Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.: інформаційний потенціал джерела

На сьогодні у вивчені середньовічної історії України дослідники спираються переважно на літописи, різні списки яких мають в основі опрацьований переписувачами пізніших століть текст, розбавлений подекуди певною кількістю додаткових відомостей місцевого літописання. Тобто, літописні списки не збереглися у своєму початковому вигляді, вони не синхронні згадуваним у них подіям ранньої середньовічної історії України. Звичайно ж, текстологічна праця дозволяє визначити протограф літописного тексту, виявити найдавніші його частини, запозичення з інших писемних пам'яток тощо. Проте така праця не надає нових відомостей про події середньовічної історії України, хоча й дозволяє дещо переосмислити вже відомі факти.

Порівняно з літописними записами, епіграфічні пам'ятки відзначаються високим ступенем достовірності, вони завжди синхронні тим подіям, про які згадують їхні автори. Зважаючи на такий тісний зв'язок графіті з історико-культурним середовищем, вони не лише безпосередньо повідомляють ті чи інші факти, а й відображають ставлення сучасників до них, на відміну від літописних записів, відкоригованих у потрібному сенсі переписувачами. Врахування цієї інформації сприяє більш чіткому уявленню про реальний перебіг подій, аніж той, який зберегли писемні джерела.

Окрім того, часто записи літописних подій не мають чіткого датування, нерідко дата обмежується фразою “того ж літа”. Така ситуація ускладнює розуміння послідовності подій, вміщених в одній літописній статті, особливо на тлі пізніших текстових переробок переписувачів, які опускали окремі події, скорочували текст та могли переставляти речення місцями. На відміну від літописів, авторів графіті зазвичай цікавила саме дата події, записи якої виконувались за усталеною середньовічною формулою “місяця такого-то у такий-то день”, що не передбачала вказівки року (хоча у певних випадках він все ж вказувався). Завдяки співставленню цієї інформації графіті з відомостями літописних записів та інших джерел стає можливим встановити точну хронологію події, що сприятиме як дослідженням текстологічного напрямку для уточнення хронології літописних записів, так і більш широким історичним студіям та уточненню даних щодо київської речової палеографії, адже літопис, у свою чергу, дозволяє більш точно датувати окремі графіті.

Доволі часто у графіті знаходять відображення події місцевої (локальної) історії, що повідомляють, наприклад, про смерть священика тої чи іншої церкви, єпископа, поставлення ігумена тощо. Зазвичай, означені локальні історичні події проходили повз інтереси літописців, тож графіті стають повнішим історичним джерелом для досліджень локальної історії України. Проте нерідко низка подій загальнодержавного значення також лишаються поза увагою літописців, тож саме на стінах храмів збереглися ці відомості (найвідоміший - запис про “мир на Желяні” у південній внутрішній галереї Софії Київської), які дозволяють краще усвідомити ті історичні процеси, які відбувались у середньовічній Україні.

У розділі визначені потенційні можливості залучення графіті для досліджень у галузі соціально-економічної історії, хоча вони значно звужені порівняно з іншими видами джерел (наприклад, берестяними грамотами). Проте графіті таки містять унікальну інформацію щодо напрямків торгівельних зносин як всередині країни, так і поза її межами. Завдяки епіграфіці, вдалося на документальному рівні зафіксувати торгівельні зносини середньовічного Києва з Кіпром доби Лузиньянів. Окрім того, що перший відомий договір купівлі-продажу землі (землі Боянової) часів середньовічної України зберігся саме в графіті на стіні Софійського собору.

Відтак, на основі проведених досліджень обґрунтовано широкий інформаційний потенціал графіті, а також їхню здатність бути вагомим (а у деяких випадках і головним) історичним джерелом для вирішення різноманітного кола питань середньовічної історії України.

У п'ятому розділі “Графіті як джерело до історії середньовічної писемності”, що складається з трьох підрозділів (1. Літературні твори в графіті Софії Київської; 2. Діяльність софійського скрипторію у світлі даних епіграфіки; 3. Відображення календарно-математичної думки в епіграфіці: середньовічний пасхальний інструментарій на стіні Софії Київської), висвітлюється значення та потенційні можливості графіті для вивчення розвитку давньої української писемності, обґрунтовується результативність пропонованої методики для дослідження за допомогою епіграфічних пам'яток питань культурно-історичного характеру, пов'язаних з книжною традицією.

Зважаючи на втрати, яких зазнала українська середньовічна писемність, залучення графіті для вивчення її розвитку має велике значення. Адже посилання на твори книжної писемності та пряме цитування чітко окреслює межі ознайомлення та популярності у середньовічному суспільстві тих чи інших літературних творів, їх вживання та застосування в усній традиції.

Оскільки збереглась тільки незначна частина середньовічних писемних пам'яток, виконані на стінах храму цитати літературних творів є інколи єдиним свідченням їх існування. Їх аналіз дозволяє розширити відомості про жанри літератури, поширені редакції збережених творів тощо.

Нерідко автори графіті вільно поєднували та творчо переробляли книжні цитати, що дозволяло їм створити своєрідні та унікальні молитовні звернення, які, у свою чергу, можуть вважатись власне окремими унікальними творами середньовічної української літератури.

Завдяки тому, що епіграфічні пам'ятки мають чітку географічну локалізацію, позаяк виконані на стінах конкретної архітектурної споруди, це дозволяє отримати важливі та, підчас, унікальні відомості про функціонування у стінах Софійського собору книжного центру, утвореного, як вказано літописцем, за князювання Ярослава для переписування та перекладу книжок.

Перекладацька діяльність софійських книжників знайшла підтвердження завдяки виявленню оригінальних перекладів “Херувимської пісні”, що не зустрічаються у писемних пам'ятках. Важливого значення набувають також оформлені у вигляді ініціалів літери та виконані таким чином написи, адже вони дозволяють отримати надійну прив'язку саме до софійського скрипторію, що сприятиме подальшому уточненню місця переписування низки збережених середньовічних рукописних книг, щодо походження яких немає одностайної думки дослідників стосовно місця їх переписування.

Вивчення графіті також сприяє встановленню протографа для деяких писемних пам'яток, зокрема, для такого інструментарію розрахунку пасхалії, яким священики користувались неодноразово для визначення дати Великодня, як “рука Йоанна Богослова”. Вивчення цієї цікавої пам'ятки, видряпаної на стінах Софії Київської, дозволило з'ясувати її походження від глаголичного оригіналу, а саме графіті є найбільш раннім виявом поширення цього інструменту на теренах середньовічної України.

На підставі отриманих результатів робиться висновок про високі потенційні можливості епіграфічних пам'яток для дослідження історії писемності середньовічної України.

Шостий розділ “Графіті як джерело для досліджень у галузі спеціальних історичних дисциплін (біографістика, генеалогія, геральдика, сфрагістика, історична географія)”, що складається з п'яти підрозділів (1. Нові дані по генеалогії Рюриковичів початку ХІ ст. у світлі даних графіті Софії Київської; 2. Знаки Рюриковичів у графіті Софії Київської як джерело для досліджень у галузі геральдики та сфрагістики; 3. Біографічні відомості про окремі київські родини середньовічного Києва; 4. Графіті XVI-XVII ст. як джерело для біографістики та генеалогії раннього модерного часу; 5. Графіті як джерело для досліджень у галузі історичної географії), висвітлює роль епіграфічних пам'яток у наукових дослідженнях, що перебувають у сфері інтересів таких спеціальних історичних дисциплін, як біо-графістика, генеалогія, геральдика та сфрагістика, історична географія. Проаналізовано джерелознавчий потенціал софійських графіті для вирішення конкретних історичних завдань у цих дисциплінах та доведена їх висока інформативність конкретними показовими прикладами.

Структура молитовних звернень та пам'ятних записів передбачала не тільки називання особи прохача, а й давала йому можливість за бажанням вказувати додаткові відомості про себе. Переважна більшість таких графіті виконані або особисто авторами, або на їхнє замовлення; такі написи дозволяють уточнити відомості про християнські імена окремих представників правлячої династії, а, відтак, робити більш обґрунтовані висновки щодо дати їх народження. В окремих випадках графіті дозволяють відтворити цілі родові гілки, як це сталось у випадку з нащадками великого київського князя Святополка І, імена яких видряпані на північних хорах Софійського собору.

Проте роль епіграфічних пам'яток для генеалогічних досліджень не зменшується і у ранньомодерний час, адже графіті XVI-XVII ст. надають важливі відомості для студій у галузі як біографістики, так і генеалогії. Цьому сприяє домінування в цей період формули, що набула поширення після Люблінської унії 1569 р., текст якої передбачав вказівку особового та родового імені, рік виконання запису, в окремих випадках - і його походження чи соціальний стан. Співставлення з наявними писемними пам'ятками дозволяє встановити походження автора з конкретної родини Речі Посполитої, виявити невідомих за іншими даними її представників, встановити їхній зв'язок з Києвом, короткотерміновий чи тривалий. Відтак, з джерелознавчого погляду, графіті є рівноцінним писемним пам'яткам джерелом для історико-генеалогічних та біографічних студій, що має свою специфіку опрацювання, розкриту у відповідному підрозділі.

Оскільки графіті тісно пов'язані з конкретним храмом, вивчення їх змісту дозволяє отримати унікальну інформацію про родини пересічних городян та священиків, яких минають увагою літописні записи. Позитивні результати такої праці розкриті на підстави аналізу відомостей про родини софійського священика Семьюна, син якого з часом став першим кліриком Кирилівської церкви в Києві.

Позитивні наслідки має залучення графіті для досліджень у галузі геральдики, адже нерідко автори для власної ідентифікації застосовували ті самі знаки, які були присутні на їхніх особистих печатках. Співставлення цих матеріалів дозволяє отримати унікальні відомості щодо перебування їхніх власників як у стінах митрополичої резиденції, так і в Києві загалом, сприяючи водночас дослідженням у галузі біографістики. Епіграфічні пам'яток дозволяють співставити наявні матеріали (передусім печаток) з видряпаними на стінах храму малюнками, які дають до рук дослідників цінний матеріал для більш широких висновків щодо походження та поширення тих чи інших знаків. Результативність цієї праці показана на прикладі знаків Рюриковичів, частина з яких, що видряпана на стінах Софійського собору, не зустрічається на середньовічних українських печатках.

Обґрунтована й позитивна роль графіті для досліджень у галузі історичної географії, незважаючи на незначну кількість вживання топонімів у написах на стінах храмів. При цьому прикметно, що попри тісний зв'язок графіті з конкретним храмом, назви місцевостей практично не вживаються, натомість переважає зазначення у текстах графіті назв населених пунктів, пов'язаних з місцем походження або діяльності автора. Аналіз хронології появи записів із зазначенням топонімів довів поступове зростання їх кількості у ранньомодерний час, що засвідчило певні зміни у ментальності, коли для людей актуалізувались питання місця свого походження. Такі висновки повністю узгоджуються з іншим епіграфічним матеріалом, аналізу якого присвячений наступний розділ дисертації.

У сьомому розділі “Графіті як джерело для дослідження світоглядних орієнтирів середньовічної людини”, що складається з шести розділів (1. Еволюція традиційних формул молитовних написів протягом XI-XVII ст. як відображення змін у суспільній свідомості; 2. Фіксація есхатологічних очікувань у епіграфічних пам'ятках Софії Київської; 3. Мала есхатологія в світлі епіграфічних даних Софії Київської; 4. Відображення дитячих світоглядних уявлень у графіті Софії Київської; 5. Відображення гумористичної середньовічної культури в епіграфічних пам'ятках; 6. Епіграфічні пам'ятки як джерело для вивчення історії формування та поширення локальних культів святих) аналізуються напрямки залучення графіті для дослідження середньовічного світогляду, адже графіті безпосередньо відображають той світ уявлень та ідей, що оточували людину протягом всього її життя. Обґрунтовано потенційні можливості та умови, за яких можливо позитивно реконструювати особливості та еволюцію світогляду.

Вивчення хронології молитовних формул дозволило простежити процес витіснення та заміни традиційної для середньовіччя молитви з проханням Господньої допомоги проханнями про спасіння, помилування чи поминання, завдяки чому вдалося встановити їх взаємозв'язок та поступову еволюцію релігійних світоглядних орієнтирів суспільства при переході від середньовічного до ранньомодерного, з орієнтацією більше на спасіння душі у потойбічному світі, аніж на повсякденне життя, як то було у середньовіччі. Фіксована на інших історичних джерелах така еволюція знаходить повне підтвердження у матеріалах епіграфіки.

Вивчення та аналіз низки графіті дозволив визначити високий рівень християнізації українського суспільства вже за правління Володимира. Адже важливе та хвилююче для кожного християнина питання Страшного Суду, під час якого кожному воздасться по справах його, фіксується на матеріалах софійської епіграфіки вже з раннього ХІ ст., коли на фресці були окреслені розрахунки ймовірних дат Кінця світу (1022 та 1036 рр.), що формують справжній есхатологічний календар. Його унікальність полягає в тому, що тут концентровані найбільш поширені в середньовічній літературі дати есхатологічних очікувань, однак саме такої концентрації їх в одному місці не спостерігається більше ніде.

Вивчення такого виду епіграфічних пам'яток, як записи лічби (вперше комплексно здійснене саме на матеріалах софійської епіграфіки) спростовують поширене в літературі твердження про “релігійний оптимізм”, який прийнято пояснювати незавершеністю процесу християнізації у середньовіччі (концепція О. Алєксеєва). Насправді вивчення цього виду графіті дозволило встановити, що піклування про спасіння душі, завжди актуальне для християнина, постійно було присутнє в умах середньовічного населення, що й засвідчено численними поминальними графіті, які з'являються на стінах храму вже з ХІ ст., знову ж підтверджуючи глибоке вкорінення християнства вже з часів князювання Володимира.

Дослідження дитячих графіті Софійського собору дозволило встановити високий рівень абстрактного мислення середньовічної дитини, що засвідчує приділення значної уваги її розвиткові, що перебувало у руках як батьків, так і Церкви. Це підтверджує високу соціальну організацію суспільства середньовічної України, піклування про майбутні покоління.

Тема сміху в середньовічній Україні не була розроблена через брак джерел, проте завдяки комплексному вивченню київської епіграфіки стало можливим виявити зразки середньовічної антилицарської пародії, подібно тій, яка існувала у західноєвропейській культурі, що, у свою чергу, засвідчує приналежність українського середньовіччя до загальноєвропейського.

Важливим напрямком сучасної медієвістики є вивчення формування та розвитку локальних християнських культів пошанування тих чи інших святих. У відповідному підрозділі обґрунтовується результативність залучення для подібних досліджень як історичного джерела звернених до того чи іншого святого/святої молитов, які дозволяють простежити популярність цих святих у кожному регіоні.

У висновках підбиваються основні підсумки праці, узагальнюються результати залучення графіті як історичних джерел під час досліджень з різних напрямків історичних студій.

1. Вивчення історіографії проблеми, здійснене не тільки на опублікованих працях дослідників, а й на архівних матеріалах, дозволило констатувати, що, незважаючи на певні успіхи радянської епіграфіки в галузі вивчення софійських графіті (Б. Рибаков та С. Висоцький) та становленню епіграфіки як самостійної наукової дисципліни, рівень залучення епіграфічних джерел до наукових студій залишається вкрай незадовільним. У дослідженні розкриті причини цього явища, обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. До перших відношу незначну кількість опублікованого (тобто, доступного дослідникам) матеріалу, що становить трохи більше 4% збережених на стінах Софійського собору епіграфічних пам'яток. Це зумовлене вибірковим підходом дослідників до їх публікації, коли з-поміж понад 7000 графіті Софії Київської були обрані ті, які слугували гарною ілюстрацією до здійснених на підставі вивчення писемних джерел висновків та узагальнень. До того ж, основна увага приділялась пам'яткам середньовічної історії України ХІ-XIV ст., цілі шари епіграфіки XV-XVII ст. взагалі залишались поза межами дослідницької уваги. Цей суб'єктивний чинник, попри намагання в деяких випадках поставити графіті у фокус вивчення окремих питань історії собору або певних фактів минулого України, за наслідок мав відсутність чіткої методологічної основи залучення епіграфічних пам'яток для історичних досліджень. Сукупно з небажанням більшості представників пострадянської історичної науки переглядати усталені традиційні форми-кліше фактів, побудованих на вивченні писемних пам'яток (насамперед літописів), ці суб'єктивні чинники зумовили стагнацію у сучасній українській науці епіграфіки, що так і не стала вагомим фактором наукових досліджень.

2. Констатування цієї проблеми, а також фактичний брак нових джерел з історії України, насамперед доби середньовіччя, зумовило необхідність відновлення епіграфічних досліджень софійських графіті, що й було виконано мною протягом 2006-2012 рр. Визначення суб'єктивних та об'єктивних чинників, які гальмували розвиток української епіграфіки, спричинили зміни як загальних принципів епіграфічних досліджень, так і їх етапності та методик. Саме тому мною вперше на пострадянському просторі був застосований фронтальний комплексний (а не вибірковий) підхід до виявлення, фіксації та інтерпретації всіх збережених на стінах Софійського собору графіті. Зміна цього принципу дозволила встановити наявність понад семи тисяч пам'яток епіграфіки середньовіччя та раннього модерного часу, що й стали основою для подальших досліджень.

3. Практичне вивчення пропонованої С. Висоцьким безконтактної методики дослідження епіграфічних пам'яток, сукупно з аналізом висловлених до опублікованих ним матеріалів зауважень інших вчених - В. Німчука, В. Яніна, Т. Рождественської, А. Турилова, А. Залізняка та інших, - дозволили констатувати недосконалість застосовуваних ними методів досліджень, адже вони свої дослідження ґрунтували не на вивченні оригіналу епіграфічної пам'ятки безпосередньо в соборі, а на вивченні фотографій С. Висоцького, нерідко ретушованих для кращого друку. Саме тому мною були розроблені та апробовані власні прийоми та методи епіграфічних досліджень, що спираються на необхідність ретельного допитливого вивчення властивостей поверхні, на яку було нанесено графіті (у Софії Київській - це фресковий тиньк, личкувальний розчин, дерево, мармур та шифер), від чого суттєво залежала форма прорізів. Варто також зазначити, що мною вперше в основу безпосереднього вивчення графіті покладений принцип ретельного скрупульозного вивчення саме форми прорізів, на яку впливала як поверхня, на яку вони наносилися, так і форма леза, яким вони наносились. На цьому етапі дослідження також враховувалися видозміни форми прорізів у плині часу під дією природних та антропогенних чинників. Акцентування дослідницької уваги саме на цьому аспекті дозволило впевнено прослідкувати напрямок руху леза під час виконання графіті автором, що спряло правильній та відповідній оригіналові епіграфічної пам'ятки ідентифікації спірних у плані прочитання літер, реконструкції пошкоджених та практично знищених елементів, що дало можливість коректно прочитати напис та встановити контури малюнку. Саме цей факт дозволив ефективно та максимально повно використати закладену в графіті історичну інформацію.

4. Ретельне вивчення прорізів дозволило розробити методику відносного датування графіті на підставі як їх форми, так і ступеню вивітрювання. Завдяки цьому було встановлено три нерівномірні хронологічні проміжки можливого часу виконання графіті: друге десятиліття ХІ ст.; друга чверть ХІ - кінець XVI ст.; кінець XVI - кінець XVII ст. Звичайно ж, датування за цією методикою є відносним, хоча для багатьох графіті, насамперед малюнків, воно наразі лишається єдино можливим. Окрім цього, для уточнення часу виконання графіті застосовується методика датування за кількома параметрами: текстологічному (пряме датування, згадки відомих подій та персонажів, побудова речення), типологічному (низка стандартних формул була поширена у досить обмежені проміжки часу) та палеографічному. Оскільки останній є основним для датування переважної більшості текстів, було здійснено ретельний аналіз потенційних можливостей застосування існуючих напрацювань для потреб вивчення софійської епіграфіки.

5. Встановлено, що розроблена А. Залізняком система палеографічної хронології на основі даних новгородських берестяних грамот, не може бути застосована у чистому вигляді для датування софійських пам'яток, оскільки відмінності між київською та новгородською писемною традицією досить сильні. Тож пряме застосування методу позастратиграфічного датування дає значні похибки у визначенні хронології софійських графіті. Саме ця, встановлена емпірично розбіжність, обумовила необхідність коригування існуючої шкали з урахування даних аналізу чітко датованих пам'яток київської епіграфічної школи, матеріалів сфрагістики та нумізматики, а також надійно пов'язаних з Києвом пам'яток книжної писемності. Таке коригування дозволило отримати об'єктивніші відомості щодо хронології низки софійських графіті, підтверджені аналізом відомостей інших джерел. Таким чином була доведена правильність обраної методики палеографічного датування.

6. Сучасні дослідження софійської епіграфіки дозволили спростувати тезу про еволюційність розвитку речової палеографії, згідно якої певні форми написання літер розвивались та закріплювались у книжній традиції, а тільки потім, з часом, набували поширення у писемній. Порівняння форми написання літер у надійно датованих графіті та у збережених синхронних їм та близьких географічно рукописних пам'ятках дозволило дійти висновку, що епіграфічна та книжна традиції розвивалися паралельно. Вони взаємно впливали одна на одну, тож до книжної традиції потрапляли норми, уже закріплені в епіграфіці, й навпаки, з книжної традиції деякі норми проникали до епіграфічної. Не зайвим буде наголосити, що до таких самих висновків дійшли й інші українські дослідники, зокрема Л. Коць-Григорчук, що вивчала написи-дипінті на іконах.

7. Напрацьована та розвинута мною методика комплексного дослідження пам'яток епіграфіки дозволила отримати не спотворене пізнішими втручаннями або хибним прочитанням автентичне історичне джерело. Розроблені мною форми та методи адаптації закладеної в епіграфічних пам'ятках історичної інформації дозволили залучати їх для вирішення різноманітних історичних завдань.

8. Залучення результатів вивчення епіграфічних пам'яток сукупно з результатами архітектурних, археологічних, мистецтвознавчих досліджень Софійського собору, а також аналізом писемних джерел, дозволило позитивно вирішити низку різноманітних питань, пов'язаних з історією храму. Велика кількість виявлених у різних частинах собору ранніх прямо датованих написів повністю підтвердила концепцію Н. Нікітенко щодо заснування Софії Київської на межі правління Володимира та Ярослава, дозволивши, у комплексі з іншими видами історичних джерел, установити точні дати побудови головної української святині: 4 листопада 1011 р. відбулось урочисте закладання храму, а 11 травня 1018 р. у спорудженому храмі правилась перша Божественна Літургія. Храм був зведений як меморіал хрещення Русі Володимиром, тож цій загальній ідеї була підпорядкована система внутрішнього оздоблення собору, що знаходить підтвердження завдяки епіграфічним дослідженням, під час яких була виявлена низка графіті, інформація яких дозволила атрибутувати понад сто однофігурних фрескових образів (з п'яти сотень). Це дозволило простежити задум стінописних мініпрограм окремих архітектурних об'ємів храму, з яких складалась загальна концепція розпису Софії Київської. Окрім того, саме завдяки вивченню епіграфічних пам'яток вдалося простежити етапи побудови окремих частин собору (головного вівтаря, північної вежі), відділивши те, що було зроблено за Володимира, від того, що було зроблено за Ярослава, встановити наявність утрачених на сьогодні архітектурних деталей (містка-переходу з південних хорів в арку другого ярусу головного вівтаря над дияконником), простежити перебудови та видозміни функціонального призначення окремих приміщень, установивши, зокрема, первісне місце розташування гробниці Володимира Мономаха, час подальшого переоблаштування його усипальні на вірменську каплицю, час її перебудови на вівтар. Зрозуміло, що самі по собі графіті не можуть сприяти повному вирішенню цього питання без залучення інших видів джерел, проте саме епіграфічні пам'ятки слугують тою об'єднувальною ланкою, що дозволяє поєднати розрізнені дані у єдиний логічний ланцюжок.

9. Вперше в основу досліджень подій політичної, релігійної та суспільно-економічної історії середньовічної України були покладені результати вивчення графіті. Було підтверджено тезу про високий ступінь автентичності цього джерела, набагато вищий від писемних джерел (насамперед літописів), віддалених від описаних подій на значний проміжок часу і відомості яких у багатьох випадках є тенденційними, підправленими в угоду правлячому князю або відредаговані відповідно до потреб переписувача. Одразу варто зазначити, що коло писемних джерел давно окреслене, вміщена в них інформація далеко не повна, скорочена, подана однобічно, тож потребує верифікації й суттєвого доповнення шляхом залучення інших видів джерел. Саме епіграфічні пам'ятки можуть слугувати таким індикатором верифікації та надзвичайно цінними джерелами, адже вони часто подають унікальну інформацію про події як локальної, так і загальнодержавної історії, дані про які не збереглись у писемних пам'ятках, дозволяють отримати невідомі за літописами відомості соціально-економічного життя, торгівлі, причому не тільки внутрішньої, а й міжнародної. Наявна в графіті інформація також дозволила уточнити датування низки згаданих у літописах історичних подій, виправити викривлене уявлення про сприйняття окремих з них (однобічно та тенденційно поданих літописцями) сучасниками. Обґрунтовано, що для повноцінного розкриття закладеної в епіграфічних пам'ятках інформації необхідне залучення широкого кола інших видів історичних джерел, адже тільки комплексний підхід дозволяє повноцінно використовувати графіті для наукових досліджень.

10. Проаналізована роль епіграфічних пам'яток для вивчення історії української писемності. Встановлено, що графіті дозволяють скласти уявлення про ступінь поширення тих чи інших текстів в усній традиції. Саме завдяки систематичним дослідженням софійської епіграфіки було виявлено низку цитат невідомих раніше літературних творів, що збагачує уявлення про репертуар середньовічної літератури. Отримано низку важливих відомостей щодо діяльності софійського скрипторію, зокрема у таких напрямках, як перекладацька діяльність, оформлення ініціалів книжок. Отримана під час досліджень епіграфіки Софійського собору інформація сприятиме в подальшому більш ретельному вивченню збереженої рукописної спадщини з метою визначення походження тої чи іншої книги, що успішно реалізована мною: встановлено походження протографа Лавришевського та Холмського Євангелій, визначено раннє застосування у календарно-математичній практиці середньовічної України такого інструментарію для розрахунку дня Великодня, як “Рука Йоанна Богослова”, що була поширена у Києві спершу в глаголичному варіанті.

11. Обґрунтовано важливу роль графіті для досліджень у галузі спеціальних історичних дисциплін (генеалогія, біографістика, сфрагістика, історична географія тощо). Аналізується унікальна інформація щодо християнських імен представників князівської династії Рюриковичів, що не відображена у середньовічних писемних пам'ятках, були відновлені цілі родові гілки (династія Святополка І). Вивчення написів XVI-XVII ст. дозволило встановити зв'язок відомих за писемними джерелами історичних осіб з Києвом, водночас отримати відомості про представників шляхетських та міщанських родин, інформація про яких є наразі унікальною. Проаналізовано зібрані відомості, зроблено висновок, що вони значно сприяють позитивному вирішенню низки спірних моментів у біографії історичних осіб, а також поглиблюють джерельну базу генеалогічних студій, обґрунтовано результативність такого підходу до генеалогічних та історичних досліджень. Вивчення софійської епіграфіки виявило низку унікальних князівських знаків (Володимира Святославича, Бориса Володимировича, Брячислава Святополковича), печатки з якими допоки не виявлені. На підставі цього обґрунтовується результативність залучення графіті до сфрагістичних та емблематичних студій. Проаналізовано можливості залучення графіті для досліджень у галузі історичної географії, висвітлено результативність пропонованого підходу для розуміння сприйняття самими мешканцями середньовічної та ранньомодерної України топонімічних назв та їх наведення в епіграфічних текстах.

12. Обґрунтовано та розкрито тезу про те, що графіті прямо відображають суспільну свідомість середньовічної людини, тому вони незамінні для дослідження світу уявлень, ідей та переживань, що оточували людину від дитинства до самої смерті. Вивчення софійської епіграфіки сприяє усвідомленню поширення ідей великої та малої есхатології вже за часів князя Володимира Великого, що повністю перекреслила аргументацію прихильників концепції “релігійного оптимізму”, які основним аргументом на користь його існування наводили відсутність даних щодо відображення есхатологічних ідей у повсякденному житті середньовічної людини. Епіграфічні дослідження дозволили виявити на стінах Софійського собору (та інших храмів) реальні свідчення втілення, поширення та розвитку у середньовічному соціумі ідей малої та великої есхатології вже на ранніх етапах християнізації середньовічної України. Поширення ідей малої есхатології, так само як і виявлені графіті-малюнки гротескних вояків, що є відображенням дружинної пародії, зближують українську середньовічну культуру саме із західноєвропейською, що розвивались у доволі тісному взаємовпливі. Уперше мною комплексно досліджені й дитячі графіті, які засвідчили неабиякий рівень абстрактного мислення середньовічної дитини, підтверджуючи високу соціальну відповідальність давньоукраїнського суспільства у вихованні майбутнього покоління. Проаналізовано потенційні можливості графіті для вивчення історії формування та розвитку локальних культів християнських святих, встановлено високу інформативність графіті для досліджень у цих напрямках.

13. Загалом обґрунтовані та висвітлені високі потенційні джерельні можливості епіграфічних пам'яток для залучення до історичних студій, що будуть успішними тільки завдяки міждисциплінарному підходу як у вивченні та безпосередній їх фіксації в момент дослідження, так і в подальшому використанні вже прочитаного тексту чи відтвореного малюнка для вирішення різноманітних завдань, пов'язаних з багатьма аспектами історії та культури середньовічної та ранньомодерної України. Дисертаційне дослідження розкриває ці можливості на практичному та теоретичному рівнях, тому результати роботи можуть бути використані як для поглиблення історичних студій з урахуванням сучасного стану вивчення епіграфіки, так і для подальших епіграфічних досліджень пам'яток інших регіонів України.

Наукові праці, в яких опубліковано основні результати дисертації

Монографії:

1. Корнієнко В.В. Графіті Софії Київської ХІ - початку XVIII ст.: інформаційний потенціал джерела / В.В. Корнієнко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2014. - 320 с., іл.

2. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ - початок XVIII ст.). Частина І: Приділ св. Георгія Великомученика / В.В. Корнієнко. - К.: “Горобець”, 2010. - 464 с., іл.

3. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ - початок XVIII ст.). Частина ІІ: Приділ свв. апостолів Петра і Павла / В.В. Корнієнко. - К.: “Горобець”, 2010. - 272 с., іл.

4. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ - початок XVIII ст.). Частина III: Центральна нава / В.В. Корнієнко. - К.: “Горобець”, 2011. - 400 с., іл.

5. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ - початок XVIII ст.). - Частина IV: Приділ свв. Іоакима та Анни (північна сторона) / В.В. Корнієнко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2014. - 656 с., іл.

6. Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові (остання третина ХІ - перша третина XVIII ст.) / В.В. Корнієнко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2013. - 304 с., іл.

7. Корниенко В. Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания / Н. Никитенко, В. Корниенко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2012. - 232 с., илл.

8. Корниенко В.В. Собор святых Софии Киевской / Н. Никитенко, В. Корниенко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2014. - 336 с., илл.

9. Таємниці гробниці Ярослава Мудрого (за результатами досліджень 2009-2011 рр.). / [Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В., Марголіна І.Є., Куковальска Н.М., Михайличенко Б.В.]; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - К., 2103. - 174 с., ілл.

Статті:

10. Корнієнко В.В. Графіті Георгіївського приділу Софії Київської із записом про смерть Ростислава Всеволодовича в світлі нових досліджень / В.В. Корнієнко // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. - К., 2008. - Вип. 22. - С. 36-41.

11. Корнієнко В.В. Графіті з Софії Київської про дату поставлення митрополитом Іларіона / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2008. - Вип. 13. - С. 235-240.

12. Корнієнко В.В. “Господи, допоможи, Боже, Йосифові, бо він обмовив Варлама даремно”: графіті № 362 й дата спорудження церкви Спаса на Берестові / В.В. Корнієнко // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. - К., 2009. - Вип. 24. - С. 5-9.

13. Корнієнко В.В. Молитовний напис Брячислава Святополковича з Софії Київської / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2010. - Випуск 18. - С. 211-217.

14. Корнієнко В.В. Фрагменти “Літопису Софійського собору”: три графіті у приділі свв. апостолів Петра і Павла зі згадками митрополитів ХІ-ХІІ ст. / В.В. Корнієнко // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Т. 20. - К., 2010. - С. 27-38.

15. Корнієнко В.В. Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2011. - Вип. 20. - С. 330-334.

16. Корнієнко В.В. Графіті про крадія Кузьму в західній внутрішній галереї Софії Київської: молитва-покаяння, іронічний напис чи прокляття? / В.В. Корнієнко // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - К., 2011. - Т. 23. - С. 18-24.

17. Корнієнко В.В. До історії давньоруського пасхального інструментарію: “рука Іоанна Богослова” в графіті Софії Київської / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць: Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2012. - Вип. 21. - С. 267-273.

18. Корнієнко В.В. До питання атрибуції княжого знаку з приділа свв. Іоакима та Анни Софії Київської / В.В. Корнієнко // Праці центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2012. - Вип. 22. - С. 236-240.

19. Корнієнко В.В. Методика дослідження графіті на мармурових плитах головного вівтаря Софії Київської / В.В. Корнієнко // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - К., 2012. - Т. 24. - С. 19-25.

20. Корнієнко В.В. Вірменська каплиця XVI-XVII ст. у Софії Київській / В.В. Корнієнко // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - К., 2012. - Т. 25. - С. 51-61.

21. Корнієнко В.В. Рунічний напис-графіті на “саркофазі Володимира Мономаха” з Софії Київської / В.В. Корнієнко // Праці центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2013. - Вип. 24. - С. 279-284.

22. Корнієнко В.В. Топоніми у графіті Софії Київської ХІ-XVII століть / В.В. Корнієнко // Український археографічний щорічник / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.. - К., 2013. - Вип. 14. - С. 155-168.

23. Корнієнко В.В. Софійське графіті XI ст. зі згадкою князя Бориса В'ячеславича / В.В. Корнієнко // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - Т. 26. - К., 2013. - С. 7-13.

24. Корнієнко В.В. Написи-графіті XVI-XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії / В.В. Корнієнко, Н.О. Сінкевич // Український археографічний щорічник. Нова серія. Випуск 15 / Український археографічний збірник. - Т. 18. - К., 2010. - С. 117-128.

25. Корнієнко В.В. Найдавніші датовані графіті Софії Київської / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник наукових праць / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 244-260.

26. Корнієнко В.В. Графіті “групи Олісави” на північних хорах Софії Київської / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Пам'ятки України: історія та культура. - 2008. - № 1 (158). - С. 19-29.

27. Корнієнко В.В. Найдавніші графіті Софії Київської та її датування / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви, науки і культури. - К., 2008. - Вип. 7. - С. 365-399.

28. Корнієнко В.В. Есхатологічні дати в графіті Софії Київської на фресках Софії Київської як історичне джерело / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Архіви України. -2009. - Вип. 6 (266). - С. 43-63.

29. Корнієнко В.В. Атрибуція княжого знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. збірка наукових праць. - К., 2011. - Число 19. - С. 136-145.

30. Корнієнко В.В. Ще про натурні дослідження Софії Київської / Н.М. Нікітенко, В.В. Корнієнко // Український археографічний щорічник. Нова серія / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. - 2012. - Вип. 16-17. - С. 129-150.

31. Корниенко В.В. Памятники эпиграфики юго-восточного фасада северной лестничной башни Софии Киевской в контексте ее сооружения / В.В. Корниенко // Архитектурное наследство. - Москва, 2009. - Вып. 50. - С. 102-106.

32. Корниенко В.В. К вопросу о времени создания, перестроек и реконструкции первоначального вида декора нижнего яруса главного алтаря Софии Киевской в свете новых эпиграфических исследований / В.В. Корниенко // Архитектурное наследство. - Москва, 2010. - Вып. 53. - С. 5-24.

33. Корниенко В.В. Граффити и дата постройки церкви Спаса на Берестове в Киеве / В.В. Корниенко // Архитектурное наследство. - Москва, 2012. - Вып. 56. - С. 30-37.

34. Корниенко В.В. Древнейшие датированные граффити Софии Киевской / Н.Н. Никитенко, В.В. Корниенко // Архитектурное наследство. - Москва, 2009. - Вып. 51. - С. 5-13.

35. Корниенко В.В. Древнейшие граффити Софийского собора в Киеве и его датировка / Н.Н. Никитенко, В.В. Корниенко // Byzantinoslavica: Revue internationaledes etudes byzantines / Milko P., Havlikova L. - Prague, 2010. - Tome LXVIII (2010), 1-2. - P. 205-240.

36. Корниенко В.В. Датировка Киевской Кирилловской церкви в свете современных исследований ее монументальной живописи и граффити / И.Е. Марголина, В.В. Корниенко // Архитектурное наследство.- Москва, 2012. - Вып. 57. -С. 33-44.

37. Korniienko V. Nowe џrуdіa do historii Koњciola unickiego w Kijowe: graffiti w absydzie gіуwnego oіtarza katedry њw. Zofii / N.O. Sinkyevich, V.V. Korniienko // Studia Џrуdіoznawcze. -2012. - T. L. - S. 75-80.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

38. Корнієнко В.В. Датовані графіті 30-х рр. ХІ ст. в Софії Київській як вияв есхатологічних очікувань давньоруської людини / В.В. Корнієнко // Религия в жизни человека и общества: Тезисы докладов и сообщений Х Международной Крымской конференции по религиоведению, Севастополь, 12-16 мая 2008. - Севастополь, 2008. - С. 43-44.

39. Корнієнко В.В. Графіті та визначення образів святих у святительському чині Георгіївського олтаря Софії Київської / В.В. Корнієнко // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. - Львів, 2008. - Кн. ІІ. - С. 521-529.

40. Корнієнко В.В. Два графіті із записами “Херувимської пісні” з Софії Київської: до питання еволюції християнських літургійних текстів / В.В. Корнієнко // Могилянські читання 2007 року: Музейники ХХ століття - дослідники української сакральної культури. - К., 2008. - С. 293-298.

41. Корнієнко В.В. Дослідження графіті на фресці “Святий Анфім” в хрещальні Софії Київської / В.В. Корнієнко // Чернігівські старожитності. Науковий збірник. За матеріалами VII наукової конференції “Старожитності Чернігово-Сіверської землі в загальноєвропейській культурній спадщині”. - Чернігів, 2008. - С. 148-156.

42. Корнієнко В.В. Відображення подій 1147 р. в епіграфіці Софії Київської: графіті із записом про смерть Ігоря Ольговича / В.В. Корнієнко // Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря: Матеріали науково-практичної конференції “Михайлівський Золотоверхий монастир: історія і сьогодення”. - К., 2008. - С. 145-149.

43. Корнієнко В.В. Датовані графіті 30-х рр. ХІ ст. із Софії Київської в контексті давньоруської есхатології / В.В. Корнієнко // “1020-ліття хрещення Русі-України - із Києва по всій Русі”: Збірник матеріалів науково-практичної конференції (Київ, 21 жовтня 2008 р.). - К., 2008. - С. 208-216.

44. Корниенко В.В. Граффити - молитвы к Сорока святым мученикам в крещальне Софийского собора: к проблеме изучения культов святых в Киевской Руси / В.В. Корниенко // Пам'ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські читання”. Київ, 25-26 жовтня 2007 р. - К., 2009. - С. 218-242.

45. Корнієнко В.В. Графіті - малюнки вояків як зразки середньовічної пародії (за матеріалами епіграфіки Софії Київської та церкви Спаса на Берестовім) / В.В. Корнієнко // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. - Львів, 2009. - Кн. ІІ. - С. 515-520.

46. Корнієнко В.В. Нововиявлені пам'ятки давньоруської літератури на фресках Георгіївського приділу Софії Київської / В.В. Корнієнко // Могилянські читання 2008 року: Збірник наукових праць: Церква і музеї: втрати ХХ століття. - К., 2009. - С. 325-330.

47. Корнієнко В.В. Кирилично-глаголичне графіті ХІ ст. на південних хорах Софії Київської / В.В. Корнієнко // Чернігівські старожитності. Вип. ІІ. Науковий збірник за матеріалами VIII Міжнародної наукової конференції “Християнські старожитності Київської Русі”. - Чернігів, 2009. - С. 173-177.

48. Корнієнко В.В. Графіті в арках другого ярусу центральної апсиди Софії Київської: деякі підсумки дослідження / В.В. Корнієнко // Пам'ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські читання”. Київ, 25-26 жовтня 2007 р. - К., 2009. - С. 387-396.

49. Корнієнко В.В. Найдавніше датоване кириличне графіті Софії Київської: нова знахідка / В.В. Корнієнко // Пам'ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські читання”. Київ, 25-26 жовтня 2007 р. - К., 2009. - С. 444-445.

50. Корнієнко В.В. Графіті - записи лічби з Софії Київської: нове джерело для дослідження розвитку ідей “малої есхатології” Давньої Русі / В.В. Корнієнко // Філософські ідеї в культурі Київської Русі. Збірник наукових праць за матеріалами ІІ давньоруських історико-філософських читань “Філософські ідеї в культурі Київської Русі” (Полтава, 10 червня 2009 р.). - Полтава, 2009. - С. 93-104.

51. Корнієнко В.В. Графіті зі згадкою Всеволода Ярославича в світлі нових епіграфічних досліджень в Софії Київській / В.В. Корнієнко // Видубицький Михайлівський монастир - погляд крізь віки. Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря (Київ, 17 вересня 2010 р.). - К., 2010. - С. 364-371.

52. Корнієнко В.В. До питання про час виконання фресок з образами мучениць у вімі центральної нави Софії Київської / В.В. Корнієнко // Софійські читання. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції “Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва” (Київ, 28-29 травня 2009 р.) - К., 2010. - С. 111-115.

53. Корнієнко В.В. Автограф князя Брячислава в Софії Київській / В.В. Корнієнко // Софійські читання. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції “Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва” (Київ, 28-29 травня 2009 р.) - К., 2010. - С. 275-281.

54. Корнієнко В.В. Нове свідчення русько-палестинських контактів ХІІ-ХІІІ ст. / В.В. Корнієнко // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. - Львів, 2010. - Кн. І. - С. 481-485.

55. Корниенко В.В. “Малая эсхатология” Древней Руси в свете эпиграфических исследований в Софии Киевской / В.В. Корниенко // Сугдейский сборник. - Выпуск IV. - К.; Судак, 2010. - С. 412-419.

56. Корнієнко В.В. “Двовір'я” дяків церкви Спаса на Берестові: до проблеми прочитання й інтерпретації запису на стародавньому фасаді храму / В.В. Корнієнко // Несторівські студії: Святість та святині Давньої Русі. - К., 2010 - С. 102-107.

57. Корнієнко В.В. Графіті на фресках XVII ст. церкви Спаса на Берестові: деякі попередні підсумки дослідження / В.В. Корнієнко // Могилянські читання 2009 року: Збірник наукових праць: Мазепинська доба в культурі України. - К., 2010. - С. 202-209.

58. Корнієнко В.В. Київський священик ХІІ ст. Мартін та його автографи-графіті в Софійському соборі та Кирилівській церкві / В.В. Корнієнко // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. - Львів, 2011. - С. 28-37.

59. Корнієнко В.В. Родина київського священика ХІІ ст. за матеріалами епіграфіки / В.В. Корнієнко // Несторівські студії: Єфросинія Полоцька в історії Православ'я: Доповіді науковців VIII Несторівських студій. - К., 2011. - С. 64-70.

60. Корнієнко В.В. До питання про інституційний характер, час та форми діяльності церковної цензури (з результатами епіграфічних досліджень у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові) / В.В. Корнієнко // Церква - наука - суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дев'ятої Міжнародної наукової конференції (25-27 травня 2011 р.). - К., 2011. - С. 102.

61. Корнієнко В.В. Вірменські графіті на стінах Софії Київської та деякі питання розташування й часу функціонування “вірменської каплиці” / В.В. Корнієнко // Культура і мистецтво вірменської діаспори в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 19-20 листопада 2011). - Львів, 2012. - С. 53-63.

62. Корниенко В.В. Новое свидетельство русско-финских контактов XI в. // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы VIII Международной научной конференции (Харьков, 9-10 ноября 2012 г.) / В.В. Корниенко. - Харьков, 2012. - С. 69.

63. Корнієнко В.В. Фреска св. Харлампії у Софії Київській: питання атрибуції образа / В.В. Корнієнко // Церква - наука - суспільство: питання взаємодії. Матеріали Одинадцятої Міжнародної наукової конференції (29-31 травня 2013 р.). - К., 2013. - С. 99-100.

64. Корнієнко В.В. Маловідомі та невідомі святі на фресках Софії Київської (за даними епіграфічних досліджень) / В.В. Корнієнко // Православ'я в Україні: Збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської наукової конференції / [під. ред. митроп. Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епифанія (Думенка) та прот. Віталія Клоса]. - К., 2013. - Ч. 2. - С. 76-82.

65. Корнієнко В.В. Нове свідчення русько-кіпрських торгівельних контактів ХІІІ-XIV ст. / В.В. Корнієнко // Древнее Причерноморье. - Выпуск Х. - Одесса, 2013. - С. 333-339.

66. Корниенко В.В. Армянская часовня XVI - XVII веков в Киевском Софийском соборе / В.В. Корниенко // Художественная культура армянских общин на землях Речи Посполитой: Материалы Международной научной конференции (Минск, 9-11 октября 2012) / сост. И.Н. Скворцова. - Минск, 2012. - С. 144-152.

67. Корниенко В.В. Армянская часовня XVI-XVII в Софийском соборе Киева по новым данным эпиграфики / В.В. Корниенко // Анна Порфирородная. Материалы международной научной конференции, посвященной 1025-летию крещения Руси. 29-30 октября 2013 г. - Ереван, 2014. - С. 37-47.

68. Korniienko V.V. The latest studies of graffiti of St. Sophia of Kyiv / V.V. Korniienko // Proceeding of the 22^nd International Congress of Byzantine Studies (Sofia, 22-27 august 2011). - Volume III. Abstracts of free communications. - Sofia, 2011. - P. 404.