Документи архівів Києва та Москви про участь української соціал-демократичної спілки у виборах до ІІ Державної думи Російської імперії

На випадок розпуску ІІ Державної думи, РСДРП готувалася до акцій на підтримку останньої. За даними таємної поліції, ЦК партії вживав заходи, спрямовані на організацію страйків і аграрних безладів [6, арк. 21]. Водночас, органи самодержавної влади також готувалися до протистояння. У день розпуску Думи начальник Київського охоронного відділення отримав декілька телеграм директора ДП з вимогою затримати депутатів соціал-демократів М. Вовчинського, І. Гуменка, В. Сахна, Г. Федорова та І. Кирієнка та надсилав їхні фото. Поява зазначених осіб у районі мала розглядатися, як «намір заховатися від переслідування». Тому «пропонувалось» встановити за ними спостереження та заарештувати [11, арк. 33-39]. 12 червня Київський губернатор інформував «начальника краю» про арешти колишніх депутатів, спілчан І. Гуменка 4 червня в Черкасах і В. Сахна 9 червня в Сквирі [20, арк. 101]. Згодом заарештували й решту депутатів-спілчан. Відомо, що через рік, 7 липня 1908 р., якісь зловмисники планували здійснити напад на поїзд №16 і звільнити невказаного арештанта, що перебував в окремому вагоні, а також «засудженого до 6 або 8 років каторжних робіт» І. Кирієнка, який у цей вагон «передавався з місцевої повітової тюрми». Отримавши таку інформацію, правоохоронці суттєво посилили охорону зазначеного поїзда [12, арк. 290, 290 зв, 291]. Можливо, акцію з вивільнення ув'язнених готували товариші - спілчани, проте ужиті заходи безпеки попередили напад.

Розпуск Державної думи відбувався одночасно з арештами низки провідних діячів Спілки. Відтак, ГК не зумів відразу прореагувати на цю політичну подію, однак окремі спілчанські комітети випустили з цього приводу прокламації. Так, Бердичівська організація РСДРП видала листівку «О разгоне второй Государственной Думы». Бердичівські соціал-демократи повідомляли про розпуск законодавчого органу та зміну виборчого закону, щоб до нової Думи пройшло більше чорносотенців. Громадян закликали до рішучої боротьби з самодержавством [11, арк. 47].

Про необхідність реагувати на третьочервневий переворот висловлювалися члени громад УСДС. Спілчанський активіст із Васильківського повіту Ш. Шпільман, який переховувався від жандармів, 11 червня 1907 р. просив районний комітет надіслати йому соціал-демократичну літературу, зокрема «листки про розпуск Думи» [7, арк. 61]. Відомо, що 26 червня член ГК Павло запрошував у Київ представників місцевих організацій за листками з приводу розпуску Державної думи [36, л. 62]. Очевидно, що спілчани могли лише поширити зазначені відозви, проте, якихось масштабних заходів проти дій самодержавства Українська соціал-демократична спілка РСДРП організувати не змогла.

Таким чином, як засвідчують виявлені архівні джерела, Українська соціал-демократична спілка РСДРП брала активну участь у виборах до ІІ Державної думи. Загальне керівництво виборчою кампанією здійснював ЦК РСДРП, а безпосередньо в спілчанській області вона велася під керівництвом Головного комітету. Провідну роль у керівній установі УСДС відігравав Юрій Ларін. ГК підготував низку прокламацій, директивних настанов щодо ведення виборчої діяльності у різних виборчих куріях, укладання передвиборчих угод. Члени спілчанського керівництва особисто брали участь у роботі в регіонах, мобілізовували партійців на вибори. УСДС найтісніше взаємодіяла із Бундом, з яким створила спільні виборчі бюро, виробляла виборчу тактику. Разом із іншими соціалістичними партіями спілчани створили інформаційні бюро. Помітна співпраця Спілки та Бунду з УСДРП. Активно діяли соціал-демократи серед робітничого класу та селянства. У процесі виборчої кампанії в Української Спілки виникли деякі проблеми. Потужна діяльність «Союза русского народа» в регіоні ускладнила роботу інтернаціональних за складом, з великою питомою вагою євреїв, спілчанських осередків. Унаслідок виборів спілчанам вдалося провести до Думи п'ять депутатів (селянин В. Сахно, робітник цукрового заводу І. Гуменко, дворянин, член ГК І. Кирієнко, робітник-залізничник П. Приходько, учитель Г. Федоров). Завдяки підтримці Спілки, від Київщини був обраний депутатом український соціал-демократ М. Вовчинський. Усі вони увійшли у соціал-демократичну фракцію Державної думи. Депутати-спілчани активно підтримували зв'язок із своїми виборцями, спрямовували останніх на революційну боротьбу з самодержавством. Селяни надсилали депутатам-спілчанам накази, присуди. Приїзд депутатів в Україну супроводжувався активними зустрічами з виборцями, на яких останніх закликали підтримувати зв'язок із соціал-демократичною фракцією, Державною думою та вести революційну боротьбу. Для налагодження постійного зв'язку між депутатами соціал-демократами та населенням українських губерній ГК УСДС хотіли створити мережу гуртків і Бюро, що об'єднувало б гуртки п'яти губерній. Підготовка до закриття та розпуск Державної думи відбувався одночасно з наступом правоохоронних органів на спілчанські громади. Відбувалися арешти керівників УСДС, депутатів-спілчан. Спілка не зуміла протистояти владі - лише окремі організації випустили листівки з приводу розгону Думи.

Список використаних джерел та літератури

архівний партійний прокламація агітаційний

1. ГАРФ. Ф. 102 ДП ОО. 1907 г. Оп. 237. Д. 8, ч. 3.

2. Глушковецький А.Л. Діяльність Української соціал-демократичної Спілки у Подільській губернії пі, д час виборів до ТТТ Державної Думи // Збірник наукових праць молодих вчених Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Твана Огієнка, 2011. Вип. 3. С. 8-9.

3. Федьков О. Українська соціал-демократична Спілка і вибори до ІІІ Державної Думи Російської імперії // Гуржіївські читання: збірник наукових праць. Черкаси, 2009. Вип. 3. С. 247-251.

Размещено на Allbest.ru