Суспільно-політична діяльність Миколи Василенка

М. Василенку належала значна роль у створенні і функціонуванні Української Академії Наук. У своїй діяльності з підготовки створення УАН міністр народної освіти спирався на культурно-наукові здобутки попередніх поколінь українського народу, на досвід роботи наукових структур розвинутих країн світу. За основу організації УАН було взято концепцію, прихильниками якої були перший президент Академії В. Вернадський і М. Василенко, в якій втілилось їхнє бачення найвищої наукової інституції в Україні як принципово відділеної від будь-якої ідеології, в тому числі і втручання української держави. Як політик, один з провідників гетьманського режиму, М. Василенко залишався носієм „подвійної лояльності”. Це виявилось у відстоюванні навіть в часи Української Держави проекту відновлення єдиної Росії, але з демократичним та федеративним устроєм.

На тлі суспільно-політичного життя, націотворчих та державотворчих процесів в Україні кінця ХІХ-перших десятиріч ХХ ст. постать М. Василенка не виглядає унікальною. Він - це характерний приклад тогочасної української політичної дійсності, яку породила багаторічна імперська політика прищеплення кращим представникам українського народу загальноросійських політичних і культурних цінностей. Не ставши повністю на бік українських національних інтересів, М. Василенко, проте, не поривав з українським рухом, з українською культурою і наукою.

Маємо підстави твердити, що в останній, „радянський” період свого життя вчений почувався радше людиною українського світогляду, ніж російським політичним діячем в Україні.

Про це свідчить, передусім, його наукова та науково-організаційна праця в УАН-ВУАН, спрямована на вивчення історії української держави і права та конкретні її результати - власні студії і дослідження учнів, створення знаної історико-юридичної школи на основі „Комісії для виучування західноруського та українського права”.

Якщо в „дореволюційну” добу життя М. Василенка на його національно-культурних та політичних орієнтаціях суттєво позначився досвід наукового опрацювання ним історії України, особливо в контексті сприйняття ним схеми історичного процесу М. Грушевського, то в післяреволюційні роки, гадаємо, залежність була зворотною - історик все більше ідентифікував себе з українськими інтересами і зосередився в своїй науковій діяльності на вивченні історичних феноменів, які яскраво ілюстрували національно-державницьку самобутність та повноцінність українського минулого, під впливом політичного досвіду, отриманого ним в роки Української революції.

Список робіт за темою дисертації

1. Становлення суспільно-політичних поглядів М. Василенка (кін. ХІХ ст.) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія: Історія. Вінниця, 2004. Вип. VІІІ. С. 101-106.

2. Діяльність Миколи Василенка в редакціях київських газет на поч. ХХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія: Історія. Вінниця, 2005. Вип. ІХ. С. 75-81.

3. Участь Миколи Василенка в реформуванні освітньої системи України в 1917 р. // Записки НУ „Острозька академія”. Серія: Історія. Острог, 2006. Вип.6. С. 179-189.

4. М. Василенко - міністр освіти в уряді П. Скоропадського // Записки НУ „Острозька академія”. Серія: Історія. Острог, 2007. Вип. 7. С. 158-167.

5. Микола Василенко - один із творців Української академії наук // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Луцьк, 2007. Вип. 12. С. 77-83.

Размещено на Allbest.ru