Отаманщина як суспільний феномен Української революції періоду Директорії 1918-1919 років

До законодавства внесли зміни, які підвищили карність за військові правопорушення. Найбільш одіозних отаманів: Й. Біденка, О. Палієнка, І. Семесенка, Ю. Божка, О. Волоха було покарано та позбавлено керівних посад у війську. Під час реорганізації армії більшість повстанських одиниць розформували, а створення нештатних загонів заборонили.

Приклад українського державотворення у 1918 - 1919 рр. періоду Директорії на чолі з С. Петлюрою довів, що запобігти трансформації повстанського руху на отаманщину було дуже складно. Саме тоді, коли отаманщина отримала державне сприяння, справдилися побоювання керманичів Центральної Ради та Гетьманату, що підтримка подібної мілітарної форми суспільного руху, делегування його керівникам значних повноважень може перерости в анархію.

Директорія надавала отаманам офіційний статус, фінанси, політичну підтримку, однак вони в більшості випадків використали їх для задоволення власних цілей, ігноруючи боротьбу за державність, піднімали заколоти проти влади. Саме тому отаманщина стала одним із головних внутрішніх чинників, що призвів до поразки Української національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації в наукових фахових виданнях, затверджених переліками ВАК України:

1. Митрофаненко Ю. Матвій Григор'єв - уособлення слави чи трагедії отаманщини? / Ю. Митрофаненко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К.: ІПіЕНД, 2004. - Вип. 26 . -

С. 51 - 61.

2. Митрофаненко Ю. Нестор Махно та Марія Никифорова: порівняльний аналіз / Ю. Митрофаненко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К.: ІПіЕНД, 2005. - Вип. 28 . - С. 135-154.

3. Митрофаненко Ю. «Народне повстання 1918 р.» у Єлисаветграді /

Ю. Митрофаненко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім. І. Ф. Кураса. - К.: ІПіЕНД, 2006. - Вип. 32. -

С. 95 - 125.

4. Митрофаненко Ю. Д. І. Яворницький та отамани Ю. Божко і Н. Махно / Ю. Митрофаненко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. праць. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-т, 2007. - Вип. 5. - С. 113 - 118.

5. Митрофаненко Ю. До портрета отамана Ю. Божка / Ю. Митрофаненко,

Т. Цимлякова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Історія та археологія». - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-т, 2008. - Т. 16. - № 1/1. - С. 57 - 63.

6. Митрофаненко Ю. Отаманщина як історичне явище: погляди В. Винниченка та С. Петлюри / Ю. Митрофаненко // Наукові записки. - Вип. 92. - Серія: філологічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ імені В. Винниченка, 2010. - С. 175 - 181.

Публікації, у яких додатково відображені результати дисертації:

1. Митрофаненко Ю. Роман Самокиш (Самокишин) у революційних подіях на Катеринославщині / Ю. Митрофаненко, Т. Цимлякова // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. праць. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-т, 2007. - Вип. 4. - С. 53 - 63.

2. Митрофаненко Ю. Військово-політична ситуація в Катеринославі в січні 1919 р. / Ю. Митрофаненко, Т. Цимлякова // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. праць. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-т, 2010. - Вип. 8. - С. 271 - 281.

АНОТАЦІЯ

Митрофаненко Ю. С. Отаманщина як суспільний феномен Української революції періоду Директорії 1918 - 1919 років.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2011.

Дисертація є першим у вітчизняній історіографії системним дослідженням отаманщини як суспільного феномена періоду Директорії, основною рисою якого було непідкорення офіційний владі УНР девіантними мілітарними групами національного спрямування (отаманськими формуваннями). У роботі на основі широкого кола архівних джерел висвітлено генезис, сутність й особливості отаманщини. Автором було проаналізовано суспільно-політичну атмосферу в УНР у 1918 - 1919 рр., визначено її вплив на зародження отаманщини. Розглянуто процес перетворення цього явища у деструктивний чинник стосовно влади Директорії. Показано найхарактерніші вияви та з'ясовано сутність отаманщини. Це явище було розглянуто як різновид девіантного суспільного руху, спрямованого проти Директорії. Виявлено своєрідні риси феномена, проаналізовано персоналії маловідомих отаманів, розкрито особливості ментальності її рушійних сил. Розроблено критерії та запропоновано новий варіант типологізації отаманських формувань національного спрямування. Було розглянуто форми боротьби Директорії з отаманщиною та її наслідки. Доведено, що це історичне явище мало негативний вплив на розвиток державотворчих процесів в УНР у 1918 - 1919 рр.

Ключові слова: отаман, отаманські формування, отаманщина, армія, контреліта, девіантність, Директорія, «множинна суверенність», повстанський рух.

АННОТАЦИЯ

Митрофаненко Ю. С. Атаманщина как общественный феномен Украинской революции периода Директории 1918 - 1919 годы.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2011.

Диссертация является первым в отечественной историографии системным исследованием атаманщины как общественного феномена периода Директории, основной чертой котрого было неподчинение официальной власти УНР девиантными милитарными группами национального характера (атаманскими формированиями). В работе на основе широкого круга источников анализируются генезис, сущность и особенности атаманщины. В диссертации определены исторические обстоятельства, обусловившие появление атаманщины на территории Украины в 1918 - 1919 гг. В работе подробно анализируются причины возникновения этого явления во время антигетманского восстания, процесса формирования местных органов власти и вооружённых сил УНР. В этот период повстанческие атаманы получили политическую и финансовую поддержку от Директории, которую в дальнейшем использовали для реализации собственных интересов.

При этом произошло выделение атаманщины как своеобразного феномена из повстанческого движения, которое отличалось поддержкой власти УНР, а также большей координированостью. В исследовании отмечено, что основной чертой атаманщины была девиантность, которая выражалась в неподчинении локальных атаманских групп Директории, несмотря на её официальное признание. Исследуя проблему трансформации атаманщины в деструктивный фактор, автор указывает, что её причинами были потеря доверия к власти, снижение авторитета С. Петлюры, явление «множественной суверенности», рост амбициозности атаманов, анархические настроения крестьянства. Из внешних факторов стоит отметить поражения УНР в войне с большевиками. Определено, что сущность атаманщины проявилась в существовании локальных вооружённых формирований (атаманских отрядов), слабо связанных между собой организационно, которые выступали против Директории. Автором было предложено вариант типологизации атаманщины на основе критерия внутренней мотивации деятельности атаманских формирований. В результате этого было определено четыре типа девиантных отрядов: козакофильсько-романтический; военно-опозиционный (политический); социально-деструктивный; умеренно-конструктивный. Различия в мотивации и амбициозность лидеров групп стали причинами конфликтов атаманских отрядов друг с другом, что повлияло на результаты борьбы за независимость Украины в 1919 г.

В работе анализируется борьба Директории с атаманщиной, определены её этапы и результаты. Доказано, что политика Директории по отношению к атаманским формированиям зависела от взглядов С. Петлюры, которые не отличались системностью и последовательностью. Однако отмечены его намерения ликвидировать негативные явления, связанные с атаманщиной. Установлено, что атаманщина имела в большинстве случаев деструктивное влияние на процессы Украинской революции, поэтому ставка Директории на атаманские отряды оказалась ошибочной, так как в большинстве случаев атаманы использовали поддержку власти для достижения собственных корпоративных целей, что имело негативные последствия для борьбы за государственную независимость УНР.

Ключевые слова: атаман, атаманские формирования, атаманщина, контрэлита, девиантность, «множественная суверенность», повстанческое движение, Директория, армия.

ANNOTATION

Mitrofanenko Y. S. Atamanship as a social phenomenon of the Ukranian revolution during the period of the Directory 1918 - 1919. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of Historical Sciences in Speciality 07.00.01. - The history of Ukraine. - Dnipropetrovsk National University named after Oles' Honchar. - Dnipropetrovsk, 2011.

The thesis is the first research of atamanship as a social phenomenon of the Directory era in the national historiography, the main feature of atamanship was a system total disobedience of deviant, military groups of national direction (ataman formations) to the official authorities of the UNR. The author has analyzed the socio-political atmosphere in Ukraine in 1918-1919, determined the impact on the genesis and transformation of atamanship in destructive power factor of the Directory. The main manifestations of this process and the essence of this social phenomenon were determined. Atamanship was considered as a kind of deviant social movement directed against the Directory. The features of ataman forces, mentality of their leaders and driving forces were elicited. Little-known personalities of atamans were analyzed. The criteria were worked out and a new variant of classifications of ataman forces of national direction was proposed. The forms of struggle between the Directory and atamanship and its consequences were considered. It was proved that atamanship had a negative impact on the development of state-building process in 1918 - 1919.

Key words: ataman, ataman formations, atamanship, deviance, the Directory, "multiple sovereignty", the insurgency, the army.

Размещено на Allbest.ru