Імперія цину зовнішній політиці Великої Британії 1830-1842 рр.

Дж. Елліот зупинив наступ на початку 1841 р., лише після попередньої згоди китайської сторони компенсувати вартість знищеного опіуму, передати Гонконг під юрисдикцію Великої Британії, відкрити Кантон для британської торгівлі, відійти від зневажливого ставлення до британських підданих тощо.

Внаслідок цих подій 29 липня в Гонконг надійшло повідомлення про припинення повноважень Ч.Елліота, який 24 серпня 1841 р. разом з родиною відбув до Лондона. На його місце був призначений Г.Поттінгер. Він в наступному став першим губернатором Гонконгу.

Дане кадрове рішення свідчило “de facto” про успішну реалізацію планів Дж. Пальмерстона. Головні досягнення залишалося закріпити «de jure», для чього Ч.Елліот був вже не потрібним. До того ж, переможці, прагматично оцінюючи стан справ, вирішили переглянути умови капітуляції Пекіну. Текст Нанкінського договору (29 серпня 1842 р.), свідчив про суттєве збільшення британських претензій.

Зокрема, він містив положення про відшкодування втрат британським торгівцям, відміну монополії Гунхану на торгівлю з європейцями, передачу о. Сянган під британську юрисдикцію, відкриття п'яти портів для іноземної торгівлі, встановлення п'ятипроцентного мита на британські товари тощо. Можна було очікувати, що угода, якщо б це відповідало меті переможців, мала зняти і заборону на торгівлю опієм. Але жодного слова про це в ній не було. І це не дивно, оскільки головна мета Дж. Пальмерстона, все ж таки, полягала у ліквідації нерівності у відносинах між Лондоном і Пекіном. Решту здобутків можна розглядати як додатковий «приз».

Серед положень договору існувало і таке, що, зазвичай, не привертало особливої уваги. Згідно зі статтею XI представник Її Величності отримував право «співпрацювати з китайською владою як в столиці так і в провінціях на підставі повної рівності».

Таким чином, мета Форін оффісу і його керівника Дж. Пальмерстона, реалізація якої розпочалася з відправкою лорда Непіра в Китай, нарешті, була досягнута.

У висновках дисертації підбито підсумки дослідження.

Наприкінці першої третини XIX століття Велика Британія опинилася в міжнародній ситуації, яка, з одного боку, сприяла розширенню зони активності зовнішньополітичного відомства, а з іншого - стимулювала прагнення британських правлячих кіл нарощувати свої переваги на світовій політичній арені. Одним з регіонів, навколо якого в цей час розгорталася боротьба колоніальних держав, став Далекий Схід. Переможець в боротьбі за вплив в Китаї міг розраховувати не тільки на регіональне, а й світове лідерство.

Разом з тим, ще на початку 30-х років Форін оффіс не мав розвинутих відносин з центральним елементом міжнародної системи Далекого Сходу - імперією Цин. Незважаючи на наявність сталих торгівельних зв'язків, Пекін категорично відмовлявся визнавати Лондон в якості політичного партнера. У той же час Росія - один з головних конкурентів Туманного Альбіону - вже мала тривалу історію дипломатичного (за своє суттю) спілкування з Піднебесною.

Ця ситуація визначила основну мету Форін оффісу, а саме - подолати консерватизм китайських правлячих кіл в їх ставленні до „рудих варварів”. Людиною, яка взяла на себе тягар вирішення цієї проблеми, виявився Дж. Пальмерстон, керівник зовнішньополітичного відомства Великої Британії, (з невеликими перервами) у 1830 - 1865 роках.

Саме за його участі було переглянуто концепцію відносин з Китаєм, в процесі втілення якої, за нашою періодизацією, можна виокремити декілька етапів: підготовчий етап (1830 - 1833 рр.), початковий етап (кінець 1833 - 1834 рр.), завершальний етап (1837 - 1842 рр.). У 1835 - 1836 роках, у зв'язку з тимчасовим реваншем консерваторів, у здійсненні нового курсу щодо імперії Цин спостерігалась пауза.

На підготовчому етапі ліберальним кабінетом лорда Грея, утвореного в 1830 році, було розроблено нову концепцію відносин з Піднебесною. Вона передбачала лібералізацію торгівлі з Китаєм на основі рівноправних двосторонніх відносин. З одного боку, це загрожувало ускладненнями у відносинах з Пекіном, відомим своїм консерватизмом, а з іншого, не влаштовувало консерваторів, інтереси яких були пов'язані з прибутковістю ОІК. Ці обставини в подальшому спричинили відчутний тиск на діючий кабінет з боку опозиції, що, правда, не призвело до його відмови від обраного курсу.

На наступному, початковому, етапі були зроблені перші практичні кроки з реалізації оновленої політики. Наприкінці 1833 - в 1834 році, коли в Китаї діяв спеціальний представник Уряду Його Величності лорд Непір, відчутних результатів досягнуто не було. Передчасна смерть Непіра та ротація правлячої еліти у Великій Британії, в результаті якої Дж. Пальмерстон втратив важелі управління справами в Китаї, ще більш ускладнили загальну ситуацію.

В результаті здійснення реформи британсько-китайських відносин було призупинено. І хоча реванш торі був нетривалим, Дж. Пальмерстону, який відновив свої повноваження в кабінеті лорда Мельбурна, вдалося повернутися до реалізації обраної стратегії лише на початку 1837 року. Саме тоді, завдяки обхідному маневру, йому вдалося призначити на посаду головного суперінтенданта капітана Ч. Елліота, що знаменувало початок останнього, завершального, етапу в здійсненні практичних кроків з реформування системи відносин Лондона і Пекіна, який завершився підписанням Нанкінської угоди 1842 р.

Спровокувавши конфлікт, завдяки якому Велика Британія, нарешті, вступила з імперією Цин в політичний діалог, та скориставшись ситуацією, що склалася навколо торгівлі опієм, Ч. Елліот без відповідного рішення парламенту (!) легітимізував силовий сценарій досягнення поставленої перед ним мети.

Відправку ескадри можна вважати поворотним моментом в здійсненні політичного курсу, обраного на початку 30-х років. Військово-політична міць Великої Британії дозволяла їй без ускладнень добитися виконання своїх вимог, а попередні політичні заходи заздалегідь виправдали ці дії як в очах британської громадськості, так і в сприйнятті міжнародної спільноти.

Воєнні дії 1839 - 1842 рр. і їх логічне завершення - капітуляцію офіційного Пекіну та відторгнення від Китаю о. Сянган і прилеглої до нього частини континентального узбережжя - можна розглядати як епілог історичної драми, зафіксований в Нанкінському договорі 1842 р. Він знаменував собою досягнення стратегічної мети Форін оффісу та його талановитого керівника: встановлення сталих, прозорих і, найголовніше, офіційних міждержавних дипломатичних відносин, визнаних світовою спільнотою.

Це забезпечило лідерство Великої Британії в регіоні. Наступна, додаткова угода 1843 р. суттєво розширила права британців в Китаї.

І все ж таки, Великій Британії не вдалося зберегти виключне становище протягом тривалого часу. Невдовзі й інші європейські держави скористатися послабленням цинської імперії. Уже у другій половині XIX ст., це призвело до ескалації міжнародного суперництва і поділу сфер впливу в Китаї, внаслідок чого британці отримали змогу ще більше розширити (у 1898 р.) територію Гонконгу. Логічним, хоча, на перший погляд, парадоксальним, завершенням цього процесу стало оголошення Сполученими Штатами «доктрини відчинених дверей» (у 1899 р.), що свідчило про початок перерозподілу ролей не тільки в далекосхідному регіоні, а й у глобальному масштабі: Лондон поступово втрачав світове лідерство. В подальшому це призвело до зникнення з політичної мапи світу Британської імперії. Правда, процес цей виявився досить тривалим. Гонконг повернувся під юрисдикцію Китаю тільки в 1997 році.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у виданнях, акредитованих ВАК України

1. Грицких Д.В. Захват Гонконга Великобританией: частный интерес и государственная политика / Д.В.Грицких // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2004. - № 8(76). - С.47-54.

2. Грицких Д.В. Политика Великобритании в Юго-Восточной Азии и миссия Лорда Нэпира в Китай, 1833 - 1834 гг. / Д. В. Грицких // Історичні записки. Збірка наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2006. - Випуск 9. - С. 44 - 51.

3. Грицьких Д.В. Британська політична еліта та проблема війни з Китаєм (1839 - 1840 рр.). / Д. В. Грицьких // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2006. - № 17 (112). - С. 35 - 40. (У співавторстві з І.В.Грицьких).

4. Грицких Д.В. Политика Великобритании в отношении Китая и деятельность эмиссаров Дж. Пальмерстона, 1838 - 1840 гг. / Д.В.Грицких, М.С.Бурьян // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2010. - № 19 (206). - С. 39 - 45.

Додаткові публікації результатів дослідження

5. Грицьких Д.В. Боротьба в правлячих колах Великобританії з питань зовнішньої політики у Південно-Східній Азії, 1839 - 1840 рр. / Д. В. Грицьких // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15 річниці незалежності України. - Вип. IV. - Частина 3. Історія. - Київ, 2006. - С. 373 - 376.

6. Грицьких Д.В. Торгівля опієм в Китаї і позиція парламенту Великобританії (1838 - 1842 рр.). / Д. В. Грицьких // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин: Статті і матеріали. - 2006. - Випуск 2. - С. 60 - 61.

7. Грицьких Д.В. Захват Гонконга Великобританией: частный интерес и государственная политика / Д.В.Грицких // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Історія. (Матеріали міжнародної наукової конференції молодих учених «Перспективні напрями вивчення всесвітньої історії»). - 2006. - Вип. 82-84. - С.18-19.

8. Грицьких Д.В. Політика Великої Британії щодо імперії Цин, 1834 - 1837 / Д.В.Грицьких // Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин: Статті і матеріали. - 2007. - Випуск 3. - С. 30 - 36.

9. Грицьких Д.В. Політика Великої Британії щодо імперії Цин, 1832 - 1842 рр. / Д. В. Грицьких // Британская политика и мир: контуры исторического взаимодействия. Сборник научных статей (к 60-летию профессора Олега Борисовича Демина). - Одесса, 2008. - С. 37 - 43.

10. Грицьких Д.В. Велика Британія і Росія у відносинах з імперією Цин, XVIII - перша половина XIX століття / Д.В.Грицьких // Всемирная история и актуальные проблемы международных отношений: статьи и материалы международной научно-практической конференции, посвященной памяти профессора Г.Л. Бондаревского., Часть II. - Луганск, 2010. - С. 45-61.

Размещено на Allbest.ru