З урахуванням істотних змін зовнішньополітичного курсу України на користь прозахідного вектора після президентських виборів 2004 р., можна окреслити два можливих варіанти розвитку українсько-британських відносин у майбутньому: 1) прискорене розширення співробітництва за умови практичної реалізації президентом В. Ющенком та українським урядом значного кредиту довіри західних держав до України шляхом проведення послідовної, результативної внутрішньої політики реформ, чітко узгодженої з проголошеним курсом на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Водночас, реальні кроки Великобританії щодо підтримки європейського вибору України врешті-решт залежатимуть від загальної позиції керівництва ЄС щодо перспектив членства України в цій організації;

2) уповільнений варіант розвитку можливий за протилежних обставин і при домінуванні східного вектора в українській зовнішньополітичній концепції. Однак, навіть при такому сценарії Великобританія намагатиметься всебічно поглиблювати і розвивати з Україною військово-політичні зв'язки, а також, через свою культурно-інформаційну політику буде максимально підтримувати вплив на Україну західної системи ліберально-демократичних цінностей і принципів відкритої економіки та інформаційного суспільства, що безпосередньо пов'язано із забезпеченням національних інтересів цієї країни.

Проблема оптимізації українсько-британських відносин ставить низку принципово важливих питань, які за своїм змістом виходять за рамки двостороннього міждержавного співробітництва, але розв'язання яких є важливою передумовою ефективної політики України на міжнародній арені. На думку автора, Україна потребує насамперед вироблення чіткої, глибоко продуманої і ретельно узгодженої зовнішньополітичної концепції, яка б, на зразок британської моделі, ясно визначала ключові стратегічні національні пріоритети, а також конкретні можливості і шляхи їх забезпечення у сферах міжнародної політичної, економічної, науково-технічної та культурно-інформаційної співпраці. Вибір пріоритетності західної чи східної орієнтації зовнішньополітичного курсу України має базуватися не тільки на політичних, а й на комплексних науково обґрунтованих економічних розрахунках.

У військовій сфері Україна має завершити розробку відповідної договірно-правової бази і робочих програм для забезпечення можливостей здійснення двостороннього військово-технічного співробітництва.

Підвищення ефективності економічного співробітництва потребує від України покращення інвестиційного клімату, стабілізації інвестиційного законодавства, удосконалення експортно-імпортної політики, насамперед, у напрямі скорочення імпорту предметів разового і некритичного вжитку. Нагальною проблемою залишається прийняття базового закону України “Про міжнародну технічну допомогу”.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гончаров Г.В. Дипломатичні відносини між Україною і Великобританією у 1991-2004 рр. // Історичні і політологічні дослідження. - 2004. - № 4. - С. 209 - 215.

2. Гончаров Г.В. Формування правової основи українсько-британського економічного співробітництва у 1991 ? 2004 роках // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету iм. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Випуск 17. - Харків: Майдан, 2004. - С. 95 - 101.

3. Гончаров Г.В. Мистецькі зв'язки між Україною і Великобританією в 1991 - 2004 роках // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету iм. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Випуск 19 - 20. - Харків: Майдан, 2005. - С. 55 - 66.

4. Гончаров Г.В. Історія українсько-британського військового співробітництва у 1991 ? 2005 рр. // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. - Вип. 20. - К., 2005. - С. 68 - 79.

Размещено на Allbest.ru