Михайло Антонович як дослідник історії України

Окремо хочемо зупинитися на ролі особистості в дослідженнях М. Антоновича. Вчений не надавав особливого значення ролі та впливу індивіда на хід історичних подій. Здебільшого князі, бояри, козацькі ватажки, гетьмани, народні герої досить критично, з відкиданням історичного міфу оцінені істориком і виступають як певний додаток до процесів, які призводили до трагічних подій в історії України. Але, звичайно є і виключення. Зокрема, це постать Б. Хмельницького, індивідуальність якого зуміла залишитися для свого народу найвищою справедливістю. І такої індивідуальності після смерті гетьмана українцям забракло, писав М. Антонович [4, с. 51]. Високо оцінив вчений і постать провісника нової доби «модерного націоналізму» Т Шевченка [5, с. 41].

Отож, можемо бачити, що погляд М. Антоновича на український історичний та політичний процес був цілком винятковим і акумулював різні історіографічні традиції - В. Антоновича, М. Грушев- ського, В. Липинського, С. Томашівського, Д. Дорошенка, О. Оглоблина та ін.

На думку історика, з часу Київської Русі саме українське духовенство мало виконати політичну програму оформлення та реалізації національної ідеї, а відтак саме на цю верству він покладав провину за невиконання такого зобов'язання перед народом. Окрім того, ідея аристократичної республіки, яка показала свою неефективність протягом кількох століть, мала вплив і на становище України у складі Росії. Вона породила ментальність вірності і незради. Антиросійські настрої залишалися в площині домашнього невдоволення, а проти зовнішнього ворога українська суспільність завжди готова була чинно підтримати царську політику. Сподіваємося, що завдяки Революції Гідності та агресії Росії проти України українці нарешті позбавляться цієї вірнопідданської ментальності і зможуть сформувати вільну національну спільноту та активне громадянське суспільство.

Політизація українського руху наприкінці ХІХ ст. показала неготовність української політичної думки до глибокої політичної кризи Європи початку ХХ ст. Розмірковуючи про майбутнє європейської політики та державність України, М. Антонович відзначав, що форма національної бюрократичної держави застаріла і показала свою неспроможність. Якою буде наступна державна фаза - невідомо. Але впевнено припускав, що «для нинішньої господарської зв'язаности цілого світу непереглядний ліс митних кордонів - неможливість, яка мститься. Будучина вимагає великих економічних територій» [5, с. 84-85]. Саме такий інтеграційний поступ можемо спостерігати сьогодні. Будемо сподіватися, враховуючи досвід та помилки історії, українська нація та держава займуть гідне та чільне місце в європейському політичному, економічному та цивілізаційному просторі.

історик дослідник антонович

Список використаних джерел та літератури

1. Антонович-Вольф Раіна. В пам'ять Марка Антоновича (оригінал німецькою мовою). Архів УІТ (Архів Марка Антоновича). Ф. «Особові документи». 2 арк.

2. Антонович М. Історія України. Т І: Княжа доба. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1941. 80 с.

3. Антонович М. Історія України. Т ІІ: Литовсько-Руська доба. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1941. 80 с.

4. Антонович М. Історія України. Т ІІІ: Козаччина та Гетьманщина. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1941. 118 с.

5. Антонович М. Історія України. Т ГУ: Нова доба. Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. 89 с.

6. Антонович М. Студії з часів Наливайка. Прага: УФІТ в Празі, 1941. 81 с.

7. Антонович Михайло. Енциклопедія Українознавства / за ред. В. Кубійовича. Словникова частина. Т 1. Париж, Нью-Йорк: НТШ, «Молоде життя», 1955. С. 51.

8. Архів УІТ (Архів Марка Антоновича).

9. Барбон М. У Норильському концтаборі [про проф. М.Д. Антоновича]. Український історичний журнал. 1995. № 5 (404). С. 134-136.

10. Великопольська У Епістолярій в особовому фонді Мирона Кордуби (з листів М. Антоновича до М. Кордуби). Пам'ятки: археографічний щорічник/ Державний комітет архівів України; Український науково- дослідний інститут архівної справи та документознавства. Київ, 2008. Т 8. C. 271-278. URL: http://hrushevsky. nbuv.gov.ua/cgi-bin/hrushevsky/person.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FM T=elib_all&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21STR=0001882 (дата звернення: 18.10.2019).

11. Ківшар Т І. Автобіографія Михайла Антоновича як складова його наукової біографії. Українська біогра- фістика. 2008. Вип. 4. С. 137-153. URL: http://nbuv. gov. ua/UJRN/ubi_2008_4_10 (дата звернення: 20.10.2019).

12. Крупницький Б. Історіознавчі проблеми історії України (збірник статтей). Мюнхен: УВУ, 1959. 228 с.

13. Лист Марка Антоновича до Любомира Винара від 12 грудня 1985 р. з Монреалю. Архів УІТ (Архів Л. Ви- нара). Ф. «Листування». Спр. «М. Антонович». 1 арк.

14. Лист Марка Антоновича до Раїни Антонович (Вольф) (Raina Wolff) від 1 січня 1985 р. з Монреалю в Тюбінген. Архів УІТ (Архів Марка Антоновича). Ф. «Листування». 1 арк.

15. Лист Михайла Антоновича до Василя Юхимовича (Шимка) від 23 лютого 1944 р. з Бреслау. Архів УІТ (Архів Марка Антоновича). «Листування». Спр. «Михайло Антонович». 3 арк.

16. Листи Михайла Антоновича до Олександра Оглоблина (1942-1944 рр.). Архів УІТ (Архів Марка Антоновича). Ф. «Листування». Спр. «Михайло Антонович». 47 арк.

17. Микола Барбон: «Тайно Антоновича привезли на север Франции. Ночью в порту передали на борт советского торгового парахода в руки переодетых чекистов». URL: https://web.archive.org/web/20120310014709/ http://www.memorial.krsk.ru/memuar/Kasabova/08/05. htm (дата звернення: 21.10.2019).

18. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами.

Ч. І. Друге видання. Львів, Кент, Острог, 2008. 367 с.

19. Поштова картка Виконавчого комітету спілки товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця СРСР від 3 квітня 1957 р. Архів УІТ (Архів Марка Антоновича). Ф. «Особові документи», 1 арк.

20. Рудницький Я. Із спогадів про Михайла Дмитровича Антоновича. Український історик. Т 26. 1989. Ч. 4. С. 82-89.

21. Тимощук В.Т. Історія в бетоні: Шкіц до життя історика Михайла Антоновича. Зона. 1998. № 13. С. 132135.

22. Тимощук В.Т. Спогади про Михайла Антоновича. Український історичний журнал. 1998. № 3 (419). С. 142-144.

23. Чубатий М. Рецензія на кн.: Д-р Михайло Антонович. Князь Рєпнін - генерал-губернатор Саксонії. Берлін, 1936. Український Науковий Інститут в Берліні, с. 1-61. Дзвони. Львів, 1937. Ч. 1/2. С. 61-62.

24. Шаповал А.І. Дмитро Антонович: життя та діяльність. Миронівка: ПРаТ «Миронівська друкарня», 2012. 348 с.

25. Шаповал А.І. Співпраця Михайла Антоновича з Українським історично-філологічним товариством у Празі. Архіви України. 2012. № 4 (280). С. 88-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UjRN/ay_2012_4(280)_9 (дата звернення: 21.10.2019).

26. Яременко В.І. Історик Михайло Антонович за спогадами політв'язнів. Зона. 1998. № 13. С.126-131.

27. Яременко В.І. Історик Михайло Антонович у спогадах в'язнів сталінських таборів. Український історичний журнал. 1998. № 3 (419). С. 140-142.

28. Ясь О.В. Антонович Михайло Дмитрович. Енциклопедія історії України. Т 1: (А-В). Київ: Наукова думка, 2003. С. 107-108.

29. Ohloblyn O. Ukrainian Historiography, 1917-1956. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. New York, 1957. Vol. V-VI. No. 4 (18). 1, 2 (19-20). P. 307-456.

References

1. Antonovych-Volf Raina. V pamiat Marka Antonovycha (oryhinal nimetskoiu movoiu). Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha). F. «Osobovi dokumenty». 2 ark.

2. Antonovych M. Istoriia Ukrainy. T. I: Kniazha doba. Praha: Vydavnytstvo Yuriia Tyshchenka, 1941. 80 s.

3. Antonovych M. Istoriia Ukrainy. T II: Lytovsko-Ruska doba. Praha: Vydavnytstvo Yuriia Tyshchenka, 1941. 80 s.

4. Antonovych M. Istoriia Ukrainy. T III: Kozachchyna ta Hetmanshchyna. Praha: Vydavnytstvo Yuriia Tyshchenka, 1941. 118 s.

5. Antonovych M. Istoriia Ukrainy. T. IV: Nova doba. Praha: Vydavnytstvo Yuriia Tyshchenka, 1942. 89 s.

6. Antonovych M. Studii z chasiv Nalyvaika. Praha: UFIT v Prazi, 1941. 81 s.

7. Antonovych Mykhailo. Entsyklopediia Ukrainoznavstva / za red. V Kubiiovycha. Slovnykova chastyna. T. 1. Paryzh, Niu-York: NTsh, «Molode zhyttia», 1955. S. 51.

8. Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha).

9. Barbon M. U Norylskomu kontstabori [pro prof. M. D. Antonovycha]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 1995. № 5 (404). S. 134-136.

10. Velykopolska U. Epistoliarii v osobovomu fondi Myrona Korduby (z lystiv M. Antonovycha do M. Korduby). Pamiatky: arkheohrafichnyi shchorichnyk / Derzhavnyi komitet arkhiviv Ukrainy; Ukrainskyi naukovo-doslidnyi instytut arkhivnoi spravy ta dokumentoznavstva. Kyiv, 2008. T. 8. C. 271-278. URL: http://hrushevsky.nbuv.gov. ua/cgi-bin/hrushevsky/person.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=el ib_all&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21STR=0001882 (data zvernennia 18.10.2019).

11. Kivshar T. I. Avtobiohrafiia Mykhaila Antonovycha yak skladova yoho naukovoi biohrafii. Ukrainska biohrafistyka. 2008. Vyp. 4. S. 137-153. URL: http://nbuv. gov. ua/UJRN/ubi_2008_4_10 (data zvernennia 20.10.2019).

12. Krupnytskyi B. Istorioznavchi problemy istorii Ukrainy (zbirnyk stattei). Miunkhen: UVU, 1959. 228 s.

13. Lyst Marka Antonovycha do Lubomyra Wynara vid 12 hrudnia 1985 r. z Monrealiu. Arkhiv UIT (Arkhiv L.Wynara). F. «Lystuvannia». Spr. «M. Antonovych». 1 ark.

14. Lyst Marka Antonovycha do Rainy Antonovych (Wolf) (Raina Wolff) vid 1 sichnia 1985 r. z Monrealiu v Tiubinhen. Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha). F. «Lystuvannia». 1 ark.

15. Lyst Mykhaila Antonovycha do Vasylia Yukhymovycha (Shymka) vid 23 liutoho 1944 r. z Breslau. Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha). F. «Lystuvannia». Spr. «Mykhailo Antonovych». 3 ark.

16. Lysty Mykhaila Antonovycha do Oleksandra Ohloblyna (1942-1943 rr.) Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha). F. «Lystuvannia». Spr. «Mykhailo Antonovych». 47 ark.

17. Mykola Barbon: «Tajno Antonovicha privezli na sever Francii. Noch'ju v portu peredali na bort sovetskogo torgovogo parahoda v ruki pereodetyh chekistov». URL: https://web. archive. org/web/20120310014709/http://www. memorial. krsk. ru/memuar/Kasabova/08/05. htm (data zvernennia: 21.10.2019).

18. Narizhnyi S. Ukrainska emihratsiia. Kulturna pratsia ukrainskoi emihratsii mizh dvoma svitovymy viinamy. Ch. I. Druhe vydannia. Lviv, Kent, Ostroh, 2008. 367 s.

19. Poshtova kartka Vykonavchoho komitetu spilky tovarystv Chervonoho Khresta ta Chervonoho Pivmisiatsia SRSR vid 3 kvitnia 1957 r. Arkhiv UIT (Arkhiv Marka Antonovycha). F. «Osobovi dokumenty», 1 ark.

20. Rudnytskyi Ya. Iz spohadiv pro Mykhaila Dmytrovycha Antonovycha. Ukrainskyi istoryk. T. 26. 1989. Ch. 4. S. 82-89.

21. Tymoshchuk V.T. Istoriia v betoni: Shkits do zhyttia istoryka Mykhaila Antonovycha. Zona. 1998. № 13. S. 132-135.

22. Tymoshchuk V.T. Spohady pro Mykhaila Antonovycha. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 1998. № 3 (419). S. 142-144.

23. Chubatyi M. Retsenziia na kn.: D-r Mykhailo Antonovych. Kniaz Riepnin - heneral-hubernator Saksonii. Berlin, 1936. Ukrainskyi Naukovyi Instytut v Berlini, s. 1-61. Dzvony. Lviv, 1937. Ch. 1/2. S. 61-62.

24. Shapoval A.I. Dmytro Antonovych: zhyttia ta diialnist. Myronivka: PRaT «Myronivska drukarnia», 2012. 348 s.

25. Shapoval A.I. Spivpratsia Mykhaila Antonovycha z Ukrainskym istorychno-filolohichnym tovarystvom u Prazi. Arkhivy Ukrainy. 2012. № 4 (280). S. 88-99. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2012_4(280)_9 (data zvernennia: 21. 10. 2019).

26. Iaremenko V.I. Istoryk Mykhailo Antonovych za spohadamy politviazniv. Zona. 1998. № 13. S.126-131.

27. Iaremenko V.I. Istoryk Mykhailo Antonovych u spohadakh viazniv stalinskykh taboriv. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 1998. № 3 (419). S. 140-142.

28. Ias O.V. Antonovych Mykhailo Dmytrovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy. T. 1: (A-V). Kyiv: Naukova dumka, 2003. S. 107-108.

29. Ohloblyn O. Ukrainian Historiography, 1917-1956. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. New York, 1957. Vol. V-VI. No. 4 (18). 1, 2 (19-20). P. 307-456.

Размещено на Allbest.ru