Знищення польської колонії Пишівка навесні 1944 р. у відображенні й осмисленні народно-оповідної традиції

Найбільше оповідачів гнітюче вразив вигляд трупів, їх закопування відразу на місці, на подвір'ях. «І там на подвірях тих поляків ховали, закопували. З півниці тягнули босаками. То такий гак, а ше є така кабуля зроблена - зачепив там за лах чи за шо, якось так видирав і в яму як-небудь вкинув так як пацюка і всьо. Наші люди закопували. Звітий зі Сернів, і з Сернівської Волі німці гнали, і з Мельників, і з Любинь кого влапали. Кого попало брали - треба було закопувати, бо то смердит. [...] А тих всіх понищених то на подвірах позакопували. Там є цілий цвинтар на тім місци, де Пишівка була» (Записав Євген Луньо, 2016g). Подібно стверджується й у такій розповіді: «А то поляки ся прибирали на Паску, і так там понівечили їх. Повбивали, декотриї до півниці полізли, подусилися. Де хто міг. А котрий втікав - там забили. Там просто як цвинтар то село було» (Записав Євген Луньо, 2016f). Сповнює психоемоційним напруженням й факт, що напад відбувся саме у Великодню п'ятницю - цей позначений для християн скорботною символікою мученицьких страстей Христових день.

Оповідна традиція не обділила увагою й знищення нерухомого й живого майна. Проникливо діяло на людей звукове вираження трагедії, не менш зворушливо вплинуло й побачене: «Ми виділи, як там горіло. [...] Який там був крик, який шум. Як стала та Пишівка горіти, ми повилітали ту во наділ, на город, ну і шо ми. Там крик, корови випускают, корови ричат. А за то ту в нас ніхто ані не думав, шо то ся може стати. [...] А корови сюда по - прилітали, бо хто міг ше випустити, то випустив. А хто ні - то ні. Та потім ходили-змо ся гет дивити. Будинка нема, а хто ше так во міг врятувати дешо. Та як врятувати - порозбивали то всьо, тиї дошки чи тиї і п'єци в хатах» (Записав Євген Луньо, 2016c). Або ось вислів: «І ми там зайшли - то так по стайнях корови були такі ше поприв'язувані, попечені, то мнєсо - воно такоє було, знаєте, звареноє, можна було різати» (Записав Євген Луньо, 2016d). Де - котрі особи, передовсім діти й підлітки, на психоемоційному рівні просто не в змозі були споглядати таке жахіття.

Як бачимо, трагедію Пишівки у всіх її драстичних проявах українське мирне населення сприйняло на психоемоційному рівні й осмислювало в морально-етичному плані як велике зло, біду, нещастя. Й при цьому пройнялося глибоким співчуттям до по-страждалих поляків. Це, своєю чергою, як уже згадувалося, викликало комплекс вини чи співвини із попереднім поколінням. Адже, хоча вони до цього й непричетні, такий у їхньому баченні нелюдський вчинок скоїли українці. Звідси, з оповідної традиції простежується, що українців турбують і гнітять сучасні докори й претензії польської сторони, й вони шукають можливі способи для примирення у цій міжнаціональній «війні» історичної пам'яті.

Одним з таких намагань є розповіді про випадки, що українці також перебували у небезпеці від своїх повстанців, а де - котрі стали й жертвами. Так, одна жінка розповідає, що її дідусь молочар у день нападу був по справах у Пишівці у свого польського колеги молочаря, і коли ввечері полем повертався полем додому, його ледь не вбили нападники, бо думали, що він поляк. «Каже: «Ми ся попрощали з ним гарно і я пішов. - Каже, - я перескочив через той рів, а мені над головою фіть, фіть, фіть - свист. Гі - шум такий над головою, такий свист, каже. Я обернувся - ну скільки він там ішов від Пишівки до того рову, ну хай п'ятнайцять хвилин, більше ні - каже, - я озирнувся - а Пишівка горить». Як був би дідо затримався ше трошки, шо він просив його ше трошки посидіти - він би там загинув, як ті всі поляки пишів 'я-ки» (Записав Євген Луньо, 2016h).

Особливо вражає розповідь про жінку-українку, одружену з поляком, й за це повстанці прийшли її разом з дитиною вбивати. Правда, жінці випадково вдалося вижити.

Наступною формою применшення комплексу вини й спроби примирення є розповіді, як українські селяни рятували уцілілих поляків. Красномовно це ілюструє ось ця розповідь. «І так до нас втік хлопець звітам, до нас до хати. Ну бо тато мій був ткач і з поляками дуже добре знався, з тими Пишами. І хлопець котрогось з тих Пишів втік до нас. І мама сховали його в бочку, така за дверима стояла бочка. Ми ту бочку до тепер маємо, ми там ґрис тримаємо, іно шо вона зробилася менша, бо вона вже піднепала знизу. Ну а там вгорі над том бочком таких два патики було, там вішали лахи, таку во одежу. І вони його там тримали.

Ніхто не знав, іно старша сестра Стефка і мама. Більше ніхто. То вже потім Стефка розказала сестрі Ользі, а Ольга - мені, як ховали того хлопця. Ніхто не знав, йно Стефка і мама. І тато не знав. Нікого мама там не допускали, ні нічо. Майже зо два тижні його тримали, а може і більше, чось не пам'ятаю вже. Тримали трохи, а потім сусідка і Стефка і ввечері завели його гет аж десь до Кальникова, під Кальників там спровадили його полями, полями. І там десь лишилися шось на два дні. То сусіди питалися, де вони ділися обидві, а мама кажут: «Та пішли на роботу, може си яку роботу знайдут. Шо будут дівки вдома сиділи», - таке во. Але вернулися. Вернулися: «Йой, так скоро. Не знайшли роботи?» - «Не знайшли роботи». Спровадили того хлопця. Потім той хлопець давався чути. І писав листи, і відкритки посилав. І я то довго тримала, тримала, потім викинула. Не пам'ятаю вже, як він ся писав і називав. Мама то читали все і тішилися» (Записав Євген Луньо, 2016a).

Оповідачка акцентує увагу на тому, що цей вчинок був пов'язаний з великою небезпекою для життя. Але християнські цінності звичайна селянка ставить вище не лише від власної безпеки, але й усієї своєї сім'ї. Екстремальна ситуація мобілізує в жінки-матері усі її інтелектуальні здібності й вольові якості для продумування й дотримання відповідних заходів конспірації. І друге - це радість, що хлопця таки вдалося врятувати, що, попри все, жінка таки проявила свою людяність.

Дещо в іншому аспекті порятунок польської сім'ї осмислюється в такій розповіді. «Як та Пишівка горіла, я пам'ятаю, як то там горіло. Я була мала, я того не виділа, як там горіло. Ну але як рано прийшли до нас, той татів колєґа з дітьми, і вони були чисто голі, тиї діти. Знаєте, вони нічого не мали. А я мала сестру таку саму старшу, її вже нема, то всьо повмирало, нас було всіх семеро. І мама моя зараз взяла витягнула полотно, бо колись та - кого не було, як тепер во є всьо купленоє. Ви знаєте, а колись сіяли лен, і пряли, і робили самі полотно, і з того полотна всьо було. І сукенку вшили, і спідницю, і сорочку - шо треба було, знаєте, всьо було з полотна, а купленого ніц не було. Я не знаю, чи не було за шо купити, чи не було в магазинах, шоби купити. Ну шо тиї діти прийшли такії, знаєте, голиї, я вже того не пам'ятаю, чи двоє, чи троє тих дітей було. Той поляк з жінком і з тими дітьми прийшли. Їх не застрілили, чи вони в півницю залізли, чи як, бо хата згоріла. І мама зараз витягнула полотно, і та сестра моя старша пошила їм сукенки і якісь сорочини. І повбирали їх, і во - ни зараз поїхали до Польщі, за границю. Бо ту не було притулку для них» (Записав Євген Луньо, 2016d).

Ще одна форма опосередкованого, асоціативного оправдання, що мешканці Сарнів не брали участі в акції - акцентування уваги на позитивних, теплих сусідських господарських, культурних, релігійних, взаєминах між мешканцями Пишівки і Сарнів у довоєнний час. Розповіді про це трапляються фактично в усіх респондентів.

І, на сам кінець, ще одну тематичну групу становлять розповіді про залишки Пишівки після війни і аж до нашого часу. Вони також особливим способом відображають ставлення українських селян до трагедії своїх польських сусідів. Для розкриття їхнього ідейно-смислового й експресивного наповнення подамо бодай одну. «Там вже нема ніц, ні щіп, ні нічо. Всьо викопали, повирубували, поле зробили і всьо. А костел то погранзастава з Малнова розібрала і там в Малнові поставили якусь кочегарку чи шо там. І там солдат ся повісив, в тій кочегарці, чи то конюшня була» (Записав Євген Луньо, 2016g). Як бачимо, українці з сумом і жалем споглядають на те місце, що залишилось від колись гарного, сповненого жвавим духовно-культурним й господарським життям села Пишівка. Адже саме так могло статися і з їхнім рідним селом, як це внаслідок польсько -українського збройного протистояння сталося з багатьма населеними пунктами з однієї й іншої сторони.

Висновки. Отож, робимо висновок, що осмислення оповідною традицією знищення Пишівки відбувається у двох площинах - суспільно-політичній, мілітарній, з одного боку, й християнсько-моральній гуманістичній - з іншого. При цьому вони не завжди виступають у своїй чистій окремій сутності: або одна, або друга. Бачимо із розповідей, що в одного оповідача вони можуть органічно поєднуватися із певним домінуванням тієї чи іншої складової. Оповідачі суспільно-політичного скерування, передовсім учасники й очевидці, відображали й осмислювали конкретну подію знищення Пишівки в ширшому аспекті польсько-українського протистояння під впливом інформації про ворожий намір поляків стосовно їхнього села, а також розповідей про попередні подібні польські акції проти українських сіл. Водночас простежується тенденція, що чим дальше оповідачі віддалені від реальностей національно-визвольної боротьби, не були її очевидцями і глибше не цікавляться нею із друкованих чи інших джерел, тим їхнє осмислення більшою мірою набирає гуманістично-морального наповнення. Вони щиро жаліють і сумують з того, що сталося, проявляють підсвідомий комплекс вини і, звідси, більше концентрують увагу на мирних доброзичливих стосунках до війни, з симпатією говорять про високі морально -духовні якості й вищі господарські успіхи польських колоністів.

Джерела та література

1. Записав Євген Луньо 11.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Бордун Ганни, 1949 р.н. (2016a). Домашній архів Є. Луня.

2. Записав Євген Луньо 12.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Родич Параскевії, 1928 р.н. (2016b). Домашній архів Є. Луня.

3. Записав Євген Луньо 12.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Фолис Стефанії, 1928 р.н. (2016c). Домашній архів Є. Луня.

4. Записав Євген Луньо 15.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Маїк Ірини, 1934 р.н. (2016d). Домашній архів Є. Луня.

5. Записав Євген Луньо 15.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Кривка Мирона, 1939 р.н. (2016e). Домашній архів Є. Луня.

6. Записав Євген Луньо 15.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Щирби Стефанії, 1936 р.н. (2016f). Домашній архів Є. Луня.

7. Записав Євген Луньо 12.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Дуди Павла, 1935 р.н. (2016g). Домашній архів Є. Луня.

8. Записав Євген Луньо 26.08.2016 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Гораль Любові, 1950 р.н. (2016h). Домашній архів Є. Луня.

9. Записав Євген Луньо 4.07.2017 р. у с. Сарни Яворівського р-ну Львівської обл. від Якимець Марії, 1945 р.н. (2017). Домашній архів Є. Луня.

10. Записав Євген Луньо 5.10.2019 р. у с. Любині Яворівського р-ну Львівської обл. від Купновицького Олексія, 1939 р.н., осв. вища. (2019).

11. Домашній архів Є. Луня.

12. Зашкільняк, Л., & Крикун, М. (2002). Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка.

13. Кубійович, В. (2007). Етнічні групи південнозахідної України (Галичи - ни) на 1.1.1939: національна статистика Галичини. Репринт. Львів: Видавничий Дім «НАУТІЛУС».

14. Луньо, Є. (2018a). Депортація українців Надсяння в УРСР у оповідній традиції Яворівщини. Суспільно-історична та політико-правова оцінка тотального виселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 рр. (с. 236-245). Львів: Левада.

15. Луньо, Є. (2018b). Оповідна традиція Яворівщини про українсько-польські стосунки під час німецько-польської війни 1939 р. ВВ. Галик (Ред.), Українсько-польсько-єврейські взаємини у Східній Галичині (перша половина ХХ ст.): вибрані питання (с. 193-213). Дрогобич: Посвіт.

16. Луньо, Є. (2018c). Радянський вивіз польських колоністів із Західної України 1940 р. в оповідній традиції українців. В.А. Смаленчук & О. Кондратюк (Рэд.), Масавыя рэпрэсИ у СССР у гістаричных даследаваннях і калектыунай паяці (с. 410-430). Мінск: Выдавец Зміцер Колас.

17. Луньо, Є. (2016). Українсько-польські стосунки під час німецько-польської війни 1939 р. в оповідній традиції Яворівщини. Український визвольний рух, 21, 5-18. Львів.

18. Луньо, Є. (Упоряд.). (2005). Яворівщина у повстанській боротьбі: розповіді учасників та очевидців. Т. 1: Наконечне Перше. Наконечне Друге. Львів: Літопис.

19. Луньо, Є. (Упоряд.). (2015). Яворівщина у повстанській боротьбі: розповіді учасників та очевидців. Т. 2: Яворів. Львів: Растр-7.

20. Motyka, G. (2006). Ukrainska partyzantka 1942-1960: dziialnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii. Warszawa: Rytm.

References

1. Zapysav Yevhen Luno 11.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Bordun Hanny, 1949 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 11, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Bordun Anna, bom in 1949]. (2016a). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

2. Zapysav Yevhen Luno 12.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Rodych Paraskevii, 1928 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 12, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Rodycz Paraskevya, born in 1928]. (2016b). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

3. Zapysav Yevhen Luno 12.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Folys Stefanii, 1928 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 12, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region by Folys Stefania, born in 1928]. (2016c). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

4. Zapysav Yevhen Luno 15.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Maik Iryny, 1934 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 15, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Majik Iryna, born in 1934]. (2016d). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

5. Zapysav Yevhen Luno 15.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Kryvka Myrona, 1939 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 15, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Krivko Myron, born in 1939]. (2016e). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

6. Zapysav Yevhen Luno 15.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Shchyrby Stefanii, 1936 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 15, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Shchyr- ba Stefania, born in 1936]. (2016f). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

7. Zapysav Yevhen Luno 12.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Dudy Pavla, 1935 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 12, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Dooda Pavlo, born in 1935]. (2016g). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

8. Zapysav Yevhen Luno 26.08.2016 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Horal Liubovi, 1950 r.n. [Posted by Eugene Lunio on August 26, 2016 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Goral Lubov, born in 1950]. (2016h). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

9. Zapysav Yevhen Luno 4.07.2017 r. u s. Sarny Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Yakymets Marii, 1945 r.n. [Posted by Eugene Lunio on July 4, 2017 in Sarny Yavoriv district of Lviv region from Yakymets Maria, born in 1945]. (2017). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

10. Zapysav Yevhen Luno 5.10.2019 r. u s. Liubyni Yavorivskoho r-nu Lvivskoi obl. vid Kupnovytskoho Oleksiia, 1939 r.n., osv. vyshcha [Posted by Eugene Lunio on October 5, 2019 in Lyubyn Yavoriv district of Lviv region from Kupnovitsky Oleksiy, born in 1939, Higher education]. (2019). Domashnii arkhiv Ye. Lunia - E. Lunio Home Archive [in Ukrainian].

11. Zashkilniak, L., & Krykun, M. (2002). Istoriia Polshchi: vid naidavnishykh chasiv do nashykh dniv [History of Poland: From ancient times to the present day]. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

12. Kubiiovych, V. (2007). Etnichni hrupy pivdennozakhidnoi Ukrainy (Halychyny) na 1.1.1939: natsionalna statystyka Halychyny. Reprynt [Ethnic groups of southwestern Ukraine (Galicia) on 1.1.1939: Galicia's national statistics. Reprint]. Lviv: Vydavnychyi Dim «NAUTILUS» [in Ukrainian].

13. Luno, Ye. (2018a). Deportatsiia ukraintsiv Nadsiannia v URSR u opovidnii tradytsii Yavorivshchyny [Deportation of Ukrainians Nadsiannia in the USSR in the narrative tradition of Yavorivshchyna region]. Suspilno-istorychna ta polityko-pravova otsinka totalnoho vyselennia ukraintsiv z etnichnykh zemel Lemkivshchyny, Nadsiannia, Kholmshchyny, Pidlia- shshia, Liubachivshchyny, Zakhidnoi Boikivshchyny u 1944-1951 rr. - Socio-historical and political-legal assessment of the total eviction of Ukrainians from the ethnic lands of Lemkivshchyna, Nadsyannya, Kholmshchyna, Podlasie, Lyubachivschyna, Western Boykivschyna in 1944-1951 (pp. 236-245). Lviv: Levada [in Ukrainian].

14. Luno, Ye. (2018b). Opovidna tradytsiia Yavorivshchyny pro ukrainsko-polski stosunky pid chas nimetsko-polskoi viiny 1939 r. [Narrative tradition of the Yavorivshchyna region about Ukrainian-Polish relations during the German-Polish war of 1939]. In V. Halyk (Ed.), Ukrainsko-polsko-yevreiski vzaiemyny u Skhidnii Halychyni (persha polovyna XX st.): vybrani pytannia - Ukrainian-Polish-Jewish relations in East Galicia (first half of the twentieth century): selected issues (pp. 193-213). Drohobych: Posvit [in Ukrainian].

15. Luno, Ye. (2018c). Radianskyi vyviz polskykh kolonistiv iz Zakhidnoi Ukrainy 1940 r. v opovidnii tradytsii ukraintsiv [Soviet removal of Polish colonists from Western Ukraine in 1940 in the narrative tradition of Ukrainians]. In A. Smalenchuk & O. Kondratiuk (Eds.), Masavyia represii u SSSR u gistarychnykh dasledavanniakh i kalektyvnai paiatci - Mass repressions in the USSR in historical research and collective memory (pp. 410-430). Minsk: Vydavetc Zmitcer Kolas [in Ukrainian].

16. Luno, Ye. (2016). Ukrainsko-polski stosunky pid chas nimetsko-polskoi viiny 1939 r. v opovidnii tradytsii Yavorivshchyny [Ukrainian-Polish relations during the German-Polish War of 1939 in the narrative tradition of the Yavoriv region]. Ukrainskyi vyzvolnyi rukh - Ukrainian Liberation Movement, 21, 5-18. Lviv [in Ukrainian].

17. Luno, Ye. (Comp.). (2005). Yavorivshchyna u povstanskii borotbi: rozpo- vidi uchasnykiv ta ochevydtsiv. T. 1: Nakonechne Pershe. Nakonechne Druhe [Yavorivshchyna region in the insurgent struggle: Stories of participants and eyewitnesses. Vol. 1: Nakoneczne First. Nakoneczne Second]. Lviv: Litopys [in Ukrainian].

18. Luno, Ye. (Comp.). (2015). Yavorivshchyna u povstanskii borotbi: rozpovidi uchasnykiv ta ochevydtsiv. T. 2: Yavoriv [Yavorivshchyna region in the insurgent struggle: Stories of participants and eyewitnesses. Vol. 2: Yavoriv]. Lviv: Rastr-7 [in Ukrainian].

19. Motyka, G. (2006). Ukraihska partyzantka 1942-1960: dzilalnosc Organizacji Ukraihskich Nacjonalistow i Ukraihskiej Powstahczej Armii [Ukrainian partisan 1942-1960: Activities of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Ukrainian Insurgent Army]. Warszawa: Rytm [in Polish].

Размещено на Allbest.ru