Історія Чорноморського суднобудівного заводу (кінець ХІХ-ХХ століття)

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 5 серпня 1956 р. завод перейменований в ордена Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора УРСР Миколаївський суднобудівний завод імені І.І. Носенка і підпорядковувався з 1957 р. Херсонському раднаргоспу.

У п'ятдесяті роки у військовій справі розпочалася науково-технічна революція. Це був період розробки і впроваджень ядерної зброї і ракетної техніки. Тому у 1956 р. будівництво крейсерів було призупинено. Керівництво визнало недоцільним будування кораблів, обладнаних звичайним артилерійським знаряддям.

1957 р. на заводі з урочистостями було закладено перший радянський флагман китобійної флотилії - унікальну китобазу «Советская Украина», 1959 р. вона вийшла у перший промисловий рейс. За розмірами і наповненістю сучасною технікою їй не було рівних у світі. Довжина - 217,8 метрів, ширина - 27,8 метрів, швидкість ходу 16 вузлів, обладнання китобази дозволяло перероблювати за добу 75 китів, що давало за один промисел 35 тонн жиру. Для промислової розвідки китобаза була оснащена навігаційним обладнанням та гелікоптером [29, 30].

Наступним етапом діяльності заводу була побудова великих суховантажних суден типу «Ленинский комсомол» (головне судно побудоване на Херсонській верфі). Перший суховантажний корабель з цієї серії - теплохід «Физик Вавилов» - здано в експлуатацію 1959 р. Судно двохпалубне, шеститрюмне, з видовженим баком і середнім розташуванням машинного відділення, довжиною 169,9 метри, шириною - 21,8 метри [31].

З 1959 р. до 1963 р. на заводі була побудована серія суден за цим проектом: «Физик Лебедев», «Полтава», «Фредерик Жолио-Кюри», «Ленинский пионер», «Полоцк», «Красное знамя» [32].

У 1960-ті роки на заводі збудовано суховантажні судна: «Перекоп», «Приднепровск», «Баймак», «Бабушкин», «Николаев», «Партизанская искра», «Партизанская слава», «Капитан Вислобоков». На цих суднах усі службові і житлові приміщення були оброблені декоративним пластиком вітчизняного виробництва, що замінило цінні породи дерев, чим і зменшено обсяг малярних та оздоблюваних робіт. Суховантажний теплохід «Партизанская слава» експонувався на виставці у Монреалі «ЕКСПО-68» і отримав високу оцінку [33].

У серпні 1968 р. завод був перейменований в ордена Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора УРСР Чорноморський суднобудівний завод.

У 1960-х роках корабели суднобудівного заводу збудували більше сотні траулерів типу «Маяковский» і модернізованих траулерів типу «Пионер Латвии» (49 одиниць). Також будувалися науково-дослідні судна: «Академик Книпович» и «Академик Сергей Королев» [34].

У 1970-ті роки значно розширилося будівництво суден на експорт. Майже всі експортні судна здавалися замовникам достроково. Суховантажник «Тропико» відійшов до Гамбурзького порту, «Нопал Аргус» збудований для Норвегії, «Икарос» - для Англії - усі ці кораблі отримали високу оцінку на світовому ринку [35].

На той час у світовому торговому флоті з'явилася велика кількість нових типів спеціалізованих суден, у тому числі з горизонтальною вантажопереробкою. Особливість таких суден - горизонтальний поділ простору для вантажу (для легкого й зручного переміщення вантажу по твіндекам). Головне судно такого типу «Капитан Смирнов» (Олександр Петрович Смирнов - один із старійшин Балтфлоту) - перший великий радянський газотурбохід. У липні 1977 р. у Миколаєві з урочистостями відбулося спущення його на воду [36].

1979 р. було спущено на воду й здано флоту країни друге суховантажне судно даного проекту - «Капитан Мезенцев» [37].

Завод продовжував будувати сучасні судна, оснащені засобами автоматичного керування з високими морехідними та експлуатаційними якостями. Були побудовані унікальні тяжкі авіаносці «Киев», «Адмирал флота Кузнецов». На той час тільки два підприємства світу за технічними і технологічними потужностями мали змогу побудувати тяжкі авіаносці - «ЧСЗ» і завод у Нью-Йорку (США). На кінець 90-х років на рахунку суднобудівного заводу-гіганта нараховувалося 1004 побудованих суден різних типів.

За сто років підприємство очолювали двадцять вісім директорів. Останні - В.Івочкін (1950-1952 рр.), В.Орєшкін (1953-1954 рр.), І.Прибильський (1955-1956 рр.), З.Сгибнєв (1957-1958 рр.), А.Ганькевич (1959-1979 рр.), Ю.Макаров (1979-1993 рр.), І.Овдієнко (1993-1996 рр.) [38].

Розпад СРСР негативно вплинув на діяльність заводу. Виробничість ЧСЗ значно знизилася. Нині використовується до 10% потужності заводу. Завдяки таким підприємствам, як Чорноморський суднобудівний завод, Миколаїв був і залишається містом корабелів.

РОЗДІЛ ІV: КЕРІВНИКИ ЗАВОДУ

За історію свого існування, Чорноморським суднобудівним заводом, було пережито чимало невдач, але і багато успіхів, що, безпосередньо, пов'язані із діяльністю керівників, відданих патріотів своєї справи, які присвятили своє життя суднобудування та піднесли на високий рівень Миколаїв, як важливий промисловий та стратегічний центр Півдня України.

Одним з визначних директорів заводу був Дмитрієв Микола Іванович (1909-1912рр), який відіграв провідну роль у відродженні миколаївського суднобудування на початку ХХ століття. Це про нього морський міністр Григорович писав: «На Адмиралтейском заводе есть очень дельный інженер Дмитриев, котрого все сманивают и обещают большое содержание, буду стараться его удержать. Он мне нужен для проекта перестройки Черноморских завожов…» [8]. А таку оцінку його діяльності давав Олексій Миколайович Крилов: «выдающогося во свех отношениях инженера».

Микола Іванович народився в 1875 році, він отримав чудову освіту. За висловом Крилова « По-французьки він говорить як француз, по-англійськи як англієць, по-німецьки як німець »[8]. Закінчив Петербурзький технологічний інститут. У 1908-1910 рр.. працював на Адміралтейському заводі (в Санкт-Петербурзі), спочатку завідувачем суднобудівного цеху, суднобудівними і механічними майстернями, потім головним інженер-механіком. У 1909 році, в 34 віці в співавторстві з Колпичевим В.В. видав книгу « Суднобудівні заводи і суднобудування в Росії і за кордоном ». Морським міністерством частина тиражу книги була придбана і розіслана суднобудівним заводам країни. Саме з цієї книги кар'єра Миколи Івановича різко пішла вгору. Під його керівництвом будувалися лінійні кораблі типу «ИмператрицаМария», легкий крейсер типу «АдмиралНахимов», ескадронний міноносець типу «Беспкойный», «Счастливый», і «Фидониси». Така людина проживала та працювала в нашому місці.

Важливий внесок в розвиток Чорноморського суднобудівного заводу здійснив Юрій Іванович Макаров - один із організаторів суднобудівної галузі СРСР, а також директор Чорноморського суднобудівного заводу з 1979 по 1993 років.

Народився 2 вересня 1934 року в с. Кременчук на Полтавщині. У 1958 році Ю.І. Макаров після закінчення Миколаївського кораблебудівного інституту влився у його трудовий колектив флагмана вітчизняного суднобудування - Чорноморського суднобудівного заводу [5].

На заводі він пройшов великий життєвий, професійний шлях від помічника майстра, майстра, будівника судів, старшого будівника, замісника головного конструктора по будівництву траулерів до головного інженера. І на кожному етапі професійного становлення він проявляв наполегливість у досягненні поставленої цілі, вирішенні важких інженерних задач, а головне - пізнавав азбуку життя, оточував себе однодумцями, цілеспрямованими особистостями [10].

1979 році генеральний директор Чорноморського суднобудівного заводу почесний громадянин міста Миколаєва Анатолій Борисович Ганькевич пішов на пенсію, він рекомендував на посаду генерального - Юрія Івановича Макарова.З цього періоду почалася нова ера в розвитку підприємства, нова сторінка в життя його генерального директора. Увесь досвід, накопичений на попередніх посадах, став у нагоді у подальшій керівній діяльності.

Під керівництвом і при безпосередній участі Ю. І Макарова було побудовано більше 500 громадських, рибопромислових, науково-дослідницьких суддів, військових кораблів. Серед них - важкі крейсери «Минск», «Баку», «АдмиралфлотаКузнецов», риболовецькі траулери типу «Маяковский», «Пулковскиймеридиан», науково-дослідницькі - «АкадемикКнипович», «АкадемикСергей Королев», а також перший корабель незалежної України - «Славутич».

1989 році став лауреатом премії радянського профсоюзу «за активну участь в комплексному вирішенню питань соціального розвитку ». Під його керівництвом Чорноморський суднобудівний завод неодноразово ставав переможцем всесоюзних, всеукраїнських соціалістичних змагань [10].

3 грудня 1992 року Ю.І.Макаров був вибраний академіком Академії інженерних наук України [5].

У зв'язку із важкою хворобою незважаючи на відчайдушні пручання, 2 червня 2002 року на 68 році життя Ю.І.Макарова не стало.

Миколаївці бережуть пам'ять про свого відомого земляка. 2 лютого 2002 року рішенням сесії міської ради на Намиві названий сквер на честь засновника мікрорайонна Ю.І.Макарова. Тепер у сквері стоїть йому пам'ятник.

Народна пам'ять міцна. Ми пам'ятаємо і шануємо, наших земляків, які творили і славили історію нашого рідного краю.

ВИСНОВКИ

В даному дослідженні було розкрито історія створення та діяльність заводу з 1897 року до кінця ХХ століття. Простежено процес залучення капіталу іноземних інвесторів в суднобудівну галузь міста, завдяки якому почався розвиток Чорноморського суднобудівного заводу. Миколаїв, який розташований поблизу кам'яновугільного та залізорудного басейнів, мав вихід в море та досвідченні кадри суднобудування. Був найбільш зручним містом для утворення на півдні Росії крупного центра капіталістичної суднобудівної промисловості.

Також у роботібуло досліджено вплив iсторичних подiй на розвиток Чорноморського суднобудівного заводу. Особливо важливими переломними моментами в історії заводу були 1905-1907 роки - це період революції,страйків та виступів, а також розглядався «період підйому»

(1959 - 1963), який характеризувався великою кількістю працівників та спуском на воду першої вітчизняної китобійної бази «СоветскаяУкраина», яка була присвячена позачерговому з'їзду.

Під час написання роботи було з'ясовано які типи кораблiв і суден були побудованi миколаївськими кораблями за сторіччя iснування заводу. А також було розглянуто причини недостатнього розвитку Чорноморського суднобудівного заводу,що були зумовлені політичною та економічною нестабільністю.

Безпосередню важливу роль відіграли директори, які були розглянуті в ході дослідження, вони внесли вагомий внесок в діяльність та розвиток заводу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. А. Кузнецов. Буксир «Гайдамака» начинает жизнь. // Родной причал №13 31 марта-6 апреля 2004. - С.1урсом. 7 жовтня 2003 р. Пункти 11.1; 11.2; 11.3; 11.5;

2. А.А. Малярчук. Верфь на Ингуле. - Л.: Судостроение, 1989.- 408 с.

3. Бабич В. Легендарный директор /В. Бабич //Южная правда. - 2004. - 29 апреля. - С. 3-7

4. В. Симоненко. Анатомия коррупции. // День №67, 11 апреля 2002. - С.3

5. Вассель О. Роль Миколаївського Адміралтейства в становленні Чорноморського флоту: з історії державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 Комунара» / О. Вассель // Морська держава. - 2007. - № 2. - липень-грудень. - С. 27 - 30

6. Выборный П. Имени 61 комунара / Выборный П., Гуйван В., Журавель А. Николаев. / Судостроительный завод / - Одесса: Маяк, 1973. - 202 с.

7. Гавриленко С. Гордость отечественного судостроения / С. Гавриленко // Южная Правда. - 1969. - 23 января. - С.1

8. Гаврилов С. Верфь в диком поле / С. Гаврилов // Наш город. - 2008. - №38. - 17-23 сентября. - С. 20 - 21

9. Горбуров Е. Г. Анатолий Ганькевич - человек из созвездия героев / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров / Легендарные имена. - Николаев: Издательство Ирины Гудим, 2011. - 60 с.

10. Горбуров Е. Г. АнатолийГанькевич - человекизсозвездиягероев/ Е. Г.Горбуров, К. Е.Горбуров/ Легендарныеимена. - Николаев: ИздательствоИриныГудим, 2011. - 60 с

11. Горбуров Е. Г. АнатолийГанькевич.Герой свого времини (Неизвестные и забытыестраницыбиографии) / Е. Г.Горбуров, К. Е.Горбуров. - Николаев: Издатель Шамрай. П. Н., 2011. - 112 с.

12. Горбуров Е. Г. Верфь, взрастившая город (225-летию завода имени 61 Коммунара посвящается) / Е. Г. Горбуров // Южная правда. - 2013. - 17 сентября. - С. 3

13. Горбуров Є.Г. Юрій Іванович Макаров - корабел ХХ століття/ Є.Г.Горбуров // Имена. - 2009. - № 2.- С. 33-35

14. Д. Педерсен. Контейнерные перевозки Черноморья и перспективы их развития. // Порты Украины №8, 2008. - С.12

15. Д.А. Черненко. Финансирование строительства судов на украинских судостроительных заводах. // Судоходство №11, 1991. - С.26

16. Давидяк Т. Чорноморський суднобудівний: від минулого до майбутнього / Т. Давидняк //Молодь України. - 1994. - 10 листопада.- С.16-23

17. Державне підприємство «Чорноморський суднобудівний завод» //Миколаївщина. - Б.в., 1998.- с.40

18. Е.Я. Яцунская. Николаев от перестройки к независимости: историко-политический анализ. - Николаев, 2008. - С.11

19. Завод им.61 Коммунара может вернуться к постройке плавгостиниц // Вечерний Николаев 20 декабря 2003. - С.4

20. Златопольськая О.М. Черноморскийсудостроительный / О.М. Златопольськая, Р.С. Кац. -Судостроение, 1973. - 355с.

21. Зубов Б. Н. История развития кораблестроения на юге России / Б. Н. Зубов. - Калининград, 1990. - 383с.

22. Зубов Б. Н. ИсторияразвитиякораблестроениянаюгеРоссии / Б. Н. Зубов.- Калининград, 1990. - 383с.

23. Коммунаровцы построят танкер. // Вечерний Николаев №10 29 января 2008. - С.1

24. Крючков Ю. С. Алексей Самуилович Грейг и его время: адмирал, личность, человек / Ю. С. Крючков -- Николаев: Изд-во Ирины Гудым, 2008. -- 480 с.

25. Крючков Ю. С. Начало Николаева и судостроения в городе / Ю. С. Крючков // «Именовать - город Николаев». - Николаев, 1989. - С. 10 - 42.

26. Кушнырев А. Награды, завоенание трудом/А. Кушнырев //Трибуна рабочего.- 1991. -5 декабря. - С.2-4

27. Л.А. Плясков, Л.М. Кучеренко. Наш Черноморский.- М.: Мысль, 1989.- 381с.

28. Макаров Ю.І. Авианосец/ Ю.І Макаров. - Николаев: Издатель Шамрай. П. Н., 2010. - 272 с.

29. Матеріали з Краєзнавчого музею Старофлотських казармі. - 3 зал. - експозиція № 17: Відбудова і розвиток області у другій половині ХХ століття. - № 2

30. Н. Чантурия. Три удара правительства, которые разрушили судостроение. // Судоходство №3, 1999. - С.20-21

31. Николаевскийавианосецпережилреинкарнацию // Николаев. новости.- 2004. - 13 июня. -С.8-12

32. Плясков Л. А Наш Черноморский. 1897-1987 / Плясков Л. А., Кучеренко Л. М. -- М.: Мысль, 1989. -- 481 с

33. Плясков Л. А. Рождённый в краю корабельном / Плясков Л. А., Кучеренко Л. М. и др. -- К.: Издательский дом «Компьютерные системы» ЗАО, 1997. -- 400 с. -- ISBN 978-966-95240-1-0.

34. Плясков Л.А. Рожденный в краю корабельном: история становление и розвитие ЧСЗ/Л.А. Плясков (та друг.).- К.: Изд. дом «Компьютерные системы»,1997. - 398 с.

35. Подборский В. Так рождались верфи / В. Подборский // Южная правда. - 1990. - № 14. - С. 3

36. Рижева Н. О. Історія суднобудування на теренах України від давніх до новітніх часів / Н. О. Рижева. -- Київ: ПП Сергійчук М. І., 2008. -- 476 с.

37. Робітничийрух на Україні в роки реакції /Зб. Документів і матеріалів. - К., «Наукава думка». - 1965

38. С. Козлов. В. Агафонов: В последнее время заказчики проявляют все больший интерес к нашему заводу. // Вечерний Николаев №8 1 января 2003. - С.2

39. С.Козлов. Коммунаровцы спустили на воду танкер. // Вечерний Николаев №114 7 октября 2008. - С.1

40. С.Козлов. На заводе им.61 Коммунара строят самый мощный буксир Украины // Вечерний Николаев 28 августа 2004. - С.1

41. Свирид М.А. История революционного движения на Николаевском заводе «Наваль»/ М.А. Свирид.- К., 1951

42. Судоремонт продолжает развиваться. // Коммунаровец №1 2008. - С.3

43. Чорноморскийсудостроительный завод // УРЭС. - К.: Глав. ред. УСЭ,- 1989. - с. 621-622

44. Чорноморський судостроительный завод// Горожанин. - 2002. -№ 10. - с.15

45. Чуприна А. На капитанскоммостике/ А.Чуприна // Рід. Прибужжя. - 1995. - 18 березня. - С.9-12

46. Шванева Е. А. Анатолий Ганькевич. Судьба строит корабли // Южная правда. - 14 января 2012. - С. 2

47. Шитюк М.М. Директор суднобудівного заводу/ М.М. Шитюк// Повне зібрання наукових праць. - М. - 2010.- Т.6. - С.363-370

48. Шитюк М.М. МасовірепресіїпротинаселенняпівдняУкраїни в 20 -- 50 р. XX ст.”/ М.М. Шитюк. -- Київ-тетро‚ 2000.

49. Школяров І. Ні хліба,ні кораблів/І. Школяров//Голос України. - 2003. - 6 червня. - С.3-8

50. Ю. Гриценко, Л. Жигинас. «Круги ада»: вокруг рентабельности отечественного судостроения. // Судоходство №12, 1998. - С.41

Размещено на Allbest.ru