"Це ім’я краще надається для презентації моєї особи": зміна імен і прізвищ євреями Галичини наприкінці ХІХ - на початку XX ст.

23. Sliz M. Galicyjscy Zydzi na drodze do rownouprawnienia 1848 - 1914. - S. 133.

24. Див.: ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 1002. - Арк. 74-77; Спр. 299. - Арк. 117. Такий мотив часто писали у зверненнях після 1899 р., зважаючи на позитивне рішення у справі празького єврея Самуеля Генігера (див. прим. 10).

25. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 387. - Арк. 113-116; Спр. 444. -Арк. 84. Справа про зміну імені Вольфа Герша Брандлера, народженого у Львові у 1860-х рр., інтереси якого представляв відомий у місті адвокат, згодом професор університету Маурицій Аллерханд. Серед аргументів він наводить таке твердження “зараз євреї численними вузлами зв'язані з рештою людності [...] тому їм необхідне ім'я, яке було б використовуване у християн. З різних причин євреї не хочуть, щоб ім'я вказувало на них так, як колись жовта пляма на плащі”. Це прохання відхилило Намісництво у 1900 р., а через рік і Міністерство.

26. Zbior ustaw i rozporz^dzen administracyjnych. Wyd. II. - Lwow, 1911. - T. III. - S. 211.

27. * Можливо причини негативного ставлення Галицького намісництва до такого явища як зміна євреями імен та прізвищ пов'язані з загальною ситуацією в провінції і неоднозначним ставленням передовсім поляків, які представляли політичну владу, до прагнення євреїв глибше інтегруватись в суспільство через акультурацію особових назв. Ця позиція була консервативною і передбачала досить повільну і вибіркову акультурацію, в той же час адміністративні органи інших провінцій Австро-Угорської імперії були ліберальніше налаштовані. Додатково ситуацію в Галичині ускладнювала надто велика кількість незадіяних у продуктивній праці євреїв, що зумовило досить упереджене ставлення до спроб євреїв стати частиною суспільства. В той же час у Відні процес акультурації євреїв мав набагато довшу традицію.

28. У 1904 р. Намісництво розглядало звернення Гінди Блуми Хаусман, що народилась у Львові і збиралась вийти заміж за Йозефа Готтліба, військового лікаря з Будапешту Жінка прагнула перед шлюбом виправити своє ім'я на Клементина, оскільки суспільний статус її майбутнього чоловіка може постраждати від того, що його оточення вважатиме особу з іменем Гінде Блума позбавленою освіти та виховання. У своєму листі пані Хаусман як аргумент наводила той факт, що в угорській частині імперії зміна імені є формальністю, і з цим не виникає ніяких труднощів (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 720. - Арк. 18-21).

29. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 1018. Арк. 12.

30. Beider А. Names and Naming... - S. 24.

31. Guz M. O nazwiskach zydowskich w formie zlozen niemieckich (w Prusach) // Bialostockie Archiwum Jfzykowe. - Bialystok, 2011. - № 11. - S. 68.

32. Ojczyzna. - Lwow. - 1890. - № 17. - S. 138.

33. Tam ze. - 1891. - № 7. - S. 54; № 12. - S. 93. Соломон Мелінський, очевидно син Еліаша Менкеса (Мелінського), у 1903 р. задекларував у львівському Магістраті перехід з юдаїзму на римо-католицьку віру Див.: ЦДІАЛ. - Ф. 618 (Римо-католицька консисторія). - Оп. 2. - Спр. 2278.

34. У 1895 р. до Намісництва звернувся слухач юридичного факультету Нута Гальперн, який хотів підписуватись прізвищем Галерський, але у процесі перевірки документів з'ясувалось, що він у 1883 р. вже звертався з проханням отримати прізвище Данерман, що було дозволено. Вдруге Намісництво відмовило Н. Гальперну, який наступного року звернувся до Міністерства внутрішніх справ з тією ж метою (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 1012. - Арк. 19-23).

35. У 1899 р. слухач філософії при Краківському університеті Хікль Піцелє (Chicl Picele) змінив прізвище на “Орлінський” (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 384. - Арк. 88-90). Цікаво, що наступного року цей же Хікль звернувся з проханням змінити ім'я на “Генрик”, у чому було відмовлено.

36. * Перевіркою прізвищ займався Крайовий виділ, до якого Намісництво надсилало спеціальний запит. Головним орієнтиром для чиновників був збірник шляхетських прізвищ укладений Каспером Весецьким “Корона Польська”.

37. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 384. - Арк. 95.

38. Там само. - Ф. 146. - 51. - Спр. 1005. - Арк. 60. Для того, щоб отримати дозвіл цей адвокат надіслав до Намісництва такі документи: свідоцтва про народження власне, дружини і сина, а також свідоцтво про одруження. Оскільки за кожне свідоцтво метрикали брали від 1 до 5 корон, а ще гербовий збір - 10 корон, то такі звернення були недешевою справою.

39. Kipa E. Feldstein-Felstyn WladysHw Herman // Polski Slownik Biograficzny. - Warszawa, 1948. - T VI. - S. 405.

40. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 1004. - Арк. 56-67. Справа Йозефа Нюсбаума-Гіларовича теж пов'язана з його конверсією, яку він і його дружина здійснили у 1901 р. (ЦДІАЛ. - Ф. 618. - Оп. 2. - Спр. 2482. - Арк. 196.), незадовго після приїзду до Львова з Варшави. Їх сини, Тадеуш і Генрик, охрестились у 1905 р. (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 2278), але сам Йозеф Нюсбаум вирішив змінити прізвище щойно у 1907 р., через рік після того, як очолив кафедру зоології та порівняльної анатомії в університеті. У написаній за кілька років до смерті автобіографії Йозеф Нюсбаум не згадує жодним словом ані про своє єврейське походження, ані про зміну релігії та прізвища. Детальніше див.: Nusbaum-Hilarowicz J. Pamietniki przyrodnika. Autobiografja. - Lwow, 1915.

41. Sliz M. Rytualne malzenstwa zydow w Galicji w drugiej polowie XIX wieku // Studia Juda- ica. - Krakow. - 2001. - № 1-2. - S. 97-110. За даними авторки, частка ритуальних (незаконних) шлюбів у різних місцевостях могла коливатись від 10 до 60%, причому, чим більше асимільованою була громада, тим більше євреї намагались укладати легальні шлюби. Можливо це пов'язано з тим, що євреї у великих містах були краще поінформовані і частіше стикались з законами, тому і мали вищу правосвідомість, ніж євреї з провінції. Намісництво часто не відмовляло в таких справах.

42. ЦДІАЛ. - Ф. 701. - Оп. 1. - Спр. 336. Тут враховано всіх народжених, включаючи тих, що невдовзі померли. Частина позашлюбних дітей була легітимізована (приблизно кожен десятий).

43. Там само. - Спр. 142.

44. Там само. - Спр. 143.

45. Byk E. Zydzi we Lwowie w latach 1903 - 1905 // Jednosc. - Lwow. - 1908. - № 18. - S. 2.

46. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 24. - Спр. 10329-11401 (тут опинились і справи, датовані 1915 - 1920 рр.) Переважно це греко-католики, що хотіли спольщити свої русинські прізвища (Курило на Соколовський, Слива - Нижинський, Бик - Новиковський), рідше - прохання замінити прізвище через немилозвучність.

47. * Сюди також віднесено тих, хто не подавав мотивів зміни прізвища, і загалом усіх, хто обирав не слов'янізовані прізвища.

48. Zbior ustaw i rozporz^dzen administracyjnych... - S. 211.

49. Beider А. Names and Naming. Як відомо, у сусідній Російській імперії ситуація була ще гіршою - змінювати прізвища було суворо заборонено, навіть якщо єврей здійснював конверсію.

50. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 24. - Спр. 11964. - Арк. 17.

51. Там само. - Спр. 10852. - Арк. 5. У січні 1910 р. прохання змінити прізвище на “Порецький” вніс до Галицького намісництва Адольф Владислав Перлмуттер, окружний лікар у Збаразькому повіті. Він народився у Збаражі, але у грудні 1909 р. прийняв хрещення у Львові в костелі св. Анни. Дозвіл надано 14 лютого того ж року. У травні 1911 р. надійшло звернення від контролера продажів тютюну в Коломиї Іґнаца (Ignaz) Петра Перлштейна, який разом з дружиною і 5-ма дітьми хотів отримати прізвище “Перльовський”. У Намісництві йому відмовили через те, що таке прізвище значилося у гербівнику Яна Бобровича як шляхетське і запропонували обрати інше прізвище. Наступного року Перлштейн запропонував 4 варіанти прізвищ (Полесь- кий, Пєлавський, Пєлінський, Пораньський), з яких Пєлавський визначено як нешляхетське і дозволено використовувати (листопад 1912 р.). З матеріалів листування виходить, що петент народився у Жовкві, одружився у Перемишлі, де народився його старший син Чеслав Еміль (у1894 р.); згодом він деякий час проживав у Відні, де народились троє його молодших дітей - Мар'ян Леон, Станіслава Цецилія і Казимир Вільгельм. Його наймолодша дочка Ірена Ядвіґа народилась у Коломиї в 1907 р. і у цьому ж місті голова родини охрестився 21 червня 1910 р. (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 24. - Спр. 10838. - Арк. 1-18).

52. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 24. - Спр. 11690. - Арк. 114-116.

53. ЦДІАЛ. - Ф. 618. - Оп. 2. - Спр. 2274.

54. У 1903 р. судовий ад'юнкт у м. Тешань (Боснія) д-р Фішель Неуфельд (походив з м. Жешув) звернувся до Міністерства внутрішніх справ з листом, де оскаржив рішення Галицького намісництва про відмову йому у зміні імені Фішель на Філіп. Він стверджував, що є повноправним австрійським громадянином і має академічний ступінь, а тому “для чого моє ритуальне середньовічне ім'я повинно викликати пересуди і відразу до моєї особи. Чому влада не йде назустріч ідеалам усуспільнення євреїв, натомість своїми діями породжує сепаратизм у державі? Чому моєму шкільному товаришу Маурицію Фурекові дозволили змінити прізвище на “Фурковський”, також іншим [...] а мені відмовлено?” (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - 51. - Спр. 562. - Арк. 52-55).

55. У 1892 р. Намісництво у Львові дозволило Менделю Еселю, студентові Політехнічної школи, змінити прізвище на Есслевич через те, що він незабаром повинен відбувати однорічну службу у війську (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 24. - Спр. 11369. - Арк. 11), натомість у 1901 р. відмовило Антонієві Врезлю (можливо охрещений), кравцеві, голові кравецького цеху і радникові гміни у м. Живєц, використовувати прізвище “Врезлевич”. Як виходить з матеріалів справи, головною причиною відмови стала характеристика цього єврея від місцевого старости який написав, що вагомих підстав для позитивного рішення немає (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 51. - Спр. 1006. - Арк. 100-103).

56. ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 51. - Спр. 1017. - Арк. 35.

57. У 1903 р. Нухім Ґінсберґ просив змінити його ім'я на Натан (стверджуючи, що ці імена є ідентичними), а прізвище на Ґенсер, проте у Галицькому намісництві звернулися за роз'ясненням до рабина Є. Каро. Він заперечив тотожність імен Нухім і Натан. За подання неправдивої інформації заяву петента було відхилено (ЦДІАЛ. - Ф. 146. - Оп. 51. - Спр. 1004. - Арк. 11-34).

Размещено на Allbest.ru