Дворянство "українських ґуберній" Російської імперії у земському самоврядуванні (1860-ті рр. - початок ХХ ст.)

Завдяки земській діяльності 24 гласних дворянського походження від ґуберній Південно-Західного краю стали депутатами Державної думи IV скликання Підрах. за: Коник О.О. Депутати Державної думи Російської імперії від губерній Наддніпрянської України (1906-1917 рр.). - С.395-432..

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що держава, роблячи ставку на участь дворян у земствах, не помилилася. Та і як же інакше, адже для керівництва господарськими справами потрібно було мати достатній рівень компетентності, нерідко вузькопрофесійної, розуміння місцевої специфіки, досвід у фінансах і банківській справі, прагматичну зацікавленість у розвитку краю, де розташовувалися маєтності дворян, їхні підприємства та проживали вони самі з родинами. Тим більше, що земства (під контролем держави) отримали можливість формувати власні бюджети з правом витрачати їх на соціально-господарські потреби, у тому числі забезпечення продовольством, на шляхово-транспортні питання, розвиток торгівлі, промисловості, медицини, освіти, інші локальні послуги. Щоб стати гласними частина дворян повернулися до своїх маєтків, полишивши військову й чиновницьку службу. Таке повернення особливо було характерним для тих реґіонів, де заняття сільським господарством приносило очевидну вигоду. Дворяни відразу обійняли керівні посади у земських органах влади як ґубернського, так і повітового рівнів. Цьому сприяло виборче законодавство з правом дворян поєднувати станові й земські «пости». Однією з причин такого поєднання було намагання уникнути конфліктів між предводителем та головою земської управи, як і відсутність у повіті компетентних дворян, здатних узяти на себе відповідальність за виконання рішень земських зібрань. Ухвалюючи рішення про розбудову транспортних комунікацій, надання населенню можливостей здобути освіту, скористатися медичною допомогою, агрономічними й ветеринарними послугами дворяни прагматично враховували потреби своїх господарств. Утілення соціально-економічних програм вимагало коштів, основу яких становив найбільший за розмірами земський податок, що його сплачувало дворянство, володіючи значною кількістю власності. На земську службу за контрактом пішла та частина дворян, які здобули професійну освіту й могли вирішувати нагальні потреби. Через таке подвижництво цій категорії дворян удалося зміцнити власне становище у суспільстві, сформувавши таким чином уже не становий авторитет, а фаховий. Розбудова земствами місцевої інфраструктури об'єктивно служила інтересам широкого загалу населення. Попри обмеження діяльності соціально-господарськими справами частина дворян-гласних скористалися земськими органами, аби вплинути на зміни політичного ладу, а також на збереження української ідентичності. Співпраця гласних різного соціального походження, об'єднаних спільною відповідальністю за ввірене їм населення й території, сприяла зародженню паростків громадянського суспільства. Земства Правобережної України, хоч і були засновані пізніше, однак повторювали шлях інституцій, діяльність яких розпочалася з 1864 р. Формуючи кадровий склад, держава віддавала перевагу етнічним росіянам, до категорії яких відносилося й «малоросійське» дворянство, котре отримало додаткове завдання займатися російщен- ням краю.

References

Hyrych, I. (2014). Ukrainski intelektualy i politychna okremishnist (seredyna XIX - pochatok XX st.). Kyiv: Ukrainskyi pys- mennyk. [in Ukrainian].

Ivanova, N.A., Zheltova, V.P. (2009). Soslovnoe obshchestvo Rossijskoj imperii (XVIII - nachalo XX v.). Moskva. [in Russian].

Kozachenko, A.I. (2009). Zemske samovriaduvannia v Poltavskii hubernii (1864-1920 rr): Istoryko-pravove doslidzhennia. Poltava. [in Ukrainian].

Kozachenko, A.I. (2015). Zemski podatky i povynnosti yak skladova finansovoi samostiinosti zemskoho samovriaduvannia. Teoriia ipraktyka samovriaduvannia, 1(7), 1-10. [in Ukrainian].

Konyk, O.O. (2013). Deputaty derzhavnoi dumy Rosiiskoi imperii vid hubernii Naddniprianskoi Ukrainy (1906-1917 rr.). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

Kochergin, I.A. (2016). Tendentsii vnutrisoslovnykh otnoshenij rossijskogo dvorjanstva vo vtoroj polovine XIX v. (na prim- ere Ekaterinoslavskoj gubernii). Gumanitarnye nauki vXXI veke, 6, 48-64. [in Russian].

Kocherhin, I.O. (2019). Katerynoslavska hubernska uprava vosobakh: Biobibliohrafichne vydannia. Dnipro. [in Ukrainian].

Kocherhin, I.O. (2016). Katerynoslavske dvorianstvo v umovakh transformatsii sotsialnykh vidnosyn (druha polovyna XIX - pochatokXXst.): Dys. ... d-ra ist. nauk. Dnipro. [in Ukrainian].

Kocherhin, I.O. (2011). Zemske samovriaduvannia Katerynoslavshchyny (Personolohichnyi vymir). Dnipropetrovsk: Herda. [in Ukrainian].

Lokhmatova, A.I. (1999). Katerynoslavske zemstvo. Zaporizhzhia: Tandem-U. [in Ukrainian].

Makiienko, O. (2015). Peredmova. Diialnist zemskykh ustanov na Khersonshchyni: 1865-1920: Zb. dok. Kherson. [in Ukrainian].

Prots, N.V. (2015). Dvorianstvo Kharkivskoi hubernii druhoi polovyny XIX - pochatku XX st.: Dys. ... kand. ist. nauk. Kharkiv. [in Ukrainian].

Prots, N.V. (2013). Dinamika chislennosti i izmenenija v sostave dvorjanstva Kharkovskoj gubernii (XIX - nachalo XX vv.). Visnik Natsionalnoho tekhnichnoho universitetu «KhPІ»: Ser. "Aktualnо problemy istorii Ukrainy'', 61(1034), 111-118. Kharkiv. [in Russian].

Tsejtlin, S. (2001). Zemskaja reforma. Istorija Rossii vXIXv.: Epokha reform, 182-233. Moskva: Tsentrpoligraf. [in Russian].

Tsyhanenko, L.F. (2009). Dvorianstvo Pivdnia Ukrainy (druha polovynaXVIII - 1917r). Izmail. [in Ukrainian].

Shandra, V.S. (2017). Dvorianski ustanovy Pivdenno-Zakhidnoho kraiu Rosiiskoi imperii: formuvannia kadrovoho skladu (druha polovyna XIX - pochatok XX st.). Problemy istorii Ukrainy XIX - pochatku XXst., 27, 7-24. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru