Сучасний молодіжний рух в Україні (1980-ті – 2008 рр.): історіографія

У роки перебудови спостерігалася тенденція до налагодження контактів між неформальними групами та комсомолом, що відповідно покращило ставлення дослідників до неформального руху. Радянські історики провели першу конференцію, на якій обговорювалися історичні аспекти становлення неформального руху в СРСР. Для позначення руху вчені запропонували термін „інститут самодіяльної активності”.

Якісно змінилася ситуація на початку 1990-х рр., що проявилося у відмові від заідеологізованості, у ширших можливостях щодо вибору наукової тематики. З'явилися праці про ціннісні орієнтації молоді. Протягом 1992-1995 рр. проведено ряд конференцій.

Протягом останніх семи-восьми років поглиблювалися започатковані раніше дослідження. Охарактеризовано зародження молодіжного руху як появу структур, які раніше були неформальними. Істориками проаналізовано окремі напрямки неформалів та причини їх популярності в Україні. Ця проблематика розглядається в дисертаціях.

Таким чином, у вивченні цієї проблематики виділено кілька історіографічних етапів: 1) радянська доба (1980-ті роки) - плавний перехід від відвертого ігнорування до спроб обговорення; 2) сучасна історіографія (1991-2008), яка поділяється на два підперіоди - 1990-ті - спроби осмислити історію молодіжного руху, та 2000-2008 рр. - формування дослідницьких напрямків, поява фундаментальних праць та довідкових видань.

Четвертий розділ - „Історіографія державного регулювання молодіжної політики в незалежній Україні” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. „Дослідження державної ювенальної політики в 1990-ті рр.” характеризується історіографічний процес та найважливіші особливості дослідження історії формування та розвитку державної молодіжної політики в Україні. Зазначається, що в 90-ті роки ХХ ст. їх вивчення відбувалося з одночасним позбавленням ідеологічних обмежень і штампів, науковим осмисленням проблеми. Специфікою було й те, що, в першу чергу, з'являлися політологічні, соціологічні, юридичні наукові розвідки, а потім - історичні праці. Поширеними були роботи інформаційного плану, яких потребували фахівці-практики. Це, зокрема, записки, доповіді, аналітичні довідки, методичні рекомендації тощо. Створені науковцями, вони все ж таки використовувалися переважно представниками молодіжних громадських організацій, об'єднань, осередків політичних партій. Цілий ряд медійних матеріалів містили важливі оціночні моменти з досліджуваної теми.

У перші роки незалежності України вагомий слід у вивченні державної ювенальної політики залишив Український науково-дослідний інститут проблем сім'ї та молоді, який опублікував низку наукових праць з окресленої проблеми. Узагальнення важливих здобутків із формування молодіжної політики у державі здійснено на міжнародних науково-практичних конференціях у Києві (1991 - 1992 р.).

Дослідники основну увагу приділяли питанням становлення й функціонування механізму державної молодіжної політики (М. Головатий, М. Перепелиця), форм і методів діяльності державних і громадських інституцій (В. Головенько, О. Корнієвський, В. Якушик), аналізу ювенальної нормативно-правової бази (Д. Диновський, Н. Крестовська, Н. Салабай), новітніх тенденцій і процесів у молодіжному середовищі (Ю. Бобровнік, Д. Дмитрук, О. Балакірєва, О. Яременко) та ін.

У параграфі 4.2. „Наукове осмислення виникнення та розвитку національної моделі державної молодіжної політики в Україні (2000-ні рр.)” наголошується, що даний історіографічний етап характеризується тим, що до питань проблематики стали активніше звертатися історики. На цей час конкретно визначився предмет саме історичного дослідження, сформувалася певна джерельна база у вигляді опублікованих та архівних документів, помітними стали перші результати практичної діяльності органів державної влади щодо створення системи підтримки молодих громадян. Крім того, з'явилося і певне „державне замовлення” на написання наукових праць з історії незалежної України, особливо напередодні святкування її десяти - та п'ятнадцятиріччя.

Помітним явищем наукового життя стали монографії М. Перепелиці „Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) (2001 р.)”, Є. Бородіна „Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х - початок 90-х років ХХ ст.)” (2004 р.), „Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004)” (2006 р.) та захист останнім докторської дисертації з даної проблеми.

Таким чином, якщо в 1990-ті рр. переважали праці, що розкривали державну ювенальну політику, написані політологами, соціологами, правниками, державними і політичними діячами, керівниками молодіжних організацій, то 2000-ні рр. характеризуються дослідженнями фахівців-істориків, які чітко окреслили предмет і об'єкт історичного дослідження, склалася певна джерельна база, виходять фундаментальні монографії, захищено першу докторську дисертацію.

У висновках підведені підсумки дослідження:

- Встановлено історіографічний факт актуальності обраної теми та відсутність комплексного історіографічного дослідження сучасного молодіжного руху в Україні, хоча за окреслений нами період нагромаджено численну за кількісними та різноманітну за якісними показниками історіографічну базу з проблеми.

- Аналіз стану наукової розробки питань суспільно-політичного становища України в умовах кризи тоталітарної системи, перебудовчих процесів, розпаду СРСР, проголошення незалежності України та нового імпульсу державотворчих процесів, важливим чинником яких став молодіжний рух, дозволив окреслити три історіографічних етапи: 1) 1980-ті - 1991 рр.; 2) 1991 - 1999 рр.; 3) 2000-2008 рр.

- Враховуючи характер і репрезентативність історіографічних джерел, вони класифіковані на групи, охарактеризована цінність кожної з них, розкриті їх інформаційні можливості.

- Проаналізовано методологічні засади вивчення історіографії молодіжного руху в сучасній Україні.

- Розглянуто питання, пов'язані з історіографічним аналізом законодавчого забезпечення та практичного втілення молодіжної політики протягом середини 1980-х - 2008 рр.

- Проаналізовано праці, в яких обґрунтовуються хронологічні витоки, періодизація та термінологічна характеристика сучасного молодіжного руху. Це дало підстави стверджувати, що початок дослідження цієї проблеми закладено ще в роки перебудови. До середини 1990-х рр. науковці майже одноголосно асоціювали зародки руху з другою половиною 1980-х рр. Однак не було досягнуто єдиної думки щодо конкретного змісту термінів. У другій половині 1990-х рр. вчені почали пов'язувати витоки сучасного організованого молодіжного руху з кінцем 1970-х - початком 1980-х рр., тобто масовим виникненням неформальних груп, створених на основі спільності інтересів.

- Прослідковано еволюцію дослідницького інтересу до вивчення складових молодіжного руху протягом останніх двох десятиліть. Протягом 1980-х рр. спостерігався плавний перехід від відвертого ігнорування до спроб обговорення цієї теми в роки перебудови. Виділено окремим етапом сучасну історіографію, яка теж умовно поділяється на два підперіоди - перше та друге десятиліття ХХІ ст.: протягом 1990-х рр. відбувалося осмислення історії руху, полеміка навколо термінів, класифікацій, а 2000-2008 рр. позначилися формуванням цілих дослідницьких напрямків, появою фундаментальних праць, довідкових видань. Однак історія сучасного студентського руху в Україні взагалі не стала об'єктом окремих досліджень. Переважала публіцистична література. Незаповненою залишається ніша спеціальних досліджень.

- Розглядаючи проблеми ідентифікації термінів, якими характеризується молодіжний рух, підкреслено, що радянські вчені намагалися переглянути зміст різних дефініцій, однак не було досягнуто консенсусу щодо єдиного тлумачення понять. Ситуація почала змінюватися вже в перші роки незалежності. Проблема обговорювалася на різних рівнях, вона стає предметом досліджень. Науковці розробили низку термінів, присвятили окремі праці питанням термінології та класифікації організацій.

- Перспективним залишається вивчення державного регулювання молодіжним рухом у незалежній Україні. До найбільш досліджених напрямів цього аспекту віднесено процес ювенальної молодіжної політики, її теоретико-концептуальні та нормативно-законодавчі підвалини, залучення молоді до суспільно-політичного життя й формування влади. Визначено перспективні напрями подальшого наукового осмислення сучасного молодіжного руху в Україні.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Близнюк І. Молодіжні громадські організації та їх місце в сучасному українському суспільстві: законодавче регулювання / І. Близнюк // Часопис української історії. К., 2008. Вип. 10. С. 169-173.

2. Близнюк І. Державне регулювання молодіжної політики в Україні (1991-2008 рр.): історіографія / І. Близнюк // Часопис української історії. К., 2009. Вип. 11. С. 106-111.

3. Близнюк І. Відображення особливостей сучасної державної молодіжної політики в Україні у наукових дослідженнях 2000-2009 рр. / І. Близнюк // Часопис української історії. К., 2009. Вип. 13. С. 103-109.

4. Близнюк І. Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Україні / І. Близнюк // Культура народов Причёрноморья: научный журнал Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. 2009. № 162. С. 104-107.

5. Близнюк І. Неформальна самоорганізована молодіжна ініціатива в Україні: історіографічний аналіз / І. Близнюк // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. К., 2009. № 1(48). С. 54-59.

6. Близнюк І. Сучасний молодіжний рух: деякі проблеми історіографічного осмислення / І. Близнюк: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [„Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення”], (Коломия, 14-15 травня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-економ. ун-т, Коломий. економ.-прав. коледж. Коломия, 2008. С. 37-42.

7. Близнюк І. Студентська складова сучасного молодіжного руху в Україні: стан вивчення (кін. 1980-х - 1990-ті роки) / І. Близнюк: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [„Українська історія та історіографія, джерела національного права: традиції й виклики сучасності”], (Коломия, 25-26 трав. 2009 р.) / М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т, Коломий. економ.-прав. кол. Коломия, 2009. С. 53-58.

8. Близнюк І. Історіографія студентського руху в сучасній Україні (1980-ті - 2007 рр.) / И. Близнюк: материалы ІІ Межвузовской науч.-теор. конф. [„Социально-политические и культурные проблемы современности”], (Симферополь, 24 апреля 2009 г.) / М-во освіти і науки України, Республ. ВНЗ „Кримський інженерно-педагогічний університет”. Сімферополь, 2009. С. 154-157.

АНОТАЦІЯ

Близнюк І.В. Сучасний молодіжний рух в Україні (1980-ті - 2008 рр.): історіографія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Переяслав-Хмельницький, 2010.

Молодіжний рух є засобом практичної самореалізації багатьох поколінь. Перехід від тоталітаризму до демократії в Україні на зламі 1980-х - 1990-х років відобразився у виникненні в молодіжному середовищі широкого спектру громадсько-політичних, студентських та неформальних організацій. Комплексно розглянуто та переосмислено сформовані уявлення щодо хронологічних та ідейних витоків молодіжного руху в Україні, диференціації та періодизації історії руху. Розглянуто питання, пов'язані з історіографічним аналізом законодавчого забезпечення та практичного втілення молодіжної політики в Україні протягом кінця 1980-х-2008 рр.

Ключові слова: історіографічні етапи, сучасний молодіжний рух, неформальний рух, молодіжна політика.

АННОТАЦИЯ

Блызнюк И.В. Современное молодёжное движение в Украине (1980-е - 2008 гг.): историография. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - ГВУЗ „Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”, Переяслав-Хмельницкий, 2010.

Молодёжное движение является средством практической самореализации многих поколений. Переход от тоталитаризма к демократии в Украине в конце 1980-х - в начале 1990-х годов отобразился в возникновении в молодёжноё среде широкого спектра общественно-политических, студенческих и неформальных организаций. На основании фундаментального анализа разноплановой литературы установлен историографический факт актуальности этой темы и отсутствие комплексного историографического исследования современного молодёжного движения в Украине. Анализ состояния научной разработки вопросов общественно-политического положения Украины в условиях кризиса тоталитарной системы, перестроечных процессов, распада СССР, провозглашения независимости Украины, важным фактором которого стало молодёжное движение, позволило выделить историографические этапы исследования проблемы.

Учитывая характер и репрезентативность историографических источников, они классифицированы на группы, охарактеризована ценность каждой из них, раскрыты их информационные возможности. Осуществлён сравнительный анализ методологических принципов исследования историографии современного молодёжного движения в Украине. Рассмотрены вопросы, связанные с историографическим анализом законодательного обеспечения и практического воплощения молодёжной политики, начиная с середины 1980-х годов и в период независимости.

Проанализированы труды разнопланового характера, в которых обосновываются хронологические истоки, периодизация и терминологическая характеристика современного молодёжного движения. Это дало основания утверждать, что начало исследования этой проблемы было заложено ещё во времена перестройки. До середины 1990-х почти все исследователи ассоциировали зарождение движения со второй половиной 1980-х годов, учитывая изменения ментального характера, участников и организаторов массовых акций протеста. Акцентировано внимание на том, что не было достигнуто согласия между учеными в отношении понимания конкретного содержания терминов, которыми характеризуется молодёжное движение. Во второй половине 1990-х годов учёные начали связывать истоки современного организованного молодёжного движения с концом 1970-х - началом 1980-х годов, то есть с массовым возникновением неформальных групп разных направлений, созданных на основе общих интересов.

Показана эволюция исследовательского интереса к изучению общественного, студенческого и неформального движения на протяжении последних двух десятилетий. В частности, утверждается, что на протяжении 1980-х годов наблюдался плавный переход от откровенного игнорирования или же политизации темы к всеобщему обсуждению этой проблематики. Учитывая доминирование идеологических стереотипов в исследованиях, можно говорить о некоей заинтересованности этой проблематикой советскими учёными, однако в большей мере лишь в последние годы существования СССР.

Некоторые шаги по постановке на научный уровень изучения третьего сектора всё-таки отставали от требований времени и тех изменений, которые коснулись практически всей этой составной молодёжного движения на протяжении 1980-х - 1990-х гг. Выделен отдельный этап современной историографии, который подразделяется ещё на два периоды - последнее десятилетие ХХ в. - первое десятилетие ХХІ в. Если на протяжении 1990-х ученые пробовали лишь осмыслить историю молодёжного движения, определиться с терминологическими противоречиями, разработать классификации, то 2000-2008 гг. обозначены формированием этих исследовательских направлений, появлением фундаментальных работ, справочных изданий по региональному принципу. Рассматривая проблемы идентификации терминов, которыми характеризуется история современного молодёжного движения в Украине, акцентировано внимание на том, что советские ученые стремились к пересмотру содержания разных дефиниций, которые касались молодёжи, однако авторы постоянно отставали в своих теоретических подходах. Не было достигнут консенсус в едином объяснении понятий. Ситуация начала меняться уже в первые годы независимости. Исследователи разработали целый ряд новых терминов, посвятили отдельные труды вопросам терминологии и классификации молодёжных объединений.

Проанализированы историографические аспекты проблемы государственного регулирования молодёжного движения в независимой Украине. К наиболее исследованных направлений этой проблемы отнесёна эволюция ювенальной молодёжной политики, её теоретико-концептуальных и нормативно-законодательных основ, приобщение молодёжи к общественно-политической жизни и формирования власти.

Ключевые слова: историографические этапы, современное молодёжное движение, неформальное движение, молодёжная политика.

SUMMARY

Blyzniuk I.V. Modern youth movement in Ukraine (1980's - 2008): Historiography. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.06 - historiography, source and special historical disciplines. - SIHE “Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University”, Pereyaslav-Khmelnytsky, 2010.

Youth Movement is a practical means of self-realization of many generations. The transition from totalitarianism to democracy in Ukraine at the turn of the 1980's, 1990's reflected in the appearance of youth a wide range of socio-political, student and informal organizations. Considered and integrated Transfer formed idea about history and ideological origins of the youth movement in Ukraine, differentiation and movement periods of history. The question related historiographical analysis of legislative support and practical implementation of youth policy in Ukraine during the late 1980's -2008.

Keywords: historiographical phases, the current youth movement, unformal movement, youth policy.

Размещено на Allbest.ru