Армія Османської імперії у Cередні віки

Висновки

Отже, підводячи підсумок, ми визначили, що військо Османська імперія у добу середньовіччя мала чи не найсильніше військо, флот та артилерію не тільки на Сході а й серед європейських країн. Султан-деспот зосередивши всю владу в своїх руках, укріплював та розширював країну за допомогою свого війська, тому Османську імперію можна вважати мілітаризованою державою. Саме завдяки чіткій структурі та дисципліні Османська імперія успішно вела війни з такими сильними ворогами як козаки, Російська імперія, Візантія, Сербія, Боснія, європейських правителів. Ще одним показником могутності та визначності в світі турецьких військ є те, що багато європейських країн наймали турецьких воїнів на службу, як найманців.

Османське військо складалося протягом тривалого періоду. Це зумовило його структуру, соціальний склад, ієрархію та озброєння. Його основні підрозділи: військо капикули ? було основною бойовою силою армії Османської імперії, до її складу входили яничари, аджемі оглани, топчу, джебеджи, сакка, сіпахи та чауші. Кожен корпус виконував свої функції. Капикулу вирізнялись своєю дисциплінованістю, високим бойовим духом та здатністю виконувати бойові завдання найвищої складності. Завдяки особливій формі комплектування та вишколу, військо капикулу, що з самого початку було суто османським винаходом, являло собою одне з перших в Європі за часів середньовіччя професійне багатоцільове формування. Війська сераткули були другою ланкою, на яку спиралося військо, піхота і кіннота сераткули в основному набиралися з найманців та добровольців, зазвичай погано озброєних та без навичок ведення бою. А топракли складали основну масу османських сухопутних сил та яка була сформована на основі військово-ленної системи.

Середньовічний флот Османської імперії складався з галер, та більш сучасних галеасів. Середньовічний флот озброєний найсучаснішими гарматами різних калібрів та з досвідченою командою, був на той час одним з найсильніших в світі і успішно воював з європейськими країнами. Більшість кораблів мали на борту по кілька сотень воїнів для десанту на ворожій території, завдяки цій тактиці, турки швидко розгортали свої війська та зненацька нападали на міста та ворожі табори. Озброєння середньовічного Османського війська складали шабля та ятаган для піхоти, спис та дротик для кінноти. В якості другорядної зброї використовувалися ножі, ятагани та сокири.

З усього сказаного, можна зробити висновок, що яничари середньовіччя - це був елітний загін Османської армії середньовіччя. Він мав власну ієрархію, чітко поділявся на загони, на чолі якого був офіцер. Яничари отримували платню, забезпечувалися частково з державної скарбниці, частково купували все необхідне самі. На відміну від інших підрозділів османської армії, яничарський корпус дуже скоро став впливовою політичною силою. Це пояснювалось тим, що цей корпус частково був придворною султанською гвардією. Таке особливе становище яничарів обумовлювало залежність вирішення різних державних справ (у т. ч. зміни султанів на престолі) від позиції та настроїв офіцерського складу корпусу.

В поході яничари грали одну з найважливіших ролей як основні сили війська, охороняли султана, а в мирний час виконували функції міліції, охороняли місто. Зброя яничарів - це найкращі шаблі та ятагани, луки та в пізнє середньовіччя - аркебузи. Яничари завжди мали найкращі обладунки. В цілому, яничари - складали один з найсильніших військ того часу. Вони відіграли важливу роль при штурмі Константинополя та інших міст і фортець. Відмінна дисципліна та найсучасніша зброя зробили військо Османського султана впливовою силою на довгий час.

Список використаних джерел та літератури

1. Али Чауш из Софии. О тимариотской организации в Османской империи. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XV/Agrar_stroj/3/1.htm

2. Граф Ланжерон. Записки. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1800-1820/Lanzeron/text8.htm

3. Записки янычара. Написаны Константином Михайловичем из Островицы / Введ., пер. и коммент. А.И.Рогова. - М., 1978.

4. Канун-Наме Ливы Худавендигяр. Законоположения о провинциях Османской империи в XV-XVI вв. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XV/1480-1500/Zakon_liva_Hudavendigyar_Aydyn/text.htm

5. Кочубей Гюмюрджинский. Трактат покійного Кучибея [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://vostlit.narod.ru/Texts/rus4/Kocibey/text12.htm

6. Марсильи Л. Военное состояние Оттоманской империи с ее приращением и упадком / Л. Марсильи. - М.: СПБ, 1737.

7. Мебде-и Канун-и Йеничери оджагы тарихи (История происхождения законов янычарского корпуса) / Изд. текста, пер. с тур., коммент. и указ. И.Е.Петросян. - М., 1987. - С. 224.

8. Мехмед II Фатіх. О Военно-административной и гражданской бюрократии Османской империи в XV в. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XV/1460-1480/Mechmed_II/Kanun-name/text.htm

9. Пушкин А. Взгляд на военное состояние турецкой армии. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1820-1840/Puskin/text2.htm

10. Сфрандизи Георгий, «Большая Хроника» -- В кн.: Византийские историки Дука, Сфрандизи, Лаоник Халкондил о взятии Константинополя турками.//ВВ. Т. 7. 1953

11. Толстой П.А. Описание Черного моря, Єгейского архипелага и Османского флота. - М.: Наталис, 2006. -307с.

12. Толстой П.А. Тайные статьи [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.vostlit.info/Texts/rus6/Tolstoj/text1.htm

13. Агостон Г. Пушки для султана: Военная мощь и оружейная индустрия в Оттоманской Порте / Г. Агостон. - Кэмбридж пресс, 2005. - С. 64.

14. Аствацатурян Е.Г. Турецкое оружие Е.Г. Аствацатурян. - М.: Атлант, 2002. - 336 с.

15. Військо капикулу в Османській імперії: особливості формування, організаційна структура, номенклатура офіцерських посад // Українська орієнталістика: Збірник наукових праць викладачів та студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія» і Київського національного лінгвістичного університету до 90-річчя професора Омеляна Йосиповича Пріцака / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія»; Київ. нац. лінгв. ун-т; Гол. ред. І.В. Срібняк. - К., 2009-2010. - Вип.4-5. - С. 93.

16. Вооружение средневековья. Оружие йени чери. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://druzjina.ru/forum/65-641-1

17. Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300-1600), - К.: Критика, 1998. - 287 с. - С. 112.

18. Інститут аджемі огланів в Османській імперії: джерела комплектування, особливості вишколу, кількісний склад // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2011. - № 1. - С.106-112.

19. История Востока. Восток в средние века. Том 2. Под редакцией Рыбакова Р.Б., Алаева Л.Б. М., 2002 - С. 716

20. История Османского государства, общества и цивилизации: В 2 т. -- М.: Восточная литература, 2006. -- Т. 1: История Османского государства и общества. -- 602 с. - С. 293.

21. Коллектив авторов. Армия Османской империи. - М.: Digitalbooks, 2010, 334с.

22. Луис Б. Ислам и Запад / Б. Луис. - М.: ББИ, 2003.- 320с.

23. Николле Д. Янычары / Д. Николле. ? М.: ACT, 2004.- 74с. - С.56-61.

24. Новый солдат. Османский флот. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.liveinternet.ru/users/3317942/post116566607/

25. Пенский В.В. Военная революция и развитие военного дела в Османской империи в ХV-ХVІІ вв. // Восток (Oriens). - М., 2007. - № 6. - С. 34-35.

26. Петросян И.Е. К истории создания янычарского корпуса // Тюркологический сборник. М., 1984.- 198с. - С. 196.

27. Петросян Ю.А. Османская империя: могущество и гибель : Ист. очерки / Ю.А. Петросян. ? М.: Наука, 1990.- 278с.

28. Рансимен С. Падение Константинополя в 1453 году /Стивен Рансимен. Пер. с англ. Предисл. И.Е. Петросян, К.Н. Юзбашян [Електронний ресурс]. - Доступно з: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=1191953

29. Хитцель Ф. Османская империя / Ф. Хитцель. - М.: Вече, 2006.- 384с. - С. 127, 125.

30. Чухліб Т.В. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500--1700 рр. Т.В. Чухліб. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2010. - С.456.

31. Широкорад А.Б. Взлет и падение Османской империи / А.Б. Широкорад. - М.: Вече, 2012. - 400с. - С. 85-59.

32. Яничарський корпус османської армії (1362 р. - кінець ХVІ ст.) // Україна у Центрально-Східній Європі. - К.: Інститут історії НАН України, 2010. - Вип.9-10. - С. 28.

Размещено на Allbest.ru