Відносини між США та їх союзниками по НАТО в галузі європейської безпеки (1958-1961 рр.)

По-третє, послідовна опозиція Франції веденню перемовин істотно гальмувала прогрес у виробленні спільної позиції союзників. Однак, після кількох засідань Ради НАТО, зрештою, було досягнено компроміс шляхом низки поступок французькій стороні69.

14 листопада Рада НАТО одноголосно ухвалила рішення про початок перемовин з СРСР. Тим не менш, Париж та Бонн, попри свої заяви, залишалися скептично налаштованими відносно англо-американського тиску щодо послаблення протистояння з Радянським Союзом. Навіть після особистого втручання Джона Кеннеді французький міністр закордонних справ Моріс Кув де Мюрвілль, виступаючи на міністерській зустрічі в грудні 1961 р., повторив позицію Франції: союзники США не можуть здійснювати переговори з СРСР під тиском та без чітко сформованої спільної позиції70.

Після цих енергійних дебатів Генеральному секретарю НАТО Д. Стіккеру довелося визнати, що НАТО залишається роз'єднаним з приводу питання переговорів з Радянським Союзом: Франція налаштована категорично проти, США підтримують їх, але зазнають критики збоку інших країн стосовно окремих аспектів й перспектив переговорного процесу. Решта членів альянсу, особливо Бельгія, Норвегія та Канада, надавали перевагу обмеженим перемовинам щодо Берліна, тоді як Бонн був не проти широкого круглого столу, якщо йтиметься про воз'єднання Німеччини на демократичних засадах71. Генеральний секретар був дуже стурбований майбутнім НАТО, як у свій час і Поль Анрі Спаак. Стіккер зазначав, що груднева зустріч 1961 р. показала, що багатьох з членів НАТО більше турбують свої власні нагальні інтереси, аніж виконання стратегічної мети організації -- формування системи колективної оборони для захисту західних демократичних цінностей72.

Отже, можна стверджувати, що Кеннеді в 1961 р. зіштовхнувся з тією ж самою дилемою, що і Ейзенхауер в 1959 р. Він прагнув повноцінної розрядки у відносинах з Радянським Союзом, але не хотів погіршення відносин з ключовими європейськими союзниками -- Францією та ФРН. В 1961 р., навіть ще більшою мірою, ніж наприкінці 1959 р., НАТО не могло дійти повного консенсусу й брати участь у міжнародних відносинах як єдине ціле. Однак, Берлінська криза показала, що в скрутний момент члени блоку, все ж таки, можуть усунути свої особисті інтереси на другий план і досягнути компромісу. Це було наочно продемонстровано під час наступної, ще більш гострої Карибської кризи 1962 р., коли навіть Франція заявила про свою цілковиту підтримку зовнішньополітичного курсу США. Це вже можна вважати неабияким успіхом для нового Генерального секретаря НАТО і нового керівництва США. Політичні консультації інтенсифікувалися в 1961 році, незважаючи на обструкціонізм збоку Франції, який поглиблювався, і прагнення Кеннеді вести безпосередній діалог з СРСР, оминаючи думку союзників.

Таким чином, можна зробити висновок, що відносини між США та їхніми союзниками в рамках Організації Північноатлантичного Альянсу в 1958-1961 рр., починаючи від хрущовського ультиматуму та приходу до влади у Франції де Голля та завершуючи розв'язанням Берлінської кризи, не були стабільними. Більше того, спостерігалася загальна тенденція до децентралізації позиції всередині НАТО. Особливо цей процес посилювався через деструктивну позицію Шарля де Голля та прагнення США відігравати домінуючу роль в НАТО, не приділяючи належної уваги інтересам союзників. Основними чинниками, що визначали характер відносин всередині НАТО в зазначений період, були ставлення до політики поліпшення відносин з СРСР та вимога ширшої консультації провідних держав Альянсу (так званої «Великої четвірки» -- США, Великої Британії, Франції та ФРН) з меншими державами та врахування інтересів останніх під час прийняття рішень. На особливу увагу заслуговує позиція очільників НАТО в цей час -- Поля Спаака та Дірка Стіккера. Вони завжди виступали захисниками єдності та взаєморозуміння всередині Альянсу, вирішення протиріч через досягнення компромісу, а також за розширення консультації з малими країнами (не в останню чергу тому, що самі представляли такі країни). Загалом, можна сказати, що відносини між Вашингтоном та союзниками в даний період мали хвилеподібний характер. Під час активних фаз Берлінської кризи в 1958-1959 рр. та в 1961 р. відносини всередині НАТО нормалізовувалися, консультація поглиблювалася, й Альянсові вдавалося формувати консолідовану позицію на основі страху перед спільним ворогом. Однак, в спокійний час -- в період зменшення напруги у відносинах з СРСР -- на перший план знову виходили приватні інтереси окремих членів блоку. Також необхідно виділити два якісно різних періоди в розвитку відносин між США тасоюзниками: перший, коли при владі в Сполучених Штатах була республіканська адміністрація Д. Ейзенхауера, і другий, коли президентом був демократ Дж. Кеннеді. Для першого періоду характерна активніша співпраця між США та союзниками, в той час як Кеннеді значно звузив коло питань міжнародної політики, які обговорювалися за активної участі усіх членів НАТО.

ЛІТЕРАТУРА

північноатлантичний берлінський криза америка

1 Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник // Випуск 4. -- К., 2013. -- С. 315.

2 Троян С.С., Киридон А.М. Міжнародні відносини у системному вимірі: поняття, етапи і тенденції розвитку // Історія в сучасній школі, № 2. -- К., 2012. Режим доступу: http://troyan-ss.yolasite.eom/3.php.

3 Transforming NATO in the eold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Loeher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 67.

4 Манжола В.А., Білоусов М.М., Гайдуков Л.Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика. (1945-70-ті роки). -- К., 2003. -- 560 с. -- С. 94.

5 Голль Ш. де. Мемуары надежд. Обновление. 1958-1962. -- М., 2000. -- 230 с. -- С. 112.

6 Голль Ш. де. Мемуары надежд. Обновление. 1958-1962. -- М., 2000. -- 230 с. -- С. 180.

7 Голль Ш. де. Мемуары надежд. Обновление. 1958-1962. -- М., 2000. -- 230 с. -- С. 192.

8 Globalizing de Gaulle: International Perspectives on French Foreign Policies, 1958-1969. Edited by C. Nuenlist, A. Locher and G. Martin. -- Plymouth, 2010. -- 326 p. -- Р. 87-88.

9 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 68.

10 История международных отношений в 3-х томах // Т. 3. Ялтинско-Потсдамская система. Под ред. Торкунова А.В., Наринского М.М. -- М., 2012. -- 552 с. -- С. 98.

11 Курнишова Ю.В. Політика США щодо спорудження Берлінського муру в серпні 1961 року // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. -- К., 2004, с. 146-149. -- С. 147.

12 Филитов А.М. Германия в советском внешнеполитическом планировании (19411990). -- М., 2009. -- 333 с. -- С. 239.

13 Мартиненко А.К., Мартиненко Б.К. Міжнародні відносини 1945-1975 років. -- К., 2007. -- 366 с. -- С. 178-179.

14 Мартиненко А.К., Мартиненко Б.К. Міжнародні відносини 1945-1975 років. -- К., 2007. -- 366 с. -- С. 179.

15 TrachtenbergM. Between empire and alliance. -- Lanhem, 2003. -- 209 p. -- P. 39.

16 NATO Declaration on Berlin, 16 December 1958, www.nato.int/docu/. comm/49-95/c581216b.htm.

Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 69.168

17 Пилько А.В. НАТО и Берлинский кризис 1958-1961 годов. Режим доступу: http://historystudies.org/2012/08/pilko-a-v-nato-i-berlinskij-krizis-1958-1961-godov.

18 W. Loth. Europe, Cold War and Coexistence, 1955-1965. -- Routledge -- 2004. -- 320 p. -- P. 34.

19 История международных отношений в 3-х томах // Т. 3. Ялтинско-Потсдамская система. Под ред. Торкунова А.В., Наринского М.М. -- М., 2012. -- 552 с. -- С. 99.

20 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 70.

21 Там само.

22 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 70.

24Акопов Г.М. Западный Берлин. Проблемы и решения. М., 1974. -- 263 с. -- С. 68.

25 Там само. Р. 70-71.

26 G. Lundestad. The United States and Western Europe Since 1945: From «Empire» by Invitation to Transatlantic Drift. -- Oxford, 2003. -- 332 р. -- Р. 86.

27 Там само. -- Р. 71.

28 Голль Ш. де. Мемуары надежд. Обновление. 1958-1962. -- М., 2000. -- 230 с. -- С. 189.

29 G. Lundestad. The United States and Western Europe Since 1945: From «Empire» by Invitation to Transatlantic Drift. -- Oxford, 2003. -- 332 р. -- Р. 79.

30 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 72.

31 Там само.

32 Хрущев Н.С. Время. Люди. Власть. (Воспоминания). В 4 книгах. Книга 4. М., 1999. Режим доступу: http://www.hrono.ru/libris/lib_h/hrush54.php.

33 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 73.

34 Там само.

35 Курнишова Ю.В. Берлінська криза 1958-1963 рр. і зовнішня політика США. Автореферат дисертації. -- К., 2005. -- 13 с. -- С. 9.

36 L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam . -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 42.

37 A. Locher and C. Nuenlist. Containing the French Malaise: The NATO SecretaryGeneral and de Gaulle's Challenge, 1958-69: intra-bloc conflicts during the Cold War. -- Kent, 1999. -- 256 p. -- P. 87.

38 Там само. P. 88.

39 Манжола В.А., Білоусов М.М., Гайдуков Л.Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика. (1945-70-ті роки). -- К., 2003. -- 560 с. -- С. 71.

40 L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam. -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 43.

41 Г. Киссенджер. Дипломатия. -- М., 1997. -- 848 с. -- С. 556.

43 Globalizing de Gaulle: International Perspectives on French Foreign Policies, 19581969. Edited by C. Nuenlist, A. Locher and G. Martin. -- Plymouth, 2010. -- 326 p. -- Р. 119-120.L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam. -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 42.

44 Там само. -- P. 50.

45 W. Loth. Europe, Cold War and Coexistence, 1955-1965. -- Routledge -- 2004. -- 320 p. -- Р. 65.

46 Хрущев Н.С. Время. Люди. Власть. (Воспоминания). В 4 книгах. Книга 4. М., 1999. Режим доступу: http://www.hrono.ru/libris/lib_h/hrush54.php.

47 Пилько А.В. НАТО и Берлинский кризис 1958-1961 годов. Режим доступу: http://historystudies.org/2012/08/pilko-a-v-nato-i-berlinskij-krizis-1958-1961-godov.

48 L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam . -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 47.

49Хрущев Н.С. Время. Люди. Власть. (Воспоминания). В 4 книгах. Книга 4. М., 1999. Режим доступу: http://www.hrono.ru/libris/lib_h/hrush54.php.

50Хрущев Н.С. Время. Люди. Власть. (Воспоминания). В 4 книгах. Книга 4. М., 1999. Режим доступу: http://www.hrono.ru/libris/lib_h/hrush54.php.

51 Егорова Н.И. История холодной войны, 1945-1991 гг. -- М., 2011. -- 244 с.

52 История международных отношений в 3-х томах // Т. 3. Ялтинско-Потсдамская система. Под ред. Торкунова А.В., Наринского М.М. -- М., 2012. -- 552 с. -- С. 99.

53 Системная история международных отношений (1918-2003). В 4-х томах. Т. 3. События 1945-2003. Под ред. Богатурова А.Д. -- М., 2003. Режим доступу: http://www.obraforum.ru/lib/book3/titul.htm.

54 Белецкий В.Н. За столом переговоров: обсуждение германских дел на послевоенных международных совещаниях и встречах. -- М., 1979. -- 302 с. -- С. 256.

55 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 77.

56 Там само.

57 L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam. -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 51.

58 G. Lundestad. The United States and Western Europe Since 1945: From «Empire» by Invitation to Transatlantic Drift. -- Oxford, 2003. -- 332 р.

59 Globalizing de Gaulle: International Perspectives on French Foreign Policies, 19581969. Edited by C. Nuenlist, A. Locher and G. Martin. -- Plymouth, 2010. -- 326 p. -- Р. 125.

60 L. Freeedman. Kennedy's Crisis Years: Berlin, Cuba, Laos, and Vietnam . -- New York, 2000. -- 560 p. -- P. 55.

61 Высоцкий В.Н. Западный Берлин и его место в системе современных международных отношений. -- М., 1971. -- 483. -- С. 26.

62 Transforming NATO in the cold WAR: challengers beyond deterrence in the 1960's. Edited by A. Wenger, C. Nuenlist and A. Locher. London, 2006. -- 251 p. -- Р. 78.

63 W. Loth. Europe, Cold War and Coexistence, 1955-1965. -- Routledge -- 2004. -- 320 p. -- Р. 39.

64Абрасимов П.А. Западный Берлин вчера и сегодня. М., 1980. -- 216 с. -- С. 48.

Пилько А.В. НАТО и Берлинский кризис 1958-1961 годов. Режим доступу: http://historystudies.org/2012/08/pilko-a-v-nato-i-berlinskij-krizis-1958-1961-godov.170

65 G. Lundestad. The United States and Western Europe Since 1945: From «Empire» by Invitation to Transatlantic Drift. -- Oxford, 2003. -- 332 р. -- Р. 87.

66 Пилько А.В. НАТО и Берлинский кризис 1958-1961 годов. Режим доступу: http://historystudies.org/2012/08/pilko-a-v-nato-i-berlinskij-krizis-1958-1961-godov.

67 Мартиненко А.К., Мартиненко Б.К. Міжнародні відносини 1945-1975 років. -- К., 2007. -- 366 с. -- С. 189.

68 Курнишова Ю.В. Берлінська криза 1958-1963 рр. і зовнішня політика США. Автореферат дисертації. -- К., 2005. -- 13 с. -- С. 10.

69 Globalizing de Gaulle: International Perspectives on French Foreign Policies, 19581969. Edited by C. Nuenlist, A. Locher and G. Martin. -- Plymouth, 2010. -- 326 p. -- Р. 90.

70 TrachtenbergM. Between empire and alliance. -- Lanhem, 2003, 209 p. -- P. 47.

71 Там само.

Размещено на Allbest.ru