Таємниці офіційного некролога Михайла Грушевського

Вірогідно, це засідання відбулось у першій половині дня, бо вже о 14-30 на київському вокзалі поїзд із тілом М. Грушевського зустрічали нарком освіти

В. Затонський, академіки О. Палладін, М. Світальський, С. Семковський та інші. Як повідомляв кореспондент «Правди», на гроб були покладені вінки, а сам гроб був встановлений у конференц-залі ВУАН. О шостій годині вечора того ж дня був відкритий доступ до тіла64. Зауважимо, що ця інформація у «Правді» відрізнялась від офіційного оповіщення, опублікованого того дня в УСРР.

26 листопада «Вісті ВУЦВК» опублікували скорочену версію поданої у «Правді» замітки, але оформлену вже як офіційне повідомлення урядової комісії про перенесення похорону М. Грушевського на 29 листопада. Водночас додавалось, що доступ до тіла цього дня буде відкрито з 10-ї ранку, а о 13-й годині відбудеться винос тіла65. Інші газети цю інформацію проігнорували.

Натомість 30 листопада звіт про похорон М. Грушевського подала українська преса, друкуючи в різних газетах один і той самий текст слово в слово. Повідомлялось, що 28 листопада з 18-ої години труна з тілом академіка була виставлена в конференц-залі ВУАН. Біля труни весь час змінювалась почесна варта. В останній зміні почесної варти стояли члени урядової комісії з організації похорону (були названі В. Порайко, В. Затонський, О. Богомолець та О. Палладін). 29 листопада о першій дня «відбувся похорон» (насправді -- почалась траурна церемонія виносу труни). Труну на руках винесли «тт. Порайко, Затонський, акад. Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський, Сем ковський та інш. і поставили на прикрашений квітами катафалк». Перераховувались також ті, хто був присутній на похороні: вчені, члени Академії наук, працівники наукових закладів, друзі небіжчика. Громадськість інформували, що біля могили з промовами, «присвяченими діяльності померлого академіка Грушевського», виступили нарком освіти Затонський та президент ВУАН академік Богомолець. Завершувалось офіційне звідомлення скромним сповіщенням, що «на могилу покладені вінки від Наркомосвіти, ВУАН та деяких інш. організацій»66. Лише газета «Більшовик» вмістила поруч із цим повідомленням портрет М. С. Грушевського, всі інші газети розміщували інформацію так, щоб вона не одразу кидалась в очі: внизу сторінки дрібним шрифтом (як «Вісті ВУЦВК») або серед розділу «Оголошення» (як у «Комуністі», де ця інформація була подана над шаховим етюдом).

На відміну від «Известий», де після офіційного некрологу матеріалів про похорон М. Грушевського не з'являлось, 30 листопада «Правда» також повідомляла про похорон вченого. Це був не офіціоз від імені урядової комісії, а знову інформація власного кореспондента, хоча й стисла. Сповіщалось, що 29 листопада відбувся похорон, що в останній почесній варті біля тіла покійного у конференц-залі ВУАН стояли заступник голови РНК УСРР В. Порайко, нарком освіти В. Затонський та академік О. Богомолець (без означення, що Богомолець є президентом ВУАН) та що біля могили з промовами виступили «тов. Затонский и академик Богомолец»67. Більше у «Правді» сповіщень, пов'язаних із смертю та похороном М. Грушевського, не було.

Якщо читати ці звідомлення буквально, то виходить, що похорон М. Грушевського відбувся за стандартною процедурою, а людей, які прийшли віддати шану померлому, було зовсім небагато. Між тим оповіді очевидців свідчать про протилежне. З листа академіка М. Василенка до московського історика академіка АН СРСР Д. Петрушевського, написаного того самого дня, коли вийшли ці звідомлення, дізнаємось, що М. Грушевського «ховали дуже урочисто: була маса міліції, що охороняла будинок Академії, та кінний загін стояв напроти будинку, а потім передував процесії на кладовище», а «на вулицях, якими йшла процесія -- Фундуклеївською та Хрещатику -- народу була маса -- Фундуклеївська являла море людей»68. Н. Полонська-Василенко згадувала, що «всі квіти в оранжереях Києва закупила Академія Наук для прикрашення похорону», а катафалки «угиналися під вінками з пишними квітами, з червоними і білими стрічками». Вона ж писала про сотні людей, які приходили попрощатись із померлим до конференц-залу ВУАН та супроводжували траурну процесію на Байкове кладовище, проте відзначала, що «вражала мала кількість вчених»69. Про шість або сім сотень людей згадував й інший свідок процесії70. Як бачимо, газетні повідомлення, наголошуючи на офіційній складовій похорону (сама процедура, участь керівників уряду та очільників академії), фактично спотворювали інформацію про його перебіг. Крім того, в пресі не було жодного (!) висловленого співчуття рідним та близьким покійного.

Фарисейство із похороном М. Грушевського та офіційним вшанування його, за словами В. Затонського, як «видатного вченого», «академіка Радянської України», що начебто визнав переваги соціалізму, далі закріплювалось передруком єдиного офіційного некролога на його смерть. 1 грудня 1934 р. згаданий некролог слово в слово передрукував орган правління спілки радянських письменників України щотижневик «Літературна газета»71, а далі -- низка журналів, попри те, що некрологи в них друкувались нечасто та мали переважно характер коротеньких звідомлень про смерть того або того діяча.

Мабуть, рекордсменом за кількістю великих за розміром некрологів, надрукованих в одному журнальному номері, можна вважати останнє у 1934 р. число «Червоного Шляху», що відкривалось портретом вбитого С. Кірова та розлогим некрологічним розділом на його смерть (складався із повідомлення уряду, офіційної біографії «пролетарського революціонера», заяви радянських письменників України «Створимо в літературі величний образ тов. Кірова», інформації про жалобні збори письменників Харкова та панегіричними текстами та поезіями українських письменників та поетів)72. А завершувалося число некрологами М. К. Заньковецької авторства Д. Грудини73 та традиційним офіційним текстом некрологу М. Грушевського74 (обидва без портретів).

Потім цей некролог М. Грушевського передрукував офіційний академічний журнал «Вісті ВУАН»75 та єдиний на той час в УСРР журнал історичного профілю «Наукові записки Інституту історії матеріальної культури»76. Жодного, повторю -- жодного! -- іншого некрологу на смерть М. Грушевського в радянській Україні надруковано не було. Це був абсолютно унікальний випадок -- адже навіть ще два роки перед тим, коли помер інший визначний український історик Дмитро Багалій, крім офіційного тексту некрологу, опублікованого у газетах (і, до речі, текст мав різні варіації -- повний у газеті «Комуніст»77, із деякими купюрами -- у газеті «Вісті ВУЦВК» і, нарешті, скорочений варіант у московських «Известиях») були ще й авторські некрологи78.

На жаль, помилка із датою смерті М. Грушевського в офіційному радянському некролозі поширилась далі. Саме на основі цього тексту писались некрологи за кордоном і це призвело до тиражування помилки, адже мало кому могло спасти на думку, що офіційний некролог може містити прорахунок такого штибу. Зрештою, у частині некрологів або некрологічних заміток подавалась правильна дата смерті М. Грушевського, і ці тексти мають надалі стати предметом спеціальних джерелознавчих досліджень, бо очевидно писались на основі інших джерел. Правильна дата смерті вченого була, безперечно, відома за межами радянської України79, однак згодом її було витіснено.

Отже, зважаючи на винятково офіційний характер всіх повідомлень в радянських газетах (починаючи з повідомлення про смерть вченого 26 листопада 1934 р. і до публікації промови В. Затонського 14 грудня) та безпосередньо тексту некрологу, що був неодноразово дослівно передрукований, в тому числі і в професійних часописах, можемо назвати цей цикл публікацій великим офіційним політичним некрологом, що слугував, крім іншого, й утвердженню нової більшовицької схеми історії України зразка 1934 року. Разом з тим наголошуємо, що виявлена помилка із датою смерті М. Грушевського потребує безперечного виправлення, особливо зважаючи на 80-річчя від дня смерті історика, що припадає на 24 листопада 2014 р.

Ідея цього дослідження виникла кілька років тому під час однієї із розмов із завідувачкою Історико-меморіального музею Михайла Грушевського у Києві Світланою Паньковою. Пізніше ми з нею неодноразово обговорювали різні дотичні до теми документи та проблеми, Світлана Михайлівна радо ділилась своїми ідеями та своїми знахідками, тому я вважаю її ідейним співавтором даної роботи та сердечно їй дякую. Крім того, перед передачею цієї статті до друку вона та мій колега Геннадій Єфіменко надзвичайно уважно ознайомились із текстом та доброзичливо подали мені низку зауважень і пропозицій, за що я висловлюю їм щиру вдячність. Деякі із їх зауваг я змогла врахувати під час остаточного редагування цього дослідження, а деякі підштовхують до подальших роздумів та пошуків.

Література

1. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931-1934). -- К., 1999. -- С. 109.

2. Там само. -- С. 107.

a. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. -- К., 1996. -- С. 105.

3. Костюк Г. Таємниця смерти академіка М.С. Грушевського (За радянською пресою і спогадами сучасників) // Костюк Г. На магістралях доби: Статті на суспільно-політичні теми. -- Торонто, Балтімор, 1983. -- С. 9.

4. Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський (1866-1934): У 50-ліття смерти. -- Мюнхен, 1986. -- С. 14.

5. Див.: ПирігР.Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924-1934). -- К., 1993. -- С. 140; Верстюк В.Ф., Пиріг Р.Я. М.С. Грушевський: Коротка хроніка життя та діяльності. -- К., 1996. -- С. 138 (примітно, що в останній праці наводиться не лише інша дата, а й інший час смерті М. Грушевського. У запису від 25 листопада 1934 р. йдеться: «М.Г. помирає о 17 годині в Кисловодській міській лікарні»).

6. Крип 'якевич І. Михайло Грушевський (Некролог) // Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за час від 1.Х.1932-31.ХІІ.1934. Ч. 32. -- Львів, 1935. -- С. 5.

7. Оглоблин О. Грушевський Михайло // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т. 2. -- Париж, Нью-Йорк, 1955-1957. -- С. 453.

8. Рубач М.А. Грушевський Михайло Сергійович // Радянська енциклопедія історії України. -- Т. 1. -- К., 1969. -- С. 483.

9. Верба І. Грушевський Михайло Сергійович // Енциклопедія історії України. -- Т. 2. -- К., 2004. -- С. 232.

10. Верба І., Кульчицький С. Грушевський Михайло // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького та І. Підкови. -- Т. 1. -- Львів, 2007. -- С. 591.

11. Див., приміром: Робинсон М.А. М.С. Грушевский и русская академическая элита // Славянский Альманах 2008. -- М., 2009. -- С. 202.

12. Розшифрування позначок телеграфістів чітко засвідчує, що у Києві у поштовому відділенні цю телеграму отримали 24 листопада о 19-й годині, а доставили за зазначеною адресою та персонально вручили 24 листопада о 9-й вечора. Див.: Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 1286, арк. 9.

a. Вперше процитовано у кн.: Матяш І. Катерина Грушевська: Життєпис, бібліографія, архіви. -- К., 1997. -- С. 105.

b. Див.: Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931-1934). -- С. 111.

c. Див.: М.С. Грушевський: [Некролог] // Вісті ВУЦВК. -- Київ, 1934. -- 27 листопада; М.С. Грушевський: [Некролог] // Комуніст. -- Київ, 1934. -- 27 листопада; М.С. Грушевский: [Некролог] // Правда. -- М., 1934. -- 27 ноября; М.С. Грушевский: [Некролог] // Известия. -- М., 1934. -- 27 ноября.

13. Див., приміром: Плохій С. Великий переділ. Незвична історія Михайла Грушевського. -- К., 2011. -- С. 277.

14. Першим офіційний некролог докладно проаналізував український історик Руслан Пиріг. Див.: Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924-1934). -- К., 1993. -- С. 141-142. Також див.: PlokhyS. Unmaking Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History. -- Toronto; Buffalo; London, 2005; Плохій С. Великий переділ. Незвична історія Михайла Грушевського. -- К., 2011. -- С. 277, 527-528.

a. Знімку некрологу, що був надрукований в газеті «Правда» 27 листопада 1934 р., див.: Матяш І.Б. Катерина Грушевська. Життя і діяльність. К., 2004. -- С. 154.

b. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. -- С. 286-288.

15. Приміром, навіть після виявлення В. Пристайком та Ю. Шаповалом наприкінці 1990-х років копії історії хвороби М. Грушевського, де був чітко зафіксований день і час його смерті, дослідники не звертали увагу на помилкову дату смерті Грушевського, вказану у некролозі. Див.: Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931-1934). -- С. 109.

16. Див.: Некролог // Великий тлумачний словник сучасної української мови. Режим доступу: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/ uk-ru/некролог (10.12.2013).

a. Див.: Некролог // Словник іншомовних слів / За ред. О. Мельничука. -- К., 1985. Режим доступу: http://slovopedia.org.ua/42/53405/286679.html (10.12.2013).

b. Див., приміром, про поетичні некрологи: Захариева И. Маргинальный жанр в русской литературе 1930-1960-х годов (поэтические некрологи о писателях). Режим доступу: http://www.ilit.bas.bg/rusbook/zaharieva.php (10.12.2013).

17. Див. Некролог // Словник літературознавчих термінів. Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/y1 z9d.html (10.12.2013).

a. Див. Тертычний А.А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. -- М., 2000. -- Глава 2. Режим доступу: http://evartist.narod.ru/text2/04.htm (10.12.2013). Цей погляд на некролог як на один із жанрів журналістики зафіксований і в україномовній Вікіпедії. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Некролог (10.12.2013).

18. Див., приміром, аналіз риторичних формул та поетики некрологів першої половини ХІХ ст., а також їх ієрархії у статті: Кузовкина Т. Некролог Булгарина Жуковскому // Пушкинские чтения в Тарту 3: Материалы международной научной конференции, посвященной 220-летию В.А. Жуковского и 200-летию Ф.И. Тютчева. -- Тарту, 2004. -- С. 276-293. Режим доступу: http://www.ruthenia.ru/document/535675.html (14.12.2013) та ін.

19. Див.: Рейтблат А. Некролог как биографический жанр // Право на имя: Биографика ХХ века. Чтения памяти Вениамина Иофе: Избранное. 2003-2012. -- СПб., 2013. -- С. 624.

20. Там само. -- С. 625.

21. Див. Кузовкина Т. Некролог Булгарина Жуковскому. -- С. 276.

a. Див.: Орлова Г. Биография (при)смерти: заметки о советском политическом некрологе // Неприкосновенный запас. -- М., 2009. -- № 2. -- С. 188-202. Режим доступу: http://magazines.russ.ru/nz/2009/2/or11.html (06.12.2013).

22. Див. Кузовкина Т. Некролог Булгарина Жуковскому. -- С. 277.

23. Там само.

a. Див.: Грушевський М. Твори у 50 томах. -- Т. 6. -- Львів, 2004. -- С. 571-581; Т. 7. -- Львів, 2005. -- С. 541-595; Т. 8. -- Львів, 2007. -- С. 539-589 та ін.

24. Див.: Смирнова О. Когда-то некрологи расскажут и о нас // Караван + Я: Межобластной еженедельник. Тверь. Режим доступу: http://www.karavan.tver.ru/html/n97/ article4.php (06.12.2013).

25. Див.: Орлова Г. Смерть как биографический факт: Об одном утраченном мотиве малого политического некролога // Право на имя: Биографика ХХ века. Чтения памяти Вениамина Иофе: Избранное. 2003-2012. -- С. 616.

26. Див. Кузовкина Т. Некролог Булгарина Жуковскому.

27. Орлова Г. Биография (при)смерти: заметки о советском политическом некрологе.

28. Там само.

a. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі -- ЦДАГО України), ф. 1, оп. 20, спр. 6463, арк. 26. Опубліковано: Історія НАН України. Документи і матеріали. 1934-1937. -- К., 2003. -- С. 135.

b. Див.: Правда. -- М., 1934. -- 26 ноября. -- С. 3; Известия. -- М., 1934. -- 26 ноября. -- С. 3; Комуніст. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 2; Вісті ВУЦВК. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 2; Більшовик. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 4 та ін.

c. Див.: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 341, арк. 120-168; ф. 1, оп. 6, спр. 367.

d. Див.: Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б). Повестки дня заседаний. 1919-1952: Каталог / Том ІІ. 1930-1939. -- М., 2001. -- 1200 с.

e. У документі: «Солохненко -- учительница, жена Пастернака». Див.: Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. -- С. 250.

29. Там само.

30. Фактично похорон М. Грушевського оплачувала ВУАН. Лише 20 грудня 1934 р. була ухвалена постанова № 1405 РНК УСРР, згідно з якою Наркомат фінансів УСРР мав повернути ВУАН 17 тисяч 443 рублів 82 копійки із резервного фонду РНК УСРР на покриття витрат, пов'язаних із похованням вченого. Див.: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 6463, арк. 27.

31. Подібні пільги -- похорон за рахунок держави та пенсія родині небіжчика, закріплені у відповідній урядовій постанові, практикувались в СРСР досить часто. Приміром, практично одночасно із М. Грушевським (27 листопада 1934 р.) і у подібних обставинах (не вдома у Москві, а під час відрядження до Севастополя) помер художник баталіст Митрофан Греков (похований у Москві на Новодівичому кладовищі). Відповідно до спеціальної постанови РНК СРСР з приводу його смерті було також ухвалено прийняти його похорони на державний рахунок, а родині була призначена пенсія у 300 рублів. Див.: Правда. -- М., 1934. -- 30 листопада.

a. Див.: Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. -- С. 250.

32. Там само.

a. Див.: Правда. -- М., 1934. -- 26 ноября. -- С. 3; Известия. -- М., 1934. -- 26 ноября. -- С. 3; Комуніст. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 2; Вісті ВУЦВК. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 2; Більшовик. -- К., 1934. -- 26 листопада. -- С. 4 та ін.

33. Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924-1934). -- С. 141.

34. Там само. -- С. 141-142.

35. «Восени цього року минуло 100 років з дня народження академіка АН УРСР і АН СРСР Михайла Сергійовича Грушевського, який, за визначенням газети “Правда”, “належав до числа найвидатніших буржуазних істориків України”», -- писав Ф. Шевченко. Див.: Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? // Укр. іст. журн. -- 1966. -- № 11. -- С. 13 (курсив мій. -- О.Ю.).

36. Цит. за: Пиріг Р.Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (19241934). -- С. 34.

37. Див.: Історія НАН України. Документи і матеріали. 1934-1937. -- С. 107-108.

38. Див.: Промова тов. Затонського на похоронах академіка Грушевського // Вісті ВУЦВК. -- 1934. -- 14 грудня. -- С. 2; Промова тов. Затонського на похоронах академіка Грушевського // Пролетарська правда. -- 1934. -- 14 грудня. -- С. 2.

a. Дослівно процитовано із статті: Д. Б-ко. До 20-річчя похорону Грушевського (Фрагмент із спогадів) // Українські Вісті. -- Новий Ульм, 1954. -- 12 грудня. Автор спогадів поки що нами не встановлений.

39. Див.: Полонська-Василенко Н.Д. Українська академія наук: Нарис історії: У 2 ч. -- Ч. 2 (1931-1941). -- Мюнхен, 1958. -- С. 43.

a. Записано у червні 2012 р. Принагідно дякую С.М. Паньковій за корисні поради щодо розробки даної теми.

40. Повідомлення урядової комісії про похорон академіка М.С. Грушевського // Вісті ВУЦВК. -- 1934. -- 28 листопада. -- С. 2.

41. Див.: Історія НАН України. Документи і матеріали. 1934-1937. -- С. 414.

a. Див. також: Матяш І. Катерина Грушевська: Життєпис, бібліографія, архіви. -- С. 106.

42. Прибытие тела академика Грушевского // Правда. -- 1934. -- 29 ноября. -- С. 6.

43. Повідомлення урядової комісії про похорон академіка М.С. Грушевського // Вісті ВУЦВК. -- 1924. -- 29 листопада. -- С. 2.

44. Див.: Похорон академіка М.С. Грушевського // Вісті ВУЦВК. -- 1934. -- 30 листопада. -- С. 3; Похорон академіка М.С. Грушевського // Комуніст. -- 1934. -- 30 листопада. -- С. 4; Похорон академіка М.С. Грушевського // Більшовик. -- 1934. -- 30 листопада. -- С. 4 та ін.

45. Похороны академика Грушевского // Правда. -- 1934. -- 30 ноября. -- С. 6.

46. Лист М.П. Василенка до Д.М. Петрушевського від 30 листопада 1934 року // Архів Російської академії наук, ф. 493, оп. 3, спр. 32, арк. 15. Лист написаний російською мовою, переклад мій. -- О. Ю.

47. Див.: Полонська-Василенко Н.Д. Українська академія наук: Нарис історії: У 2 ч. -- Ч. 2 (1931-1941). -- С. 41-42.

a. Див.: Д. Б-ко. До 20-річчя похорону Грушевського (Фрагмент із спогадів) // Українські Вісті. -- Новий Ульм, 1954. -- 12 грудня.

b. М.С. Грушевський: [Некролог] // Літературна газета. -- 1934. -- 1 грудня. -- С. 3.

c. Див.: Червоний шлях. -- 1934. -- № 11-12. -- С. І-XVI, 1-4.

48. ГрудинаД. М.К. Заньковецька. 1860-1934: [Некролог] // Червоний шлях. -- 1934. -- № 11-12. -- С. 168-170. Цей некролог, до речі, носив виразно «антибуржуазний» характер: автор неодноразово підкреслював ненависть акторки до «націоналістичного болота» та таврував представників «петлюрівського мистецтвознавства та контрреволюціонерів» С. Єфремова, В. Антоновича, Л. Старицьку-Черняхівську, П. Руліна, «петлюрівського емігранта» О. Олеся.

49. М.С. Грушевський: [Некролог] // Червоний шлях. -- 1934. -- № 11-12. -- С. 171. Першим влучно зауважив таке дивне поєднання у журналі некрологів С. Кірову та М. Грушевському історик Сергій Плохій. Див. Плохій С. Великий переділ. Незвична історія Михайла Грушевського. -- С. 277, 527.

50. М.С. Грушевський: [Некролог] // Вісті ВУАН. -- 1934. -- № 6-7.

51. М.С. Грушевський: [Некролог] // Наукові записки Інституту історії матеріальної культури. -- 1935. -- Кн. 5-6. -- С. 211.

a. Академік Д.І. Багалій: [Некролог] // Комуніст. -- 1932. -- 11 лютого. -- С. 4; Академік Д.І. Багалій: [Некролог] // Вісті ВУЦВК. -- 1932. -- 11 лютого. -- С. 5; Академик Д.И. Багалий: [Некролог] // Известия. -- 1932. -- 13 февраля.

52. Див.: Барвінський В. Дмитро Іванович Багалій (1857-1932) (некролог) //Архів Радянської України. -- 1932. -- № 1-2. -- С. 116-118; Дроздовський В. Д.І. Багалій // Труды Института славяноведения АН СССР. -- Ленинград, 1932. -- Т. I. -- C. 402-408. Докладніше про ці некрологи див.: Кравченко В.В. Д.И. Багалей: Научная и общественно-политическая деятельность. -- Х., 1990. -- С. 7-8.

53. Див.: Дорошенко В. Михайло Грушевський: [Некролог] // Вістник: Місячник літератури, мистецтв, науки й громадського життя. -- Львів, 1935. -- Січень. -- С. 44; Калєндар-альманах «Самостійність». 1937. -- Cernдuti, 1936. -- С. 219. А у некролозі, написаному проф. Антоном Пальме, наводилась взагалі інша дата смерті М. Грушевського -- 26 листопада 1934 р., що, вірогідно, можна вважати хибодруком (див.: Palme A. M. Hruschewskyj als Persцnlichkeit // Prof. Michael Hruschewskyj. Sein Leben und sein Wirken. -- Berlin, 1935. -- S. 5).

54. Размещено на Allbest.ru