реорганізацію національних шкіл на Україні", в якій утворення навчальних закладів, де навчання здійснювали мовами національних меншостей, кваліфіковано як насадження особливих національних шкіл, що були вогнищами буржуазно-націоналістичного, антирадянського впливу на дітей, а їхнє функціонування визнано недоцільним і шкідливим. Такі школи та інші навчальні заклади ліквідовували, учнів переводили в школи з українською і російською мовами навчання.
У розвиток рішення РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови у школах національних республік і областей" 20 квітня того ж року ухвалено спільну постанову РНК УРСР і ЦК КП(б)У "Про обов'язкове вивчення російської мови в неросійських школах України". 8 травня політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення "Про складання нового українського правопису", а в жовтні розглянуто питання про роботу реорганізованих національних шкіл. При цьому зазначено, що у багатьох школах не вистачає учителів, вони значно гірше за російські та українські школи забезпечені підручниками, не мають методичного керівництва і тому працюють незадовільноШаповал Ю. І. Коренізація. Енциклопедія сучасної України. URL: http://esu.com.ua/search_ articles. php?id=3553 (дата звернення: 9.04.2020)..
Контрукраїнізація призвела до падіння престижу української мови і культури та русифікації ряду регіонів України. Українська нація втратила майже все, що було досягнуто в часи національного відродження та українізації. Виявився правим один із героїв п'єси М. Куліша "Мина Мазайло" дядько Тарас, який казав: "Їхня українізація - це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб духу не було"Політика коренізації. Політологія. Онлайн бібліотека. URL: http://politics.ellib.org.ua/ (дата звернення: 21.03.2020)..
Дуже швидко сталінський режим покінчив і з українізацією регіонів Російської Федерації. 10 грудня 1932 р., коли на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) обговорювали питання про хлібозаготівлі в УСРР, на Північному Кавказі та в Західній області, Й. Сталін відхилився від теми й став звинувачувати головного промоутера українізації в російських регіонах і пропагандиста возз'єднання Кубані з УСРР М. Скрипника у зв'язках із націоналістичними елементами. Ухвалена після цього засідання політбюро ЦК постанова ЦК ВКП(б) "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західній області" від 14 грудня 1932 р. стосувалася не так заготівель, як національної політики Кремля. Увага Північно-Кавказького крайкому та крайвиконкому зверталася на те, що "легковажна, не випливаюча з культурних інтересів населення, не більшовицька "українізація" майже половини районів Північного Кавказу при повній відсутності контролю за українізацією школи й друку з боку крайових органів дала легальну форму ворогам Радянської влади для організації спротиву заходам і завданням Радянської влади з боку куркулів, офіцерства, реемігрантів-козаків, учасників Кубанської ради і т. п.". Постанова вимагала "негайно перевести на Північному Кавказі діловодство радянських і кооперативних органів "українізованих" районів, а також всі газети і журнали, що видаються, з української мови на російську мову як більш зрозумілу для кубанців, підготувати і до осені перевести викладання в школах на російську мову". А наступного дня було затверджено постанову ЦК ВКП(б) і РНК СРСР про заборону українізації в Далекосхідному краї, Казахстані, Середній Азії та інших регіонах Радянського СоюзуВинниченко І. І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання. Київ, 1994. С. 104.. Крайкомам та обкомам ВКП(б), крайвиконкомам та облвиконкомам спільно з РНК доручалося "негайно призупинити подальшу українізацію в районах, перевести всі українські газети, друк та видавництва на російську мову й до осені 1933 р. підготувати перехід шкіл та викладання на російську мову"Єфіменко Г. Сталінська національна політика серед українців Росії в 1930-ті рр.: правило чи виняток? Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. зб. наук. пр. 2004. Вип. 11. С. 365..
Практичний сенс названих постанов полягав у тому, що політика українізації не стала, та й не могла стати, з огляду на менталітет українців, засобом радянізації селянства. Основне ж завдання національно-культурної політики більшовиків - модернізаційний прорив - в середовищі української діаспори і не ставилося. На думку Г. Єфіменко, основним чинником подальшої русифікації української діаспори було не впровадження "усього російського", а нищення "усього українського" як такого, що заважало комуністичному будівництву. Тобто, українці РСФРР фактично першими в СРСР були визнані "шкідницькою нацією"Там само. С. 366..
Справа в тому, що процеси національно-культурного відродження та становлення національної самосвідомості в середовищі українського населення в регіонах Росії виходили за межі створюваної в СРСР тоталітарної системи й не були прийнятними для нової державної політики, загрозливої для всього національного й самобутнього. Тому політика "коренізації" у всіх її проявах наказала "довго жити" під різними, часто безглуздими приводами, зокрема через так звані "перегини коренізації", "штучну коренізацію шкіл" тощо. Так, у першому числі журналу "Революція і національності" за 1933 р. повідомлялося: "Це торкається, зокрема, українських шкіл Західного Сибіру. Там намагаються школи коренізувати проти бажання населення, яке давно забуло свою мову, що стала, особливо для нового покоління, чужою і незнайомою. Це є викривленням і порушенням політики партії про коренізацію і рідну мову"Сергійчук В. І. "Українізація Росії". Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923-1932 роках. Київ: Українська Видавнича Спілка, 2000. С. 10..
Цікаво, що формально політика українізації ніколи не була скасована. Ані Постишев, ані хтось інший з партійної чи урядової верхівки цього не зробили. В резолюції на звіт ЦК на XII з'їзді КП(б)У, що відбувся в січні 1934 р., побіжно згадано про потребу "розгорнути дальше проведення більшовицької українізації". Завдання полягало лише в тому, щоб виправити відхилення від "правильної лінії", спричинені "буржуазними націоналістами" та "їхніми агентами", включно зі Скрипником як головним винуватцем. Парадоксально, але навіть у травні 1937 р. ХІІІ з'їзд КП(б)У засуджує "недостатню українізацію партійних, радянських і особливо профспілкових та комсомольських організацій". Кілька жестів у цьому напрямі зробив і сам Постишев: споруджено пам'ятники Шевченку у Харкові та Києві, перенесено столицю України в Київ, призначено кількох відомих українців на провідні державні посади (В. Затонського на комісара народної освіти, А. Хвилю на його заступника, П. Любченка на голову Раднаркому). Офіційні органи ЦК партії - газета "Комуніст" і журнал "Більшовик України" - лишилися україномовними. Українською залишалася й операШевельов Ю. Українізація: радянська політика 1925-1932 років. Internet archive. URL: http://www. maidan.org.ua/ history/kharkiv /yuri_sheveliov/ ukrainization.htm (дата звернення: 29.03.2020)..
Попри такий зовнішній антураж, українізація завершилася трагедією національного відродження, наслідків якої незалежна Україна не може позбутися до цих пір. Реальні факти підступної стратегії більшовиків у сфері національної політики 20-х - початку 30-х років наочно продемонстрували асиміляторські, русифікаторські тенденції московського керівництва, для якого "коренізація" була лише тимчасовою поступкою національно-визвольному руху з метою "вбудовування" радянської влади за допомогою місцевих кадрів. Тому вивчення історичних обставин, за яких відбувалася "коренізація" в Україні, потребує подальших зусиль дослідників, особливо з огляду на необхідність засвоєння уроків минулого і адекватної оцінки стосунків з Росією в широкому розумінні цього слова.
References
1. Hunchak, T. (1993). Ukraina. Persha polovyna ХХ stolittia [Ukraine. The first half of the twentieth century]. Kyiv, Ukraine: "Lybid".
2. Deklaratsyia prav narodov Rossyy. Dekrety Sovetskoi vlasty [Declaration of the Rights of the Peoples of Russia. Decrees of the Soviet power]. T. 1. (1957). Moscow, Hos. yzd-vo polyt. Lyteratury. Ystoryia RF (2020). Retrieved from: https://histrf.ru/ lenta-vremeni/event/view/dieklaratsiia-prav-narodov-rossii
3. Dziuba, I. (1998). Internatsionalizm chy rusyfikatsiia [Internationalism or Russification]. Kyiv, Ukraine: Vydavnychyi dim "KM Academia".
4. Entsyklopediia ukrainoznavstva: Slovnykova chastyna [Encyclopedia of Ukrainian Studies: Dictionary part]. Paris, New-York, Molode zhyttia. 1962. T. 4. (2020). Izbornyk. Retrieved from: izbornik.org.ua/encycl/euii.htm.
5. Ye fimenko, H (2004). Stalinska natsionalna polityka sered ukraintsiv Rosii v 1930ti rr.: pravylo chy vyniatok? [Stalin's national policy among Ukrainians in Russia in the 1930s: rule or exception?]. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky - Problems of Ukrainian history: facts, judgments, searches. Mizhvid. zb. nauk. pr. Vyp. 11. Ukraina.
6. Zakirov, M. (2020). Natsionalno-kultume vidrodzhennia ukraintsiv UraloSybirskoho rehionu (na materialakh Uralskoi oblasti) [National and cultural revival of Ukrainians of the Ralo-Siberian region (on materials of the Ural region)]. Istorychna panorama - Historical panorama. Vyp. 5. Politolohiia. Onlain biblioteka. Retrieved from: http://politics.ellib. org.ua /pages-cat-95.html.
7. Istoriia. Kulchytskyi Stanislav (2020). Tyzhden.ua. Retrieved from: https://tyzhden. ua/ History/215052.
8. Istoriia Ukrainy. Kurs lektsii. XX stolittia [History of Ukraine. Lecture course. 20th century]. (1992). B. 2. Kyiv, Ukraine: "Lybid".
9. Istoriia Ukrainy. Nove bachennia [History of Ukraine. A new vision]. (1996) Vol. 2. Kyiv, Ukraine: V-vo "Ukraina".
10. Krasylshchykov, V. (1998). Vdohonku za proshedshym vekom: Razvytye Rossyy v XX veke s tochky zrenyia myrovykh modernyzatsyi [In pursuit of the last century: The development of Russia in the twentieth century in terms of world modernizatsii]. Moscow: ROSSPEN.
11. Krasovytskaia, T. (1998). Modernyzatsyia Rossyy: natsyonalno-kulturnaia
12. polytyka 20-kh hodov [Modernization of Russia: national and cultural policy of the 20s]. Moscow, Russia.
13. Kryvoruchko, O. (2020). Mykola Khvylovyi - rechnyk ukrainskoho vidrodzhennia 1920-kh rr. [Mykola Khvylovy is a spokesman for the Ukrainian revival of the 1920s.]. Istoriia: Zbirnyk prats. Politolohiia. Online biblioteka. Retrieved from: http://politics. ellib.org.ua/pages-4979.html.
14. Lytvyn, V. (2009). Istoriia Ukrainy. Pidruchnyk [History of Ukraine. Textbook]. Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.
15. Mazur, I. (2009). Natsionalnyi sklad naselennia ta yoho transformatsiia u hubernskykh tsentrakh ukrainy v 1920-1926 rr. [National composition of the population and its transformation in the provincial centers of Ukraine in 1920-1926]. Istoriia: Zbirnyk prats. Politolohiia. Online biblioteka. Retrieved from: http://politics.ellib. org. ua/pages-4979.html.
16. Natsionalni protsesy v Ukraini: istoriia y suchasnist. Dokumenty y materialy. Dovidnyk [National processes in Ukraine: history and modernity. Documents and materials. Directory]. P. 2 (1997). Kyiv, Ukraine.
17. Polityka korenizatsii [The policy of indigenization]. (2020). Politolohiia. Onlain biblioteka. Retrieved from: http:// politics.ellib.org.ua/.
18. Prychyny, sut i naslidky ukrainizatsii [Causes, days and consequences of Ukrainization]. (2020). Istoriia Ukrainy. Retrieved from: https://histua.com/knigi/ aktualniproblemi-istorii-ukraini /prichini-sut-i-naslidki-ukrainizacii.
19. Prokop, M. (1981). Ukraina i ukrainska polityka Moskvy [Ukraine and Ukrainian politics in Moscow]. P. I. Ukraine: Suchasnist.
20. Rudnytskyi, S. (2020). Vikipediia. Retrieved from: https://uk. wikipedia.org].
21. Serhiichuk, V. (2000). "Ukrainizatsiia Rosii". Politychne oshukanstvo ukraintsiv rosiiskoiu bilshovytskoiu vladoiu v 1923-1932 rokakh ["Ukrainization of Russia". Political deception of Ukrainians by the Russian Bolshevik authorities in 1923-1932]. Kyiv, Ukraina: Ukrainska Vydavnycha Spilka.
22. Trotskyi, L. V dvukh tomakh. Vol. 2. Pod red. Yu. H. Felshtynskoho MOSKVA "TERRA" - "TERRA" 1990, 1996 (2020). Retrieved from: http://lib.ru /TROCKIJ/ stalin4.txt.
23. Ukraina v XX stolitti. Zbirnyk dokumentiv i mate6rialiv (1900-1939) [Ukraine in the twentieth century. Collection of documents and materials (1900-1939)]. (1997). Kyiv, Ukraine.
24. USRR-URSR: 1922-1991. Korenizatsiia: partiia miniaie shkiru y oblychchia [Rooting: the party changes skin and face]. (2020). Internet-vydannia Poltavshchyna. Retrieved from: https://poltava.to/ project/546/.
25. Khvylovyi, M. (1997). Ukraina chy malorosiia? [Ukraine or Little Russia?]. Vol. 2. Kyiv, Ukraine: Dnipro.
26. Shapoval, Yu. Korenizatsiia. (2020). Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy - Encyclopedia of modern Ukraine. Retrieved from: http://esu.com.ua/search_articles. php?id=3553
27. Shapoval, Yu. (2001). Ukraina XX stolittia: Osoby ta podii v konteksti vazhkoi istorii [Ukraine of the twentieth century: Persons and events in the context of difficult history]. Kyiv, Ukraina: Heneza.
28. Shevelov, Yu. (2020). Ukrainizatsiia: radianska polityka 1925-1932 rokiv [Ukrainization: Soviet policy of 1925-1932]. Internet archive. Retrieved from: http:// www.maidan.org.ua/ history/kharkiv /yuri_sheveliov/ ukrainization.htm.
29. Shevtsova, S. (2020). Ukrainizatsiia po-moskovsky: prianyk, shcho stav batohom, abo yak bilshovyky ukraintsiv ukrainizuvaly [Ukrainization in Moscow: gingerbread that became a whip, or how the Bolsheviks Ukrainianized Ukrainians]. UKRINFORM. Retrieved from: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2575613-ukrainizacia-pomoskovski-pranik-so-stav-batogom-abo-ak-bilsoviki-ukrainciv-ukrainizuvali.html.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Роль окремих регіонів щодо національного відродження України за М. Грушевським: Слобожанщина та Харківський університет, Наддніпрянщина та Київ, Петербург, Галичина. П'ять стадій українського відродження та українські культурні зони згідно О. Пріцака.
реферат [21,0 K], добавлен 29.11.2009Становище українських земель після їх приєднання до Росії. Етапи національного пригноблення українського народу, яке перетворювалося на офіційну політику російського уряду, що розглядав Україну своєю колонією, проводячи планомірну політику русифікації.
реферат [23,9 K], добавлен 12.06.2010Загальна характеристика та передумови початку українського національного відродження. Опис громадівського руху в Україні у другій половині ХІХ ст. Особливості функціонування та основні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства, "Руської трійці" та інших.
реферат [31,9 K], добавлен 25.11.2010Національний рух у Галичині та наддніпрянській Україні. Пробудження соціальної активності українського селянства як одне з найхарактерніших проявів національного життя в країні. Досвід українського національного відродження кінця XVIII - початку XX ст.
статья [11,9 K], добавлен 20.05.2009Дослідження регіональних особливостей "української" коренізації. Національна політика коренізації радянського уряду (1923 р.) як загальносоюзна політика. Особливості радянської національної реформи 20-30-х рр. у Волинсько-Києво-Подільському регіоні.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 12.06.2010Політика царського уряду в українському питанні другої половини XIX ст. Наслідки революції та громадянської війни. М. Драгоманов і українське національне відродження як підготовка і збирання сил до боротьби за незалежність, за українську державність.
реферат [16,0 K], добавлен 27.03.2011Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства. Побудова майбутнього суспільства на засадах християнської моралі. Історичне значення Кирило-Мефодіївського братсва. Український культурний процес 1920-х років. Державне й культурне відродження України.
доклад [23,6 K], добавлен 03.01.2011Чеське національне відродження: передумови, цілі, розвиток, досягнення. Соціально-економічні, національно-культурні чинники активізації чеського національного руху. Діяльність "пробуджувачів", політичні погляди діячів чеського національного відродження.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 12.01.2010Дослідження сутності політики українізації. Заходи проти її реалізації з боку радянської влади. Сталінізм і доля української інтелігенції. Етапи розвитку національної освіти. Справа українського письменника Миколи Хвильового. Наслідки "українізації".
реферат [24,5 K], добавлен 28.10.2010Процеси національного відродження та просвітництва українських народних мас. Суспільно-історичні умови політичного режиму та незрілість інтелігенції як соціальної сили. Зусилля української інтелектуально-політичної еліти, діяльність товариств "Просвіта".
контрольная работа [43,5 K], добавлен 24.09.2010
