Українська революція 1917-1921 років у спогадах представників політичної еміграції

І. Паньків у спогадах «На панцирному потягу «Отаман Мельник» оприлюднює важливий джерельний матеріал, що допомагає нашим дослідникам у об'єктивному висвітленні героїчної доби в історії українства. У січні 1919 р. автор спогадів, стрілець скорострільної чоти 3-го полку Січових Стрільців був відряджений на панцерник «Отаман Мельник» для подальшої військової служби. Він описує важкі бої проти більшовиків у районі Чуд- нова та Старокостянтинова, детально характеризує команду панцерника, його озброєння та бойові маневри. Команда панцерника складалася з 30-х людей (10 гарматчиків та 18 обслуги скорострілів, комендант і заступник). На панцернику було дві гармати і 16 кулеметів, 8 кулеметів марки «Максим» і 8 ручних кулеметів «Льюїс». Як пише І. Паньків, панцерник не відповідав всім вимогам побудови панцерників, адже був виготовлений на скору руку, але все-таки був потужною бойовою одиницею. У книзі розкриваються неспокійні революційні часи в Україні: «фронт як такий, був відсутній, війна велася вздовж залізничних шляхів. Велику роль в особливостях такої війни відігравали панцирні потяги, які перші йшли на ворога, останні залишали станції, з яких відходили українські частини, затримуючи на собі всі атаки наступаючого ворога. Ворог усвідомлював значення панцирників, тому завжди всіма силами намагався захопити панцирник до своїх рук. Тому діяли «підривні відділи», завданням яких було підірвати залізничний шлях і здобути панцерник. Залога кожного панцерника воліла краще померти зі зброєю в руках, аніж піддатися ворогові» [14, с. 14].

Бронепотяг був знищений власною командою, коли потрапив в оточення біля станції Тарасівка на кордоні України з Румунією. Автор розкриває бойовий шлях команди панцерника і подає багато маловідомих фактів про перебіг революційних подій в Україні до 1920 р.

Книга «Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920 рр.» Осипа Станімира присвячена старшинам, підстаршинам і стрільцям ІІ Куреня 8-ої самбірської бригади, в якій служив автор та всім грядущим борцям за Українську державність. У роки Першої світової війни 1914-1918 рр. О. Станімир служив в австрійській армії, у лютому 1915-го потрапив до російського полону, після лютневої революції 1917 р. повернувся до Австрії, воював на італійському фронті (поручник, сотник). Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. - сотник УГА. З грудня 1918 р. командував бойовою групою «Городок», пізніше -- другим куренем 8-ї Самбірської бригади УГА.

Наприкінці серпня 1919 р. підрозділ О. Станімира одним з перших увійшов до Києва. На початку лютого 1920 р. поблизу Бірзула (тепер Котовськ, Одеської області) О. Станімир увійшов до складу армійського ревкому УГА, який розіслав галицьким частинам наказ про створення на їх базі підрозділів Червоної української галицької армії. Наприкінці квітня 1920 р. бригада О. Станімира намагалася приєднатись до Армії УНР, але була оточена і роззброєна польськими військами. Разом з невеликим підрозділом комбриг прорвався до армії генерала М. Омеляновича-Павленка. У своїй книзі він критично оцінює поразку визвольних змагань 1917-1920 рр., виокремлює три найсвітліші події Української революції: 1 листопада 1918 р. у Львові; 22 січня 1919 р.; 31 серпня 1919 р. Усі три перемоги були зведені нанівець, на думку Станімира, в результаті слабкої і невідповідної підготовки [18, с. 8-9].

Досвід Української революції 1917-1921 рр., на думку автора, переконує, що легше державу здобути, ніж її утримати. Держава це організація найвищого ступеня, яка має об'єднувати не лише свої партії чи групи, але й етнічно чужі елементи, що входять до її складу. Для утримання і закріплення державності вкрай необхідні два головні чинники - правопорядок і сильна дисциплінована армія для оборони того правопорядку всередині і назовні [18, с. 185-186].

Військовий діяч, військовий історик і педагог, генерал-хорунжий Армії УНР Всеволод Петрів у своїх «Споминах...» висвітлює період Гетьманату, деталізує всі складнощі співжиття з німцями, настрої місцевого населення, добровільну допомогу села, бої під Лозовою та Понятином, похід Української армії на Крим, зустріч з австрійськими галицькими частинами та російським відділом полковника Дроздовського, конфлікт з німецько-австрійським командуванням, детально розповідає про татарський уряд, бої та перетрактації з севастопольською залогою, про вихід Української армії з Криму. «Спомини з часів Української революції (1917-1921)» охоплюють перебування армії в околицях Мелітополя, перехід до Олександрівська та зустріч з Українськими Січовими Стрільцями [16].

Михайло Шкільник у своїх споминах «Україна у боротьбі за державність в 1917-1921 роках» відтворює доленосні для України події революції 1917-1921 рр. Цю книгу автор видав у Торонто в 1971 р., а в Україні вона була перевидана у 2016-му у видавництві «Кліо» [19].

Як тогочасний урядовець, автор подає своє бачення революційних подій, аналізує їх та намагається знайти причини поразки визвольних змагань. На його думку, однією з них є дискредитація української ідеї П. Скоропадським, який під вивіскою «Українська Держава» готував відновлення «єдиної і неподільної» Росії. Автор, як колишній працівник Міністерства зовнішніх справ, аналізує, оцінює і переоцінює події, діячів і концепції українських визвольних змагань, виявляючи себе справжнім громадянином. Показує складний процес пробудження нації, порізненої, але відчайдушної і жертовної.

Період Гетьманату бачиться авторові най- темнішою сторінкою історії Української революції. Вважає, що «рік 1917 застав українство неприготованим до творення державності». Але ці уроки не пропали марно, їх засвоєння є гарантом майбутніх перемог і звершень у розбудові держави Україна [19, с. 5-10].

Розглянувши мемуарні видання, які зберігаються у фонді відділу зарубіжної україніки, можна констатувати, що їх автори виконали свій моральний обов'язок, залишивши сучасникам і прийдешнім поколінням роздуми про Українську революцію 1917-1921 рр. Спогади і роздуми становлять досить помітну частку документів, присвячених боротьбі за українську державність. Серед цього масиву джерел є, безумовно, й такі, що не позбавлені тенденційності, висвітлюють події з погляду свого персонального або вузькогрупового бачення. Водночас, роль спогадів у розвитку історичної пам'яті українського народу є надзвичайно важливою. В умовах радянської дійсності, визвольні змагання українства висвітлювалися лише в негативному світлі, а вченим діаспори доводилося досліджувати історичні події й процеси без доступу до архівів і рукописних фондів.

Отже, мемуарна література діаспори була і залишається цінним джерелом осягнення історії України буремної доби, хоча й представляє осо- бистісний погляд на події. Історики України, зокрема післяреволюційного періоду, мали змогу реконструювати хід подій лише з періодичних видань, збірників документів та інших матеріалів, які друкувалися у Радянському Союзі. Учасники визвольних змагань, які опинилися на Заході в якості політичних емігрантів, написавши і видавши свої спогади, змогли передати атмосферу й подробиці тих часів, оприлюднити альтернативний погляд на Українську революцію. На жаль, майже вся діаспорна література упродовж десятиліть була недоступна з відомих причин як широким колам читачів, так і науковцям. політичний емігрант революція

100-літній ювілей Української національної революції 1917-1921 рр., який українство відзначає в не менш революційних умовах утвердження Української держави і становлення української політичної нації, спонукає до нових пошуків джерел її вивчення і осмислення. Важливим, і на сьогодні ще недостатньо вивченим, залишається значний масив видань, що представляють собою спогади, наукові дослідження політичних емігрантів - учасників визвольних змагань початку ХХ ст., в яких знаходимо особистісний погляд на перебіг революції, інформацію про суспільне, політичне життя різних верств населення в різних регіонах України, їх ставлення до революційних подій і участь у цих подіях.

Бібліографічні посилання

1. Андрієвський В. З минулого (1917 рік на Полтавщині). Нью-Йорк: Говерля, [1921]. Т. 1. Ч. 1. 209 с.

2. Артюшенко Ю. Події і люди на моєму шляху боротьби за Державу 1917-1966. [б. в.], 1966. 221 с.

3. Кедровський В. 1917 рік. Спогади члена Українського військового генерального комітету і товариша секретаря військових справ у часі Української Центральної Ради. Вінніпег: Видавнича Спілка Тризуб, 1967. 526 с.

4. Коновалець Є. Причинки до історії Української революції. Вид. 2-ге. [б. м.]: Накладом Проводу Українських Націоналістів, 1948. 47 с.

5. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Із шкіцами. Львів; Нью-Йорк: Червона калина, 1960. 440 [15] с.

6. Лотоцький О. Симон Петлюра як політик і державний муж. Париж; Лондон: Соборна Україна, 1951. 77 с.

7. Мазепа І. Огнева проба: українська політика і стратегія в добі Зимового походу 1919-1920. Прага: Колос, 1941. 96 с.

8. Мазепа Ісаак. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 рр. Прага: Пробоєм, 1943. 231 с.

9. Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон: Канадський Інститут Українських Студій Альбертський Університет, 1985. 416 с.

10. Назарук О. Рік на Великій Україні: конспект споминів з української революції. Відень: Вид. «Укр. Прапору», 1920. 344 с.

11. Олійник П. Листопадовий зрив: постання Української Держави на західних землях в Листопаді 1918 року. Прага: Пробоєм, 1941. 19 с.

12. Островерха М. Блиски і темряви: 1918-1919-1920. Нью-Йорк, 1966. 208с.

13. Островерха М. Грозна калини: в українських січових стрільців. Нью Йорк, 1962. 132 с.

14. Паньків І. На панцирному потягу «Отаман Мельник»: (Спогади з 1918-1919 років). Вінніпег, 1954. 56 с.

15. Пастернак Є. Україна під большевиками (1919-1939): Спроба іст. студії. Торонто: Євшан-зілля, 1979. 314 с.

16. Петрів В. Спомини з часів української революції (1917-1921). Ч. І: До Берестейського миру. Львів: Червона Калина, 1927. 180 с.

17. Петрів В. Спомини з часів української революції (1917-1921). Ч. ІІІ: Від Кримського походу до гетьманського перевороту. Львів: Червона Калина, 1930. 164 с.

18. Станімир О. Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920. Торонто: [б. в.], 1966. 192 с.

19. Шкільник М. Україна у боротьбі за державність в 1917-1921 роках: Спомини і роздуми. Торонто: [б. в.], 1971. 366 с.

References

1. Andriievskyi, V. (1921). Z mynuloho (1917 rik na Poltavshchyni) [From the past (1917 in Poltava region)]. New York: Hoverlia [in Ukrainian].

2. Artiushenko, Yu. (1966). Podii i liudy na moiemu shliakhu borotby za Derzhavu 1917-1966 [Events and people in my way of the combat for state in 1917-1966]. [n. p.] [in Ukrainian].

3. Kedrovskyi, V. (1967). 1917 rik. Spohady chlena Ukrainskoho viiskovoho heneralnoho komitetu i tovarysha sekre- taria viiskovykh sprav u chasi Ukrainskoi Tsentralnoi Rady [The year 1917. The memoirs of a member of the Ukrainian Military General Committee and a secretary for Military Affairs in the time of the Ukrainian Central Rada]. Winnipeg: Vydavnycha Spilka Tryzub [in Ukrainian].

4. Konovalets, Ye. (1948). Prychynky do istorii Ukrainskoi revoliutsii [Causes to the history of the Ukrainian revolution]; vyd. 2-he. [n. p.]: Nakladom Provodu Ukrainskykh Natsionalistiv [in Ukrainian].

5. Kuzma, O. (1960). Lystopadovi dni 1918 r. Iz shkitsamy [November days of 1918.With schematic maps]. Lviv; New York: Chervona Kalyna [in Ukrainian].

6. Lototskyi, O. (1951). Symon Petliura yak polityk i derzhavnyi muzh [Simon Petliura as a politician and a state man]. Paris; London: Soborna Ukraina [in Ukrainian].

7. Mazepa, I. (1941). Ohneva proba: ukrainska polityka i strate- hiia v dobi Zymovoho pokhodu 1919-1920 [Fire test: Ukrainian politics and a strategy along the days of the Winter campaign of 1919-1920]. Prague: Kolos [in Ukrainian].

8. Mazepa, Isaak. (1943). Ukraina v ohni y buri revoliutsii 1917-1921 rr. [Ukraine in the fire and storm of the 1917-1921 years of revolution]. Prague: Proboiem [in Ukrainian].

9. Maistrenko, I. (1985). Istoriia moho pokolinnia. Spohady uchasnyka revoliutsiinykh podii v Ukraini [History of my generation. Memoirs of a participant of the revolutionary events in Ukraine]. Edmonton: Kanadskyi Instytut Ukrainskykh Studii Albertskyi Universytet [in Ukrainian].

10. Nazaruk, O. (1920). Rik na Velykii Ukraini: konspekt spomyniv z ukrainskoi revoliutsii [The year in the Great Ukraine: A memoir of the Ukrainian Revolution]. Vienna: Vyd. «Ukr. Praporu» [in Ukrainian].

11. Oliinyk, P. (1941). Lystopadovyi zryv: postannia Ukrainskoi Derzhavy na zakhidnykh zemliakh v Lystopadi 1918 roku [A breakdown in november: the rise of the Ukrainian State on the western lands in November 1918]. Prague: Proboiem [in Ukrainian].

12. Ostroverkha, M. (1966). Blysky i temriavy: 1918-19191920 [Gloss and darkness: 1918-1919-1920]. New York [in Ukrainian].

13. Ostroverkha, M. (1962). Hrozna kalyny: v ukrainskykh sichovykh striltsiv [A guelder rose bunch of the Ukrainian Sich Riflemen]. New York [in Ukrainian].

14. Pankiv, I. (1954). Na pantsyrnomu potiahu «Otaman Melnyk»: (Spohady z 1918-1919 rokiv) [At the armored train «Otaman Melnik»: (Memoirs from 1918-1919 years)]. Winnipeg [in Ukrainian].

15. Pasternak, Ye. (1979). Ukraina pid bolshevykamy (19191939): Sproba ist. studii [Ukraine under bolshevists (1919-1939): an attempt of a historical study]. Toronto: Yevshan-zillia [in Ukrainian].

16. Petriv, V (1927). Spomyny z chasiv ukrainskoi revoliutsii (1917-1921). Ch. I: Do Beresteiskoho myru [Memorials from the time of the Ukrainian revolution (1917-1921). Part I: To the Brest Peace]. Lviv: Chervona Kalyna [in Ukrainian].

17. Petriv, V (1930). Spomyny z chasiv ukrainskoi revoliutsii (1917-1921). Ch. III: Vid Krymskoho pokhodo do hetmanskoho perevorotu [Memorials from the time of the Ukrainian Revolution (1917-1921). Part. Ш: From the Crimean campaign to the Hetman's coup]. Lviv: Chervona Kalyna [in Ukrainian].

18. Stanimyr, O. (1966). Moia uchast u vyzvolnykh zmahanni- akh 1917-1920 [My participation in the liberation struggles of 1917-1920]. Toronto: [n. p.] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru