Державотворча діяльність Михайла Грушевського на тлі української національно-визвольної боротьби (1917-1921)

Українців в Празі є зараз багато, і їх дуже займає справа угорської України. В сій справі вони і я також мав розмову з Масариком і ріжними особами. За допомогою Українського уряду зав'язалося товариство "Всесвіт" (при місії), яке має вести видавничу і культурну діяльність для угорської України. На останнім побаченню зі мною, Масарик говорив, що просить спуститися на нього - він допильнує, що народна мова і народний елемент буде забезпечений. Сю розмову має продовжувати з ним посол Славинський - я не маю змоги близше займатися тим, бо виїду.

Витаю Вас щиро, Ваш Михайло Грушевський.

Нове Место на Мет. 23-8.1919".

(Лист передруковано із ж.: "Український історик. - Нью-Йорк- Торонто.-Мюнхен, 1978. - Ч. 1-3. - С. 161-162.)

грушевський державотворчий національний визвольний

Отже, ведучи переговори з різними політичними діячами, М. Грушевський бере участь у Міжнародному кооперативному конгресі в Амстердамі і в Міжнародному конгресі ІІ Інтернаціоналу в Люцерні разом з іншими представниками українських соціал-демократів і соціал-революціонерів. Тут йому вдалося підняти питання і провести постанову Конгресу про право на політичну самостійність народів колишньої Росії, в тому числі й України. Ось яка сила переконань і наполегливість М. Грушевського! Але марні його зусилля: світова політика йде своєю дорогою. Та ця драма його не зломила. Він переходить на наукову працю: засновує у Відні Соціологічний інститут, згуртовує своїх прихильників і розпочинає працю. Для цього потрібні гроші. Він звертається до українців Південної Америки, які йому висилають кошти, хоч цього мало було для реалізації запланованих планів. Та все-таки Інститут видає кілька праць українською та французькою мовами самого Грушевського, М. Лозинського й П. Христюка та деяких праць, які готувались на базі віденських архівів (Б. Мартос).

Але і тут з'явилася заздрість деяких українців. Не шануючи його заслуг щодо єдиного за кордоном ж. "Воля" пишуть різні наклепи, епітети "грошолюб", малюють на нього карикатури, наприклад поруч з сейфом, на якому зображено знак доляру... Остання крапля, що переповнила чашу - конфлікт з Микитою Шаповалом, який призвів до розколу Партії укр. соціал-революціонерів, що дало змогу ж. "Воля" надрукувати цю ганебну сатиру на М. Грушевського.

М. Грушевський був сумний і розчарований не тільки в політиці, але й у науці. Молоді колишні члени Центральної Ради та вчені- історики із Харкова просили його приїхати, обіцяючи усі матеріальні блага, щоб поставити на належне місце їхню працю. З іншого боку, йому наполегливо радили не їхати в Україну, пропонували катедру й ректорство в Українському Вільному Університеті в Празі, а також катедру в Господарській академії в Подєбрадах; це давало йому повне матеріальне забезпечення, але не давало перспектив для широко поставленої науки. Науковий інтерес і надія принести більшу користь українській справі переважали, і Грушевський поїхав у совєтську Україну, як писала Л. Українка:

"Я на вбогім, сумнім перелозі / Буду сіять барвисті квітки!

Буду сіять квітки на морозі / Буду лить на них сльози гіркі..."

Мабуть, так думав М. Грушевський, їдучи з Відня до Києва.

Я б кинула гіркі слова українській еміграції, що не зуміла створити відповідні умови для праці цього великого патріота, науковця і політичного діяча. Напевно, через свій низький науковий рівень і заздрість, не навчилися і в наш час шанувати жертовну працю людей, які часто розчаровані, як М. Грушевський. Тож єднаймося, будьмо сильними, вольовими, небайдужими, чесними і щирими, любімо себе й інших, і нас будуть поважати інші держави.

Література

1 Лавринович М. І. Українська національна ідея в діяльності М. С. Гру- шевського / М. І. Лавринович // Історія України: маловідомі імена, події і факти: збірник статей / ред. П. Т. Пугонько та ін. - Київ, 1999. - Вип. 5. - С. 76.

2 Четвертий Універсал Української Центральної Ради. 22 січня 1918 // Золоті роковини: до 50-річчя Великої Української Національної Революції та відновлення української державності. 1917-1967: календар-альманах УНСоюзу на 1967 рік. - Джерсі Сіті, 1966. - С. 15-18.

3 Кедрин І. 70-ліття новітньої української Держави / І. Кедрин // Альманах Українського Народного Союзу на рік 1988. - Джерсі Сіті-Нью Йорк, 1988. - С. 136.

4 Крип'якевич Іван. Історія України. - Київ-Львів-Відень: Т-во "Верни- гора", 1918. - С. 77.

5 Проф. д-р Оглоблин О. Михайло Грушевський / О. Оглоблин // Українська Трибуна. - Мюнхен, 1948. - 27 березня.

6 Das Nationalsozialistische Deutschland und Sowjetunion. 1939-1940. - S. 163.

7 Мартос Борис. М. Г рушевський, яким я його знав / Борис Мартос // Український історик. - Мюнхен-Нью-Йорк, 1966. - Ч. 1-2 (9-10). - С. 73-81.

8 Грушевський Михайло. Вибрані праці / Михайло Грушевський. - Нью-Йорк: Вид. М. Галія, 1960.

9 Винниченко В. Відродження нації. Історія Української Революції / В. Винниченко. - Ч. ІІ. - С. 143-145.

10 Феденко Панас. Влада Павла Скоропадського / Панас Феденко. - Лондон-Мюнхен, 1968. - С. 24.

Размещено на Allbest.ru