"Діти - майбутні будівничі комунізму": ідеологічна казуїстика шкільної освіти в Україні (1950-ті - 1991 рр.)

В період перебудови, суголосно процесам демократизації і гласності, глорифікація шкільної системи в СРСР стала дедалі частіше сполучатися з критикою її окремих елементів. Відомий педагог і психолог, народний депутат СРСР Шалва Амонашвілі у виступі на Першому з'їзді народних депутатів СРСР 2 червня 1989 р. відкрито визнав багаторічні ерозії і вади радянської моделі освіти, назвавши школу авторитарною. «Вочевидь, це закономірне явище, тому що протягом багатьох років авторитаризм панував у всій нашій країні. І цей авторитаризм, як у дзеркалі, відбився й у школі теж. Тиск на дітей, кінець волі, немає думки, живої думки. А вчитель як найголовніша фігура, як авторитет постає перед дітьми. І, до речі сказати, виникає такий парадокс: із одного боку, учитель найбільш налякана людина в нашій країні, тому що над ним завжди стояла дуже широка мережа й система: інспектура і накази, постанови. Все це обмежувало рух учителя до живої думки. І з іншого боку - ця налякана людина залякує своїх учнів у класі» [1].

Ш. Амонашвілі проводить важливу лінію зв'язку між формуванням особистості в радянській школі з подіями в Тбілісі у квітні 1989 р. та процесами суверенізації республік СРСР. За його словами, «Саме авторитаризм, вочевидь, і вплинув на події, які відбуваються і в Тбілісі, і в інших місцях, тому що дитина, вихована в таких умовах, зараз знаходить волю своїм почуттям, і ця воля проявляється у різних аспектах, у різних сферах» [1].

Кроком на шляху децентралізації радянської школи стало ухвалення Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» (введений в дію 5 грудня 1990 р.), який вивів місцеві освітянські органи управління з-під підпорядкування Міносвіті УРСР. Стаття 28 закону визначала, що організація надання методичної допомоги школам покладається на сільську, селищну, міську раду народних депутатів [25].

Однак, традиція централізації радянської школи настільки вкорінилася, що після ухвалення Закону Міністерство гостро відреагувало на такий крок і спробувало повернути свої повноваження.

Міністр І. Я. Зязюн 2 січня 1991 р. зазначав, що «В результаті стає проблематичною роль Міносвіти УРСР як органу, що відповідає за реалізацію державної політики в сфері освіти, необхідно не допустити перетворення Міністерства на формальний, фактично безвладний орган управління» [37, арк. 4].

Для доведення своєї правоти Міністерство маніпулювало європейським досвідом, який стосувався інших освітніх моделей і систем. «В останні десятиріччя в розвинутих країнах утворені або посилені міністерства освіти як федеральні, так і земельні, провінційні, штатів тощо. Наприклад, у США в 1979 р. створено Міністерство освіти, а роком раніше був прийнятий закон про Генерального інспектора освіти. Загальновідома роль «інспекторів її величності» Міністерства освіти і науки Англії. Інститут інспекторів існує в Міністерстві освіти Японії. У ФРН з 1969 р. функціонує федеральне Міністерство освіти і науки. Чисельність апарату Міністерства національної освіти Франції досягає 2 тис. чол.», - говорив Міністр [37, арк. 3-4].

Висновки

Радянська школа протягом другої половини XX ст. залишалась могутнім інструментом виховання «нової радянської людини» і «будівничого комунізму».

Радянську шкільну модель можна розглядати як гнучку тактику взаємних поступок, коли шкільна влада, наприклад, закривала очі на певні проступки, щоб мати можливість робити вигляд, що все контролює і шкільна модель функціонує нормально.

Дотримання зовнішніх норм поведінки гарантувало можливість певної свободи особистості, що відкривало шлях до побудови кар'єри, успішного входження в соціум, побудови безхмарного майбутнього.

Сам режим не вимагав, щоб молода людина щиро вірила в офіційні догми. Завдання полягало у належному, «радянському» способі «правильної» поведінки. Вчителі і учні знали, коли й що говорити, а коли мовчати.

Реальна та ілюзорна системи співіснували, не заважаючи одна одній. Така ситуація змалку накладала свій відбиток на психіку людей. Пристосування до двох паралельних життів - реального й ілюзорного - викликало роздвоєння особистості, що, з точки зору соціальної психології, є хворобливим станом. Принципово важливою вважаємо думку дослідників П. Вайля і О. Геніса, які стверджують, що скільки б людина не переконувалась у брехливості шкільних постулатів, вона усе життя рахувалася з ними.

Разом із тим в умовах «відлиги» та «застою» процес «комуністичного виховання» мав меншу результативність, порівняно з періодом 1930-40-х рр., що пов'язано зі зневірою старшого покоління в ідеалах постреволюційного та післявоєнного суспільства, що відбилось на школі як соціальному інституті. У цьому контексті непоодинокими ставали прояви нонкомформізму та «виходу за межі» серед школярів, доводячи утопічність спроб конструювання «нової радянської людини».

Література

1. Амонашвили Ш. А. Правда нужна всем / Ш. А. Амонашвили // Учительская газета. - 1989.

2. Бронфенбреннер Ури. Два мира детства: Дети в США и СССР: Пер. с англ. Ури Бронфенбреннер. - М.: Прогресс, 1976. - 167 с.

3. Вайль П. 60-е: мир советского человека / П. Вайль, А. Генис. - М.: Новое лит. обозрение, 1998. - 358 с.

4. ГДА СБУ - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 950: Доклады, представления и специальные сообщения органов госбезопасности в партийные и правительственные органы (1966).

5. ГДА СБУ. - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 963: Доклады, представления и специальные сообщения органов госбезопасности в партийные и правительственные органы (1968). - 408 арк.

6. ГДА СБУ - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 1033: С подлинниками докладных записок спецсообщений и информсооб- щений (возврат из ЦК КПУ) (1974). - 248 арк.

7. ГДА СБУ - Ф. 16. - Оп. 1. - Спр. 944: Доклады, представления, спецсообщения органов госбезопасности в партийные и правительственные органы (1965). - 249 арк.

8. ГДА СБУ - Ф.16. - Оп.1. - Спр. 961: Доклады, представления и специальные сообщения органов госбезопасности в партийные и правительственные органы (1968). - 311 арк.

9. ГДА СБУ - Ф.16. - Оп.1. - Спр. 964. Доклады, представления и специальные сообщения органов госбезопасности в партийные и правительственные органы (1968). - 327 арк.

10. Геллер М. Машина и винтики. История формирования советского человека / М. Геллер. - М.: МИК, 1994.

11. 336 с. Режим доступу: http://krotov.info/library/04_g/el/gell_21.htm

12. Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР. - Київ: Рад. шк., 1959. - 26 с.

13. Иваницкая Е. Н. Один на один с государственной ложью. Становление общественно-политических убеждений позднесоветских поколений в условиях государственной идеологии / Е. Н. Иваницкая. - М.: Издательские решения, 2016. - 332 с.

14. Из творческого наследия В. Сухомлинского // Советская педагогика. - 1988. - № 3. - С. 97-102.

15. Каганов Ю. О. Радянський мовний дискурс: політико-ідеологічні особливості та протидія / Ю. О. Каганов // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2012. - Вип. XXXII. - C. 267-272.

16. Ліфтон Р. Д. Технологія «промивки мізків»: психологія тоталітаризму / Р. Д. Ліфтон. - Харків: Віват, 2015. 416 с.

17. Макаренко А. С. Педагогические работы. 1936-1939 (Педагогические сочинения в 8 томах). Т. 4. - М.: Директ-Медиа, 2014. - 566 с.

18. Маслинский К. Конференция «Антропология советской школы: культурные универсалии и провинциальные практики» / К. Маслинский // Вестник Пермского университета. Серия История. - 2010. - № 2. - С. 448-456.

19. Про реформу загальноосвітньої і професійної школи. - Київ: Політвидав України, 1984. - 110 с.

20. Радянська школа. - 1977. - № 5. - С. 11.

21. Сермяжко Е. И. Общественно-государственное и семейное воспитание: возможности и перспективы (заметки) / Е. И. Сермяжко // Веснік Магшёускага дзяржаунага універстта імя А. А. Куляшова. Серыя C. Псіхо- лага-педагагічньїя навукі: педагогіка, псіхалогія, методыка. - 2013. - № 2. - С. 5-18.

22. Сиднев Л. Н. Диалектика воспитания. Проблемы формирования новой концепции / Л. Н. Сиднев. - Киев: Лыбидь, 1990. - 134 с.

23. Степанишин Б. Реформа освіти: за національне шкільництво // Українська культура. - 1990. - № 1. - С. 1-3

24. Степовий А. Совітське шкільництво // Вітер надії: Видання Горохівського осередку РУХу та УГС. - 1990. № 2. - С. 4.

25. Сулима И. И. Реформа школы 1958 года: замысел и результаты / И. И. Сулима, Э. М. Фильченкова // Школа советского общества: опыт политической истории. По материалам Нижегородской области. - Нижний Новгород, 1997. - C. 132-143.

26. Хархордин О. Обличать и лицемерить: генеалогия российской личности / О. Хархордин. - [изд. 2-е]. - СПб: Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2016. - 508 с.

27. ЦДАВО. - Ф. 166. - Оп. 15. - Спр. 8876: Стенограма IV Всесоюзных педагогічних читань «Совместная работа школы, семи и общественности по коммунистическому воспитанию детей и молодежи». 26.03.1976. - 190 арк.

28. ЦДАВО. - Ф. 166. - Оп. 15. - Спр. 8928: Стенограма IV зїзду учителів Української РСР. 29 березня 1977. 306 арк.

29. ЦДАВО. - Ф. 166. - Оп. 15. - Спр. 9329. Довідки про результати перевірки роботи відділів народної освіти, шкіл, дошкільних закладів та про розвиток народної освіти за 1987 рік. - 203 арк.

30. ЦДАВО. - Ф. 166. - Оп. 17. - Спр. 121: Документи, направлені до Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та інші державні органи з питать народної освіти (інформація, листування) (1991). - 161 арк.

31. ЦДАВО. - Ф. 166. - Оп. 17. - Спр. 42. Документи, направлені до Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР, ЦК Компартії України та інші державні органи, з питань народної освіти (інформація, листування) (1989). - 201 арк.

32. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 25. - Спр. 1039: Письма в ЦК КПСС, записки отделов ЦК Компартии Украины, информация обкомов партии о совещании работников высшей школы Украинской ССР, о некоторых вопросах дальнейшего совершенствования подготовки кадров для зарубежных стран и по другим вопросам (1974). - 110 арк.

33. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 25. - Спр. 516: Письмо в ЦК КПСС о группе ученых УССР, рекомендуемых для участия в выборах на объявленные АМН СССР вакансии, о создании Крымского госуниверситета, справки отделов ЦК КПУ, письма и информации некоторых обкомов Компартии Украины, АН УССР и других организаций об идейно-воспитательной работе среди учащихся общеобразовательных школ, о работе высших учебных заведений и другие вопросы. 22.01.1971 - 28.01.1972. - 65 арк.

34. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 25. - Спр. 367: Исходящее письмо в ЦК КПСС, справка отдела науки ЦК Компартии Украины, письма КГБ при СМ УССР, ЦСУ УССР - о работе Киевского Госуниверситета, о правилах приема в вузы, о программах русской и украинской литературы в средней школе и другим вопросам (1970). - 42 арк.

35. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 73. - Спр. 719: Информации, докладные записки и справки отдела школ ЦК, обкомов КП Украины - о состоянии производственного обучения в школах республики (1957). - 283 арк.

36. ЦДАГО. - Ф. 1. - Оп. 73. - Спр. 721: Информация, докладные записки и справки обкомов КП Украины - о состоянии идейно-воспитательной работы среди учащейся молодежи (1957). - 324 арк.

37. ЦДАГО. - Ф.1. - Оп. 25. - Спр. 1686: Письма в ЦК КПСС о проведении сессии общего собрания Академии наук Украинской ССР, о работе Академии наук Украинской ССР по созданию новых технологий на основе фундаментальных исследований, справки отдела науки и учебных заведений ЦК Компартии Украины по вопросам работы научных учреждений, высших и средних специальных учебных заведений профессионально-технического обучения, об организации государственного университета в г. Запорожье и другим вопросам (1978-1979). - 131 арк.

38. Юрчак А. Это было навсегда, пока не кончилось. Последнее советское поколение А. Юрчак; предисл. А. Беляева; пер. с англ. - М.: Новое литературное обозрение, 2014. - 604 с.

Размещено на Allbest.ru