Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІІ ст.)

Готуючись до вирішального зіткнення з військом Ізяслава, Ярославові воєводи («мужі галицькі») відіслали свого князя з поля бою до міста. Опис самої битви вміщено далі: «И ступишася полци и бысть сіца зла и бишася от полудне до вечера. и бі межи ими смятение. и не видяхуть котории суть побідили. Изяслав женяшеть Галичаны. а братья его біжаша. и тако побіже Святополкъ Володимерьскии князь и по немъ и Володимеръ Мьстиславичь. и Мьстиславъ Изяславичь. а Изяславъ ту и ста на полчищи на ночь. а Галичане въбАоша тогда в город свои. Теребовель. Изяславъ же изоима Галичьскыя мужи. а Галичане изомаиаша Изяславих на розгоні. и остася Изяславъ с маломъ дружины. на полчиши. и постави стяги Галичьския. и поидоша Галичане подъ свои стягы. изоимаша множество колодникъ. на ту же ночь оубоявъся Изяславъ. зане бі остался с малом дружины на полчищи. река да не съвкупятся на нас из города. боле бо бяшеть. колодникъ его дружины. и виді многое множество колодникъ. Галичанъ вязячи и тако повелі січи а лутшии мужи со собою поя. оутрии же день Изяславъ же Мьстиславич. поиде въ Киевъ оу домъ свои. зане братя его и дружина его разбіглися. бяхуть. Бысть плачь великъ по всеи земли Галичьстіи»Там же. - Стб.467-468..

Розповідь про хід війни 1154 р. між Ізяславом та Ярославом постає дзеркальним контрапунктом опису зимової війни 1144 р. його батька з Іваном Берладником. Оповідач ніби знаходить у цій історії раніше обірвану нитку, щоб надати їй завершеності й замкнути коло подорожі в кулуари минулого.

Проте місія Ізбіґнева Івачевича не мала успіху. Представлені ним 1159 р. матеріали, а також багатоголосся делеґованих «мужів» не переконали київського князя в необхідності видати Івана. Він, за словами літописця, переспорив їх усіх («Изяславъ же припрі (препрівь) всих. и отвіть. имъ давъ. отпусти я»Там же. - Стб.497.). Переполоханий Берладник тим часом подався в половецькі степи й далі на Нижній Дунай, звідки здійснив успішний рейд проти галицьких городів Ушиці та КучелеминаЗазнавши поразки у цій війні, Іван Берладник опинився у грецькій Солуні, де й помер. Звістку про його смерть уміщено в літописі під 1162 р.: «Том же леті. преставися князь Иванъ Ростиславичь. рекомыи Берладникъ. в Селуни. и ини тако молвяхуть яко съ отравы бі ему смірть» (див.: Там же. - Стб.519).. Ретельно підготовлена Ярославом Осмомислом акція провалилася. Дипломатична поразка галицького князя набула великого розголосу, відізвавшись глузливо-іронічним відлунням у «Слові про Ігорів похід»Докл. див.: Ричка В.М. Ярослав Володимирович Галицький: чому «Осмомисл»? // Ruthenica: Щорічник середньовічної історії та археології Східної Європи. - T.VL - К., 2007. - C.345-350..

Як і коли завершилася кар'єра на галицькому княжому дворі Ізбіґнева Івачевича невідомо. Хронологічний діапазон згадок його в літописі охоплює вісім років (1151-1159 рр.). Його участь у створенні галицької компіляції була ситуативною. Гіпотетичний «меморандум Ярослава Осмомисла» не був цілісним літературним твором, а являв собою підбірку пам'ятних записів. Представлені Ізбіґневом Івачевичем 1159 р. в Києві вони, проте, не були, як уявляється, приречені на безвісність. Ними скористався укладач чи пізніший редактор Київського літописного зводу, ущільнивши їх у серію галицьких звісток на хронологічному проміжку 1144-1158 рр. свого ґрандіозного творуУ подібний спосіб наприкінці XIV ст. набув літературного життя так званий «Меморіал Вітовта» - промова покривдженого Яґайлом литовського князя, виголошена близько 1390 р. перед достойниками Тевтонського ордену. Складений від його особи документ («Справа Вітовта проти Яґайла і Скирґайла») було покладено в основу початкової частини першої хроніки середньовічної Литви - «Літописця великих князів литовських» (див.: Ліцкевіч А.У. «Меморыял Вітаута» - першая хроніка Вялікаго княства Літоускаго // Беларуская думка. - 2009. - №2. - С.92-96; Лицкевич О. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. - Санкт Петербург, 2019 [Studiorum slavonicorum orbis; вып.16]. - С.159-173).. Ці ранні галицькі свідчення не демонструють, як уже зазначалося, слідів імпровізаційної словесної техніки, притаманної природі «усних джерел». Вони однозначно не були скроєні з підслуханих розмов галичан на княжому дворі чи з пліток, зібраних на київських торжищах.

References

1. Hrushevsky, M.S. (1992). Istoriia Ukrainy-Rusy. V 11 t., 2. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Hrushevskyi, M.S. (1993). Istoriia ukrainskoi literatury. V 6 t., 9 kn., 3. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Hrushevskyi, M.S. (2004). Zvenyhorod Halytskyi (istorichno-arkheolohichna rozvidka). Tvory: U 50 t., 6: Serbia “Istorychnistudii ta rozvidky (1895-1900)”. Lviv. [in Ukrainian].

4. Kashtanov, S.M. (2013). Est li и medievista “ustnye istochniki”? Drevnejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy: 2011 god: Ustnaya traditsiya vpismennom tekste. Ed. G.V.Glazyrina. Moskva. [in Russian].

5. Konovalova, I.P., Perkhavko, V.B. (2000). Drevnyaya Rus і NizhneePodunave. Moskva. [in Russian].

6. Kotlyar, N.F. (2013). Galitskaya traditsiya v kievskom svode XII v. Drevnejshiegosudarstva Vostochnoj Evropy: 2011 god: Ustnaya traditsiya v pismennom tekste. Moskva. [in Russian].

7. Lltskevfch. A.U. (2009). “Memoryyal Vkauta” - pershaya khromka Vyahkaho knyastva Lkouskago. Belaruskaya dumka, 2. Minsk. [in Belorussian].

8. Litskevich, O. (2019). “Letopisets velikikh knyazej litovskikh” i “Povest o Podolye”: opyt kompleksnogo kriticheskogo razbora. Studiorum slavonicorum orbis, 16. Sankt-Peterburg. [in Russian].

9. Petehyrych, V.M. (1982). Arkheolohichni dzherela pro pisemnist na pivdenno-zakhidnykh zemliakh Kyivskoi Rusi. Kyivska Rus: kultura, tradytsii. Kyiv. [in Ukrainian].

10. Pritsak, O. (2007). Koly i kym bulo napysano “Slovo opolku Ihorevim” Kyiv. [in Ukrainian].

11. Rybakov, B.A. (1972). Russkie letopistsy і avtor “Slova opolku Igoreve” Moskva. [in Russian].

12. Rybakov, B.A. (1991). PetrBorislavich: Poisk avtora “Slova opolku Igoreve” Moskva. [in Russian].

13. Rychka, V.M. (2007). Yaroslav Volodymyrovych Halytskyi: chomu “Osmomysl”? Ruthenica: Shchorichnyk serednovichnoi istorii ta arkheolohiiSkhidnoi Yevropy, VI. Kyiv. [in Ukrainian].

14. Tolochko, P.P. (2005). Davnoruski litopysy іlitopystsiХ-ХІІІst. Kyiv. [in Ukrainian].

15. Franchuk, V.Yu. (1986). Kievskaya letopis: Sostav і istochniki v lingvisticheskom osveshchenii. Kiev. [in Russian].

Размещено на allbest.ru