Між двох диктатур: першоджерела про витоки переселенської активності болгарського населення Таврії в роки Другої світової війни

Начальник р-на /М. Полункин/

Верно: Секретарь [Підпис]

№ 29

1942 р., квітня 18. - Розпорядження орткомендатури м.Бердянськ про заборону повернення колишнім власникам майна, яке було конфісковано радянською владою 18.IV. 42.

№ 572 Старостам всех с/управ.

При сем препровождаем копию распоряжения немецкого командования для руководства и выполнения, одновременно предлагаем вывесить его на видном месте и широко поставить в известность все население. Начальник района /П.Капленко/

Секретарь /Бойко/

Копия

Орткомендатура Бердянск.

Районному начальнику в Ногайске.

В последнее время встречаются случаи, что некоторые из старост позволяют занимать, вернее возвращать собственность отнятую большевиками. Еше раз напоминаем, что это запрещенно. Всякие изменения в существующих до настоящего времени собственностях запрещается.

Разрешение этого воппроса отлагается на потом.

Все работающие старосты в Вашем районе должны быть ознакомлены с настоящим приказом.

Цойзер Капитан и Орткомендант

Верно: Секретарь Рай. Управы

№ 30

1942 р., квітня 20. - Лист групи мешканців с.Інзовка до болгарського царя Бориса ІІІ з проханням дозволити переселення приазовських болгар на прабатьківщину (оригінал болгарською та переклад українською мовами)

ДО Н. В. ЦАРЯ НА БЪЛГАРИТЕ БОРИС Ш

Царю наш благий, закрила на всички поробени и унижени българи. Към Тебе се обръщаме ние, шестдесет хиляди българи от Таврия -Украйна. Към Тебе мълвим тия слова, дано даде Бог да долетят до Тебе, дано Твоите светли очи, Царю наш, обърнат поглед и към нас, българите в далечна Таврия. С една надежда живеем сега, че Ти няма да ни оставиш нас, както не остави нашите братя в Добруджа, Тракия, Македония, а ги взе под закрила в Царството си. Блазе им, хиляди пъти блазе им, че са под вярната Ти защита.

Не от добрини са дошли нашите прадеди в тия пусти места. В 1861 година, по-рано и по-късно, са бягали дедите ни от безчинствата на Молдовските боляри. Тук, в пустинната степ в Таврия, те намериха свободна земя, но не намериха щастие, защото всеки българин е щастлив само в родното си огнище на Дунава и Балкана.

В тая война между двете велики държави ние сме разорени и изоставени. Нашите богати села са превърнати в пустини, нашите полета са потъпкани от ботуша на войника. Опустошена е нашата Таврия, опустошени са сърцата ни. Който вятър да ни духне, нас ще закачи, защото сме в чужбина, чужди хора са на власт, всеки гледа своите, а нас, българите, потьпчат. Откога русите се мъчеха да ни порусят? Всички школи, църкви, администрация бяха руски. Караха децата ни да учат един чужд тям език, а своя, майчиния, да забравят. Но минаха много години, а ние все пак езика си не забравихме. //

Из всички български села всички разговарят само на български. Своя, българска, е носията, песните, битът. Българи си останахме, защото и сърцата ни са български.

Бъде наша, българска, и училищата да са български. Искаме щото нашите деца да учат родния на всички българи език. Прати тук, в Таврия, един свой консул, който да ни защити от всякакви несгоди.

А ний ще се радваме, ако още сега дадеш наредба всички нас шестдесет хиляди българи от Таврия да ни приемат в Царството Ти. Може би за нас там ще се намерят свободни земи да ги заселим. Не сме много, тук сме двадесет и осем села компактно и по брега на Азовско море, между градовете Мелитопол. и Бердянск. Готови сме да делим радостите и печалите на Царството Ти, но да сме под твоя закрила. Ако не може изведнъж всички да се поселим, дай, Царю, път на част от нас, за година - две всички да сме в България. От пустиня бяхме превърнали Таврия в земен рай. Дай ни голи земи и ние ще ги заселим, защото от край време живеем с честен труд.

Писано е това писмо от всички българи в Таврия и оставаме с надежда, Царю, че ще ни прибереш в Царството си. //

А сега ще се молим Бог да ти даде дълги години живот и здраве, да закриля Тебе и Царството Ти от сякакви несгоди. Дано процъфтява от година на година Твоят народ, дано се множат богатствата му. Дано даде Бог да бъдем заедно, с това свършваме писмото си. Долните наши хора са упълномощени да подпишат това писмо:

Д-р Иван Милчевски Иван Фуклев, учител

Георги Е. Малев, селянин Васил Малчев, учител

Мишо Хаджийски, писател Тодор Терзиев, селянин

Георги Соломонов, учител Георги Върбанов

Танас Чипчев, учител Димитър Милчевски

Павел Савов, учител Райна Кочкова

Иван Иванов, учител Елена Милчевска, учителка

Ана Милчевска

Горните подписи и текста на писмото свидетелствам.

Староста на село Инзовка: Петър Милчев.

Таврия, Украйна 20 април 1942 г.

Переклад:

Ваше Величество, Царю наш, закрила наша! Това писмо го пишем с кръв и сълзи, сълзи по тия, които във войните 1914-1920 година тук, в Русия, глави, невинно положиха. Плачем и за тия двадесет хиляди наши братя, бащи, майки, деца - умрели от глад в 1933 година. Страшни бяха тия дни, Царю наш, и дано Бог не дава да ги види Царството Ти, да ги не познае народът Ти. Много пресни гробове покриха Таврия, хиляди къщи опустяха.

Чухме, Царю, че Царството Ти е съюзно с Велика Германия, дано Бог ти помага във всички твои дела, обаче за едно те молим: нека поне сега ни се облекчи положението, нека немците ни разрешат да си имаме: във всяко българско село своя българска администрация, подчинена пряко на немците, но не на русите. Нека и полицията

До Його Величності Царя болгар Бориса ІІІ

Царю наш милостивий, захисник всіх поневолених та принижених болгар. До тебе звертаємося ми, шістьдесят тисяч болгар з Таврії-України. Тобі кажемо ці слова, дай Боже, щоб долетіли вони до тебе, до твоїх ясних очей, аби ти Царю наш, звернув свій погляд і на нас, болгар у далекій Таврії. Однією надією живемо ми зараз, що ти не залишиш нас, як не залишив наших братів у Добруджі, Фракії, Македонії, взявши їх під захист Царства свого. Щасливі вони, тисячу разів щасливі, що є під надійним твоїм захистом.

Не від добра прийшли наші прадіди у ці пусті місця. У 1861 році, хто раніше, хто пізніше, втекли діди наші від беззаконня молдавських бояр. Тут, у пустих степах Таврії, знайшли вони вільні землі, але не знайшли щастя, тому що кожен болгарин може бути щасливим лише коло рідних вогнищ, на Дунаї та на Балканах.

У цій віні між двома великими державами ми роззорені та покинуті напризволяще. Наші колись багаті села обернулися на пустелі, лани наші витоптані солдатськими чобітьми. Спустошено нашу Таврію, спустошені і серця наші. Який вітер не дмухне, нас хилить, тому що на чужині ми, чужі люди при владі, про своїх піклуються, а нас болгар гноблять. З яких давен росіяни намагаються нас зросійщити? Всі школи, церкви, адміністрація - все російське. Змушують дітей наших вивчати чужу їм мову, аби свою забули. Багато часу минуло, а ми своєї мови все одно не забули. //

У всіх селах болгарських всі розмовляють лише болгарською. Свій, болгарський, одяг, пісні, побут. Болгарами залишилися тому, що серця наші болгарські.

Ваша Величносте, Царю наш, спасителю! Цього листа пишемо кров'ю та сльозами, сльозами по тих, хто у війну 1914-1920 років, тут, у Росії, голови безвинно склав. Плачемо і по дватцяти тисячах наших братів, батьків, матерів, дітей - вмерли вони у голод 1933 року. Страшними були ті дні, Царю наш, і дай Боже не побачити подібного Царству твоєму, не знати такого народові твоєму. Багатьма могилами без хрестів вкрилася Таврія, тисячі домівок зпустіли.

Чули ми, Царю, що Царство твоє у союзі перебуває із Великою Німеччиною, нехай Господь помагає тобі у всіх твоїх справах, і разом з цим благаємо, аби зараз якось полегшити наше становище, нехай німці дозволять нам мати у всякому болгарському селі свою, болгарську, адміністрацію, підпорядковану безпосередньо німцям, але не росіянам. Нехай і поліція буде наша, болгарська, і школи болгарські. Бажаємо, щоб діти наші навчалися рідною для всіх болгарською мовою. Відправ сюди, в Таврію, одного свого консула, який би захищав нас від всіх негараздів.

А ще б ми були раді, аби ти дав наказ всіх нас, шістьдесят тисяч болгар з Таврії прийняти до Царства свого. Може знайдуться для нас вільні землі, щоб на них оселитися. Небагато нас, дватцять вісім компактних сел на узбережжі Азовського моря, між містами Мелітополь та Бердянськ. Готові ми ділити радощі та печалі Царства твого, тільки візьми нас під свій захист. Якщо неможна відразу всіх переселити, дай спочатку шлях вільний частині з нас - за рік, другий, всі будемо у Болгарії. З пустелі обернули ми Таврію на рай земний. Дай нам голі землі, ми і їх населимо, тому що споконвіку живемо чесною працею.

Писано цього листа від всіх болгар Таврії і залишаємося ми з надією, Царе, що забереш ти нас до Царства свого. //

А ще молимо Бога, аби дав тобі довгих років життя, захистив тебе та Царство твоє від всіляких негараздів. Нехай процвіта із року в рік народ твій, нехай множаться багатства його. Нехай дасть Бог, щоб були ми разом, з цим і закінчуємо листа цього. Вказані нижче особи впоноважено підписати листа цього

Д-р Іван Мільчевський Георгій Є. Малєв, селянин Михайло Хаджийський, письменник Георгій Соломонов, вчитель Афанасій Чіпчев, вчитель Павло Савов, вчитель Іван Іванов, вчитель

Підписи вище та текст листа засвідчую.

Староста села Інзовка: Петро Мільчев.

Таврія, Україна 20 квітня 1942 р.

М. Хаджийски. Българи в Таврия. - София: Българско Дело, 1943. - С. 3-5.

№ 31

1942 р., липня 1. - Відомості про чисельний та національний склад с. Інзовка

Сведения по общине Молотова (Инзовка) о национальности и численности населения на 1/VII 42 года.

№ 32

1942р., лютого 25. - Розпорядження начальника Ногайського району Ф. Безсонова старості Інзовської сільської управи П.Мільчеву відносно необхідності надання відомостей про кількість громадян болгарської національності, які мешкають у селі

25/ІІ - 43 р.

№ 118 Старостам всіх С/Управ. Інзовка.

На підставі розпорядження Габіткоміссаріату від 19/ІІ - 43 р. Рай. Управа пропонує Вам до 1/ІІ-43 р. Повідомити в Рай. Управу про кількість проживаючих на території Вашого села осіб руминської, болгарської, словакської, венгерської та італійської національностей, без поділу їх по статі і віку, т.е. Ви повинні подати їх загальну кількість окремо по національностях.

Начальник району /Ф.Безсонов/

Згідно /Д.Плисенко/

№33

1942 р., октября 4. - Акт, складений комісією з розслідування злочинів фашистських окупантів та їх посібників, за фактом розстрілу групи мешканців с. Інзовка

АКТ

1943 года октября 4 дня

Мы, комиссия в составе: председатель комиссии зам. Пред РИКа Липаткина Федора Сергеевича и членов комиссии тт. Комендант И.И. от Райздравотдела - врач, от духовенства Шостак Е.И. священник, от Райкома ЛКСМ Бачурская, от Рай ФО Усова, от РОНО Ивасенко М.В., от поселкового совета депутат Кравченко В. и Водопьянов И.И.

Сего числа были найдены расстрелянные и сожженые при отступлении немецко-фашистскими извергами ни в чем не повинные

1. Хаджийский Василий Иванович - работал в колхозе на раз. работ.

2. Хаджийский Иван Семенович

3. Греблев Петр Афанасьевич

4. Гердов Иван Афанасьевич

5. Мильчев Антон Петрович -

6. Парапанов Антон Петрович

7. Гедиков Степан Петрович

Дойнов Василий Иванович

Все вышеуказанные товарищи были расстреляны немецкими палачами около скирды соломы и брошены их тела в огонь. Трупы были совершенно сожжены, частица тела была сохранена, которая касалась земли.

Пред. Комиссии /Липаткин/

Секретарь комиссии /Усова/

Члены комиссии: Комендант, Бачурская, Иваненко, Водопьянова, Кравченко

Размещено на Allbest.ru