Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність німецьких та менонітських колоністів Півдня України (1905-1914 рр.)

На відміну від меценатських установ, Молочанське менонітське учительське товариство поставило перед собою завдання вдосконалювати професійний рівень, фізичний і матеріальний стан учителів, забезпечення шкіл навчальною літературою, розробкою нових предметів, карт, підручників тощо. Подібні цілі обумовили вузькоспеціалізований спектр засобів їх досягнення: проведення конференцій для вчителів, де читалися доповіді та реферати, заснування бібліотек, які надавали у використання як загальноосвітню, так і педагогічну літературу, організація екскурсій та літнього відпочинку для членів товариства, забезпечення солідарності серед членів організації, уніфікація викладання, заснування пенсійних кас. Молочанське менонітське учительське товариство здійснювало централізовану закупівлю навчальних посібників та підручників для початкових шкіл менонітських громад, взяло участь у підготовці загальноосвітніх курсів для вчителів у Гальбштадті в 1913 році, створило комісію з розповсюдження молодіжної літератури.

Більшість із розглянутих освітніх товариств були закриті або змушені змінити характер своєї діяльності напередодні Першої світової війни, оскільки їхня робота була спрямована на розвиток національної та культурної самобутності німецького і менонітського населення Півдня України, що суперечило внутрішній політиці російського уряду в той період.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження суспільно-політичної та культурно-просвітницької діяльності німецьких і менонітських колоністів Півдня України (1905-1914 рр.) сформульовано.

Наприкінці 1905 - на початку 1906 років революційні процеси, що охопили Російську імперію, призвели до політизації як російсько-, так і німецькомовного населення Півдня України. За умов проголошення “Маніфестом” 17 жовтня 1905 року свободи слова та гласності на сторінках німецькомовної преси розпочалася активна агітація та роз'яснювальна робота, що мала на меті зорієнтувати німців і менонітів у розмаїтті політичних партій і течій. Аналіз результатів виборів до І Державної думи в районах дисперсного проживання німецьких і менонітських колоністів дозволив установити, що німецькомовні виборці, будучи достатньо політично проінформованими, розуміли необхідність участі у виборах. Проте на даному етапі вони ще не були організаційно та політично консолідовані, оскільки не мали ані досвіду політичної боротьби, ані чітко сформульованої програми політичних, економічних та національних вимог.

Як під час перших, так і других виборів німецькомовна група населення віддавала перевагу правоцентристським партіям. У той час коли менонітські виборці дотримувалися тактики ігнорування виборів, німецькі виборці обрали інший шлях політичної боротьби - об'єднання із загальноросійськими політичними утвореннями. Менонітська спільнота обрала шлях безпосереднього звернення до парламенту, надіславши до нього свою делегацію, яка складалася з представників найбільших менонітських колоній. Метою делегатів було виступити у парламенті, представити основні засади менонітської віри і пов'язані з нею особливості суспільного життя менонітів. Під час другої виборчої кампанії меноніти прагнули отримати дозвіл не брати в них участь, оскільки невелика кількість населення колоній не дозволяла їм обрати свого представника до парламенту. Менонітська спільнота намагалася також отримати привілей надсилати до парламента своїх представників для захисту їх прав у Державній думі. Аналіз результатів участі німецькомовного електорату у виборах до ІІ Думи дозволив установити, що ступінь його активності був значно вищий, аніж під час перших виборів.

Вибори депутатів до ІІІ Державної думи 1907 р. ознаменували собою новий етап - початок Столипінської реакції. Новий виборчий закон віддавав перевагу дворянам та духовенству і не був сприятливим для німецькомовних колоністів, адже більшість з них голосували за куріями землевласників. Проте даний законодавчий маневр не зупинив німців та менонітів, і представники їхньої політичної еліти продовжили боротьбу за представництво своїх інтересів у ІІІ Думі.

Таким чином, маємо підстави стверджувати, що суспільно-політична діяльність німецькомовного населення Півдня України на початку ХХ ст. була активною, відносно успішною та ефективною. Участь німецькомовного електорату у виборах призвела до обрання його представників до російського парламенту. Даний результат свідчить про ефективно проведену роз'яснювальну і агітаційну роботу, високий рівень політичної і громадської свідомісті громадян німецького походження.

Культурно-просвітницька діяльність німців і менонітів Півдня України була безпосередньо пов'язана з демократичними та політичними перетвореннями, що відбувалися в Російській імперії. Дослідження діяльності культурно-просвітницьких організацій, які з'явилися в німецькомовному соціумі в період з 1906 по 1908 роки, дозволило виявити специфічні особливості лютеранських, католицьких і менонітських товариств. Дані організації мали переважно тотожні цілі: підвищення духовного та культурного рівня німецького народу Півдня України. Засоби, за допомогою яких вони прагнули досягти поставленої мети, були аналогічними - це заснування шкіл, бібліотек, читалень тощо. Проте практичні методи реалізації поставленої мети одного товариства суттєво відрізнялися від іншого та мали свої специфічні особливості.

Широкий спектр діяльності культурно-просвітницьких товариств лютеран виявив невирішеність багатьох культурологічних проблем даної конфесійної групи: розвиток німецького мистецтва і науки, збереження народної мови, підтримка німецьких шкіл, вчителів та церкви, організація конференцій, концертів, театральних вистав, розповсюдження німецьких книг і часописів тощо. Масштабність заявлених сфер діяльності свідчить про те, що керівництво лютеранських культурно-просвітницьких установ визнало гостру необхідність у глобальній модернізації німецькомовного суспільства.

Досвід роботи лютеран активно використали католицькі культурно-просвітницькі організації. До напрямків, на яких католики досягли найбільших успіхів, відносимо політичне інформування та агітацію католицького населення, видавничу справу, а також систематизацію роботи з розповсюдження періодики, переконання консервативних прошарків суспільства в необхідності впровадження жіночої освіти в католицьких колоніях, відкриття жіночої школи та заснування читалень у п'яти материнських колоніях.

Суттєва відмінність менонітських культурно-просвітницьких установ від подібних організацій інших етнічних груп німецького походження полягала насамперед у високому ступені самоорганізованості та платоспроможності членів менонітських товариств. Це пояснювалося існуючіми традиціями суспільно-общинної організації та більш високою заробітною платою вчителів-менонітів порівняно з німецькими вчителями. Характерною особливістю культурно-просвітницьких установ менонітів була їхня чітка спеціалізація за сферою діяльності. Такий підхід забезпечив ефективну реалізацію завдань товариств.

Період інтенсивної суспільно-політичної та культурно-просвітницької діяльності німецьких та менонітських колоністів Півдня України 1905-1914 років став часом накопичення організаційного та ідеологічного досвіду політичної боротьби, оформлення етноконфесійних вимог та перших спроб політичної консолідації. Даний досвід активно вплинув на становлення й розвиток політичних і громадських організацій Півдня України 1917-1928 рр.: Південноросійського Центрального Комітету, Загальноукраїнського союзу російських німців та менонітів, Загального менонітського конгресу, Союзу нащадків голландських вихідців в Україні тощо.

німець культурний просвітницький колонія

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА