Олександр Голяк (1915–1946): життєвий та бойовий шлях (за матеріалами архівно-кримінальної справи)

Збереженням озброєння займався станичний с. Сенечів Микола Сипливий - «Буревій». Для цього він облаштував спеціальну яму та вклав туди один міномет, одну протитанкову рушницю, угорський станковий кулемет і 5 гвинтівок, 700-800 патронів і 14 мін. Крім того, у с. Волосянка у станичного Івана Луцика - «Лепкого» зберігалося 200-300 мін (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 14).

Говорить, що, як правило, учасники повстанських відділів завжди перебували у лісах чи хуторах, розташованих поруч з лісом чи у закинутих наметах пастухів, т. зв. «зимівками». Як правило, перебуваючи у лісах, підпільники дислокувалися біля населених пунктів, де мали своїх родичів. На зимовий період підготували відповідні бункери у лісах і гірській місцевості.

Говорить О. Голяк і про те, що курінь Василя Мізерного - «Ре - на» оперував на території Дрогобицької області. Сотні «Горобця», Василя Андрейківа - «Скакуна» входили у курінь «Бойків» курінного Михайла Бойка - «Трясила». Ці дві сотні, незважаючи на розформування куреня «Бойків» збереглися. Наголошує водночас, що до складу куреня «Бойків» входять сотні Василя Гузія - «Чорноти», Омеляна Булака - «Шугая», «Богдана», які перестали існувати, оскільки під час рейду на Закарпаття були розбиті відділами НКВС, а їх залишки розбіглися. Омеляна Булака - «Шугая», «Чорноту» і «Богдана» на початку жовтня 1945 р. за наказом Д. Вітовського - «Зміюки» засудили до розстрілу («Шугая» та «Богдана» розстріляли, «Чорнота» втік і переховувався самостійно) (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 58).

При перебуванні у внутрішній тюрмі УНКВС Київської області за завданням начальника Олександра Голяка оглянув лікар. Зокрема у довідці від 16 червня 1946 р. зазначалося, що у нього виявили хронічне захворювання нирок із частковим загостренням. Однак лікар вважав, що він може виконувати працю із середнім фізичним навантаженням (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 84).

2 серпня 1946 р. о 10.30 відбулося судове засідання Військового трибуналу військ НКВС Київської області під головуванням майора юстиції Дубовика. О 13.20 ВТ пішов на нараду для винесення вироку, а вже о 14.10 головуючий оголосив його (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 95-101). Відповідно О. Голяка було засуджено до вищої міри покарання - розстрілу, без конфіскації майна через його відсутність у підсудного (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 102-103).

Того ж 2 серпня 1946 р. О. Голяку пояснили вирок військового трибуналу, про що у справі є відповідна його розписка (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 104-105). 3 серпня 1946 р. О. Голяк підготував та подав Президії Верховної Ради СРСР прохання про помилування. Суть прохання: замінити вищу міру покарання - розстріл, на працю в трудових таборах (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 109). Клопотання О. Голяка було відхилено.

Натомість у голови воєнної колегії Верховного суду СРСР генерал-полковника юстиції В. Ульріха така ситуація викликала роздратування. І він писав про затягування із виконанням вироку. Саме тому 14 жовтня 1946 р. наголошував головному воєнному прокурору збройних сил СРСР і голові військового трибуналу військ МВС Київської області на тому, що О. Голяк, засуджений по ст. 54 - 1а і 54-11 кримінального кодексу УРСР до вищої міри покарання, і таке рішення погоджене усіма інстанціями. Відповідно просив розпорядження про встановлення місця перебування повнолітніх членів сім'ї та їх репресування. Підкреслював, що цього ж дня віддав вказівку Голові Військового трибуналу військ МВС Київської області про негайне виконання вироку (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 110). Безпосередньо сам вирок було виконано 25 жовтня 1946 р. у м. Київ (АУСБУ ЛО, спр. 55704, арк. 113 зв.).

Висновки. Таким чином, вивчення життєвого та бойового шляху українських підпільників та повстанців має важливе як чисто наукове, виховне, так і пам'яттєве значення, оскільки спрямоване на формування своєрідного мартирологу та й політики пам'яті про учасників українського визвольного руху загалом і його учасників зокрема. О. Голяк («Ігор», «Кривоніс») пройшов доволі довгий шлях підпільними щаблями: член ОУН (1934), учасник Дрогобицької міської боївки (1934-1936), референт пропаганди Турківського повітового проводу ОУН (02.1942-10.1943), працівник референтури пропаганди Львівського окружного проводу ОУН (10.1943-05.1944), політвиховник сотні «Буй-Тура» (03-08.1945). Заступник командира 473 відділу «Кривоноса» ТВ-24 «Маківка» ВО-4 (10-11.1945). Відзначимо, що О. Голяк попри очевидний моральний та фізичний тиск подавав неправдиву інформацію, називав людей за псевдонімами або ж подавав вигадані прізвища, про членів сім'ї взагалі говорив як про померлих. При цьому багато відомостей (поіменний склад підрозділів, контакти із місцевим населенням тощо), взагалі не озвучував або ж відверто подавав хибну інформацію. Перспективним напрямком дослідження є вивчення історії підвідділу 473.

Джерела та література

1. АУСБУ ЛО - Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. Спр. 55704.

2. ГДА СБУ - Галузевий державний архів Служби безпеки України. ф. 2-н, оп. 107. спр. 1.

3. Дем'ян, Г. (1994, 25 червня). Михайло Голяк - «Кривоніс» 22 жовтня 1915 р. - 1946 р. Шлях перемоги, 26 (2098), с. 6.

4. Ільницький, В. (2019). Обставини загибелі провідника окружного проводу ОУН Закарпаття Дмитра Бандусяка. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 32, 125-138.

References

1. AUSBU LO - Arkhiv Upravlinnia Sluzhby bezpeky Ukrainy u Lvivskii oblasti [The Archive of the Security Service of Ukraine in the Lviv Region] [in Ukrainian].

2. HDA SBU - Haluzevyi Derzhavnyi arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrainy [Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine] [in Ukrainian].

3. Demian, H. (1994, June 25). Mykhailo Holiak - «Kryvonis» 22 zhovtnia 1915 r. - 1946 r. [Mykhailo Golyak - «Kryvoms» October 22, 1915-1946]. Shliakh peremohy - The way to victory, 26 (2098), p. 6 [in Ukrainian].

4. Ilnytskyi, V. (2019). Obstavyny zahybeli providnyka okruzhnoho provodu OUN Zakarpattia Dmytra Bandusiaka [The circumstances of the death of a leader of Transcarpathian OUN county provid Dmytro Bandusiak]. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist - Ukraine: cultural heritage, national consciousness, statehood, 32, 125-138 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru