"Цифровий поворот" у джерелознавстві: реальність, перспектива чи ілюзія?

За самою природою вони є комплексними джерелами, дослідження яких вимагає такого ж комплексного аналізу. Напрацювання такої методології, інструментарію в нашому розумінні й має стати основним наслідком цифрового повороту. Автори вже цитованої статті в «Radical History Review» справедливо стверджують, що повноцінне опрацювання цифрових джерел науковцями пов'язане з використанням методологій, притаманних багатьом наукам:

«Задля того, щоб архіви сучасних документів стали доступними, історикам, які вивчають нинішню історію, потрібно довіритися у своїх студіях методам усної історії, а також підходам і методам, практикованим в антропології, соціології, дослідженнях медіа та культури. Як результат, дослідники сучасної історії змушені працювати в міждисциплінарній площині» Davies L., Razlogova E. Framing the Contested History of Digital Culture. - P.6..

Очевидно, що таке спостереження актуальне і для джерелознавців, які мають розширювати свої дослідницькі методики досягненнями інших наук задля вивчення сучасних документів.

Опрацювання цифрових джерел, зокрема соціальних медіа - засаднича умова для розкриття складу та змісту знакових подій модерної історії - як громадсько-суспільних рухів («Арабська весна» 2010-2011 рр., «Революція гідності» в Україні 20132014 рр., протестні акції «Occupy Wall Street» та ін.), так і політико-дипломатичних процесів (публікації «WikiLeaks» з 2006 р.).

Повсюдне запровадження електронного документообігу фактично ставить крапку в долі офіційних писемних джерел. їх кількість стрімко скорочується, тяжіє до повного зникнення. На електронне діловодство переходять вищі органи влади, а бізнес-структури вже давно не створюють паперових документів. Джерела особового походження також «уражені» цим комп'ютерним «вірусом»: звичайне листування переміщується в інтернет-простір, в електронні соціальні мережі. Туди ж прямують і сучасні щоденники, зручним місцем для яких стає блоґосфера. Вони втрачають статус інтимного джерела, розрахованого на сприйняття адресатом або обраною вузькою групою кореспондентів. Натомість перетворюються на об'єкт широкої суспільної уваги, жвавого обговорення в тих самих соцмережах.

Третя особливість цифрового повороту - його швидкість і незворотність, сповнена справжнього драматизму. Як зазначали ще 2005 р. автори посібника з цифрової історії Д.Коген і Р.Розенцвайґ, до 1994 р. лише дехто з істориків знали про існування Інтернету. «Десять років тому ми могли стати об'єктом цікавості, якщо не насмішок, коли б запропонували такий проект. Сьогодні потреба в ньому самозрозуміла» Cohen D.J., Rosenzweig R. Digital History: A Guide to Gathering, Preserving, and Presenting the Past on the Web..

Не варто забувати, що соціальні медійні служби («Facebook», «Twitter», «YouTube», «Instagram», «Telegram» та ін.), пошукові системи («Google», «Yahoo» та ін.) самі стають основними первинними джерелами нашого знання. На це вказував В.Вестера, підкреслюючи, що їх успіх визначено наслідуванням принципу пліткарства, що є «соціальним феноменом, який допомагає встановлювати суспільні коди й норми та виявляти відхилення від них» Western W. The Digital Turn: How the Internet transforms our Existence. - P.79.. Із погляду джерелознавства такі системи дійсно стають абсолютно новим видом джерел, засадни- чою характеристикою яких виступає «мережева концепція» побудови та існування. Значення має не лише конкретний пост, допис, електронний лист, а вся мережа їх поширення в повному комплексі, з усіма зв'язками, гіперлінками. Джерелознавець, та й будь-який науковець, постає перед потребою дослідження всієї такої мережі, усього мережевого співтовариства, свого роду віртуального соціального космосу. Практично розмиваються такі поняття, як «авторство», «приватність», «моральні обмеження».

Нарешті, варто порушити питання про цифровий поворот не стільки в історичній та інших гуманітарних науках, про що фактично йдеться в більшості згаданих або цитованих праць. Маємо говорити про джерелознавство доби цифрового повороту. Такий підхід обумовлений різним ставленням до реалій сьогодення істориків і джерелознавців. Адже перші дивляться на джерело (цифрове, оцифроване) суто як на сировину, з якої та за допомогою якої будуються їхні наукові конструкції. Для других джерело виступає самоцінним феноменом, використання котрого як підмурку й сировини для підтвердження гіпотези історика не є основним. Завдання джерелознавця - розкрити весь внутрішній потенціал пам'ятки чи артефакту, окреслити їх існування у просторі та часі. Це означає дозволити джерелу самому говорити про себе. Адже придатність джерела служити історикові, філологові, лінгвістові, юристові, філософові, культурологові для конкретних дослідницьких цілей далеко не вичерпує його значення. Тим більше це стосується цифрових/оцифрованих джерел, з якими класичні фахівці-гуманітарії здебільшого поки що не можуть дати собі ради.

Проте мусимо констатувати повну відсутність цифрового джерелознавства в наших українських реаліях. Як і загальна теорія джерелознавства, цей напрям практично не розвивається, хоча є дуже затребуваним, сучасним, а відповідні дослідження - нагальні.

Відповідаючи на риторичне запитання, винесене у назву статті, змушений зазначити таке. Безперечно, цифровий поворот у соціогуманітаристиці, пов'язаний із появою абсолютно нового типу джерел, є абсолютною реальністю нашого часу. Незалежно від ставлення до цього ми маємо жити і працювати з урахуванням такої об'єктивної даності. Але з перспективи нашого усвідомлення та сприйняття реалій цифрового повороту й потреби зважати на нього в гуманітарних наукових дослідженнях він для нас є радше перспективою. Ми ще далекі від розуміння та використання його переваг, запобігання його загрозам. Проте нехтування цифровим поворотом, намагання перечекати його, відстояти «чистоту мундиру» історичної гільдії від зазіхань зовнішнього цифрового світу не є позицією. Це лише ілюзія, що загрожує фатальними наслідками для тих, хто її сповідує. Фактично це вузький професійний консерватизм, хапання за традиційні, багато разів апробовані методи дослідження. Не треба намагатися перебороти мейнстрім - варто використати цей потік задля досягнення дослідної мети. Нові методики й інструменти цифрової ери насправді розширюють і доповнюють традиційні.

Література

історичний соціальний цифровий джерельний

1. Bakanov, S.A. (2017). “Tsifrovaja istorja”: vyzovy i riski dlja professionalnogo soobtzshestva istorikov. “Tsifrovaja Humanitaristika”: resursy, metody, issledovania. MaterialyMezhdunarodnojnauchn. konferentsii(Perm, 16-18 maja 2017g.), 1, 12-15. [in Russian].

2. Boehm, G. (1994). Die Wiederkehr der Bilder // Boehm G. (ed.). Was ist ein Bild? Mьnchen, W. Fink Verlag.

3. Boehm, G. (2007). Wie Bilder Sinn erzeugen. Berlin University Press.

4. Bohdashyna, О. (2013). Pozitivizm v istorychnij nautsi v Ukraini (60-ti roky ХІХ st. - 20-ti roky ХХ st.). Kharkiv. [in Ukrainian].

5. Borodkin, L. (2015) “Tsifrovoj povorot” v diskusijakh na ХХІІ Mezhdunarodnom kongresse istoricheskich nauk (Kitaj, 2015). Istoricheskaja informatika, 3-4, 56-67. [in Russian].

6. Carpo, M. (2017). The Second Digital Turn: Design beyond Intelligence. Mit Press.

7. Cohen, D. (2010). Digital Ephemera and the Calculus of Importance. Dan Cohen's Digital Humanities Blog, May 17, 2010, Retrieved from: www.dancohen.org/2010/05/17/digital-ephemera-and-the-calculus-of-importance.

8. Cohen, D.J., Rosenzweig, R. (2005). Digital History: A Guide to Gathering, Preserving, and Presenting the Past on the Web. University of Pennsylvania Press. Retrieved from: http://chnm.gmu.edu/digitalhistory/introduction

9. Garskova, I.M. (2019). “Tsifrovoj povorot” v istoricheskikh issledovanijakh: dolgovremennye trendy. Istoricheskaia informatika, 3, 57-75. [in Russian].

10. Davies, L., Razlogova E. (2013). Framing the Contested History of Digital Culture. Radical History Review, 117, 5-31.

11. Derrida, Zh. О Grammatologii. (2000). Moskva, Ad Marginem. [in Russian].

12. Digital Humanities - eto chto-to novoe ili my uzhe davno etim zanimaemsia? Intervju s Igorem Pilchchikovym. (2015). Logos, 2, 24-29. [in Russian].

13. Dunn, A. (2017). GRAINES Summer School - History and its Sources: After the Digital Turn - A reflection. Retrieved from: https://grainesnetwork.com/2017/09/12/graines-summer-school-history-and-its-sources-after-the-digital-turn-a-reflection

14. Jumasheva, Ju. (2017). Nauchnoe izdanie istoricheskich dokumentov v elektronnoj srede: problemy istchnikovedenia i archeo- grafii. Istoricheskaia informatika, 1, 125-139.

15. Manovich, L. (2001). The Language of New Media. Cambridge, Mass.: MIT Press.

16. Manovich, L. (2013). Software takes Command-: extending the language of new media. Bloomsbury.

17. Mitchell, WJ. (1986). Th. Iconology. Image, Text, Ideology. Chicago.

18. Mitchell, WJ.Th. (1994). Picture Theory: Essays on Verbal and Visual representation. Chicago.

19. Mitchell, WJ.Th. (2005). What do Picture Want? Chicago.

20. Hamooya, C. Digitization of Historical information at the Nation Archives of Zambia: Critical Strategic Review. Retrieved from: http://wiredspace.wits.ac.za/bitstream/handle/10539/11495/Hamooya%20-%20Digitization%20of%20historical%20informa-tion%20at%20NAZ%20PPT.pdf?sequence=1&isAllowed=y

21. Hujnen, P., Melvin, W. (2015). Digital Deconstruction. The Digital Turn and the use of new media as sourcesfor historical research. Retrieved from: https://www.officinadellastoria.eu/it/2015/09/14digital-deconstruction-the-digital-turn-and-the-use-of-news- media-as-sources-for-historical-research

22. Owens, T. (2015). Digital Sources & Digital Archives: The evidentiary basis of digital history. Retrieved from: http://www.trevo- rowens.org/2015/12/digital-sources-digital-archives-the-evidentiary-basis-of-digital-history-draft/

23. Rorty, R. (1979). Philosophy and the Mirror of Nature. Princeton.

24. Rorty, R. (ed.) The Linguistic Turn: Resent Essays in Philosophical Method. (1967). Chicago.

25. Rosenzweig, R. (2003). Scarcity or Abundance? Preserving the Past in a Digital Era. American Historical Review, 108,3, 735-762.

26. Savchuk, V. V. (2013). Fenomen povorota v kulture ХХ v. Mezhdunarodnyi zhurnal issledovatelej kultury, 1(10), 93-108. [in Russian].

27. Siguake, D.T., Nengomasha, C.T. (2012). Challenges and Prospects facing the Digitalization of Historical Records for their Preservation within the National Archives of Zimbabwe. Retrieved from: http://hdl.handle.net/10539/11533

28. Volodin, A.Ju. (2014). Tsifrovaja istorija (Digital History): virtualnaja realnost ili issledovatelskaja praktika. „Steny i mosty”-II: Mezhdistsiplinarnye i polidistsiplinarnye issledovanija v istorii, 140-147. Moskva: Akademicheskii proekt. [in Russian].

29. Volodin, AJu. (2017). Otsifrovka kak informatsionnoe modelirovanie: osvoenie mnogoslojnosti elektronnykh formatov v istorich- eskikh issledovanijakh. “Tsifrovaja gumanitaristika”: resursy, metody, issledovanija\ Materialy Mezhdunarodnoj nauchnoj konfer- entsii (Perm, 16-18 maja 2017 g.), 1, 112-116. [in Russian].

30. Weller, T. (ed.). History in the Digital Age. (2013). Routledge, Abingdon, UK.

31. Westera, W. (2015). The Digital Turn. How the Internet transforms our Existence.

Размещено на Allbest.ru