Культ особи В. Путіна в контексті постмодерну

Сама техніка вибудовування «вертикалі довіри» як засадничого елементу культу особи в сучасній Росії також бачиться ремінісценцією тексту Московічі 1981 р. Примітно, що у своїх міркуваннях він спирається на думку Антоніо Грамші (помер 1937 р.) про те, що «важлива частина сучасного “Государя” має бути присвячена питанню морального чи інтелектуального перетворення, тобто релігійному чи світоглядному» [19 с. 136]. Отже, і ці здавна відомі положення дослідників авторитарних режимів цілеспрямовано й послідовно втілюються Путіним сьогодні ¹⁸. Хіба з тією особливістю, що він не розділяє Примітно, що навіть за обставин жорстокого самодержав'я імператора Олександра ІІ (що призвело до загибелі монарха в результаті терористичного акту І. Гриневицького), російський поет і царський дипломат Федір Тютчев, написавши в 1866 р. свій програмний для Росії вірш «Умом Россию не понять...», визначив «віру» як єдино можливий модус ставлення до «незбагненної Росії» («Умом Россию не понять, / Аршином общим не измерить: / У ней особенная стать / - в Россию можно только верить») (див.: URL: https://ilibrary.ru/text/1276/index. html (дата звернення: 10.04.2019)). У нинішньому політичному дискурсі, за словами Суркова, представника найближчого оточення сучасного правителя Росії, як об'єкт, достойний беззастережної «віри», виринає не колективна «Росія», а одноосібний Путін. Звертає на себе увагу той факт, що як світоглядно-твірний текст вони були оприлюднені у нетиповому для програмного політичного документа газетному форматі напередодні виборів президента 2012 р. [30]. Це бачиться як ще одне підтвердження цілеспрямованого застосування найактуальнішої культурної динаміки, на поточний момент - постмодерністичної, як інструменту впливу через тотальне привласнення суспільно впливових парадигм для осягнення політичних цілей, що продовжує список «нетипових» культурних каналів, про які йшлося вище, - поєднання політичних настанов із роком, ре- пом тощо. парадигми на релігійні чи секулярні, а витворює історичну утопію Росії та світу як бриколаж секулярних міфів та релігійних мотивів, яким належить конституювати і релігійні, і нерелігійні вірування сучасних росіян як цілісне підґрунтя лояльності останніх до поточного режиму на чолі з однією особою.

За Путіним, Росія є «історичною державою». Впровадженням цього терміна передбачалося зняти протиріччя між хронологічною «молодшістю» Московської держави та її претензіями на позицію «старшого», якого за природним правом усі інші (народи, країни) мають слухатися. Путін пояснює аудиторії, що: «Історична Росія -- не етнічна держава і не американський “плавильний котел”. <...> Росія виникла і віками розвивалася як багатонаціональна держава. Держава, в якій постійно точився процес взаємного звикання, взаємного проникнення, змішування народів на сімейному, на дружньому, на службовому рівнях. Сотень етносів, які живуть на своїй землі разом і поруч із росіянами. Освоєння велетенських територій, яке наповнювало всю Росію, було спільною справою багатьох народів (курсив наш. -- А. Б.)» [30].

Звичайно, публічне іменування терміном «спільна справа багатьох народів» процесів імперського поглинання слабших народів сильнішим уможливлює тільки значний ступінь міфологізованості суспільної свідомості. І справа не тільки в подальшій культивації міфів російсько-радянської історіографії, але й у новітніх творах відповідного спрямування. Наприклад, таких, як книга М. Ф. Антонова «От лжекапитализма к тоталитаризму! Мир в ХХІ веке и судьбы России» [31], де обґрунтовується й рекламується тоталітаризм як бажаний і єдино можливий спосіб суспільного буття у ХХІ ст. Таким чином, оформлюючи «вертикаль довіри» для подальшого вибудовування культу особи, декларації Путіна-кандидата на пост президента РФ не звучать самотнім голосом у пустелі, а начебто резонують із «голосом народу», зливаються з ним Очевидно, що і книжка Антонова (2008), і стаття Суркова (2019) - це камертони, інструмент верифікації прищеплюваних суспільству ідей про «правильність» буття Росії в умовах куль. Щоправда, з перспективи 2019 р. та четвертого терміну перебування Путіна біля керма РФ, вони також резонують і з державною ідеологією чучхе, яка від 50-х років ХХ ст. і дотепер обслуговує один із найяскравіших спадкових культів особи сучасності -- північно-корейський [32; 33; 34].

У декларованій Путіним утопії читач не подибує послідовно викладеного наративу щодо «виникнення» «історичної держави Росії» або зрозумілого пояснення, коли і як «розвивалася як багатонаціональна держава» «історична Росія». Автор утопії просто виступає як продовжувач ідей автора «Слова про закон і благодать» і визначає цей твір як одину з найбільш ранніх «русских» філософсько-релігійних праць [30] ту особи. Ті ж настанови резонують і в тексті довіреної особи президента РФ репера Тіматі: «...он крутой супергерой. <...> Идём плавно, он главный, значит, будет все по плану. Ты знаешь, кто твой флагман» (див. посилання 6)., що, на його думку, автоматично забезпечує їхню належність до одного народу -- «русского». Ім'я автора цитованого давньоруського тексту -- митрополита київського Іларіона -- Путін не включає в текст, аби спростити сприйняття власного аргументу найширшими колами виборців Росії.

Для забезпечення довіри з боку «не-русских» народів Путін підкреслює неприйнятність самої теорії «обраного народу», вказуючи, що в одній із найбільш ранніх «русских» філософсько-релігійних праць «Слово про закон і благодать» відкидається сама теорія «“обраного народу” та проповідується ідея рівності перед Богом (курсив наш. -- А. Б.)» [30]. А трохи нижче в тому самому тексті Путін проголошує особливість російського народу, зазначаючи, що стрижень, «скріплювальна тканина цієї унікальної цивілізації» (читай -- «історичної Росії») -- «русский народ, русская культура» [30]. І далі йдеться про те, що «російський народ є державотворчим -- за фактом існування Росії», а велика місія «русских» -- «об'єднувати, скріплювати цивілізацію. Мовою, культурою, “всесвітньою чуйністю”, за визначенням Федора Достоєвського, скріплювати “русских армян, русских азербайджанцев, русских немцев, русских татар” (курсив та лапки наші. -- А. Б.)». Така цивілізаційна ідентичність, переконаний Путін, заснована на збереженні «русской» домінанти, носієм якої виступають не тільки етнічні «русские», а й «усі носії такої ідентичності, незалежно від національності» [30].

У 2000 р. Путін у книжці «Від першої особи. Розмови з Путіним» оцінював свої завдання у президентському майбутті так: «Думав, ну попрацюю рік, і то добре. Про те, що автор «Слова про закон і благодать» був митрополитом київським Іларіоном, Путін не згадує, як і про те, що цей твір був написаний приблизно 1038 р. [35], коли про існування Москви як державної одиниці не йшлося в принципі. Якщо поможу врятувати Росію від розвалу (курсив наш. -- А. Б.), то цим можна буде пишатися» [12]. А майже двадцятьма роками пізніше, на четвертому терміні президентства Путіна, Сурков, говорячи про діяльність президента, констатує: «Неймовірний, протиприродний і контрісторичний розвал Росії був, хай і запізніло, але твердо зупинений. Після падіння з рівня СРСР до рівня РФ Росія руйнуватися перестала, почала відновлюватися і вернулася до свого природного і єдино можливого стану великої, такої, що збільшується і збирає землі, спільноти народів (курсив наш. -- А. Б.)» [29]. Зіставлення цих цитат дозволяє припуститися думки про те, що жоден інший модус існування РФ, крім імперського, не бачиться в Росії як можливий, а тим більше -- бажаний. Тому культ особи Путіна можна з тим самим успіхом трактувати як культ особи «колективного Путіна». Інакше кажучи, він -- плановий продукт «ідеології» радянсько-російської еліти, для якої модус управління державою через механізми культу особи є набагато прийнятнішим, аніж навіть тонко збалансований набір противаг і стримунувань, пропонований демократичними моделями управління суспільством. Росія виявилася неготовою не тільки до суб'єктності колишніх радянських республік, ай до власної суб'єктності як демократичної держави також.

Висновки

Розглянуті явища дозволяють зробити висновок про те, що поточний політичний режим РФ можна обґрунтовано визначати як культ особи Володимира Путіна, що є суголосним думці багатьох дослідників політичного режиму сучасної Росії.

Погоджуючись із типологічною класифікацією феномену, який розглядався, попри все маємо підкреслити його принципову особливість серед йому подібних. Здійснений аналіз доводить: відмінною рисою культу особи Путіна є те, що структура цього явища бачиться як доповнена ще одним складником -- моделлю, дзеркально оберненою до структури прийнятої моделі. Тобто мімезис у напрямку наслідування образу лідера з боку маси в культі особи сучасної РФ не відміняється, але супроводжується набагато інтенсивнішим проникненням образу самого Путіна в усі соціальні сфери, байдуже, реальні чи віртуальні, вербальні чи візуальні. Формування власне образу культу особи відбувається за схемою накладання, суміщення образів батька, Бога, царя і Путіна. Відтак практично всі можливі вікові чи соціальні іпостасі опановані сучасним лідером РФ.

Використовується весь арсенал лінгво-семіотичного впливу, включно з аутсорсингом. Формування культу здійснюється через цілеспрямоване технологічне (зовсім не спонтанне) і синхронне використання будь-яких культурних форм і жанрів аж до найекстравагантніших, що в цілому можна визначити як технологічно досконале маніпулювання процесами культурної гібридизації, визначеної актуальною ситуацією постмодерну.

Водночас поточна організація політичного життя Росії у режимі єдиноначалля свідчить про те, що керівництво РФ, за зразком Гітлера чи Муссоліні, послуговується теоретичними дослідженнями з динаміки тоталітаризму не для запобігання таким проявам авторитаризму, як культ особи, а, навпаки, для використання їх як сценаріїв реальної організації буття сучасного соціуму.

Зрештою, як наслідок висвітлених процесів проявляється ще одна важлива особливість сьогоднішнього культу особи Путіна -- відкрите нехтування (навіть на рівні публічних декларацій) дотриманням визнаних у сучасному світі як бажаних в ідеалі принципів облаштування суспільного буття, як-от: розвиток громадянського суспільства, верховенство права тощо. Натомість як оптимальна соціальна модель для російського суспільства декларується така, що у внутрішньодержавному вимірі є «поліцейською державою» [29] У цитованій статті Суркова прямо вказується на те, що «висока внутрішня напруга, пов'язана з утриманням величезних неоднорідних просторів, і постійне перебування в гущі геополі- тичної боротьби роблять військово-поліцейські функції держави найважливішими і вирішальними (курсив наш. - А. Б.)» [29]., а в зовнішньополітичному -- така, що має розширятися за рахунок «збирання земель» сусідніх держав [29]. Тобто агресія, експансія та територіальні претензії до інших держав оголошуються як деяка історична детермінанта, мета і спосіб існування сучасної Росії.

Втілена у викладених підходах державна доктрина покликана мобілізувати російське суспільство та полегшити сприйняття ним культу особи Путіна не тільки як іманентного явища Росії ХХІ ст., але також і як запорука її благополучного існування у прийдешні часи.

Список використаних джерел

1. Світова гібридна війна. Український фронт / за ред. В. П. Горбуліна. Харків: Фоліо, 2017. 496 с.

2. Рафальський О., Самчук З. Цивілізаційні перехрестя сучасного суспільства. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2018. 688 с.

3. Винтер Д. Опричнина. От Ивана Грозного до Путина. М.: Яуза, 2015. URL: https://mybook.ru/author/dmitrijvinter/oprichnina-ot-ivana-groznogo-do-putina/ (дата звернення: 10.04.2019).

4. Терехов Д. Ю. Ху из мистер Путин?: будни информационной войны. СПб: Издательская группа «Весь», 2014. 90 с.

5. Wood, T. (2018). Russia without Putin: money, power and the myths of the new Cold War. London ; Brooklyn, NY: Verso. 224 p.

6. Eltchaninoff, M. (2018). Inside the Mind of Vladimir Putin. London: C. Hurst & Co Ltd. 224 р.

7. Hill, F., & Gaddy, C. G. (2013). Mr. Putin: Operative in the Kremlin. Brookings Institution Press; 1st edition. 390 р.

8. Arutunyan, А. (2015).The Putin mystique: inside Russia's power cult. Northampton, MA: Olive Branch Press, an imprint of Interlink Publishing Group, Inc.

9. Garrels, A. (2006). Putin country: a jorney into the real Russia. New York: Farrar, Straus and Giroux. 228 p.

10. Sperling, V. (2016). Putin's macho personality cult. Communist and PostCommunist Studies. Vol. 49. No. 1, March. Pp. 13-23.

11. Cassiday, J. A., Johnson, E. D. (2010). Putin, “Putiniana” and the Question of a Post-Soviet Cult of Personality. Slavic & East European Review. Vol. 88. No. 4. Pp. 682-708.

12. Геворкян Н., Тимакова Н., Колесников А. От первого лица. Разговоры с Владимиром Путиным. 2000. URL: http://lib.ru/MEMUARY/PUTIN/razgowor.txt (дата звернення: 10.04.2019).

13. Шойгу объяснил, зачем в Подмосковье строят Рейхстаг. 2017. 22 лют. URL: https://riafan.ru/628023-shoiguobyasnil-zachem-v-podmoskove-stroyat-reihstag (дата звернення: 10.04.2019).

14. Лозовий В. Маніпуляції історією як інструмент політики розколу України: стратегії та практики конструювання антиукраїнської ідентичності на Донбасі. Стратегічні пріоритети. 2018. № 3-4. С. 148.

15. Залдостанов, Александр Сергеевич. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Залдостанов,_Александр_Сергеевич#cite_note-17 (дата звернення: 10.04.2019).

16. Песни про Путина. Выборам президента России посвящается (20 видео). URL: https://odessa-life.od.ua/ news/47755-Pesni-pro-Putina-Voram-prezidenta-Rossii-posvyaschaetsya-20-VIDEO (дата звернення: 10.04.2019).

17. Bershidsky, L. (2017, Aug. 08).Western media obsession with `Shirtless Putin' serves Vlad's propaganda well. URL: https://nypost.com/2017/08/08/western-media-obsession-with-shirtless-putin-serves-vlads-propaganda-well/ (дата звернення: 10.04.2019).

18. Griffin, Е. (2015. Oct. 15). 30 Photos of Vladimir Putin Living His Extravagant Life. Esquire. URL: https://www esquire.com/news-politics/news/g2446/vladimir-putin-photos/ (дата звернення: 10.04.2019).

19. Московічі С. Век толп. М., 1981. URL: https://libking.ru/books/sci-/sci-psychology/122612-136-serzhmoskovichi-vek-tolp.html#book (дата звернення: 10.04.2019).

20. Путин может все, что угодно. URL: https://www.youtube.com/watch?v=k2fa2zx2aBk (дата звернення: 10.04.2019).

21. В Москве открыли памятник князю Владимиру. 2016. 4 листоп. URL: http://www.blagovest-info.ru/ (дата звернення: 10.04.2019).

22. Ежегодная большая пресс-конференція президента РФ. 2018. 20 груд. URL: http://kremlin.ru/events/ president/news/59455 (дата звернення: 10.04.2019).

23. Учредительное собрание Российского исторического общества. 2012. URL: https://historyrussia.org/obobshchestve/obshchee-sobranie/uchreditelnoe-sobranie-rossijskogo-istoricheskogo-obshchestva.html (дата звернення:10.04.2019).

24. Президент России Владимир Владимирович Путин и Святейший Патриарх Кирилл приняли участие в открытии памятника на месте гибели великого князя Сергея Александровича в Кремле. 2017. 4 трав. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/4885031.html (дата звернення: 10.04.2019).

25. Московский кинофестиваль откроет песня представителя МИДа Марии Захаровой. 2017. 23 черв. URL: https://wwwrbc.ru/society/23/06/2017/594c2ba69a7947603dd7d5c8?from=main (дата звернення: 10.04.2019).

26. В День народного единства в Москве открыт памятник князю Владимиру. 2016. 4 листоп. URL: http:// kremlin.ru/events/president/news/53211 (дата звернення: 10.04.2019).

27. День народного единства -- это день победы над внутренней враждой и распрями. 2016. 4 листоп. URL: www.vgoroden.ru (дата звернення: 10.04.2019).

28. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. Київ: Либідь, 2001. 334 с.

29. Сурков В. Долгое государство Путина. Независимая газета. 2012. 20 лют. URL: http://www.ng.ru/ ideas/2019-02-11/5_7503_surkov.html (дата звернення: 10.04.2019).

30. Путін В. Россия: национальний вопрос. Независимая газета. 2012. 23 січ. URL: http://www.ng.ru/ politics/2012-01-23/1_national.html (дата звернення: 10.04.2019).

31. Антонов М. Ф. От лжекапитализма к тоталитаризму! Мир в ХХІ веке и судьбы России. М.: Альта-Принт, 2008. 592 с.

32. Ланьков А. Формирование чучхейского человека. Во что должны верить граждане Северной Кореи. 2016. URL: https://lenta.ru/articles/2016/06/09/frommarxismtojuche/ (дата звернення: 10.04.2019).

33. Lim, J.-C. (2015). Leader symbols and personality cult in North Korea : the leader state Abingdon. Oxon; New York: Routledge. 150 p.

34. Suh, J. J. (2004). The impact of personality cult in North Korea. Seoul: Korea Institute for National Unification. 51 p.

35. Плохій С. Походження слов'янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусі / Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту; Ін-т критики. Київ, Критика, 2015. 456 с.

References

1. Svitova hibrydna vijna. Ukrainskyi front [World Hybrid War: Ukrainian Farefront]. (V. P. Horbulin, Ed.). (2017). Kharkiv, Folio (496 p.) [in Ukrainian].

2. Rafalsky, O., & Samchuk, Z. (2018). Tsivilizatsiini perekhrestia suchasnoho suspilstva [Civilization crossrouds of the contemporary society]. Kyiv: I. F. Kuras IPiEND of the National Academy of Sciences (RIPaENS) (688 p.) [in Ukrainian].

3. Vinter, D. (2015). Oprichnina. On Ivana Groznogo do Putina [Oprichnina. From Ivan the Terrible to Putin]. Moscow, Yauza. mybook.ru. Retrieved from https://mybook.ru/author/dmitrij-vinter/oprichnina-ot-ivana-groznogo- do-putina/ (viewed 10.04.2019) [іп Russian].

4. Terekhov, D. Yu. (2014). Hu iz mister Putin?: budni informatsionnoi voiny [Who is mister Putin?: the everyday life of information war]. SPb: Ves [in Russian].

5. Wood, T. (2018). Russia without Putin: money, power and the myths of the new Cold War. London; Brooklyn, NY: Verso, 2018. (224 p.) [in English].

6. Eltchaninoff, M. (2018). Inside the Mind of Vladimir Putin. London: C. Hurst & Co Ltd. [in English].

7. Hill, F, & Gaddy, C. G. (2013). Mr. Putin: Operative in the Kremlin. Brookings Institution Press; 1st edition. (390 p.) [in English].

8. Arutunyan, А. (2015). The Putin mystique: inside Russia's power cult. Northampton, MA: Olive Branch Press, an imprint of Interlink Publishing Group, Inc.

9. Garrels, A. (2016). Putin country: a jorney into the real Russia. New York: Farrar, Straus and Giroux (228 p.) [in English].

10. Sperling, V. (2016). Putin's macho personality cult. Communist and Post-Communist Studies. Vol. 49. No. 1. (Pp. 13-- 23) [in English].

11. Cassiday, J. A., & Johnson, E. D. (2010). Putin, “Putiniana” and the Question of a Post-Soviet Cult of Personality. Slavic & East European Review. Vol. 88. No. 4. (Pp. 682--708) [in English].

12. Gevorkyan, N., Timakova, N., & Kolesnikov, A. (2000). Ot pervogo litsa. Razgovory s Vladimirom Putinym [From the first person. Conversations with Vladimir Putin]. lib.ru. Retrived from http://lib.ru/MEMUARY/PUTIN/ razgowor.txt (viewed 10.04.2019) [in Russian].

13. Shoigu obiasnil, zachem v Podmoskovie stroiat Rejchstag. (2017, Febr. 22). riafan.ru. Retrived from https://riafan. ru/628023-shoigu-obyasnil-zachem-v-podmoskove-stroyat-reihstag (viewed 10.04.2019) [in Russian].

14. Lozovyi, V. (2018). Manipuliacii istorieiu yak instrument polityky rozkolu Ukrainy: stratehii ta praktyky konstruiuvannia antyukrainskoi identychnosti na Donbasi [Manipulations with history as an instrument of the politics of the division of Ukraine: strategies and practices of constracting of anti-Ukrainian identity in Dondass region]. Stratehichnipriorytety -- Strategic Priorities, 3--4, 148 [in Ukrainian].

15. Zaldostanov Aleksandr Sergeevich. Retrived from https://ru.wikipedia.org/wiki/Залдостанов,_Александр_ Сергеевич#cite_note-17 (viewed 10.04.2019) [in Russian].

16. Pesni pro Putina. Vyboram presidenta Rossii posviashchaetsia (20 video) [Songs about Putin. Presidential elections are dedicated to Russia (20 videos)]. (n. d.). odessa-life.od.ua. Retrived from https://odessa-life.od.ua/news/47755- Pesni-pro-Putina-Voram-prezidenta-Rossii-posvyaschaetsya-20-VIDEO (viewed 10.04.2019) [in Russian].

17. Bershidsky, L. Western media obsession with `Shirtless Putin' serves Vlad's propaganda well. (2017, August 8). nypost. com. Retrieved from https://nypost.com/2017/08/08/western-media-obsession-with-shirtless-putin-serves-vlads- propaganda-well/ (viewed 10.04.2019) [in English].

18. Griffin, E. (2015, October 15). 30 Photos of Vladimir Putin Living His Extravagant Life. Esquire. www.esquire.com. Retrieved from https://www.esquire.com/news-politics/news/g2446/vladimir-putin-photos/ (viewed 10.04.2019) [in English].

19. Moskovichi, S. (1981). Vek tolp [The age of crowds]. libking.ru. Retrieved from https://libking.ru/books/sci-/sci- psychology/122612-136-serzh-moskovichi-vek-tolp.html#book (viewed 10.04.2019) [in Russian].

20. Putin mozhet vse, chto ugodno [Putin can do anything]. (n. d.). www.youtube.com. Retrieved from https://www. youtube.com/watch?v=k2fa2zx2aBk (viewed 10.04.2019) [in Russian].

21. V Moskve otkryli pamiatnik kniaziu Vladimiru [In Moscow, a monument to Vladimir Putin was opened]. (2016, Nov. 4). www.blagovest-info.ru. Retrieved from http://www.blagovest-info.ru/ (viewed 10.04.2019) [in Russian].

22. Cassiday, J. A., & Johnson, E. D. (2010). Putin, “Putiniana” and the Question of a Post-Soviet Cult of Personality. Slavic & East European Review. Vol. 88. No. 4. (Pp. 682--708) [in English].

23. Uchreditelnoe sobranie Rossiiskogo istoricheskogo obshchestva [Constituent Assembly of Russian historical society]. (2012). historyrussia.org. Retrieved from https://historyrussia.org/ob-obshchestve/obshchee-sobranie/uchreditelnoe- sobranie-rossijskogo-istoricheskogo-obshchestva.html (viewed 10.04.2019) [in Russian].

24. President Rossii Vladimir Vladimirovich Putin bi Sviateishii Patriarch Kirill priniali uchastie v otkrytii pamiatnika na meste gibeli velikogo kniazia Sergeia Aleksandrovicha v Kremle. (2017, May 4). www.patriarchia.ru. Retrieved from http://www.patriarchia.ru/db/text/4885031.html (viewed 10.04.2019) [in Russian].

25. Moskovski kinofestival otkroet pesnia predstavitelia MIDa Marii Zacharovoi [Moscow cinema-festival will be opened by MFA representative Maria Zakharova]. (2017, June 23). www.rbc.ru. Retrieved from https://www.rbc.ru/society/2 3/06/2017/594c2ba69a7947603dd7d5c8?from=main (viewed 10.04.2019) [in Russian].

26. V Den narodnogo yedinstva v Moskve otkryt pamiatnik kniaziu Vladimiru [On Day of the people's unity in Moscow the monument to prince Vladimir was opend]. (2016). kremlin.ru. Retrived from http://kremlin.ru/events/president/ news/53211 (viewed 10.04.2019) [in Russian].

27. Den narodnogo yedinstva -- eto den pobedy nad vnutrennei vrazhdoi i raspriami [People's Unity Day -- it is a day of the victory over inside hostility and toubles]. (2016, November 4). www.vgoroden.ru. Retrived from https://www. vgoroden.ru/ (viewed 10.04.2019) [in Russian].

28. Donchenko, O., & Romanenko, Yu. (2001). Archetypy sotsialnoho zhyttia i polityka [Archetypes of social life and politics]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

29. Surkov, V. (2012, February 20). Dolgoe gosudarstvo Putina [The long state of Putin]. Nezavisimaia gazeta -- Independent Newspaper. www.ng.ru. Retrieved from http://www.ng.ru/ideas/2019-02-11/5_7503_surkov.html (viewed 10.04.2019) [in Russian].

30. Putin, V. Rossiia: natsionalnyi vopros [Rossia: national question]. (2012, January 23). www.ng.ru. Retrieved from http://www.ng.ru/politics/2012-01-23/1_national.html (viewed 10.04.2019) [in Russian].

31. Antonov, M. F. (2008). Ot lzhekapitalizma k totalitarizmu! Mir v XXI veke i sudby Rossii [From the capitalism to the totalitarianism! World in the 21st century and the fate of Russia]. Moscow: Alt-Print (592 p.) [in Russian].

32. Lankov, A. Formirovanie chuchcheiskogo cheloveka. Vo chto dolzhny verit grazhdane Severnoi Korei [The formation of Juche man. What North Korean sitizens suppose to belive in]. (2016). lenta.ru. Retrived from https://lenta.ru/ articles/2016/06/09/frommarxismtojuche/ (viewed 10.04.2019) [in Russian].

33. Lim, J.-C. (2015). Leader symbols and personality cult in North Korea: the leader state Abingdon. Oxon; New York: Routledge. (150 p.) [in English].

34. Suh, J. J. (2004). The impact of personality cult in North Korea. Seoul: Korea Institute for National Unification. (51 p.) [in English].

35. Plokhii, S. (2015). Pochodzhennia slovianskich natsii. Domoderni identychnosti v Ukraini, Rosii, Bilorusi[The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus]. Kyiv: Krytyka (456 p.) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru