Розвідувально-диверсійна та контр розвідувальна діяльність органів державної безпеки за лінією фронту в 1941-1945 рр. (за документами НКВС-НКДБ Української РСР)

Его же. Контрразведывательное обеспечение партизанских формирований в условиях современной войны. - М., 1989. - С. 64..

Організація контррозвідувальної роботи покладалася на заступників (помічників) командирів ПФ із розвідки, інколи контррозвідувальні осередки діяли самостійно, не входячи до складу розвідувальної служби партизанських формувань і маючи статус особливого відділу НКВС.

За даними РВ УШПР, контррозвідка ПФ загалом виявила 9883 шпигунів та активних колабораціоністів, з яких 1998 - агенти німецьких спецслужб Андрианов В.Н. Участие чекистов в партизанской борьбе. - С. 103.. Не було допущено жодного теракту проти командирів партизанських формувань (і це незважаючи на наявність численної ворожої агентури з подібними завданнями). За умов воєнного часу та з огляду на масовий терор окупантів, жорстокі методи застосовувалися й стосовно тих, хто став на шлях співробітництва з агресорами. За даними РВ УШПР, радянські партизани на окупованій території розстріляли 1089 агентів спецслужб противника та 2799 активних колабораціоністів ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 275, арк. 121-122..

Попри згадані прорахунки вага партизанського руху як чинника розгрому агресорів зростала. У переломному для вигнання окупантів 1943 р. в Україні противник змушений був залучати для охорони комунікацій до 100 тис. вояків, кинути в каральні експедиції проти партизанів понад 180 тис. і стільки ж залишити гарнізонами ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 275, арк. 134-135..

Особливу роль взаємодія партизанів та органів держбезпеки відіграла при розгортанні визвольного руху у зайнятих гітлерівцями країнах Центрально-Східної Європи. У червні 1944 р. Т. Строкач затвердив план організаційних та оперативних заходів УШПР із посилення бойових дій партизанів України щодо надання допомоги партизанському руху у Чехословаччині, Угорщині, Румунії та Польщі з метою зриву вивезення промислового обладнання та стратегічної сировини з цих держав до Німеччини, а також руйнації комунікацій, по яких здійснювалося перекидання резервів до лінії фронту. План передбачав передислокацію низки радянських ПФ для активізації партизанського руху за кордоном, ударів по тилах противника та розгортання диверсійних акцій на стратегічних шосе, залізницях у суміжних з УРСР районах згаданих країн, а також на Дунаї. Планувалося створити організаційно-диверсійні загони по 25 осіб кожний, укомплектовані досвідченими партизанами, а також (на 40-50%) представниками народів країн Центрально-Східної Європи із числа курсантів Школи особливого призначення (ШОН) УШПР (12 загонів - до Чехословаччини, 17 - до Румунії, 7 - до Угорщини) Станом на 1 серпня 1944 р. у ШОН навчалося 967 радянських і 507

іноземних курсантів.. Значні сили (до 2000 партизанів) передавалися Польському штабу партизанського руху, йому ж направлялися 4 диверсійні групи та диверсійний загін у 150200 партизанів. Ставилося завдання «розгортання широкого партизанського руху шляхом формування самостійних загонів із місцевого населення», передбачалося перекидання літаками 2000 одиниць вогнепальної зброї, 25 тон вибухівки, великої кількості боєприпасів і продовольства. Розпочиналася й розвідка території Німеччини (Східної Пруссії) з метою виявлення можливостей організації там партизанського руху ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 133, арк. 529-533..

До грудня 1944 р. лише у Чехословаччині та Угорщині УШПР мав 2 партизанських з'єднання, 6 бригад, 23 загони загальною чисельністю майже 18 тис. бійців Там само, ф. 1, оп. 22, спр. 46, арк. 3-4.. Суттєве значення для піднесення розвідувально-диверсійної та бойової діяльності зарубіжних антифашистів мала розпочата з травня 1944 р. підготовка у ШОН УШПР організаторів партизанських груп з іноземців (загалом на листопад 1944 р. до школи прибуло 930 угорців, чехів, словаків, румунів, югославів, українців Закарпаття). До 1 листопада завершило підготовку 764 особи. Основою навчання за профілем «мінер-диверсант» була чотиритижнева програма на 240 навчальних годин. Велику увагу приділяли двостороннім навчанням, наближеним до бойових умов, мінно-підривній, вогневій і топографічній підготовці, азам пропаганди, на основі реального досвіду партизанів велася тактична підготовка. Як зазначалося в документах, «випущений школою склад здатний самостійно навчати мінно- підривній справі людей для диверсійної роботи в тилу противника, формувати й керувати операціями груп і загонів з організації диверсій на комунікаціях та у промисловості» Там само, ф. 62, оп. 1, спр. 133, арк. 115-120..

Як результат, зростала бойова ефективність партизанських сил, котрі лише у Чехословаччині за серпень - вересень 1944 р. вивели з ладу 6620 вояків противника, підірвали 26 ешелонів, знищили 9 літаків, 40 одиниць бронетехніки, 281 автомашину, 36 мостів тощо. Вдалося захопити військового міністра Словаччини Ф. Чатлоша та командувача сухопутних військ Й. Туранця. Німці були змушені кинути туди дві нові дивізії з танками та авіацією Там само, ф. 1, оп. 22, спр. 46, арк. 159-161.. Не зайвим буде згадати і про те, що в 1944 р. радянські партизани та їхні колеги у Центрально-Східній Європі скували на себе до 20 дивізій вермахту, 6-10 дивізій військ СС, 8 угорських, по 4 румунських і хорватських дивізії, кавалерійський та охоронний корпуси (загалом - до 48 дивізій, окремі батальйони), що становило до чверті живої сили агресорів на Східному фронті Кизя Л.Є. Правди не затьмарити. - К.: Знання, 1965. - С. 68..

23 грудня 1944 р. ЦК КП(б)У ухвалив рішення про розформування УШПР, керівництво партизанським рухом в Європі передавалося спеціальній комісії при ЦК КП(б)У. При прийомі справ УШПР констатувалося, що підпорядкованими штабу партизанськими формуваннями (до 1 березня 1944 р. - 35 804 бійця) з листопада 1942 і до 1945 рр. знищено 6 генералів, 47,6 тис. солдатів та офіцерів противника, узято в полон 3382. Знищено 23 штаби, 25 літаків, 167 танків, 2328 автомашин, 79 складів, 371 ешелон тощо ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 48; оп. 2, спр. 1, арк. 248..

Роль органів НКДБ УРСР у визволенні країн Центрально-Східної Європи

Інтереси забезпечення стратегічного наступу Червоної армії обумовили передислокацію навесні 1944 р. 28 опергруп, що діяли на території УРСР, на захід - для розвідувально-підривної роботи в тилу противника й сприяння наступаючим військам. Як правило, до групи під командуванням досвідченого кадрового офіцера або кваліфікованого службовця органів держбезпеки входило 10-12 співробітників (агентів) НКДБ-НКВС, що пройшли школу партизанського руху та зафронтових завдань, 2-3 радисти. Групи швидко обростали волонтерами з місцевих мешканців, вели вербувальну роботу, створювали на своїй базі партизанські загони. Так, група «Ракета» до березня 1945 р. розрослася до 700 бійців, провела 103 диверсійні та бойові акції Борисов Н. Оперативные группы во вражеском тылу // Сборник КГБ СССР. - 1968. - № 4. - С. 126-127..

Згадана вище група «Волинці», незважаючи на значні втрати, здобула інформацію про зручні для проходу військ перевали Карпат і сили угорської армії, фортифікаційні лінії противника Див.: ГДА СБ України, ф. 60, спр. 28442.. У жовтні 1944 р. бригада, утворена на базі оперативної групи «Мисливці» та поповнена партизанами - чехами і словаками, упродовж 2 діб спільно з військами утримувала стратегічний перевал Бескид до підходу основних сил 4-го Українського фронту Боярский В.И. Партизанская борьба в годы Великой Отечественной войны... - С. 126-127; ИванковА.В. Из опыта работы чекистов Украины в период борьбы с немецко-фашистскими оккупантами //Сборник Высших курсов КГБ СССР. - К., 1985. - С. 89.. На прохання командування 1-го Українського фронту опергрупи сприяли захопленню Сандомирського плацдарму для розвитку наступу на територію Польщі. Оперативна група «Вісла» встановила зв'язок із польськими патріотами-антифашистами та передавала отриману від них цінну розвідувальну інформацію штабу 1-ї гвардійської армії. Згодом, на прохання командування 1-го Українського фронту, опергрупи зосередили зусилля на диверсійних акціях: із липня 1944 до січня 1945 рр. лише в Польщі було здійснено 114 підривів залізничних мостів та 5 військово-промислових об'єктів ГДА СБ України, ф. 60, спр. 83510, арк. 83-84; спр. 86704, т. 2, арк. 169-176..

На базі окремих оперативних груп шляхом поповнення патріотами-антифашистами країн Центрально-Східної Європи виростали партизанські бригади, спроможні вести результативні бойові дії. У 1944 р. частину сил спеціального призначення НКДБ УРСР - 53 опергрупи (780 бійців), а також 759 агентів-одинаків вивели на терени Польщі, Чехословаччини, де вони допомагали патріотичним силам боротися проти гітлерівців (і розрослися до 4000 учасників) Там само, ф. 13, спр. 507, арк. 4; Андрианов В.Н. Зафронтовая работа оперативных групп. - С. 7.. Зокрема, 19-річний офіцер НКДБ УРСР М. Радул відзначився як командир багатонаціональної партизанської бригади на території Чехословаччини, відчутних ударів ворогу завдавало формування О. Святогорова «Зарубіжні». Обидва офіцери після війни плідно працювали по лінії зовнішньої розвідки. Опергрупа М. Осипова виросла до партизанського загону в 1 тис. бійців, знищивши понад 600 вояків противника, 26 ешелонів, 17 мостів тощо Андрианов В.Н. Основы партизанской борьбы. - М.: ВКШ КГБ, 1989. - С. 28..

Під час виконання завдань у країнах Центрально-Східної Європи 34 зафронтові формування НКДБ СРСР та УРСР здобули значний масив інформації. Було відправлено 167 зведень, з яких 50% - в інтересах Центру, 32% - армії, 13% повідомлень містили цінні політичні дані, а також декілька десятків зведень контррозвідувального характеру. Серед винятково важливих з військово-політичного погляду повідомлень - здобута опергрупою «Вірні» інформація про затримання у Словаччині англо-американської розвідувальної групи з 18 осіб, закинутої сюди зі спецзавданням СемёновЯ.Ф. Некоторые вопросы агентурной разведки оперативных групп органов госбезопасности в тылу противника на территории сопредельных с СССР стран в годы Великой Отечественной войны // Труды ВКШ КГБ СССР. - 1985. - № 35. - С. 72-74, 81-82.. Загалом за роки війни на основі здобутих 4-м управлінням НКВС-НКДБ УРСР розвідувальних відомостей було підготовлено 355 інформаційних документів, якими користувалися у НКДБ СРСР та генеральному штабі Червоної армії ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 46, арк. 35..

Зрозуміло, що головним інструментом здобуття цінних відомостей слугували створені зафронтовою розвідкою агентурно-інформаційні мережі. Так, співробітники спецгрупи О. Святогорова «Зарубіжні» у Чехословаччині залучили до співпраці з числа місцевих антифашистів 9 резидентів, 89 агентів, 12 інформаторів (67 негласних джерел продовжили співробітництво й після завершення війни) Там само, т. 18, арк. 60, 138..

Окремі оперативні групи та агенти-одинаки отримували специфічні завдання, пов'язані зі збором політичної інформації. Група «Вісла» підготувала доповідь про діяльність Армії крайової - НСЗ, Селянських батальйонів, політичних партій Польщі Там само, т. 8, арк. 48.. Спецгрупа «Слов'яни», виведена в Болгарію, зібрала інформацію про воєнізовані білоемігрантські організації, Партію монархічного об'єднання, Військово-монархічний союз Там само, т. 15, арк. 26.. Значними здобутками відзначилася у цій царині спецгрупа «Дружба» М. Оніщука («Баглія»). Агенти завербували понад 30 оперативних джерел і підготували цінні інформаційні зведення стосовно армії А. Власова, Війська Донського на службі в німців, Білоруської Центральної Ради, польських націоналістичних організацій, УПА, підпілля ОУН та кривавого українсько-польського протистояння на Волині тощо Див.: ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 13.. Спецгрупа «За Батьківщину» (яка мала на зв'язку 152 інформатора) здобула цілий комплекс документів, направлених до Москви: про зміну стратегії ОУН(б) восени 1943 р., настанови бандерівської пропаганди, директивні документи оунівців та УПА, міжфракційне протистояння в націоналістичному русі тощо Див.: Там само, т. 19..

НКДБ УРСР ставив також завдання щодо ліквідації представників німецького командування, окупаційної адміністрації, колабораціоністів, важливих фігур антирадянських політичних організацій за кордоном. Зокрема, спецгрупу 4-го управління НКДБ УРСР «Валька» (окрім завдання з ліквідації німецького генерал-губернатора Польщі Г. Франка) було скеровано на виявлення й розробку емісарів польського еміграційного уряду Там само, т. 7, арк. 4.. Агенти «Північна» та «Віолетта» (псевдоніми змінено. - Д. В.), виведені в Німеччину, отримали завдання ввійти в оточення та знищити «Ворона» (імовірно очільника Російської визвольної армії А. Власова). Окремі агенти працювали по вірменських колабораціоністах (відомо про невиконане завдання з ліквідації керівника німецького розвідоргану «Дромедар», колишнього військового міністра уряду дашнакської Республіки Вірменія Дро Канаяна), провідниках білокозачих організацій тощо Там само, арк. 14-15, 22-23..

До 9 травня 1945 р. тільки у Чехословаччині діяли 21 партизанська бригада і 13 окремих загонів, створених органами держбезпеки УРСР. У Празькому повстанні травня 1945 р. брало участь 7 опергруп - «Шквал», «Ураган», «Уперед» та ін. Через 16 радіостанцій вони передавали важливі відомості до генштабу Червоної армії та НКДБ СРСР. Група «Смолоскип» відзначилася в Добржинському та Пржибранському антифашистських повстаннях. Спецгрупа «Грім» Г. Степового залучила до співробітництва групу словацьких офіцерів на чолі з полковником Я. Волеком, начальником гарнізону м. Пршибрам. Під час повстання 2-5 травня 1945 р. патріоти змусили німців капітулювати й передали місто Червоній армії Див.: ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 12.. Група «Вперед» 9 травня 1945 р. вступила в переговори та схилила до капітуляції й роззброїла відступаючі 16-ту, 24-ту угорські дивізії. Їхні колеги зі «Смолоскипу» захопили начальника штаба РВА генерал-майора Ф. Трухіна Там само, т. 46, арк. 20-21; З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - № 1. - С. 17-18..

У цілому під час виконання завдань на теренах Центрально-Східної Європи (у жовтні 1944 - січні 1945 рр.) опергрупи НКДБ УРСР знищили та вивели з ладу 7729 вояків противника, 16 командирів високого рангу та чиновників окупаційної адміністрації, знищили 4 військових заводи, 71 міст, 109 ешелонів, 103 автомашини тощо СемёновЯ.Ф. Деятельность оперативных групп советских органов госбезопасности по развёртыванию и активизации партизанской борьбы в Чехословакии и Польше в годы Великой Отечественной войны // Труды ВКШ КГБ СССР. - 1977. - № 12. - С. 83..

Збиралися відомості про військових злочинців, активних колабораціоністів, агентуру спецслужб противника. Одна лише група «Вірні» виявила 90 німецьких, 78 агентів словацького пронімецького режиму Й. Тісо, 207 активних карателів тощо. Інформатори групи «Зарубіжні» допомогли знешкодити 18 агентів гестапо, залишених у Чехословаччині при відступі вермахту, 28 активних пособників окупантів, 16 інших колабораціоністів ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 18, арк. 124..

Загалом за роки війни органи держбезпеки вивели за лінію фронту 2222 оперативних групи (з них НКВС-НКДБ УРСР сформували 677). Від них було отримано 4418 розвідувальних повідомлень, з яких 1358 направили до генштабу Червоної армії, 420 - штабам фронтів, 629 - командуванню авіації далекої дії для завдання бомбових ударів Федорчук В. Советская военная контрразведка в годы Великой Отечественной войны // Сборник КГБ при СМ СССР. - 1970. - № 1. - С. 90.. Щоб рельєфніше представити ефективність зафронтової роботи, наведемо такі дані: з початку 1944 р. й до кінця війни бійці спеціальних підрозділів республіканського НКДБ знищили або поранили 22,5 тис. гітлерівців, узяли в полон до 10 тис., висадили в повітря 20 військових підприємств, 18 складів, 9 бронепоїздів, 100 гармат, 207 армійських ешелонів, 110 мостів, знищили 106 танків і 675 автомашин Никитченко В.Ф. Чекисты Украины в период Великой Отечественной войны // Труды ВКШ КГБ при СМ СССР. - 1971. - № 2. - С. 80; Національна академія СБ України. - Од. зб. 1985. - С. 23; Борисов И. Оперативные группы во вражеском тылу. - С. 129..

Загальний внесок у перемогу над гітлеризмом опергруп, спеціальних загонів та інших формувань 4-го управління НКВС- НКДБ УРСР за роки війни становив: 26 тис. убитих і поранених, 3329 полонених, 6747 роззброєних вояків ворога, 25 знищених генералів і високих чиновників окупаційної адміністрації, 121 співробітник спецслужб Німеччини та її союзників. Було виведено з ладу 15 військових заводів і 23 підприємства, 6 електростанцій, 27 складів, 92 залізничних і 41 шосейний міст. Підірвано 242 ешелони (311 паровозів, до 2500 вагонів), 5 бронепоїздів і платформ, знищено 43 літаки, 135 танків, 115 гармат і мінометів противника ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 46, арк. 43-45..

Організація зовнішньої розвідки

На завершальному етапі війни серйозні завдання зафронтової роботи припали на відтворений підрозділ зовнішньої розвідки Наркомату державної безпеки УРСР. У його структурі (згідно з директивою НКДБ УРСР № 1395/С від 28 липня 1944 р.) було запроваджено 1-ше управління (на той час очолював полковник Ф. Цвєтухін). Станом на 1 лютого 1945 р. воно мало 48 штатних посад і складалося з секретаріату, трьох функціональних відділів та відділення «А» (облікового) Там само, ф. 13, спр. 490, арк. 122; ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 2433;. Показово, що на укомплектування оперативних підрозділів розвідки направили групу досвідчених співробітників саме 4-го управління НКДБ УРСР.

Функціональна структура 1-го управління свідчила про якісне зростання не тільки оперативно-військового, а й геополітичного значення українських земель, забезпечення післявоєнних політичних процесів і територіального переустрою, впливу СРСР у Центрально-Східній Європі, яку в рамках перемовин «великої трійки» консенсусно було передано у зону впливу Москви. У складі 1-го управління (63 штатні одиниці) перший відділ (13 посад) вів розвідку на території Чехословаччини та у середовищі української й іншої політичної еміграції. Другий відділ (14 штатних одиниць) зосереджувався на роботі по Польщі та Німеччині, третій (15 посад) - у зборі інформації в Румунії, Угорщині та балканських країнах ГДА СБ України, ф. 8, оп. 12 (1985 р.), спр. 3, т. 1, арк. 3-4.. У ряді управлінь НКДБ прикордонних областей створили розвідувальні відділи. Так, у Львівському УНКДБ останній (17 посад) опікувався Польщею, Чехословаччиною та українською еміграцією, в Одеському УНКДБ - Румунією, Болгарією, балканськими країнами Там само, арк. 131-131 зв., 152..

Основним завданням зовнішньої розвідки визначалася робота на території Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Німеччини. Крім того, передбачалося врахувати й визначені директивою НКДБ СРСР № 24 від 24 червня 1943 р. завдання розвідувальної роботи щодо Великобританії, США, Туреччини Там само, ф. 9, спр. 75, арк. 32.. Як зазначалося у директиві НКДБ УРСР від 28 липня 1944 р., для налагодження оперативної роботи належало виявляти на території республіки осіб, котрі мали зв'язки за кордоном (передовсім евакуйованих мешканців Західної України), відбирати з числа агентів НКДБ та громадян надійних, політично лояльних людей, що знають іноземні мови, мають відповідні психологічні риси, комунікабельність та високий інтелект для роботи за кордоном.

Окремо йшлося про доцільність використання з розвідувальною метою закордонних відряджень науковців, художньої, творчої інтелігенції, а також перевербування «ворожої агентури» з метою проникнення у зарубіжні спецслужби, антирадянські еміграційні організації. Приписувалося передавати до 1-го управління НКДБ СРСР здобуті агентурним шляхом відомості про внутрішню й зовнішню політику іноземних держав, їх державні установи та політичні організації, спецслужби, політичну еміграцію з території СРСР, відомих державних і політичних діячів, вищих офіцерів тощо ГДА СБ України, ф. 9, спр. 75, арк. 33-35..

У 1943-1944 рр. зовнішня розвідка спромоглася набути низку перспективних оперативних джерел у Німеччині, Австрії й інших європейських державах Сборник материалов конференции «Ленинские принципы и чекистские традиции в работе органов государственной безопасности Украины». - К., 1970. - Вып. 3. - С. 89; Гавяз М.І. Нова доба органів держбезпеки // Борис Шульженко: Особистість і час: Документи, спогади, матеріали / Упор. В. Б. Шульженко; за заг. ред. Ю. І. Шаповала. - К.: АДЕФ-Україна, 2О06. - С. 364.. При цьому завдання розвідувальної діяльності 1-го управління НКДБ УРСР відповідали вирішенню серйозних військово-політичних та міжнародних питань, забезпеченню соборності українських етнічних земель у контексті післявоєнного врегулювання у світі, яке невпинно наближалося разом зі стратегічними перемогами Червоної армії та її союзників по Антигітлерівській коаліції. Про це, зокрема, свідчать пріоритети розвідувальної роботи НКДБ УРСР у Польщі. При їх визначенні враховувалися спрямування польського еміграційного уряду та його потужного нелегального збройного формування - Армії крайової (АК) до відновлення Польщі в кордонах 1939 р., тісне співробітництво та залежність польських антирадянських сил від Великобританії та її спецслужб, намагання підготувати повстання для повалення прорадянського польського уряду тощо. Тож при роботі на теренах Польщі ставилося завдання виявляти підпільні організації АК, їх нелегальну інфраструктуру, збирати відомості про підготовку повстання, набувати перспективну агентуру та просувати її до резидентур англійської розвідки в Польщі й інших державах ГДА СБ України, ф. 9, спр. 89, арк. 156-162..

Розвідувальна інформація сприяла справі відновлення соборності українських земель, входження України до світового співтовариства. Так, конфіденційні відомості щодо позиції партнерів по Антигітлерівській коаліції використовувалися при визначенні долі західних кордонів України та вступу її до ООН на відомих Ялтинській і Потсдамській міжнародних конференціях, де питання західних кордонів Української РСР розглядалося в межах так званого «польського питання» Див.: Очерки истории российской внешней разведки. - М.: Международные отношения, 1999. - Т. 4. - С. 458-472..

Не можна не відзначити патріотизм українців - представників «трудової еміграції», що опинилися у країнах Латинської Америки. Деякі з них увійшли до складу резидентур, створених в Аргентині, Уругваї, Чилі радянським агентом Й. Григулевичем («Максом»). Ризикуючи життям, українці допомагали звільненню Батьківщини, закладаючи міни у вугільні бункери суден, що везли з Буенос-Айреса в Німеччину стратегічну сировину (селітру) та продовольство. Усього впродовж 1942-1944 рр. було закладено понад 150 мін - вони спрацьовували у відкритому морі. А. Гітлер особисто розпорядився підібрати інший порт для транспортування вантажів Байдаков А. Разведка органов госбезопасности СССР в годы Великой Отечественной войны. - М., 1990. - С. 42; «Украинский фронт» советской разведки (1920-1940-е годы) // ВеденеевД. Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки. - К.: К.И.С., 2008. - С. 86-88..

Можливості органів держбезпеки використовувалися для полювання на діячів української національної державності та культури в еміграції. Уже 26 травня 1945 р. очільник НКВС СРСР Л. Берія санкціонував відправку до Праги оперативної групи генерал-майора Горшкова для «вилучення активних українських націоналістів» із підпорядкуванням їй відповідальних працівників НКДБ УРСР Див. : ГДА СБ України, ф. 2, оп. 75, спр. 11, т. 1.. Було захоплено й вивезено до СРСР президента Карпатської України А. Волошина, дипломатів і громадських діячів М. Славинського, М. Ґалаґана, інших патріотів-державників. Їхня доля склалася трагічно - смерть під слідством або тривалі терміни заслання Див. докл.: Вєдєнєєв Д.В. Микола Галаган: маловідомі сторінки життя і діяльності // Україна: вчора, сьогодні, завтра: Зб. наук. праць. - К.,

1999. - С. 214-218; Веденеев Д., Шевченко С. Судьба полпреда УНР, или «Пражская осень» национального возрождения // Зеркало недели. -

2000. - № 37..

Слід зазначити, що «активні заходи» проти активістів антирадянської еміграції готувалися заздалегідь. У 1944 - першій половині 1945 рр. для розробки політичних організацій еміграції було виведено за кордон 759 (!) агентів 4-го управління НКДБ УРСР, з яких 345 працювали у Чехословаччині - головному суспільно-політичному й культурно-освітньому осередку української еміграції міжвоєнного періоду. У результаті «взяли на облік» понад 1700 емігрантів-«антирадянщиків». У травні 1944 р. із літака десантували й вивели до Відня кваліфікованого агента «Василька» (псевдонім змінено. -Д. В.), який зміг увійти в довіру керівників Українського національного об'єднання. За даними іншого агента (від контррозвідки «Смерш») згодом було затримано до «30 активних українських націоналістів» ГДА СБ України, ф. 60, спр. 86751, т. 46, арк. 33-34..

Водночас навряд чи припустиме притаманне окремим сучасним публікаціям (виступам у ЗМІ, художнім творам) легковажне або кон'юнктурне ставлення до проблеми переслідувань військовополонених, депортованих осіб за кордоном (зокрема твердження про репресування ледве не більшості з цих категорій громадян). Проведені за архівними матеріалами ретельні дослідження спростовують такі крайні судження. Із понад 4,2 млн осіб, депортованих у СРСР до 1 березня 1946 р. - 2,66 млн становили цивільні особи. З цієї категорії 80,68% було направлено до місць попереднього проживання, 9,9% зараховано до робітничих батальйонів, 5,34% призвано в армію, 2,31% перебували на збірно-пересильних пунктах і тільки 1,76% (46 740 осіб) передано в «розпорядження НКВС». Із майже 1,54 млн військовополонених 42,8% призвали до війська, 22,37% зарахували до робітничих батальйонів, 18,31% направили до місць проживання, органам НКВС передали 14,69% (226 тис. осіб). Слід ураховувати, що серед останньої категорії було чимало вояків гітлерівських військових формувань (власівці), співробітників каральних, охоронних та адміністративних структур противника, агентури спецслужб тощо. У 1946-1947 рр. на спецпоселення прибули 148 тис. колабораціоністів (до 1952 р. більшість із них звільнили, зарахувавши відбутий термін у трудовий стаж) Земсков В.Н. Репатриация советских граждан и их дальнейшая судьба // Социологические исследования. - 1995. - № 5. - С. 6..

Діяльність зафронтових оперативних груп під час війни сприяла розвідувальному забезпеченню Червоної армії, розгортанню партизанського руху (насамперед організації його розвідроботи та контррозвідувального захисту), підриву військово-економічного потенціалу противника, проведенню інших важливих оперативних заходів, у тому числі формуванню агентурної мережі за кордоном. Налагоджена органами державної безпеки система розвідувальної та контррозвідувальної роботи з позицій партизанського руху в Україні стала помітним чинником бойових успіхів на фронті. За оцінками начальника Головного розвідувального управління Червоної армії генерал-лейтенанта І. Іллічова (вересень 1944 р.), здобуті партизанською розвідкою відомості щодо збройних сил противника кваліфікувалися як «вельми цінні», такі, що в більшості випадків підтверджувалися ходом подій ЦДАГО України, ф. 62, оп. 1, спр. 275, арк. 102..

Наведені у статті матеріали ще раз підкреслюють не тільки вагу таємного протиборства в досягненні перемоги над агресором, але й непересічне значення українського відтинку протистояння народів СРСР та Об'єднаних націй гітлерівському Райху, розгром якого заклав історичні передумови для досягнення державної соборності українських земель, входження Української РСР в ООН.

Размещено на Allbest.ru