Відносини держави і церкви в Україні (1991–1996 рр.)

4. Показано внесок гілок державної влади у розв'язання проблем церковно-релігійного життя 1991-1996 рр. З'ясовано, що президенти України, посідаючи вищу державну посаду, намагалися політично вибудувати власне бачення взаємин держави і церков. Їх рішення сприяли розв'язанню низки майнових питань, запобігали втягуванню майна церков і релігійних організацій у комерційні відносини.

Дослідивши законодавчі основи державно-церковних взаємин, визначено їх ефективність щодо відповідності міжнародним стандартам, додержання релігійної свободи, забезпечення суспільної функції церков і релігійних організацій. З'ясовано, що законодавство України, крім того, що виступало засобом подолання репресивного щодо релігійних організацій радянського правового поля, створювало відповідне тло для відновлення майнових та інших прав релігійних об'єднань і церков. Водночас, норми актів залишались багато в чому недосконалими. Як наслідок - стихійно розпочатий процес реституції власності створив прецеденти неправового вирішення проблем.

В Україні у досліджувані роки, органи виконавчої влади, зокрема Рада у справах релігій, багато зусиль спрямовували на відпрацювання політичних завдань і не мали достатнього адміністративного ресурсу, аби самостійно вирішувати практичні проблеми. В результаті, держава, яка багато в чому сприяла поглибленню міжконфесійного конфлікту, намагалася налагодити екуменічний діалог, ініціюючи утворення представницьких організацій, проведення форумів, підписання спільних меморандумів тощо.

Підтверджено постійно зростаючий вплив на релігійно-церковне життя політичних діячів і політики у цілому. Спроби надання церквам і релігійним організаціям політичної спрямованості спричиняло порушення принципу відокремлення церкви від держави. В Україні не вдалося узгодити загальнодержавні та регіональні інтереси в питаннях розвитку релігійного середовища. Встановлено причини втрати суспільного авторитету партій християнського спрямування, занепаду цього руху. Широко розкрито позицію молодіжних організацій щодо церкви і релігії.

5. Визначено місце і роль держави у забезпеченні суспільної функціональності церков і релігійних організацій, з'ясовано як набутки у цій царині, так і прорахунки. Зроблено висновок, що місцеві органи влади приділяли недостатньо уваги матеріальній підтримці церков і релігійних організацій. Українські віруючі часто відчували дискомфорт при сповідуванні віри.

Рекомендації:

1. З метою демократизації державно-церковних відносин в Україні привести їх у відповідність до європейських стандартів, у практику законотворення слід ввести гнучку і мобільну систему змін чинного законодавства.

2. В Україні відносини держави і церкви мають розвиватися у договірній (партнерській) площині з чітким розмежуванням прав і обов'язків сторін. Ці обставини сприятимуть поглибленню громадських ініціатив, спрямуванню інтересів духовно-культурного середовища у русло державотворення.

3. Залишаються нагальними зміни і доповнення до чинного законодавства нормами, які б урівняли релігійні організації у правах з іншими суб'єктами правовідносин (громадськими організаціями).

4. У вітчизняне релігійне законодавство слід додати норми, які б попереджали (забороняли) політизацію релігійних організацій.

Список праць автора, опублікованих за темою дисертації у фахових виданнях

1. Цендра Н.М. Проблема відносин держави і церкви в діяльності громадських об'єднань та політичних партій України на початку 1990-х рр. / Н.М. Цендра // Українознавство. - 2009. - № 1. - C. 102-105.

2. Цендра Н.М. Міжконфесійні конфлікти в Україні в 1990-1995 роках: причини, цілі та наслідки / Н.М. Цендра // Українознавство. - 2009. - № 3. - C. 192-197.

3. Цендра Н.М. Радянська спадщина взаємин держави і церкви та її наслідки для України 1991-1996 рр. / Н.М. Цендра // Гілея. - 2010. - Вип. 41, № 11. - C. 178-188.

4. Цендра Н.М. Проблеми оптимізації принципів відокремлення церкви від держави і держави від церкви в Україні у 1991-1996 роках / Н.М. Цендра // Українознавство. - 2010. - № 4 (37). - C. 239-242.

5. Цендра Н.М. Допомога держави церквам і релігійним організаціям у налагодженні ділових контактів з міжнародними релігійними інституціями / Н.М. Цендра // Українське релігієзнавство. - 2010. - № 55. - C. 97-104.

6. Цендра Н.М. Релігійно-церковний аспект політичної та законотворчої діяльності Верховної Ради України в 1991-1996 рр. / Н.М. Цендра // Грані. - 2011. - Вип. 75, № 1. - C. 171-186.

7. Цендра Н.М. Роль релігійно-церковного чинника в політичній діяльності вищих органів влади (1991-1996 рр.) / Н.М. Цендра // Гілея. - 2011. - Вип. 44, № 2. - C. 185-194.

8. Цендра Н.М. Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України: організаційні форми та політико-правові напрямки діяльності (1991-1994) / Н.М. Цендра // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії. Матеріали Других всеукраїнських драгоманівських читань молодих істориків, м. Київ, 14 березня 2008 р. - Київ, 2009. - C. 196-200.

9. Цендра Н.М. Проблема державно-церковних відносин в сучасній науковій літературі (1990-ті рр.) / Н.М. Цендра // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми аграрної історії України: минуле і сучасність» (спеціальний випуск). - Київ, 26-27 березня 2010 р. - C. 265-269.

10. Цендра Н.М. Проблема єдності української церкви в ідеології Народного Руху України / Н.М. Цендра // Матеріали круглого столу, присвяченого 20-й річниці створення Народного Руху України за перебудову «Народний Рух України: історія, ідеологія та політична еволюція 1989-2009», Київ, 22 вересня 2009 р. - C. 143-151.

Размещено на Allbest.ru