Північноамериканська цивілізація

Глобальний підхід до гарантування національної безпеки Сполучених Штатів узяв на озброєння наступний президент - республіканець Дж. Буш-молодший (2001-2009 рр.). Період його президентства характеризувався крайньою нестабільністю всередині країни, що впливало на стан справ у світі. Найбільший резонанс мали події 11 вересня 2001 р., коли цивільні американські літаки були спрямовані на хмарочоси Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку, на будівлю Пентагону. Оголосили, що терористичні акції здійснені Аль-Каїдою. Проте в офіційній версії подій - велика кількість суперечностей, на що звернули увагу деякі політики, громадські діячі, науковці. У США вони об'єдналися в групу "Учені за правду про подій 11 вересня". Головною ідеєю е те, що загалом спостерігалася несприятлива ситуація в Сполучених Штатах - наближалася криза, зумовлена надмірними очікуваннями від "нової економіки" та надмірностями віртуальної фінансової системи з безліччю зловживань. Також послабли позиції країни на міжнародній арені, особливо у зв'язку із посиленням ЄС, країни якого мали намір запровадити економічні санкції проти Сполучених Штатів. Виникла нагальна потреба в чомусь, що сприяло б консолідації і власного населення, і міжнародного співтовариства, яке б не ставило під сумнів гегемоністських претензій Америки. Масштабні терористичні акції були покликані зіграти роль величезної небезпеки і загрози, перед якою потрібно об'єднатися. Відразу було кинуто заклик: "З ким ви?", який передбачав союзництво і відмову від намірів запровадити будь-які санкції проти постраждало! ' країни.

У жовтні 2001 р. президент Дж. Буш санкціонував операцію відплати, спрямовану проти режиму талібів, які, начебто, дали притулок терористу № 1 У самі бен Ладену. Уже кілька разів оголошувалося, що він загинув, проте в Інтернеті щоразу з'являються його загрозливі звернення. Існує думка, що це - віртуальний проект, потрібний, насамперед, борцям із міжнародним тероризмом, що став головною загрозою після того, як зник комунізм. Таліби зазнали поразки, але американці, які знаходяться в Афганістані, продовжують втрачати своїх людей. Розорений Афганістан нарощує експорт наркотиків, із чого й живе. А американцям нагадують радянську історію, що закінчилася через 12 років після введення обмеженого контингенту до цієї країни. 20 березня 2003 р., звинувативши режим Саддама Хусейна у приховуванні зброї масового знищення, США разом із союзниками розпочали війну проти Іраку. Офіційно вона закінчилася 1 травня 2003 р. Проте американський військовий контингент, що там залишився, продовжував втрачали тисячі солдатів, тоді як за час "офіційної війни" офіційні втрати становили трохи більше сотні. У червні 2004 р. Дж. Буш оголосив план Великого Близького Сходу - демократизація і благоденство від Марокко до Афганістану. Мета - зробити цей регіон більш зіставним із Заходом. У тому черговий раз виявилося прагнення уніфікувати весь світ під свою модель "добра". У цій моделі протестант (а президент Дж. Буш, як і всі інші президенти США, крім Дж. Кеннеді, був протестантом) е найкращим. Його сумління наказує виконувати свою місію у світі, нести "світоч демократії" навіть засобами "гуманітарної Інтервенції". Це посилює антиамериканські настрої у світі, оскільки інші народи бачать для себе загрозу не тільки в руйнуванні власних цивілізаційних підвалин, але й у відродженні нової колоніальної імперії. Конгрес США наприкінці 2006 р. зазначив хибність зовнішньополітичної лінії адміністрації Дж. Буша. Наприкінці його другої каденції в США розпочалася криза іпотечного кредитування, що не могло не вплинути на світову економіку. Фінансово-економічна криза проявилася в інших країнах восени 2008 р.

Світова криза засвідчила, що вільний ринок е вкрай нестабільною системою, тому в Америці перенесено акцент на посилення ролі держави в економіці. З іншого боку, намагання диктувати правила поведінки усьому світу призвело до колосального перенапруження сил навіть такої потужної держави, як США. Величезний бюджетний дефіцит, біржова "бульбашка", що лопнула, тягар армії в Іраку й Афганістані, неспроможність контролювати інші центри сили, такі як Росія і Китай, призвели не тільки до найгострішої економічної кризи, але й до політичної та соціальної. Достатньо сказати, що при населенні у 307,5 млн осіб, кожен десятий громадянин США восени 2008 р. користувався державною програмою "продуктової допомоги", бо не вистачало грошей на харчування. Попри загальну думку про високий середній рівень життя населення цієї країни, існує значний масив людей знедолених, тобто проблема бідності в Америці не подолана.

Б. Обама - 44-й президент США був обраний у листопаді 2008 р. як утілення надії американців на подолання кризи, на "новий курс", як колись за часів Ф. Рузвельта. Слід брати до уваги ту обставину, що світ стає багатополярним і американській політиці треба готуватися до лідерства вже не як супердержави, а як першої серед рівних, тому в перші дні президентства Б. Обама посилив соціально-економічні функції держави з метою наздогнати розвинені країни за рівнем соціального розвитку. Річ у тім, що в Німеччині, Франції частка держави у ВВП зросла до 45-50 %. Тобто через держбюджет відбувається колосальний перерозподіл ВВП, що забезпечує високу якість життя при значному скороченні соціальної нерівності. В Америці ж частка державної участі у ВВП залишилася на рівні 30 %. З огляду на це в Європі на соціальні потреби йде 30 % ВВП, а в США - трохи більше 15 %. Не випадково в Америці, на відміну від інших розвинених країн, зберігається значний розрив між бідними і багатими. Головна причина полягає в тому, що США впродовж тривалого часу навіть не намагалися розв'язати зазначену проблему. Разом із тим військові витрати США становлять 5 % (у Європі - 2 %). І це робить теперішню кризу найбільш болючою для США, тому Б. Обама зважився на збільшення частки держави у ВВП до 40 %.

Проте високі державні витрати вимагають більшої частки податків у ВВП. Стрибок державних витрат невідворотно призведе до різкого збільшення податків усередині США, оскільки світова система не буде вічно забезпечувати капіталом цю країну, яка е найбільшим у світі боржником. Основний її кредитор - Китай. Слід звернути увагу на те, що сучасну Америку інколи називають Химерикою. Одна з її відмінних рис - сплав американської економіки з китайською. Китай постачав дешеві товари в Штати, а потім виручку за продаж цих товарів дає їм же в борг (купуючи, насамперед, держоблігації казначейства США). Однак у 2009 р. вищі керівники Китаю заявили про те, що Америка має гарантувати виплату свого боргу. А китайський центробанк заявив про необхідність запровадження нової світової валюти.

Міжнародна політика для Америки наприкінці першого десятиріччя XXI ст. є непростою справою, хоча за нею залишається провідна роль. Світові сподівання у зменшенні її агресивності виявилися у присудженні Б. Обамі 11 грудня 2009 р. Нобелівської премії миру як авансу. У відповідь у квітні 2010 р. американський президент оприлюднив нову ядерну стратегію, а також підписав договір із Росією про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Тепер, незважаючи на запеклий спротив Пентагона, американська зовнішньополітична доктрина чітко прописує: атомні бомби будуть використані тільки у війні з атомною державою і лише у відповідь. Нова стратегія передбачає відмову від завдання ядерних ударів по неядерних державах. Проте попри такі заяви у світі залишається напружене ставлення до всіх зовнішньополітичних рухів США, а також бажання кинути виклик тій моделі розвитку, яку вони нав'язують іншим.

Размещено на Allbest.ru