Теорія історії людства Семена Десницького (до джерел наукової методології пізнання історичного процесу)

В умовах комерційного стану, за визначенням Десницького, відбуваються глибокі зрушення в житті людей, їх моралі та політичному розвитку - «... великое... преображение в житии, нравах и правительствах». Відбувається контрастне майнове розшарування, що тягне за собою формування відповідних морально-культурних цінностей та соціальних відносин. Незаможна людність концентрується у сільській місцевості, а заможна частина опановує міста - «... оставляются бедным сельская жизнь, богатым зиждутся грады, возносятся мраморные палаты...». Моральне обличчя заможних верств характеризується зверхнім ставленням до оточуючих, гордовитістю та непоступливістю. «Смиренномудрие, скромность и повиновение удаляются от сердца богача, и на место сих вселяется в душу его высокомерие, гордость и неуступчивость», - відзначав Десницький. Суспільство реагує на таку ситуацію «раболепно». Багаті люди мають «в послушание себе целый свет», стають «властелином над множеством прибегающих... и ищущих... милости и пропитания» [14, 55].

Говорячи про питання вдосконалення права власності, Десницький вказує на «обстоятельства», завдяки яким право власності стає на комерційному етапі розвитку народів «несравненно совершеннейшее». За цим - розподіл праці, спеціалізація на виробництві певних продуктів, які «начали производиться особливыми и нарочитыми мастерами». А в попередній період «всякий человек занимался всеми почти художествами» [13, 71] - тобто, за сучасними поняттями, вів натуральне господарство.

Власність в умовах комерційного стану народів характеризується, на думку Десницького, наступними трьома рисами. По-перше, безперешкодним правом власника використовувати свої речі на власний розсуд - «употреблять свою вещ по произволению». По-друге, правом повертати свою власність у разі її втрати внаслідок заволодіння нею зловмисником - «отыскивать... вещь от всякого завладевшего оною неправедно». По- третє, правом відчужувати свою власність на користь інших осіб у формі обміну, продажу чи заповідання [13, 71-72]. Вчений наголошував, що ці риси права власності проявляються і в попередні епохи, однак найкраще - в умовах комерційного стану народів. При цьому він підкреслював високу суспільну користь приватної власності, її «общеполезность». Остання, за його версією, зумовлювалася розширенням асортименту предметів власності, який, у свою чергу, посилюється від «преумножения в народах просвещения нравов». Врешті-решт, право власності одержує загальне визнання - «получает оное свою большую силу от большего понятия общеполезности» [13, 71]. З цього проглядається інтерпретація Десницьким взаємодії економіки, культури, громадської свідомості і освіти. Явище власності виростає з економічного розвитку, але входить у широку практику суспільного життя під впливом вироблення відповідних ціннісно-культурних орієнтирів та освіченості людей. Не випадково Семен Юхимович Десницький вважав, що у програму підготовки юристів повинно входити якісне викладання «нравоучительной философии» [15, 38-39].

Водночас прогрес явища власності призводить до ускладнення правовідносин. «...Народы чем в большее совершенство приходят, тем больше законов в последующие времена требуют. Они нужны для точного и известного правоположения владельцев, граждан, обывателей и их имений», - писав Десницький. А інакше: «наглость, посягательство, отягощение и утеснение везде попускается без наказания», - відзначав вчений [15, 37].

У ході розгляду комерційного стану народів Десницький порушив проблему зумовленості політичних інститутів відносинами власності. Він говорив, що «Начало и происхождение собственности в возвышенном состоянии народов соединено с непосредственным происхождением... правлений государственных...». А далі вказав на відносини власності як причину характеру державної влади: «... от введения собственности в земле родились оные древние европейские баронские и маркграфские чиноначальства, которые в старину равнялись и царским достоинствам...», «от сего начала происходило во всех первоначальных европейских государствах феодальное правление». Руйнація ж позицій великих землевласників зумовила становлення і процвітання сучасних Десницькому держав. «...на... разрушениях возникли ныне благоучрежденные и процветающие державы европейские», - говорив він з цього приводу [13, 72].

Майнове розшарування за умов комерційного стану, за висновками Десницького, тягне за собою динаміку складу і діяльності урядів держав, соціальної спрямованості їхньої політики та викликає політичну нестабільність. Від заможного прошарку людей та залежності від нього решти суспільства «правительство нередко приходит в замешательство и, сделавшись в коммерческом состоянии колеблющимся, переменяется иногда в народное, аристократическое или и в смешанное изо всех, какое ни есть третие», - відзначав вчений [14, 55-56].

Принципові зрушення відбуваються в умовах комерційного стану у соціальному статусі жінки та високої стабільності і захищеності одержують сімейні відносини. «... в просвещеннейшие веки, - відзначав Десницький, - христианские супружество несравненно большую получило себе твердость и совершение, когда оное сам истинный бог всесильным словом неразлучным утвердил, церковь приняла во хранение и правительство, оградив оное законами...» За його характеристикою, в умовах комерційного стану сімейні відносини стали будуватися на вільному виборі людей та погодження з батьками, дотриманні визначеного законом шлюбного віку і вірності у шлюбі, забороні багатоженства і багатомужжя, а також таємного одруження та «вне церкви своея» і між родичами. Сімейні відносини стали регламентувати «великое множество законов» [14, 57], що Десницький розглядав як явище прогресивне.

Жінка, на його переконання, в умовах комерційного стану дійшла рівноправності з чоловіком. Більш того, «при возвышающемся народов состоянии женский пол не токмо уравнен мужескому, но в некоторых случаях и предпочтен оному», - вказував Десницький [14, 57]. Причинами цього, на думку вченого, стали матеріальні ресурси жінок, розвиток просвіти і моралі та відповідна їм державна політика. Придане, за твердженням Десницького, в умовах комерційного стану розрослося до таких розмірів, що «сделало жену независимою от мужа». У результаті - «жена в понесении бремени супружества не токмо равною сделалась мужу, но иногда и превосходящею достатком своим». До цього додався ще й фактор соціально-станового походження жінки, її безпосередній зв'язок з відповідним середовищем. «... знатный союз родни, - як казав вчений, - не допустит ее мужа ни до малейшего надругательства... и восхитит ее даже от угрожаемых обид» [14, 58].

У «возвышенном состоянии» відбувається «просвещение нравов народных» та зумовлене ним «большее чувствование людскости и человечества». Останнє посприяло згортанню «бесчеловечного обхождения с женами», і навіть сформувало «снисхождение к слабостям немощного». Держана політика в умовах зрушень в освітньо-етичній сфері, за його словами, призвела до належного правового захисту жінок як повноцінних і рівноправних громадян. Десницький відзначав, що в «избавлении женского пола от... варварства не меньше просвещение нравов, как и совершенство правлений, действовало» [14, 58]. А загалом умови комерційного стану призвели «к уравнению и превознесению... низверженного в древности пола!» [14, 59].

Разом з рівністю у правах і можливостях помітніше проявляються і позитивно оцінюються людські якості жінок. Для чоловіків стають важливі «душевные женского пола дарования и качества внешние», які «пленили мужской пол». Жінки «в наши времена» проявляють себе у сфері розвитку знань на рівні з чоловіками. «... многие, к бессмертной славе своего пола, нимало мужскому не уступающими в науках доказали себя пред всем ученым светом...», - відзначав Десницький [14, 59].

Поряд з цим, у «возвышенном состоянии» народжується явище розпусти. Десницький пояснював його причину зростанням матеріальних статків - «по причине достатка, изобилия и роскоши», - говорив він. Практика розпусти поширювалася як на чоловіків, так і на жінок. «...великое рождается... развращение народов, почему и супружество при таком случае с совершенством своим нередко иногда и на развратное мужа и жены житие похожим примечается», - відзначав мислитель. Однак, останнє явище Десницький розглядав як відхилення від норми, яка диктувалася об'єктивними причинами існування сімейних відносин «в просвещеннейшие веки». Він вказував, що «понятие о совершенном супружестве надлежит нам выводить не от поведения супругов, но от предписанных супружеству законов и от средств, каковыми оное приобретаемо, сохраняемо и совершаемо было» [14, 56].

Отже, і на прикладі комерційного стану розвитку Десницький обґрунтовував роль економіко-майнового фактору як такого, що виступає об'єктивною основою, зумовлюючою характер і політичних порядків, і сімейних. А загалом, за поглядами вченого, і явища соціальної і політичної домінації та соціально-ціннісні уявлення виростають з типу господарської діяльності та відносин власності.

Говорячи про Семена Десницького як історика буде неправильно не відзначити його оцінки історичних подій і явищ та дослідницьких проблем, з приводу яких він висловився. Вчений XVIII ст. цілком усвідомлював значення джерельних матеріалів для проведення історичних досліджень. З приємністю відзначав, що «Много... драгоценной древности у нас содержится в разных книгохранилищах, и издано уже во свет оныя немало, которыя... премного послужит к объяснению древней истории и политики российской...» [13, 73].

Вчений підкреслював глобальну роль народу «росс», під яким, очевидно, розумів усю східнослов'янську спільноту, відзначав рівність «россів» грецькій і римській цивілізації - «к достижению своего благополучия имел подобные греку и римлянину желания» [15, 35]. Десницький в останньому бачив причину, завдяки якій «возвышается ныне росс» [15, 34] - тобто, досягнута могутність Російської імперії. Він вважав, що прогрес грецької і римської цивілізації зумовлювався божою і людською силою. І «росс» тим же шляхом йшов, і любов'ю до батьківщини та розумом відвертав від себе загрози. Десницький вказував, що «росс» «ревностию к своему отечеству воспаленный» і «великие затруднения уменьшали в нем одну только силу, а не разум, довольный к изысканию средств для отвращения общего злополучия» [15, 35]. За висновками наукової літератури, Десницьким був першим, хто заявив про існування феодалізму на Русі [4, 61; 10, 63].

Десницький вважав, що Русь впродовж своє історії, а разом і сучасна йому Російська імперія мала досконаліший політичний порядок, ніж країни Західної Європи. Критерієм у цьому питанні для нього слугував обсяг повноважень монархів. Він вказував, що «правление европейских держав» суть «правление феодальное или иное... состоящее из вельмож, имеющих над собою государя неполномощного». І закликав демонструвати «начало, возвышение и совершенство своего отечественного правления» [15, 40].

Відзначаючи загалом позитивний історичний шлях «россів», вчений говорив, що це шлях «народов монархии» російської [13, 62]. Цим Десницький констатував багатоетнічний склад імперії, а разом з тим і - етнічну неоднорідність східних слов'ян давньої Русі. Десницький писав: «вспомните, от каких малых начатков происходили российские первобытные народы aborigines и до коликого ныне они достигли величества, славы и могущества» [13, 62]. На цьому фоні не важко припустити, що Семен Юхимович не лише усвідомлював свою українську етнічну приналежність, а й був переконаний в тривалому історичному співіснуванні різних етносів східнослов'янської спільноти - «российских... народов».

Серед інших оцінок історичної дійсності - «неподражаемое искусство Нестора» [15, 44]. Уваги удостоївся й цар Петро І, якого було названо «Премудрый законоположник и просветитель России Великий Петр» [14, 58].

Висновки

У працях Семена Десницького, очевидно, сформульована одна із перших наукових теорій історії людства - теорія «станів роду людського». Вона ґрунтується на інтелектуальних здобутках епохи XVIII ст., передусім досягненнях одного із найяскравіших представників класичної політичної економії Адама Сміта. В основі теорії Десницького покладено визнання економіки та права власності в якості головного критерію прогресу людства та зумовленість усіх сфер суспільного буття зрушеннями економічного поступу.

Теорія Десницького дуже загально передає хід історії, що було зумовлено і рівнем тодішніх знань, а головне - специфікою його праць. Вчений говорив з цього приводу: «...краткость речи не позволяет столь подробно исследовать... В противном случае сие рассуждение могло бы сделаться безмерно обширным...» [13, 72]. Тобто, Десницький цілком усвідомлював надмірну лаконічність своїх викладів, і погоджувався, що порушені ним проблеми можуть мати докладнішу версію, і що не менш важливо, вчений демонстрував наявність своїх знань суспільного процесу у значно ширшому контексті, ніж запропоновані у його відомих працях.

Помітна й, так би мовити, ідеологічна складова чи навіть заангажованість вченого щодо приватної власності, яка розглядалася ним як, свого роду, вінець суспільного поступу, як критерій оцінки стану суспільного життя. Водночас певні положення історичної теорії Десницького видаються цілком затребуваними і в умовах сучасного стану наукового знання. Роль економічного фактору в історії, економічна детермінація характеру суспільного життя, залежність характеру власності від способу життя і виробництва матеріальних благ - це ті ідеї, що обстоюються у більш пізніх, наближених до сучасності теоріях суспільного поступу, і не видаються лише науково-пізнавальним реліктом, що дійшов з далекого минулого. Здатність речей до тривалого зберігання і використання як одна із причин існування права приватної власності також не здається розмислом, що не має підстав бути використаним у сучасні часи. Заслуговує на увагу й пояснення вченим руху історії процесом формування потреб людей.

Своїми дослідами над процесом поступу суспільного буття Семен Десницький запропонував методологічну основу історичного пізнання, яка в силу зародкового стану тодішнього історичного знання, а головне - відсутністю спеціальних праць з історії самого ж Десницького, на практиці, очевидно, мобілізованою не була. У наступну епоху його теорія стала малопомітною і в силу наукового образу вченого (асоційованого, головним чином, з правознавством), і в силу появи інших більш глибоких дослідів у галузі теорії історичного процесу, і не була реалізована. Однак, погляди Десницького на історичний поступ становлять достойний пам'ятник історії української суспільної думки, перший потужний внесок у започаткування теоретичних знань у сфері дослідження історії та осягнення соціально-економічних явищ людського життя, не позбавлений пізнавальної цінності й для сучасності.

Список використаної літератури

1. Загряцков М. Общественно-политические взгляды С.Е. Десницкого / М. Загряцков // Вопросы истории. 1949. №7. С.101-112.

2. Покровский С. Политические и правовые взгляды С.Е. Десницкого / С. Покровский. Москва: Госюриздат, 1955 - 168 с.

3. Кулик Л. Семен Юхимович Десницький / Л.Кулик // Ніжинська старовина. 2007. Вип.3(6). С.121-123.

4. Бак И.С. С.Е.Десницкий - выдающийся русский социолог / И.С.Бак // Вопросы философии. 1955. №1. С.57-66.

5. Каратаев Н.К. Экономические науки в московском университете (1755-1955) / Н.К. Каратаев. Москва: Изд-во МГУ, 1956. 344 с.

6. Злупко С. Українська економічна думка: постаті і теорії / С.Злупко. Львів: Євросвіт, 2004. 544 с.

7. Небрат В.В. Економіко-правова концепція та реформаторські ідеї Семена Десницького / В. Небрат // Економічна теорія. 2013. Вип.1(9). С.97-108.

8. Хохуляк В.В. Вплив ідей А.Сміта на формування вітчизняної фінансово-правової думки ХУІІІ ХІХ ст. / В.В. Хохуляк // Наукові праці НУ «Одеська юридична академія». 2013. Т.13. 471-478.

9. Покровский С. Учение С.Е.Десницкого об обществе и государстве / С.Покровский // Труды Государственного воронежского университета. 1947. Т.ХІУ. Вып.2. С.78-101.

10. Белявский М.Т. Семен Десницкий и новые документы о его деятельности / М.Т. Белявский / / Вестник Московского университета. Серия ІХ: История. 1969. №4. С.61-74.

11. Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України: курс лекцій / В.П. Коцур, А.П. Коцур. Чернівці: Золоті лаври, 1999. 520 с.

12. Калакура Я.С. Українська історіографія: курс лекцій / Я.С. Калакура. К.: Генеза, 2004. 496 с.

13. Десницкий С.Е. Юридическое рассуждение о разных понятиях, какие имеют народы о собственности имения в различных состояниях общежительства / С.Е. Десницкий // Русская философия второй половины ХУШ века. Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. С.59-73.

14. Десницкий С.Е. Юридическое рассуждение о начале и происхождении супружества у первоначальных народов и о совершенстве, к какому оное приведенным быть кажется последовавшими народами просвещеннейшими / С.Е. Десницкий // Русская философия второй половины ХУІІІ века. Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. С.49-59.

15. Десницкий С. Е. Слово о прямом и ближайшем способе к научению юриспруденции / С.Е. Десницкий // Русская философия второй половины ХУІІІ века. Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1990. С.34-49.

16. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / А.Сміт. Київ: Port-Royal, 2001. 594 с.

17. Малтус Т.Р. Дослідження закону народонаселення / Т.Р.Малтус. Київ: Основи, 1998. 536 с.

References

1. Zagryatskov M. (1949). Socio-political views of S.Ye. Desnitsky (The first Russian jurist. 18th century). Voprosy ystoryy (Questions of history), 7, 101-112. (in Russ.)

2. Pokrovsky S. (1955). Political and legal views of S.Ye. Desnitsky. Moscow: State Legal Publishing House, 168 p. (in Russ.)

3. Kulyk L. (2007). Semen Yukhymovych Desnytskyi. Nizhyns `ka starovyna (Nizhyn Antiquity), 3(6), 121-123. (in Ukr.)

4. Buck I.S. (1955). S.Ye. Desnitsky - an outstanding Russian sociologist. Voprosy fylosofyy (Questions of philosophy), 1, 57-66. (in Russ.)

5. Karataev N.K. (1956). Economics at Moscow University (1755-1955). Moscow: Moscow State University Publishing House, 344 p. (in Russ.)

6. Zlupko S. (2004). Ukrainian economic thought: figures and theories. Lviv: Eurosvit, 544 p. (in Ukr.)

7. Nebrat УУ (2013). Economic and legal concept and Semen Desnytskyi`s reformist ideas. Ekonomichna teoriya (Economic Theory), 1(9), 97-108. (in Ukr.)

8. Hohuliak У.У. (2013). The influence ofA.Smith's ideas on the formation of domestic financial and legal thought of the XVIII - XIX centuries. Naukovipraci NU “Odes 'kayurydychna akademiya” (Scientific works of NU “Odesa Law Academy”), 13, 471-478. (in Ukr.)

9. Pokrovsky S. (1947). The teaching of S.Ye. Desnitsky on society and the state. Trudu Gosudarstvennogo voronezhskogo unyversyteta (Writings of Voronezh State University), XIV(2), 78-101. (in Russ.)

10. Belyavsky M.T. (1969). Semyon Desnitsky and new documents on his activities. Vestnyk Moskovskogo unyversyteta. Seryya IX: Ystoryya (Bulletin ofMoscow University. Series IX: History), 4, 61-74. (in Russ.)

11. Kotsur V.P., Kotsur A.P. (1999). Historiography of the history of Ukraine: a course of lectures. Chernivtsi: Golden Laurels, 520 p. (in Ukr.)

12. Kalakura Ya.S. (2004). Ukrainian historiography: Course of lectures. Куту: Geneza, 496 p. (in Ukr.)

13. Desnitsky S.Ye. (1990). Legal reasoning about different concepts that peoples have about the property of the estate in different states of the dormitory. In Russian philosophy of the second half of the XVIII century: a textbook. Sverdlovsk: Ural University Publishing House (pp.59-73). (in Russ.)

14. Desnitsky S.Ye. (1990). Legal reasoning about the beginning and origin of marriage in the original peoples and about the perfection to which it seems to be followed by the most enlightened peoples. In Russian philosophy of the second half of the XVIII century: a textbook. Sverdlovsk: Ural University Publishing House (pp. 49-59). (in Russ.)

15. Desnitsky S.Ye. (1990). A word about the direct and closest way to learning jurisprudence. In Russian philosophy of the second half of the XVIII century: a textbook. Sverdlovsk: Ural University Publishing House, (pp.34-49). (in Russ.)

16. Smith A. (2001). The welfare of nations. Research on the nature and causes of the well-being of nations. Kyiv: Port-Royal, 594 p. (in Ukr.)

17. Maltus T.R. (1998). Research of the population law. Kyiv: Osnovy, 536 p. (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru