Вивчення історичного досвіду стратегічного управління (кримська війна 1853-1856 років)

Під кінець війни англійці - вже на других ролях. Основна сила союзників - французи. Французи розуміють ключове значення Малахова кургана - панівної севастопольської висоти. Якщо захопити Малахов курган - оборона решти території міста стане неможливою. Після невдалого штурму Малахова кургана в червні 1855 року французи змінюють тактику - повільно насуваються на курган всією своєю військовою міццю, все ближче й ближче «підсуваючи» нові й нові траншеї до кургана. 24 серпня вони - в 40-ка метрах від наших позицій, 25 серпня - в 25-ти метрах, 27 серпня - штурм! Союзники - на порозі перемоги. Французька преса формує громадську думку в напрямку виправдання війни.

Після втрати Малахова кургана наші війська, розуміючи приреченість подальшої оборони, підривають вибухівкою решту укріплень. Понтонною переправою дістаються іншого, північного, берега бухти. Вибухи й пожежі тривають в Севастополі до ранку, потім ще цілу добу Севастополь стоїть порожній, а потім до нього входять союзники.

Наші війська стоять на протилежному березі. Бойових дій не ведеться. Становище свого роду «стабільне». Іще не коронований імператор - Олександр - вирушає в першу монаршу поїздку й прибуває до Криму. В північній частині Севастополя він одразу відвідує могили загиблих захисників.

Цілий рік тривала унікальна всеєвропейська війна за одне місто. В європейській пресі ця війна порівнювалася з Троянською. Але з падінням такої «Трої» ця «Троянська» війна - не закінчена. У європейської коаліції більше немає сил воювати. Територіальні захоплення переможців - мізерні. Війська союзників стоять і не рухаються. Так чи інакше - завдання війни виконано: Російську імперію не пустили в Середземномор'я.

Олександр ІІ розпоряджається про випуск медалі «За захист Севастополя». Хоч Севастополь і не захистили - але захищали.

Конгрес для підписання мирного договору скликали в Парижі. Наполеон ІІІ торжествує: Франція знову визначає, якою бути Європі. Наполеон ІІІ Російьку імперію «поставив на місце», а надмірне посилення Англії йому не потрібне - тому він клопочеться про мир. Європі треба дати нову рівновагу - в цьому й полягав зміст Паризького конгресу. За спиною Англії французи вступають в змову з російським послом Олексієм Орловим, дуже спритним дипломатом. Справи вирішувалися не стільки на засіданнях конгресу - скільки за обідами, за післяобідньою кавою, на прогулянках. Обстановка показала, що в Англії і Франції в мирний час різні інтереси. Орлову вдалося під час переговорів продемонструвати, що його держава - не така вже й переможена. «Де ж тут переможена держава?» - запитувала європейська преса, описуючи конгрес. Ситуація зводилася до обміну Севастополя на турецьку фортецю Карс, захоплену росіянами на Кавказькому фронті; заборонялося мати військовий флот на Чорному морі (але наш Чорноморський флот - той, що був, годився тільки на затоплення). Втрата права мати флот на Чорному морі для нашої тодішньої держави насправді не була великою втратою. Наслідки французького політичного тріумфу виявилися швидкоплинними. Через 16 років рухнула французька імперія.

Переходячи до висновків, зазначимо, що в Кримській війні через відсталість, забюрократизованість, непідготовленість до сучасного ведення бойових дій та бездарність військового керівництва, армія царської Російської імперії - незважаючи на героїзм солдатів і офіцерів, зазнала тяжких поразок; стратегічна ситуація наочно показала гнилість наявної управлінської системи. Водночас війна зумовила значне погіршення становища народних мас усієї країни - а погіршення становища народних мас призвело до загострення класових суперечностей і посилення класової боротьби, передусім селянських рухів. Недоліки стратегічного управління під час Кримської війни яскраво продемонстрували нагальну необхідність термінових реформ усієї системи державного управління Російської імперії.

Література

1. Бадах Ю. Г. Локальні війни і збройні конфлікти та оцінка їх результатів / Ю. Г. Бадах // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Історія. Вип. 76. - 2014. - С. 118-121.

2. Бадах Ю.Г. Причини виникнення та класифікація воєнних конфліктів / Ю. Г. Бадах // Воєнна історія. - 2013. - № 3-4. - С. 83-85.

3. Види збройних конфліктів. Учасники збройних конфліктів. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://textbooks.net.Ua/content/view/378/5/.

4. Вьюненко Н. П. Военно-морской флот: история, перспективы, развитие. - М. : Политиздат, 1988. - 352 с.

5. Гаккель А. М. История военно-морского искусства. - Л. : Лениздат, 1980. - 488 с.

6. Доценко В. А. Флот в локальных конфликтах ХХ и ХХ веков. - СПб: Петербург, 2001. - 256 с.

7. Ковалевский Н. Ф. Всемирная военная история: Хронологический обзор. - М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. - 496 с.

8. Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гаврань, О. І. Гуржій та ін.; за ред. В. А. Смолія. - К.: Альтернативи, 1997. - 424 с.

9. Кормич Л. І., Багацький В. В. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року. - Харків: Одісей, 2000. - 480 с.

10. Проэктор Д. М. Мировые войны и судьбы человечества. - М. : Мысль, 1986. -318 с.

11. Рибалка І. К. Історія Української РСР: Дорадянський період. - К. : Вища шк., 1978. - 590 с.

12. Толстой Л. Н. Севастопольские рассказы. - Л. : Худож.лит., 1976. - 190 с.

13. Храпченко М. Б. Лев Толстой как художник. - М.: Наука, 1969. - 690 с.

Размещено на Allbest.ru