Політичні системи України 1917–1920 рр. спроби творення і причини поразки

Впродовж березня 1917 р. - листопада 1920 р. усіма політичними режимами в Україні було розроблено, оприлюднено, введено в дію майже 50 конституцій, конституційних актів та документів, які їх органічно доповнювали та/або з них випливали. Так, у червні 1917 - травні 1918 рр. діячами УЦР та УНР було підготовлено проекти 5 універсалів, 4 з яких було оприлюднено від імені Української Центральної Ради. Жоден з цих документів ніколи Центральною Радою не обговорювався і не ухвалювався.

Дисертант поділяє точку зору тих дослідників, які вважають, що державна незалежність УНР була спочатку визнана військово-політичним керівництвом Четверного союзу, оголошена 30 грудня 1917 р. в Брест-Литовському міністром закордонних справ Австро-Угорщини і лише потім проголошена керівництвом УНР.

На погляд дисертанта, єдино інтелектуально спроможну та політично перспективну модель правового, еволюційного розвитку тогочасного суспільства та держави запропонували П.Скоропадський та його політичні прибічники. Достовірні джерела, які підтверджують факт обрання Директорії УНР на “таємному засіданні Українського Національного Союзу” 13 листопада 1918 р., відсутні. Дисертанту вдалося виявити свідчення, згідно яких склад Директорії визначили персонально М.Шаповал та В.Винниченко.

Відомий політико-правовий акт 22 січня 1919 р. про об'єднання двох українських держав було проголошено в тому числі від імені формально неіснуючої УНР. З листопада 1917 р. до 1 грудня 1991 р. в Україні не існувало як жодного легітимного політичного режиму (можливо за винятком режиму ЗУНР), так і державного правонаступництва.

Дисертант вважає обґрунтованим погляд, згідно з яким в 1917-1920 рр. в Україні існувало три “видання” радянської соціалістичної республіки, правонаступництва між якими також не існувало. 1917 р. в Україні вперше було сформульовано та реалізовано принципи національного соціалізму. З січня 1919 р. також вперше тут послідовно реалізовувався доктринальний курс на знищення інституту приватної власності та його носіїв - фізичних та юридичних осіб, було запроваджено модель державного устрою, в основу якого покладено сегрегаційні принципи - за соціальною, економічною, національною, мовною, конфесійною та іншими ознаками. Першими ідеологами та провідниками цього курсу стали лідери УСДРП та УПСР.

Література

1. Яневський Д. Політичні системи України 1917 - 1920 років: спроби творення і причини поразки. - К.: Дух і літера, 2003. - 767с.

2. Устименко В.М., Яневський Д.Б. Центральна Рада: сторiнки iсторiї // До питання про розстановку політичних сил на Україні в 1917 - 1920 рр. Препринт ІІ АН УРСР. - К., 1988. - С. 3-14. Автором написані С. 3-8.

3. Яневський Д.Б. Фiнансово-промисловi групи в Росiї в 1917 р. // Молодежь и актуальные проблемы исторической науки: V общественно политические чтения. - К., 1989. - С.114-116.

4. Боєчко В.І., Яневський Д.Б. Iнтернацiональна єднiсть трудящих Буковини i Бесарабiї в ходi Хотинського повстання // Український iсторичниий журнал. - 1989. - № 1. - С. 123-129. Автором написані с. 123-126.

5. Яневський Д.Б. Українська Народня Республiка: вiдновлення новiтньої державностi // Вiсник Руху. - 1989. - Ч. 3. - С.2-6.

6. Яневський Д.Б. Українська Центральна Рада: перші кроки до національної державності (березень - листопад 1917 р.). Препринт № 1. - К.: Інститут історії Академії наук Української РСР, 1990. - 27с.

Размещено на Allbest.ru