Пропагандистська діяльність ОУН і УПА в 1944-1950-х рр.

У першому підрозділі - „Рейди територією України” - автор зазначає, що внутрішні рейди в першу чергу були спрямовані на Східну Україну, а також Закарпаття, тобто неохоплені повстанським рухом регіони. Основним їх завданням була популяризація революційних ідей, ознайомлення місцевого населення з боротьбою УПА, а також активізація антирадянського опору. Крім того, рейди мали велике значення і з точки зору контрпропаганди, оскільки розкривали справжній характер Повстанської Армії і спростовували заяви радянської влади, що УПА - це „бандити”, „гітлерівські посіпаки” і т.п.

Хоча представники діаспорної історіографії подають картину цілковитої успішності таких акцій, наявні матеріали дають підстави стверджувати, що це не завжди було так. Рейди на Схід були пов'язані зі значними труднощами, які досить часто ставали на перешкоді виконанню поставлених завдань. Ці перешкоди були як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру. По-перше, необхідність оперувати у незнайомих теренах, вдалині від рідних місць і без звичної підтримки населення викликала у частини упівців певний психологічний дискомфорт, що знижувало бойовий дух і негативно позначалося на їх боєздатності. По-друге, значні труднощі для рейдуючи відділів створювали контрзаходи з боку радянських каральних органів, які, зрозуміло, прагнули не допустити поширення повстанського руху на Схід. Однак, незважаючи на всі перешкоди, УПА широко використовувала рейди як ефективний спосіб популяризації визвольної боротьби.

Підрозділи УПА рейдували також по території Галичини та Волині - основним районам розгортання визвольного руху. В даному випадку особливо велике значення, на думку дисертанта, мала не стільки усна пропаганда чи поширення підпільної літератури (цим, в принципі, займалася референтура пропаганди ОУН), скільки демонстрація військової сили УПА, засвідчення того, що вона існує і продовжує боротьбу. Це повинно було активізувати місцеве населення, спонукати його надавати повстанцям всебічну підтримку, а також поповнювати їх ряди. Такі рейди досить часто мали вузький локальний характер і проводилися в межах певної області або окремого повіту чи району.

У другому підрозділі - „УПА за межами України” - дисертант визначив напрямки рейдів за межі України - це інші республіки Радянського Союзу (Білорусія, Литва), а також сусідні держави - Польща, Чехословаччина, Румунія. Автор звертає увагу на те, що такі рейди, поряд з ознайомленням населення з боротьбою українського визвольного руху, пропагандою його ідей, викриттям справжнього обличчя сталінського режиму, мали на меті налагодження співпраці з аналогічними антирадянськими рухами в цих країнах та створення єдиного фронту боротьби поневолених більшовицьким режимом народів. Особливо велике пропагандистське значення мали рейди територією Чехословаччини, які набули справді світового розголосу. В цілому можна стверджувати, що рейди УПА були важливою складовою частиною „психологічної” війни українського національно-визвольного руху проти радянського тоталітарного режиму.

У висновках підведено підсумки дослідження і визначено положення, що виносяться на захист:

1. Виникнення і діяльність Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії були зумовлені об'єктивними причинами і стали закономірним продовженням багатовікової боротьби українського народу за створення незалежної Української держави. Український національно-визвольний рух 1940-1950-х рр. був невід'ємною складовою загальноєвропейського руху Опору тоталітарним режимам.

2. У ході радянсько-німецької війни український визвольний рух дотримувався стратегії боротьби на два фронти - проти німецького та радянського імперіалізмів; з 1944 року діяльність ОУН і УПА спрямовується головним чином проти радянської тоталітарної системи. Ця боротьба відзначалася безкомпромісністю і запеклістю, вона розтягнулася на десятиріччя, ставши визначальною рисою розвитку західноукраїнських земель в 1944 - першій половині 1950-х рр.

3. Відбувалося не тільки збройне протистояння, але й „психологічна війна” - боротьба ідей, війна за суспільну свідомість. Протистояння українського визвольного руху і радянської тоталітарної системи поступово переміщується із площини збройної боротьби саме у площину „психологічної війни”. Наприкінці 1940-х рр., після реорганізації ОУН і УПА і створення єдиної структури - збройного підпілля, пропаганда набуває першочергово значення.

4. Пропагандистська діяльність здійснювалася за конкретними напрямками як перманентного, так і тимчасового характеру, які мали відповідно стратегічне або тактичне значення і відповідали інтересам національно-визвольного руху.

5. В основі ефективної пропагандистської діяльності лежало створення відповідного апарату. Його становлення відбувалося паралельно зі становленням націоналістичного руху. Фактично можна говорити про єдину структуру пропагандистських органів ОУН і УПА, що відзначалася розгалуженістю та чіткою ієрархією; одночасно слід відзначити її гнучкість - протягом 1944-1950-х рр. структура пропагандистського апарату зазнавала певних трансформацій, пов'язаних зі змінами умов боротьби.

6. У цілому можна говорити про досить ефективну організацію пропагандистської роботи, що забезпечувалася численними інструкціями, вказівками, іншими матеріалами директивного характеру, а також жорстким контролем їх виконання. Завдяки високому рівневі організації і самовідданій праці працівників пропагандистський апарат ОУН і УПА фактично не поступався, а в окремих випадках і переважав радянську пропагандистську машину, за якою стояли значно більші людські та матеріальні ресурси.

7. Основними формами були усна пропаганда та поширення підпільної літератури, причому першість безумовно належала друкованим засобам пропаганди. Цьому сприяв високий, як на підпільні умови, рівень матеріально-технічного забезпечення видавничих осередків (або технічних ланок), мережа яких охоплювала всю територію Західної України.

8. Велике пропагандистське значення мали рейди відділів УПА як територією України, так і за її межами. Рейди здійснювалися переважно на неохоплені повстанським рухом території з метою популяризації революційних ідей та активізації визвольної боротьби і поєднували різні форми пропаганди. Велике пропагандистське значення мав також сам факт рейду, який засвідчував існування збройного опору радянській владі та його силу. Особливо велике значення мали рейди підрозділів Української Повстанської Армії на Захід - по території Чехословаччини. Вони набували міжнародного резонансу, знайомили світову громадськість з українським національно-визвольним рухом та його боротьбою.

9. „Психологічна війна” українського визвольного руху проти радянського режиму, в якій головною зброєю було слово, тривала ще довгий час після того, як припинилася збройна боротьба. Якщо остання закінчилася поразкою визвольного руху, то у „психологічній війні” він залишився непереможеним. На завершальному етапі боротьби ОУН і УПА, коли поразка стала очевидною, пропагандистська діяльність спрямовувалася на перспективу і значною мірою саме пропаганда ОУН і УПА заклала основи майбутньої незалежної України.

пропаганда націоналіст армія

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Дмитерко О. Агітаційно-пропагандистська робота ОУН і УПА серед військовослужбовців Червоної армії ?? Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спецвипуск. - Дрогобич, 2002. - С.138-147.

2. Дмитерко О.М. Організація усної пропаганди ОУН і УПА (1944-1950-і рр.) ?? Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Л. Українки. - Випуск 7. - Луцьк, 2002. - С.27-33.

3. Дмитерко О.М. ОУН-УПА і вибори до Верховної Ради СРСР у лютому 1946 року ?? Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2003. - Вип..3. - С.105-112.

4. Дмитерко О. Українсько-польські стосунки на сторінках української підпільної преси 40-50-х рр. ХХ ст. ?? У пошуках правди: Зб. матеріалів міжнар. наук. конф. „Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки”, Луцьк, 20-23 травня 2003 р. - Луцьк, 2003. - С.459-464.

5. Дмитерко О. Напрямки пропаганди ОУН-УПА наприкінці 40-х - на початку 50-х рр. // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика. Матеріали щорічної науково-практичної конференції, Львів, 23 січня 2003 року. - Частина 2. - Львів, 2003. - С.398-401.

6. Дмитерко О. Організація та матеріально-технічне забезпечення видавничої діяльності ОУН і УПА в 1944-1950-х рр.// Наукові записки Національного університету „Острозька академія”: Історичні науки. - Острог, 2004. - Вип.. 4. - С.290-297.

Размещено на Allbest.ru